Постанова

від 18.03.2019 по справі 820/3583/17

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2019 р. Справа № 820/3583/17 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бенедик А.П.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Мельнікової Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Спірідонов М.О., судді Мороко А.С., Рубан В.В.) від 10.10.2018 року (повний текст рішення складено 16.10.2018 року) по справі №820/3583/17

за позовом Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Дочірнє підприємство "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.06.2017 року за № НОМЕР_1.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що нарахування підприємству суми грошового зобов'язання на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є неправомірним, оскільки з 24.12.2003 року право власності на об'єкт нерухомості: квартиру, за адресою: АДРЕСА_1 - перейшло від позивача до Департаменту житлового господарства виконавчого комітету Харківської міської ради.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 06.03.2018 року касаційну скаргу ДП "Харківський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" задоволено частково. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Скасовуючи рішення суду першої та апеляційної інстанції та направляючи справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд виходив з того, що у 2003 році позивач та Харківська міська рада дійшли згоди про прийняття у комунальну власність квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, та відтак і щодо припинення права власності позивача на вказаний об'єкт нерухомості. З моменту прийняття міською радою рішення про надання згоди на прийняття до комунальної власності приміщення та укладення відповідного акту прийому-передачі, у Харківської міської ради виник обов'язок здійснити дії щодо фактичного прийняття у комунальну власність майна та відповідного оформлення цього права. Суди не встановили, які дії щодо фактичного прийняття у власність та оформлення права комунальної власності на об'єкт нерухомості вчинила Харківської міської рада та не навели положень закону, які зобов'язують позивача після підписання акту прийому-передачі приміщення здійснювати дії, передбачені положеннями Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень щодо державної реєстрації переходу права власності на об'єкт нерухомості до територіальної громади м. Харкова.

За наслідками нового судового розгляду, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2018 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 30.06.2017 року за № НОМЕР_1.

Стягнуто з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на користь ДП "Харківський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" сплачений судовий збір у сумі 1600 грн. 00 коп.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2018 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про неправомірність нарахування підприємству суми грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Зазначив, що оскільки вищевказана квартира у спірний період, згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, перебувала у власності позивача, то податковим органом правомірно нараховано суму грошового зобов'язання на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Позивач правом надання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Представники сторін про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що співробітниками Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС (правонаступником якої є Офіс великих платників податків ДФС) проведено планову виїзну перевірку ДП "Харківський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 30.06.2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 30.06.2016 року, за результатами якої складено ОСОБА_1 № 42/28-10-50-16-06/31941174 від 12.06.2017 року.

Під час перевірки встановлено порушення позивачем вимог: п.п.265.1.1 п.265.1, п.п.265.2.1, п 265.2, п.п.265.3.3 п. 265.3, п.п. 265.5.3 п. 265.5 ст. 265 Податкового кодексу України, у редакції 2014 року (далі - ПК України), та п.п. 266.1.1 п. 266.1, п.п. 266.2.1 п. 266.2, п.п. 266.3.3 п. 266.3, п.п. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на нерухоме майно, відмінне від житлової нерухомості, власником якої є ДП "Харківський облавтодор" по м.Харкову, за перевіряємий період на суму 4090,00 грн., у т.ч. за І-ІУ квартали 2014 року на суму 890,06 грн., за І-ІУ квартали 2015 року на суму 2043,80 грн., та за І-ІІ квартали 2016 року на суму 1156,14 грн.

На підставі висновків акту перевірки, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 30.06.2017 року форми "Р" № НОМЕР_1, яким підприємству позивача збільшено суму грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно у розмірі 4090,00 грн. - за основним платежем та 1022,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із правомірністю вказаного податкового повідомлення-рішення, позивач провів процедуру його адміністративного оскарження, за наслідком якої, рішенням ДФС України скаргу залишено без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення - без змін.

Позивач звернувся до суду із даним позовом.

Як було встановлено під час розгляду справи, фактичною підставою для застосування до позивача суми грошового зобов'язання, слугували викладені в акті перевірки висновки податкового органу про те, що у власності ДП «Харківський облавтодор» знаходиться об'єкти нежитлової нерухомості, інформація щодо яких зазначена в акті перевірки. Зокрема, згідно з наданими до перевірки документами: договору від 21.05.2003 купівлі-продажу 2-х кімнатної квартири загальною площею 83,9 кв. м, яка знаходиться у АДРЕСА_2, та право власності на яку зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 17.06.2003, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 17.06.2003 №785308, інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 30.11.2016 №74375838, перевіркою встановлено, що ДП «Харківський облавтодор» має у власності вищевказану квартиру, яку придбав у ВАТ «Шляхове ремонтно-будівельне управління №33» , але не оподатковував її податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що з моменту прийняття міською радою рішення про надання згоди на прийняття до комунальної власності приміщення та укладення відповідного акту прийому-передачі, у Харківської міської ради виник обов'язок здійснити дії щодо відповідного оформлення права комунальної власності на квартиру № 12, корпус 2, буд. 17 по вул. Іскринській м. Харкова. Оскільки Харківською міською радою не було завершено процедуру оформлення права комунальної власності на квартиру та не внесено відомості до реєстру речових прав щодо зазначеного майна відповідно до акту прийому-передачі, а позивач позбавлений можливості самостійно її перереєструвати, то спірна квартира фактично є власністю Харківської міської ради, а тому позивач звільнений від обов'язку сплати податку на спірне нерухоме майно.

