Постанова

від 19.03.2019 по справі 820/1743/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2019 р. Справа № 820/1743/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Катунова В.В.

суддів: Бершова Г.Є. , Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засідання Патової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2018 (суддя Заічко О.В., 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, повний текст складено 15.08.18) по справі № 820/1743/18

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області третя особа Київська об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі за текстом позивач, ОСОБА_1Л.) звернулася до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, в якому просила скасувати податкові повідомлення - рішення від 20.10.2016 р. № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2018 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Київську об'єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2018 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити. Свою незгоду з рішенням суду обґрунтовує тим, що при прийнятті рішення судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а саме: ст. 58 Конституції України, п. 123.1 ст. 123, п. 181.1 ст. 181, п. 183 ст. 183 Податкового кодексу України, ст. 11, 71, 72, 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

У поданому до суду письмовому відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність її вимог.

В судовому засіданні позивач та її представник апеляційну скаргу підтримали з підстав зазначених у скарзі, просили рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти доводів та вимог апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників судового засідання, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцем Київської ОДПІ м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи - платника податку ОСОБА_1 з питань щодо повноти нарахування і сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року, за результатами якої складено акт від 02.09.2016 року № 2437/20-31-13-04-08/НОМЕР_4.

Відповідно до висновків зазначеного акту перевіркою встановлено порушення позивачем, п.п. 164.2.17 д п. 164.2 ст. 164, п. 49.1, п. 49.2, пп. 49.18.4 п. 149.18 ст. 49, п.п. 168.1.3 п. 168.1 ст. 168, п. 16 прим. 1 підрозділ 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.

На підставі висновків, викладених в зазначеному акті, податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 20.10.2016 року № НОМЕР_1 по податку на доходи з фізичних осіб на загальну суму 60131,40 грн., з них сума податкового зобов'язання 48105,12 грн., штрафні санкції 12026,28 грн.; № НОМЕР_3 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 170,00 грн.; №0040861304 про збільшення грошового зобов'язання з військового збору на загальну суму 4566,95 грн., з них сума податкового зобов'язання 3653,56 грн., штрафні санкції 913,39 грн.

Позивач, не погодившись з зазначеними податковими повідомленнями - рішеннями, звернувся до суду за їх оскарженням.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для задоволення позову, оскільки дійшов до висновку, що оскаржувані рішення відповідача прийнято у відповідності до вимог діючого законодавства з урахуванням встановлених в ході перевірки фактів порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляд на наступне.

Стосовно доводів скаржника щодо відсутності підстав для призначення перевірки позивача, колегія зазначає наступне.

Спірні відносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Особливості проведення документальної позапланової невиїзної перевірки визначенні ст.79 Податкового кодексу України. Відповідно до п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України, в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних відносин, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно з п.п. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом.

Пунктом 79.2 ст.79 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виходячи з аналізу норм законодавства, підставами для призначення документальної позапланової невиїзної перевірки є наявність обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Податкового кодексу України; прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення, яке з урахуванням вимог Кодексу оформлюється наказом; надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Матеріалами справи встановлено, що Київською ОДПІ м. Харкова з метою здійснення контролю за дотриманням платниками податків вимог Податкового кодексу України в частині повноти нарахування та сплати податків та зборів під час отримання доходу у вигляді додаткового блага на адресу банківської установи було направлено запит від 24.03.2016 року № 3036/10-20-31-17-03 щодо надання документів, які підтверджують анулювання (прощення) боргу.

На вказаний запит податковим органом отримано відповідь ПАТ Укрсоцбанк (лист від 06.04.2016 року № 11.1-186/79-446) про отримання позивачем доходу у вигляді додаткового блага від ПАТ Укрсоцбанк у період з 01.01.2015 по 31.12.2015 р.

