Рішення

від 21.03.2019 по справі 161/19719/18

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/19719/18

Провадження № 2/161/736/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

21 березня 2019 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючої - судді Плахтій І.Б.,

з участю секретаря судових засідань - ОСОБА_1,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Омілісанто Україна про зобов'язання розірвати трудовий договір та видати трудову книжку,

В С Т А Н О В И В :

07.12.2018 ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до відповідача про зобов'язання розірвати трудовий договір та видати трудову книжку.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 22.06.2017 перебуває у трудових відносинах з ТОВ Омілісанто Україна , працює на посаді старшого комірника на складі сировини. На даний час трудові відносини є суто формальними, з 17.11.2017 позивач фактично не працює через відсутність роботи на підприємстві. Однак, відповідач відмовляється прийняти заяву про звільнення та реєструвати її. 29.10.2018 ОСОБА_2 направила відповідачу заяву про звільнення з роботи, яка була поштою повернена у зв'язку з відмовою адресата її отримати.

А тому, просить суд розірвати безстроковий трудовий договір на підставі заяви про звільнення від 29.10.2019, про що внести запис в трудову книжку; зобов'язати відповідача видати ОСОБА_2 її трудову книжку, а також довідку про її роботу з зазначенням періоду роботи, посади і отримуваної заробітної плати за останні 6 місяців.

Ухвалою від 14.12.2018 було постановлено розгляд вказаної справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження та запропоновано відповідачу подати відзив на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення вказаної ухвали.

У встановлений строк, відзив на позов від відповідача до суду не надійшов.

Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.

Позивач подала суду клопотання про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує повністю з підстав наведених в позовній заяві. Просить позов задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач не забезпечив явку представника в судове засідання, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, відповідно до вимог ст. ст. 128-131 ЦПК України. Заяви про розгляд справи за його відсутності, а також відзив на пред'явлений позов відповідач не подавав.

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення виходячи з наступних підстав.

Статтею 43 Конституції України гарантується кожному право на працю, яке включає до себе можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку добровільно дає згоду.

Відповідно до ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Трудовий договір може бути, зокрема, безстроковим, що укладається на невизначений строк (п. 1 ч. 1 ст. 23 КЗпП України ).

Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації за погодженням між керівниками підприємств, установ, організацій, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

З Витягу є Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що ТОВ Омілісанто Україна (ЄДРПОУ 41082598) зареєстроване як юридична особа, місцезнаходження: Волинська область, м. Луцьк, вул. Володимирська, 57А, на даний час не перебуває в процесі припинення.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 на підставі наказу №15К від 22.06.2017 прийнята на роботу в порядку переведення старшим комірником на склад сировини у ТОВ Омілісанто Україна . Дана обставина підтверджується копією трудової книжки (а.с.4-6).

Відповідно ст. 36 КЗпП України , однією з підстав для припинення трудового договору є розірвання трудового договору за ініціативою працівника.

Відповідно до статті 38 КЗпПУ працівник, має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

З матеріалів справи вбачається, що 29.10.2018 ОСОБА_2 на адресу ТОВ Омілісанто Україна направила заяву про звільнення з роботи, в якій просила звільнити її з 01.11.2018 (а.с. 7,8).

З доданої копії поштового відправлення вбачається, що відповідач відмовився від отримання листа із заявою про звільнення, конверт був повернутий ОСОБА_2

З пояснень позивача в судовому засіданні 29.01.2019 встановлено, що трудова книжка їй була видана. А тому позов в частині вимоги про зобов'язання видати трудову книжку є безпідставним.

Разом з тим, з дослідженої в судовому засіданні трудової книжки позивача вбачається, що остання і досі рахується працевлаштованою на роботі у відповідача за трудовим договором. Відповідні записи про звільнення в трудовій книжці відсутні.

Тобто, на час розгляду справи судом трудові відносини між сторонами припиненні, однак процедура розірвання трудового договору відповідно до законодавства України про працю не виконана і записи в трудовій книжці позивача не вчинені.

Згідно з ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною 17.07.1997 та набрала чинності 11.09.1997, нікого не можна тримати в рабстві або в підневільному стані. Ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов'язкову працю.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України.

Тобто на власника покладається обов'язок в останній день роботи (цей же день є днем звільнення, він же зазначається в заяві про звільнення і в трудовій книжці як день звільнення) видати працівникові належно оформлену трудову книжку.

Невидачу належно оформленої трудової книжки при дотриманні відповідної процедури звільнення, передбаченої нормами трудового законодавства суд розцінює як порушення трудових прав працівника.

Відповідно до ст. 48 КЗпП України основним документом про трудову діяльність працівника є його трудова книжка.

Згідно з п. п. 2.4, 2.5 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників записи в трудову книжку при звільненні вносяться власником або уповноваженим ним органом після видачі наказу; з кожним записом, який вноситься до трудової книжки на підставі наказу про звільнення, власник зобов'язаний ознайомити працівника під розписку в особовій картці, а відповідно до п. 4.1 та 4.2 цієї Інструкції власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

Позивач ОСОБА_2 не має можливості реалізувати своє право на припинення трудового договору у визначеному законодавством порядку, що порушує її право на працю, відтак підлягає захисту в судовому порядку.

За таких обставин, суд вважає заявлені вимоги щодо розірвання трудового договору між працівником і підприємством обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про порушення права позивача на звільнення з роботи з ініціативи працівника, передбачене ч. 1 ст. 38 КЗпП України, оскільки не звільнення позивача з посади є порушенням його права щодо вільного вибору праці.

Таким чином, проаналізувавши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що слід розірвати безстроковий трудовий договір укладений між сторонами у справі, та зобов'язати відповідача внести відповідний запис в трудову книжку ОСОБА_2

З огляду на обов'язковість виконання судового рішення, можна зробити висновок про те, що незалежно від наявності або відсутності такого запису в трудовій книжці, трудові відносини між працівником і роботодавцем вважаються припиненими в разі набрання чинності рішенням суду про розірвання трудового договору.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд використовує права надані ст. 267 ЦПК України, щодо встановлення порядку виконання рішення суду, і вважає, що в рішенні слід вказати на те, що у випадку невиконання відповідачем рішення в частині внесення запису до трудової книжки ОСОБА_2 про її звільнення, трудовий договір вважається розірваним з дня набрання даним рішенням законної сили.

Що стосується вимоги позову про зобов'язання відповідача видати довідку про роботу позивача з зазначенням періоду роботи, посади і отримуваної заробітної плати за останні 6 місяців, то з урахуванням неподання позивачем доказів звернення до відповідача з заявою про видачу такої довідки, факт порушення відповідачем права позивача на її отримання не підтверджено, а тому, дана вимога до задоволення не підлягає.

Крім того, відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути судовий збір в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 17, 77, 78, 81, 141, 247, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, на підставі ст.ст. 116, 117 КЗпП України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Безстроковий трудовий договір, укладений 23 червня 2017 року між Товариствомз обмеженою відповідальністю Омілісанто Україна та ОСОБА_2 - розірвати.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю Омілісанто Україна внести запис до трудової книжки ОСОБА_2 про її звільнення.

В решті вимог позову відмовити.

У випадку невиконання відповідачем рішення в частині внесення запису до трудової книжки ОСОБА_2 про її звільнення, трудовий договір вважається розірваним з дня набрання даним рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Омілісанто Україна (м. Луцьк, вул. Володимирська, 57-А, ЄДРПОУ 41082598) в дохід держави судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня вручення рішення.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня вручення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 21.03.2019.

Суддя Луцького міськрайонного суду І.Б. Плахтій