Рішення

від 11.03.2019 по справі 826/7235/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 березня 2019 року 10:20 № 826/7235/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Багрій М.В., за участі представника відповідача - Грицаєнка Р.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ТВК Крос" доГоловного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.01.2018, -

На підставі ч. 1 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 11 березня 2019 року проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 243 названого Кодексу. Під час проголошення скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту рішення.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТВК Крос" (04060, м. Київ, вул. Тираспольська, буд. 12/14, код ЄДРПОУ 40434671) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000571404 та №0000581404 від 05.01.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в акті перевірки не було наведено жодних достовірних доказів на підтвердження удаваності правочинів, укладених між ТОВ ТВК Крос та ТОВ Медіейшн Компані , фактичної неможливості останнім здійснення господарської діяльності та поставки товарів (послуг) по вказаних договорах на користь ТОВ ТВК Крос , відсутності у цього постачальника необхідного для таких операцій відповідного майна, обладнання, трудових ресурсів або інших активів. А тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначається, що відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише був відображений на первинних документах. Тому, така господарська операція спрямована лише на формування платником валових витрат та податкового кредиту у зв'язку із відображенням її змісту у первинних документах.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 травня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено справу до розгляду у підготовчому провадженні.

В судове засідання 11 березня 2019 року представник позивача не з'явився, надав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та просив відмовити в позовних вимог повністю.

У судовому засіданні 11.03.2019 на підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення, доводи та заперечення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову з таких підстав.

Судом встановлено, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві відповідно до пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведена позапланова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю ТВК Крос з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентом - постачальником ТОВ Медіешйшн Компані за січень 2017 року.

За результатами проведеної перевірки складено Акт Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ТВК Крос (код 40434671), тел.: НОМЕР_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентом - постачальником ТОВ Медіешйшн Компані (код 40979114) за січень 2017 року від 11.12.2017 № 885/26-15-14-04-04/40434671 (далі - Акт перевірки).

За висновками Акту перевірки встановлено порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п.198.1, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 172 477,00 грн. та завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на 2 266,00 грн.

Як вбачається зі змісту Акту перевірки, ГУ ДФС у м. Києві під час перевірки встановлено, що між ТОВ Медіейшн Компані в особі директора ОСОБА_2, що діє на підставі Статуту, іменоване надалі Виконавець , з одного боку, і ТОВ ТВК КРОС в особі директора ОСОБА_3, що діє на підставі Статуту, іменоване надалі Замовник з іншого боку в місті Києві було укладені договори №07/12/2016 від 07.12.2016 та №10/01/17 від 10.01.2017, які підписані директором ТОВ Медіейшн Компані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 директором ТОВ ТВК КРОС і скріплений печатками вищезазначених суб'єктів господарювання.

За результатами вивчення номенклатури товарів та кодів УКТ ЗЕД по податкових накладних, що документально оформлені ТОВ Медіейшн Компані на адресу ТОВ ТВК Крос , встановлено, що ТОВ Медіейшн Компані (та його контрагенти-постачальники) не здійснювали придбання (імпортування) товарів за певними кодами.

За перевіряємий період ТОВ ТВК Крос було здійснено перерахування грошових коштів на користь ТОВ Медіейшн Компані в загальній сумі 110 488,23 грн.

15 травня 2017 року між ТОВ Медіейшн Компані , як первісним кредитором, і ТОВ БАЗ , як новим кредитором, був укладений договір поступки права вимоги № 02/17, за умовами якого ТОВ Медіейшн Компані поступилося своїм правом вимоги за вказаними договорами поставки, які були укладені із ТОВ ТВК Крос , на загальну суму 388 752,67 грн.

Згідно службової записки ОАВ ОУ ГУ ДФС у м. Києві від 02.03.2017 - засновником, керівником і головним бухгалтером ТОВ Медіейшн Компані був ОСОБА_2, якій будучи допитаним, повідомив, що він не має відношення до ведення фінансово-господарської діяльності цього підприємства.

Проведеним ГУ ДФС у м. Києві аналізом, було встановлено, що у ТОВ Медіейшн Компані була відсутня можливість фактичного здійснення господарських операцій з одержання товарів для подальшого їх використання у власній господарської діяльності або реалізації на адресу покупців, ОСКІЛЬКИ неможливо визначити КІЛЬКІСТЬ працівників цього підприємства. ТОВ Медіейшн Компані не відображало у податковій звітності інформацію про наявність у нього основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, які необхідні для здійснення господарських операцій з придбання, транспортування та зберігання товарів.