У зв'язку з надходженням зазначеної інформації від ПАТ Укрсоцбанк та неподанням позивачем декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік, контролюючим органом відповідно до вимог п.п. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України було прийнято рішення у формі наказу від 11.07.2016 року № 449 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податку ОСОБА_1 Також, контролюючим органом було складено письмове повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Зазначені наказ про проведення перевірки та письмове повідомлення були направлені позивачу рекомендованим листом та отримані нею особисто 18.07.2016 року, про що свідчить підпис на поштовому повідомленні.

Доказів оскарження дій відповідача щодо проведення такої перевірки, яка відбулась у період з 25.08.2016 року по 31.08.2016 року позивачем не надано.

З огляду на викладене, контролюючим органом проведено перевірку у межах наданих повноважень, на підставі та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Щодо висновків, викладених в акті перевірки, на підставі яких були прийняті спірні податкові повідомлення - рішення, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою нарахування позивачу грошових зобов'язань та застосування штрафних санкцій за оскаржуваними рішеннями стали висновки відповідача про наявність у позивача обов'язку сплатити податок на доходи з фізичних осіб та військовий збір, а також подати відповідну податкову декларацію, у зв'язку з отриманням останнім у 2 кварталі 2015 року доходу у вигляді анульованої основної суми кредитної заборгованості, сума якого складає 243570,60 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ст. 605 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Відповідно до п.п. 14.1.47 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Відповідно до п.п. 164.2.17 д п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин), до загального місячного (річного) доходу платника податків включається, зокрема, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Згідно з Довідником ознак доходів до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу), зокрема, у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у сумі, що не перевищує у 2015 році - 609 грн., відображається під ознакою доходу 126 .

Відповідно до п.п. 168.1.3 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку.

Пунктом 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до п. 179.7 ст. 179 Податкового кодексу України фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

Пунктом 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) визначено ставки податку на доходи фізичних осіб.

Відповідно до п. 16 прим. 1 підрозділ 10 розділу ХХ Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Таким чином, доходи, отримані платником податку у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, є додатковим благом та підлягають оподаткуванню відповідно до вимог п.п. 164.2.17 д п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України. При цьому, платник податку зобов'язаний сплатити податок з такого доходу, у тому числі військовий збір, а також відобразити ці суми у річній податковій декларації про майновий стан і доходи, в порядку встановленому положеннями Податкового кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.09.2008 року між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту № 800/16/13-1/8-370 в іноземній валюті у розмірі 40000 доларів США зі сплатою 14,5% річних та комісій, в розмірі та в порядку, визначених в додатках до договору.

Позивач вказувала, що повідомлення про підтвердження здійснення ПАТ "Укрсоцбанк" прощення кредитної заборгованості вона не отримувала.

У свою чергу, з матеріалів справи встановлено, що 22.06.2015 року між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 було укладено договір про внесення змін №2 до договору кредиту № 800/16/13-1/8-370 від 05.09.2008 року, відповідно до умов якого передбачалось, що у разі виконання ОСОБА_1 умов, зазначених у п. 3.1 та п. 3.2 цього договору про внесення змін, сума заборгованості за кредитом - підлягає анулюванню.

22.06.2015 року ОСОБА_1 до Харківського відділення ПАТ Укрсоцбанк було надано заяву на сплату заборгованості згідно умов Опції 50-50 з частковим анулюванням, в якій позивач просить здійснити погашення кредитної заборгованості в порядку черговості, яка передбачена договором № 800/16/13-1/8-370 від 05.09.2008 року в сумі 11287 долл. США, шляхом договірного списання коштів з поточного рахунку №26202000845781. Також, позивач просив здійснити анулювання (прощення) заборгованості за договором кредиту в загальній сумі 11286,10 долл. США, що еквівалентно 243570,60 грн., як то передбачено в договорі про внесення змін №2 від 22.06.2015 року до договору кредиту № 800/16/13-1/8-370 від 05.09.2008 року.

У вказаній заяві зазначено, що позивач належним чином повідомлена банком про суму анулювання (прощення) заборгованості та про обов'язок самостійно сплатити податок з доходів фізичних осіб з суми прощеної заборгованості за кредитом і відобразити такий дохід у річній податковій декларації відповідно до вимог п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України. Дата анулювання (прощення) заборгованості 22.06.2015 року.