Колегія суддів погоджується з даними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Розділом ХІІ Податкового кодексу України врегульовані питання визначення, обчислення та сплати податку на майно, до якого, згідно ст.265 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) віднесено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до п.п.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України, платниками податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, а об'єктом оподаткування, відповідно до п.п.266,2.1 п.266.2 ст.266 ПК України, є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Об'єктом оподаткування податком є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (п.п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України).

Базою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до приписів п.п.266.3.3 п.266.3 ст.266 ПК України, є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, а тому числі його часток.

Також, згідно п.п. 266.3.3. п. 266.3 ст. 266 ПК України, база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об'єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об'єкт.

Визначення ставки податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки врегульовується п.266.5 ст.266 ПК України.

Ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує два відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (п.п.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України).

Зі змісту вищевказаної норми слідує, що при визначенні розміру ставки податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, підлягають врахуванню як тип об'єкта нерухомості (об'єкти житлової чи нежитлової нерухомості, основні чи допоміжні, комерційного або некомерційного використання тощо), так і місце (зона) його розташування (наприклад щодо нежитлових приміщень комерційної нерухомості - наближеності до центру міста, об'єктів соціальної інфраструктури, наявності зон червоних ліній, кількості мешканців районів міста тощо).

Згідно до приписів п.п. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 ПК України, платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Як встановлено під час судового розгляду справи, між ВАТ „Шляхове ремонтно-будівельне управління № 33» , в особі Голови правління ОСОБА_2, ("ПРОДАВЕЦЬ") та ДП "Харківський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі директора ОСОБА_3 ("ПОКУПЕЦЬ"), 21 травня 2003 року укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого: "ПРОДАВЕЦЬ" продав, а "ПОКУПЕЦЬ" купив 2-кімнатну квартиру, загальною площею 83,9 кв. м., жилою площею 40,6 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. (т. 1 а.с. 240-241).

Директор ДП "Харківський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (лист вих.№3/11-13-139 від 06.08.2003) та заступник Голови правління ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» (лист вих.№1371 від 02.12.2003) звертались з листами до Харківської міської ради із проханням прийняти до комунальної власності міста квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3, яка належить позивачу.

Згідно витягу з рішення XVIII сесії Харківської міської ради XXIV скликання «Про комунальну власність м. Харкова» від 24.12.2003 р. №255/03, за порядковим номером 44 значиться двокімнатна квартира АДРЕСА_4 загальною площею 0,084 тис. кв.м. У якості підстави значаться - звернення директора позивача (вих.№1371 від 02.12.2003), лист заступника Голови правління ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» (вих.№3/11-13-139 від 06.08.2003) (т.1 а.с. 245-250).

Тобто, у 2003 році позивач та Харківська міська рада дійшли згоди про прийняття у комунальну власність квартири, а відтак і щодо припинення права власності позивача на вказаний об'єкт нерухомості.

Порядок і умови передачі об'єктів у комунальну власність, механізм прийняття рішень щодо такої передачі визначено Законом України від 3.03.1998 N147/98-ВР "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" та Законом України від 21.05.1997р. N280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» в редакціях, що діяли на час здійснення дій щодо передачі об'єкту нерухомості.

Факт передачі вищезазначеної квартири підтверджується актом прийняття-передачи від 24.12.2003 року (т.1 а.с. 242), згідно якого вбачається, що позивач передає, а Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради приймає квартиру № 12, корпус 2, буд. 17 по вул.. Іскринській м.Харкова.

З огляду на приписи частини 3 статті 1, частини 6 статті 7 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", статті 59 закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» колегія суддів дійшла висновку, що з моменту прийняття міською радою рішення про надання згоди на прийняття до комунальної власності приміщення та укладення відповідного акту прийому-передачі, у Харківської міської ради виник обов'язок здійснити дії щодо відповідного оформлення права комунальної власності на квартиру № 12, корпус 2, буд. 17 по вул. Іскринській м. Харкова.

Колегія суддів зауважує, що положеннями діючого законодавства не передбачено обов'язку підприємства після підписання акту прийому-передачі приміщення здійснювати дії, передбачені положеннями Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень від 1.07.2004р. N 1952-IV щодо державної реєстрації переходу права власності на об'єкт нерухомості до територіальної громади м. Харкова.

На підставі викладеного, оскільки саме Харківською міською радою не було завершено процедуру оформлення права комунальної власності на квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_3 та не внесено відомості до реєстру речових прав щодо зазначеного майна, а позивач позбавлений можливості самостійно перереєструвати спірну квартиру, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у підприємства обов'язку сплачувати податок на майно, яке фактично не перебуває у його власності.

В зв'язку з чим, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо наявності у позивача сплачувати податок на нерухоме майно з посиланням на дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 77 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на зазначене, беручи до уваги висновки і мотиви з яких скасовано рішення, які згідно ч. 5 ст. 353 КАС України є обов'язковими при новому розгляді справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 320, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2018 року по справі №820/3583/17 за позовом Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_1 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст постанови виготовлений 25.03.2019 року