Ухвала

від 25.03.2019 по справі 200/3950/19-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження

25 березня 2019 р. Справа №200/3950/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Олішевська В.В., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1

до відповідача: Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області

про: визнання протиправними дії Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо виплати ОСОБА_1 недоотриманої пенсії, яка залишилась після смерті ОСОБА_2, та на яку, за ОСОБА_1 було визнано право власності у порядку спадкування за законом на підставі рішення Старобільського районного суду Луганської області від 19 жовтня 2018 року, в меншому розмірі в сумі 109246,15 грн. за період з 02 грудня 2015 року по 31 жовтня 2017 року, зобов'язання Великоновосілківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області виплатити ОСОБА_1 недоотриману пенсію, яка залишилась після смерті ОСОБА_2, та на яку за ОСОБА_1 було визнано право власності у порядку спадкування за законом відповідно до рішення Старобільського районного суду Луганської області від 19 жовтня 2018 року з урахуванням фактично виплачених сум.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дії Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо виплати ОСОБА_1 недоотриманої пенсії, яка залишилась після смерті ОСОБА_2, та на яку, за ОСОБА_1 було визнано право власності у порядку спадкування за законом на підставі рішення Старобільського районного суду Луганської області від 19 жовтня 2018 року, в меншому розмірі в сумі 109246,15 грн. за період з 02 грудня 2015 року по 31 жовтня 2017 року, зобов'язання Великоновосілківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області виплатити ОСОБА_1 недоотриману пенсію, яка залишилась після смерті ОСОБА_2, та на яку за ОСОБА_1 було визнано право власності у порядку спадкування за законом відповідно до рішення Старобільського районного суду Луганської області від 19 жовтня 2018 року з урахуванням фактично виплачених сум.

Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач після смерті діда ОСОБА_2, який помер 23 жовтня 2017 року, як онука та спадкоємиця другої черги спадкування звернулась до приватного нотаріуса Старобільського районного нотаріального округу із заявою від 25.07.2018 року № 270 про видачу свідоцтва про право на спадщину.

25.07.2018 року Приватним нотаріусом Старобільського районного нотаріального округу Вербицькою Тетяною Михайлівною прийнято постанову № 552/02-14 про відмову у вчиненні нотаріальних дій, якою ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на недоотриману пенсію у сумі 154227,18 грн., що належить померлому ОСОБА_2, який помер 23 жовтня 2017 року і не була ним отримана за життя.

Рішенням Старобільського районного суду від 19 жовтня 2018 року по справі № 431/4333/18 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, третя особа приватний нотаріус Старобільського районного нотаріального округу Луганської області Вербецька Тетяна Михайлівна про визнання права власності на недоотриману пенсію у порядку спадкування за законом задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за законом та нараховану і недоотриману пенсію, що залишилася після смерті ОСОБА_2, померлого 23 жовтня 2017 року у розмірі 154227,18 грн.

Відповідно до Повідомлення № 234 Укрпошти ОСОБА_1 отримала грошові кошти у розмірі 109246,15 грн.

29.12.2018 року ОСОБА_1 звернулась до Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявою про виплату недоотриманої пенсії за померлого ОСОБА_2 у розмірі 44981,03 грн.

Листом від 14.01.2019 року № 261/П-19-01-09 Великоновосілківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повідомило позивача про те, що ч. 1 ст. 49 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування передбачено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер за життя мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. 03.12.2018 року ОСОБА_1 звернулась до управління із заявою та відповідними документами, які долучаються до пенсійної справи і на підставі яких проведено виплату за отриманням недоотриманої пенсії. Розмір недоотриманої пенсії ОСОБА_2, померлого 23.10.2017 року розраховано за період відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону України, де датою звернення за отриманням недоотриманої пенсії є день звернення спадкоємця до управління, а саме за період з 02.12.2015 року по 31.10.2017 року на суму 109246,15 грн. У грудні 2018 року управлінням було нараховано та перераховано згідно свідоцтва про право на спадщину недоотриману пенсію ОСОБА_2

Позивач не погодившись з діями відповідача про невиплату недоотриманої пенсії в розмірі 44981,03 грн. звернувся з даним позовом до суду.

З огляду на вищевикладене суд зазначає наступне.

Завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України, в цьому випадку й далі - у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом).

Статтею 2 КАС України визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, згідно з якою завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Справою адміністративної юрисдикції в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст.4 КАС України).

Таким чином, до компетенції адміністративного суду належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав вважати спір публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясувати, у зв'язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

При цьому слід мати на увазі, що приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів характер, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів ". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з даним позовом про виплату залишку заборгованості відповідно до Рішення Старобільського районного суду від 19.10.2018 року на суму 44981,03 грн., які залишилися недоотриманими після смерті ОСОБА_2

Згідно даного рішення судом визнані за позивачем - ОСОБА_1 на праві власності у порядку спадкування за законом нараховані та недоотримані пенсійні виплати , що залишилися після смерті ОСОБА_2 в загальному розмірі 154227 грн.

Також, з листа Великоновосілківського ОУПФУ Донецької області від 14.01.2019 року № 261/П-19-01-09 встановлено, що в грудні 2018 року управлінням нараховано та перераховано згідно свідоцтва про право на спадщину недоотриману пенсію ОСОБА_2 в розмірі 109246,15 грн.

Основним мотивом обґрунтування допущення відповідачем протиправних дій і, як наслідок, невиплата належних позивачу, як спадкоємцю нарахованих але не виплачених пенсійних виплат.

При цьому суд звертає увагу, що захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, які виникають із цивільних, житлових відносин, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до статті 1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто, передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Адміністративне судочинство здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження, зокрема щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг (п.3 ч.6 ст. 12 КАС України).

Суд зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно із ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно із ч. 1 ст. 15 Цивільний кодекс України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 статті 16 Цивільний кодекс України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо: позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Оскільки судом встановлено, що позовна заява ОСОБА_1 до Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії щодо її цивільних прав не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі.

Приписами частини 5 статті 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Відповідно до ч. 6 ст. 170 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Суд роз'ясняє, що справу слід розглядати в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 19, 170, 243, 248, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дії Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо виплати ОСОБА_1 недоотриманої пенсії, яка залишилась після смерті ОСОБА_2, та на яку, за ОСОБА_1 було визнано право власності у порядку спадкування за законом на підставі рішення Старобільського районного суду Луганської області від 19 жовтня 2018 року, в меншому розмірі в сумі 109246,15 грн. за період з 02 грудня 2015 року по 31 жовтня 2017 року, зобов'язання Великоновосілківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області виплатити ОСОБА_1 недоотриману пенсію, яка залишилась після смерті ОСОБА_2, та на яку за ОСОБА_1 було визнано право власності у порядку спадкування за законом відповідно до рішення Старобільського районного суду Луганської області від 19 жовтня 2018 року з урахуванням фактично виплачених сум.

Ухвала може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Відповідно до п.п. 15-5 п. 15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Олішевська В.В.