При цьому, в заяві зазначено, що перерахунок суми анульованої (прощеної) заборгованості в національну валюту з метою декларування та сплати податку буде здійснено ОСОБА_1 самостійно за офіційним курсом Національного банку України станом на 00 годин на визначену дату анулювання (прощення) заборгованості.

Отже, позивач була обізнаний про необхідність подання податкової декларації та сплати податку на доходи з фізичних осіб та військового збору відповідно до вимог п.п. 164.2.17 д п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України у зв'язку з отриманням додаткового блага у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, анульованого (прощеного) кредитором, що спростовує доводи апеляційної скарги про неповідомлення кредитором ОСОБА_1 про прощення (анулювання) боргу та включення такої суми до податкового розрахунку суми доходу.

Згідно наданої ПАТ Укрсоцбанк інформації позивач у 2 кварталі 2015 року отримала дохід з ознакою 126 - дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді анулювання основної суми кредиторської заборгованості, у сумі 244179,60 грн., з яких сума нарахованого та виплаченого доходу складає 243570,60 грн., крім того, відповідно до Відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб Державної фіскальної служби України про суми виплачених доходів в 2 кварталі 2015 року позивач отримала дохід у сумі 243570,60 грн. з ознакою 126 - додаткове благо.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про доведеність податковим органом факту порушення вимог податкового законодавства та вважає, що позивач повинна була сплатити податок з доходу, отриманого як додаткове благо у вигляді анулювання основної суми кредиторської заборгованості, та військовий збір, а також відобразити ці суми у річній податковій декларації про майновий стан і доходи, в порядку встановленому положеннями Податкового кодексу України.

При цьому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно не прийняв до уваги покликання позивача, як на підставу обґрунтованості своїх доводів на те, що податковий орган не мав прав приймати податкові повідомлення рішення до вручення платнику податків акту перевірки, з огляду на наступне.

Матеріалами справи встановлено, що акт перевірки від 02.09.2016 року № 2437/20-31-13-04-08/НОМЕР_4 було направлено позивачеві рекомендованим листом, проте, до податкової повернувся конверт з позначкою "за закінченням терміну зберігання".

Тобто, вказаний акт не вручено позивачу з незалежних від податкового органу підстав, а останній, є належним чином повідомлений про існування вказаного акту, у розумінні вимог закону України Про поштовий зв'язок , Правил надання послуг поштового зв'язку (затверджених постановою КМУ від 05.03.2009р. №270) та з урахуванням ст. 42,58 Податкового кодексу України.

Податковим органом за неявки ОСОБА_1 для отримання акту перевірки складено відповідний акт від 02.09.2016 року про неможливість вручення акту перевірки, який направлено рекомендованим листом, проте, контролюючого органу повернувся конверт з позначкою "за закінченням терміну зберігання".

Посилання апелянта на п.8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України суд вважає необґрунтованими, так як позивачу було прощено борг не у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначеній за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на " 01" січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Разом з тим банк у податковому розрахунку за ф.1 ДФ відобразив прощення боргу як додаткове благо " 126".

Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VIII ,,Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи, який набрав чинності 01 січня 2015 року, внесено зміни до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ,,Перехідні положення ПК України, у відповідності до яких тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від обєкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобовязані забезпечувати виконання податкових зобовязань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Відтак, за встановлених обставин отримання позивачем доходу у вигляді додаткового блага, правильним є й висновок суду першої інстанції щодо правомірності визначення позивачу грошового зобов'язання зі сплати військового збору, обрахованого з суми прощеного (анульованого) кредитором основного боргу (кредиту).

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд під час розгляду подібної справи, зокрема постанова від 24 жовтня 2018, справа №826/6896/17 (адміністративне провадження №К/9901/57674/18)

З врахуванням викладеного, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність податкових повідомлень - рішень від 20.10.2016 р. № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2018 по справі № 820/1743/18 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя ОСОБА_2 Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4 Постанова складена в повному обсязі 25.03.19.