Рішення

від 25.03.2019 по справі 826/17572/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 березня 2019 року № 826/17572/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю ІНКАБ про стягнення податкового боргу, - В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Головне управління ДФС у м. Києві (далі також - позивач, ГУ ДФС у м. Києві) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ІНКАБ (далі також - відповідач, ТОВ ІНКАБ ), в якому просило стягнути кошти платника податків - відповідача з рахунків у банках, що обслуговують такого платника, та стягнути кошти за рахунок готівки, що належить такому платнику, на суму податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 35 952 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю у відповідача податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 35 952 грн., який виник у зв'язку з несплатою ним у поданій податковій звітності.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.10.2018 відкрито провадження у справі №826/17572/18 за вказаним позовом ГУ ДФС у м. Києві та дану справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Надіслана на адресу ТОВ ІНКАБ (03148, м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, 3, офіс 306), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, рекомендованим листом №0105103291867 копія вказаної ухвали була повернута до суду разом поштовим відправленням з причини за закінченням встановленого строку зберігання . В силу положень ч. 4 ст. 124, ч. 11 ст. 126 та ч. 6 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній станом на день вчинення відповідної процесуальної дії), остання вважається врученою відповідачу.

Таким чином, вважається, що відповідач був належним чином повідомлений про відкриття провадження в адміністративній справі, а також про його права та обов'язки, зокрема, про право надати свій відзив на позов або заяву про визнання позову.

Однак у встановлений судом строк відповідач відзив на позов та жодні додаткові документи до суду не подав.

За змістом норм ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України справи у спорах про стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження, а також інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, відносяться до незначної складності, які розглядаються в порядку спрощеного провадження відповідно правил гл. 10 розд. ІІ цього Кодексу.

Зокрема, ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на викладене вище та відсутність клопотань сторін про розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини є достатніми для розгляду справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи та прийняття рішення у справі по суті з огляду на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю ІНКАБ (код ЄДРПОУ 38885504, місцезнаходження: 03148, м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, 3, офіс 306) перебуває на обліку в ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві як платник податків.

З тексту позовної заяви та розрахунку суми податкового боргу вбачається, що загальний розмір податкового боргу відповідача перед бюджетом по сплаті податку на додану вартість станом на день звернення позивача із цим позовом до суду становить 35 952 грн.

За даними контролюючого органу заявлена до стягнення податкова заборгованість виникла у зв'язку з несплатою ТОВ ІНКАБ суми самостійно узгодженого податкового зобов'язання, задекларованих платником (відповідачем) у податковій декларації з податку на додану вартість за звітний період вересень 2015 року (реєстр. №9213931446 від 19.10.2015).

24.11.2017 ГУ ДФС у м. Києві сформувала та виставила ТОВ ІНКАБ податкову вимогу за №109403-17, згідно якої станом на 23.11.2017 сума податкового боргу відповідача за узгодженим грошовим зобов'язанням за платежем: код класифікації доходу бюджету 14010100 становила 35 952 грн. (недоїмка). Дана Вимога від 24.11.2017 разом з рішенням №109403-17 про опис майна у податкову заставу від 24.11.2017 були надіслані контролюючим органом за адресою місцезнаходження Товариства, та повернулись неврученими з причини незалежної від контролюючого органу, що підтверджується наявними матеріалами справи.

Жодні документальні докази оскарження платником податків вказаної податкової вимоги у судовому порядку, скасування їх у досудовому/судовому порядку сторони до суду не подали.

Оцінивши за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі за текстом - ПК України) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи;

Пунктом 54.1 ст. 54 ПК України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

У свою чергу відповідно до норм абз. 1 п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В розумінні пп. 14.1.39 і пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності; податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Також податкова вимога надсилається (вручається) коли платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.4 статті 59 цього Кодексу).

Підпунктом 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

В силу норми п. 59.3 ст. 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Згідно з п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відтак, з аналізу вищенаведених норм вбачається, що право на формування податкової вимоги виникає у контролюючого органу у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання.

Нормами п. 95.1 і 95.2 ст. 95 ПК України визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі, однак не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до п. 95.3 ст. 95 ПК України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Одночасно згідно з п. 95.4 цієї ж статті ПК України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Доказів сплати суми грошового зобов'язання, визначеного у податковій декларації з податку на додану вартість за звітний період вересень 2015 року (реєстр. №9213931446 від 19.10.2015), у встановлені ПК України строки відповідач до суду не подав.

Таким чином, з огляду на вищевикладене та з урахуванням наявних у справі матеріалів, суд приходить до висновку, що сума самостійно узгодженого грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 35 952 грн. набула статусу податкового боргу, та відповідно про наявність у позивача правових підстав для виставлення податкової вимоги.

Станом на день розгляду справи в суді доказів сплати заявленої до стягнення суми податкового боргу у розмірі 35 952 грн. сторонами суду не надано.

Згідно з п. 41.2 ст. 41 ПК України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.

Відповідно до п. 20.1.34 і п. 20.1.46 ч. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право: звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини; здійснювати інші повноваження, передбачені законом.

Отже, беручи до уваги те, що податкову заборгованість в сумі 35 952 грн. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив, та наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи, доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості станом на день розгляду цього спору не надано, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог контролюючого органу.

Відповідно до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати з відповідача стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 5 - 11, 12, 72 - 77, 90, 241-246, 250, 255, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) задовольнити повністю.

2. Стягнути з рахунків у банках, що обслуговують Товариство з обмеженою відповідальністю ІНКАБ (код ЄДРПОУ 38885504, місцезнаходження: 03148, м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, 3, офіс 306), та за рахунок готівки, що належить цьому товариству, в дохід державного бюджету податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 35 952 грн. (тридцять п'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят дві гривні).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням положень п. 15.5 ч. 1 розд. VII Перехідні положення цього Кодексу.

Суддя Т.О. Скочок