В зв'язку з чим ГУ ДФС у м. Києві дійшло до висновку про те, що ТОВ Медіейшн Компані не мало об'єктивних умов для реального здійснення задокументованих з контрагентами господарських операцій.

На підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.01.2018 № 0000581404, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 172 477,00 грн. - за податковим зобов'язанням та 43 119,00 грн. - за штрафними санкціями, від 05.01.2018 № 0000571404 на завищену суму від'ємного значення з податку на додану вартість на 2 266,00 грн.

Позивачем подано скаргу на оскаржувані рішення до ДФС України, на яку позивачем отримано Рішення про результати розгляду скарги № 12457/6/99-99-11-01-02-25 від 10.04.2018, у якому ДФС України залишило податкові повідомлення-рішення від 05.01.2018 № 0000581404, № 0000571404 - без змін, а скаргу без задоволення.

Незгода позивача із даними податковими повідомленнями-рішеннями зумовила його звернення до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 67 Конституції України платники податків повинні сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. При цьому в обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ ТВК Крос та ТОВ Медіейшн Компані , мету придбання послуг, обставини використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків, усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт тощо та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення № 88), де первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення № 88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Як зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Як вже зазначалося, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов'язань сторін, але не вичерпується останнім. Господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків.

Із наведеного можна зробити висновок про те, що господарські операції є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків.

Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

Оскільки реальність вчинення господарських операцій між ТОВ ТВК Крос та ТОВ Медіейшн Компані за січень 2017 року - відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, таким чином у ТОВ ТВК Крос не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.

Крім того, судом встановлено, що у договорах №07/12/2016 від 07.12.2016 та №10/01/17 від 10.01.2017, а саме у реквізитах ТОВ Медіейшн Компані значиться номер рахунку підприємства, відкритого в ПАТ Кристалбанк за № 26007001053365, який був відкритий згідно відомостей банківської установи лише 22 березня 2017, в той час як дата підписання вищевказаних договорів є 07.12.2016 та 10.01.2017. Що дає додаткові підстави для висновку про те що, вищезазначені договори укладено заднім числом та виключно для здійснення вигляду господарської операції.

Також, згідно з вироком від 12 червня 2018 року Печерського районного суду міста Києва по справі № 757/3074/18-к керівника ТОВ Медіейшн Компані визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 27, ч.ч. 1, 2 ст. 205, ч.ч. 1, 3 ст. 358 Кримінального кодексу України.

Як вбачається зі змісту вищевказаного вироку, для досягнення своєї злочинної мети ОСОБА_2, були повторно надані невстановленій слідством особі на ім'я ОСОБА_4, копії сторінок власного паспорту громадянина України та копію власної картки платника податків про присвоєння ідентифікаційного номеру, які необхідні для складання статутних та реєстраційних документів підприємства, при цьому достовірно знаючи, що фактично не буде виконувати будь-які адміністративно-розпорядчі функції, як службова особа вказаних вище товариств, не буде здійснювати фінансово-господарську діяльність товариств, пов'язану з наданням різноманітних послуг та торгівлею товарами фізичним та юридичним особам, визначену в статутах товариств та не має мети досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку від такої діяльності, усвідомлюючи, що здійснює дії спрямовані на перереєстрацію товариств та їх придбанні невстановленими особами з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб, а також, усвідомлюючи, що в подальшому, реєстраційні документи ТОВ Деймос Плюс , ТОВ Сатурн Глобал, ТОВ Нептун Трейд , ТОВ Медіейшн Компані , які надають право на перереєстрацію товариств, проведення підприємницької діяльності та отримання від неї прибутку, будуть використані іншими особами шляхом подання у відповідні державні органи, підробив документи за наступних обставин:

30 листопада 2016 року, у денний період часу, ОСОБА_2, знаходячись біля входу до станції метро Печерська , яка знаходиться у Печерському районі м. Києва, достовірно усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, підробив, тобто підписав статут ТОВ Нептун Трейд , (ЄДР 40993783) затверджений протоколом Загальних Зборів Учасників ТОВ Нептун Трейд №1 від 30 листопада 2016, статут ТОВ Сатурн Глобал (ЄДР 40993715) затверджений протоколом Загальних Зборів Учасників ТОВ Сатурн Глобал №1 від 30 листопада 2016, статут ТОВ Деймос Плюс (ЄДР 40993254) затверджений протоколом Загальних Зборів Учасників ТОВ Деймос Плюс №1 від 30 листопада 2016, статут ТОВ Медіейшн Компані , (ЄДР 40979114) затверджений протоколом Загальних Зборів Учасників ТОВ Медіейшн Компані №1 від 23 листопада 2016, з метою провадження господарської діяльності, хоча в дійсності він такого рішення не приймав, вказані товариства перереєстровував без мети ведення господарської діяльності на прохання невстановленою слідством особою на ім'я ОСОБА_4, наміру досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку на зазначених товариствах не мав.

Підроблення ОСОБА_2, офіційних документів ТОВ Деймос Плюс ,ТОВ Сатурн Глобал, ТОВ Нептун Трейд , ТОВ Медіейшн Компані , які видаються підприємством, дало змогу невстановленим слідством особам здійснювати незаконну діяльність, в тому числі: укладати правочини з суб'єктами господарювання - резидентами України, які в свою чергу не мали на меті настання реальних наслідків, користуватися печатками вказаних товариств, використання банківських рахунків товариств, здійснювати перерахування безготівкових грошових коштів по рахункам товариств, формувати податкові зобов'язання та податковий кредит прикриваючись фактом державної реєстрації ТОВ Деймос Плюс , ТОВ Сатурн Глобал, ТОВ Нептун Трейд , ТОВ Медіейшн Компані .

Незважаючи на те, що ТОВ Деймос Плюс , ТОВ Сатурн Глобал , ТОВ Нептун Трейд , ТОВ Медіейшн Компані були зареєстровані на ОСОБА_2, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи, останній сприяв у їх створенні не з метою здійснення господарської діяльності, а з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб, а саме з метою сприяння суб'єктам господарювання реального сектору економіки у мінімізації податкових зобов'язань, шляхом формування незаконного податкового кредиту, внаслідок відображення фіктивних фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Деймос Плюс , ТОВ Сатурн Глобал , ТОВ Нептун Трейд , ТОВ Медіейшн Компані .

Після перереєстрації ТОВ Деймос Плюс , ТОВ Сатурн Глобал , ТОВ Нептун Трейд , ТОВ Медіейшн Компані на ім'я ОСОБА_2, виступивши директором товариств самостійно підприємницьку діяльність не здійснював не укладав правочини з суб'єктами господарювання - резидентами України, які в свою чергу не мали на меті настання реальних наслідків, не користувався печатками товариства, не використовував банківські рахунки товариств, не здійснював перерахування безготівкових грошових коштів по рахунки товариств, не формував податкові зобов'язання та податковий кредит прикриваючись фактом державної реєстрації ТОВ Деймос Плюс , ТОВ Сатурн Глобал , ТОВ Нептун Трейд , ТОВ Медіейшн Компані , а реєстраційні та установчі документи зазначених товариств передав невстановленій слідством особі на ім'я ОСОБА_4.

Так, у постановах Верховного Суду України від 17.11.2015 справа № 2а/3264/11/1070, від 12.09.2017 справа № 826/10933/14 було викладено правову позицію, згідно якої первинні документи, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими і підписаними звітними документами, що посвідчують факт придбання товарів, робіт або послуг, а тому віднесення сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним. При цьому також наведений наступний висновок: статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами .

Отже, сам факт того, що на момент розгляду справи щодо офіційних осіб контрагентів не було постановлено вироків, не може спростовувати достовірність їх пояснень відносно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій.

Податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Тобто згідно вказаних рішень вирок по ст. 205-1 Кримінального кодексу України щодо однієї особи - фіктивного суб'єкта господарювання - позбавляє права на податкову вигоду всіх його контрагентів незалежно від реальності чи нереальності господарських операцій. Проте навіть за відсутності вироку показання посадових осіб умовно фіктивного контрагента в кримінальному провадженні можуть бути доказами у адміністративній справі щодо права платника податків на податкову вигоду (податковий кредит і витрати).

Також суд звертає увагу на те що, господарська діяльність TOB Медіейшн Компані мають наступні ознаки нереальності здійснення операцій, а саме: відсутній рух активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції; відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій (відсутній кваліфікований персонал; незначний штат працюючих осіб при тому, що статутна діяльність потребує участі більшої кількості людей, в тому числі за спеціальною освітою); відсутні основні фонди; платник не знаходиться за місцезнаходженням, невідповідність номенклатури реалізованих та придбаних товарів (робіт послуг).

Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з постачання товару фактично не мали реального характеру, замовлення та виконання робіт оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 встановлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

В силу норми ч. 2 ст. 19 Конституції України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно з ч. 1ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у зв'язку із відмовою у задоволенні позову не підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 77-78, 139, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК Крос" (04060, м. Київ, вул. Тираспольська, буд. 12/14, код ЄДРПОУ 40434671) відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги).

Повний текст рішення виготовлено та підписано 25 березня 2019 року.

Суддя Н.Г. Вєкуа