Постанова

від 20.03.2019 по справі 2040/7858/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2019 р.Справа № 2040/7858/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Григорова А.М. , Ральченка І.М. ,

за участю секретаря судового засідання Ткаченко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2018 року, головуючий суддя І інстанції: Біленський О.О., м. Харків, повний текст складено 31.10.18 року по справі № 2040/7858/18

за позовом Сільського споживчого товариства "Слобожанське"

до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Сільське споживче товариство "Слобожанське" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд визнати протиправним дії Головного управління ДФС у Харківській області з виходу за межі предмету камеральної перевірки від 19.03.2018 року, встановлені чинним податковим законодавством, та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.04.2018 року №0057871209 та №0057881209, прийняті на підставі даної перевірки.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2018р. адміністративний позов Сільського споживчого товариства "Слобожанське" задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 12.04.2018 року №0057871209 та №0057881209. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Головне управління ДФС у Харківській області , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу , вважає , що стверджує судом було порушено вимоги статті 242 Кодексу адміністративного судочинства щодо законності та обґрунтованості судового рішення, ухвалюючи оскаржуване рішення допущено неправильне застосування норм матеріального,

неправильно застосовано приписи статей 75, 123, 266 Податкового кодексу України та взагалі не

надано правової оцінки приписам підпункту 54.3.2 статті 54 ПК України. Вказує , що в статті 75 ПК України чітко передбачена одна обов'язкова умова для проведення камеральних перевірок - вона здійснюється на підставі декларацій та у приміщенні контролюючого органу. При цьому, жодних обмежень щодо дослідження в ході камеральної перевірки повноти заповнення податкової звітності, перевірки правильності оформлення документів податкової звітності, перевірки правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування, правильності застосування ставок податку) норми ПК України не містять. Зазначена норма не містить жодних застережень щодо того, за наслідками яких саме перевірок у контролюючого органу виникає обов'язок самостійно визначити суму грошових зобов'язань. Обмеження встановлене тільки для електронних перевірок. Просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2018 та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Сільське споживче товариство "Слобожанське" подало до суду відзив , вважає , що позиція Головного управління ДФС у Харківській області, викладена в апеляційній скарзі, є необґрунтованою та такою, що суперечить нормам Податкового кодексу України. Вважає , що суд першої інстанції на основі об'єктивного та повного аналізу всіх обставин справи прийняв справедливе та законне рішення, жодних порушень чи неправильного застосування норм матеріального права ним допущено не було. Просить суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 року без змін.

Представник апелянта підтримав вимоги та обґрунтування апеляційної скарги , наполягав на її задоволенні.

Представник позивача підтримав свої заперечення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивачем до контролюючого органу було подано податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік вх. ОДПІ №9016013833; додаток до зазначеної декларації вх. №9016013709 від 09.02.2018; податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік вх. ОДПІ №9016019586; додаток до зазначеної декларації вх. №9016019578 від 09.02.2018.

Фахівцями Головного управління ДФС у Харківській області 19.03.2018 року на підставі пункту 20.1.4. п.20.1. ст.20 розділу І та в порядку статті 76 розділу ІІ Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку податкових декларацій з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 09.02.2018 року №9016013733 та від 09.02.2018 року №9016019586 з питання своєчасності та повноти нарахування податкових зобов'язань ССТ "Слобожанське", за результатами якої складено акт №3868/20-40-12-09-20/30486812 від 19.03.2018 року про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, ССТ "Слобожанське" за 2018 рік.

Перевіркою встановлено, що в порушення вимог п.п.266.3.1, п.п.266.7.5., п.п 266.5.1. Податкового кодексу України ССТ "Слобожанське" безпідставно зменшено податкові зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 2765,63 грн., у т.ч. до бюджету Старомерчицької селищної ради - 714,82 грн., до бюджету Баранівської сільської ради 2050,81 грн.

На підставі висновків акта перевірки №3868/20-40-12-09-20/30486812 від 19.03.2018 року, Головним управлінням ДФС у Харківській області винесені податкові повідомлення - рішення від 12.04.2018 року №0057871209 та №0057881209.

У відповідності до приписів ст.56 Податкового кодексу України, позивач звернувся до ДФС України зі скаргами №7 та №9 від 23.04.2018 року на вказані податкові повідомлення - рішення. Відповідно до рішення ДФС України про результат розгляду скарг від 22.06.2018 року №21314/6/99-99-11-03-01-25, ДФС залишено без змін оскаржувані податкові повідомлення - рішення, а скарги - без задоволення.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що з'ясування податковим органом під час камеральної перевірки питань, що не охоплюються законодавчо визначеними межами з її проведення не можна визнати діями суб'єкта владних повноважень, що відповідають наведеним ознакам, відповідно, інформація, що зібрана податковим органом відносно платника поза межами здійснюваного нею заходу з податкового контролю не відноситься до предмета перевірки та не може слугувати підставою для податкового повідомлення-рішення, а тому оскаржувані податкові повідомлення - рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Постанова суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову не оскаржується.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп. 75.1.1 п. 75.1 статті 75 Податкового Кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Отже, з огляду на приписи п. 75.1 статті 75 Податкового Кодексу України під час камеральної перевірки не можуть використовуватися документи первинного обліку платника податків.

В силу приписів пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Таким чином, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених п. 75.1 статті 75 Податкового КодекУкраїни та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. При цьому, будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності. Наведене свідчить про обов'язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу.

А відтак , камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об'єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету.

Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).

Аналіз достовірності сформованих платником показників податкової звітності під час камеральної перевірки не здійснюється.

Водночас, своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати податків може бути перевірена контролюючим органом в разі здійснення документальних перевірок в порядку, передбаченому статтями 77, 78 Податкового Кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від від 10.04.2018р. у справі № 826/13195/16 , яка в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України Про судоустрій і статус суддів враховується апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.

Відповідно до пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового Кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Отже, якщо під час проведення камеральної перевірки виявлено порушення податкового законодавства, податковий орган має право призначити та провести документальну позапланову перевірку платника податків.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що виявлення контролюючим органом під час проведення камеральної перевірки порушення ССТ "Слобожанське" вимог п.п.266.3.1, п.п.266.7.5., п.п 266.5.1. Податкового кодексу України щодо безпідставного зменшення податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 2765,63 грн., у т.ч. до бюджету Старомерчицької селищної ради - 714,82 грн., до бюджету Баранівської сільської ради 2050,81 грн. на підставі рішень органів місцевого самоврядування про встановлення ставок місцевих податків і зборів, які перебувають у відкритому доступі: Старомерчицької селищної ради 523-УІІ від 22.09.2017; Баранівської сільської ради № 109-VII від 25.01.2017 та № 109-УІІ від 22.12.2017 є саме тим випадком, який слід кваліфікувати, як виявлення недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, що є підставою для проведення документальної позапланової перевірки у відповідності до приписів п.п.78.1.4. п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України.

Тобто, при визначені ССТ "Слобожанське" податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки спірними податковими повідомленнями-рішеннями, відповідачем порушено спосіб реалізації владних управлінських функцій.

Виявлення недостовірності задекларованих позивачем показників, не доводить склад податкового правопорушення, яке за своєю суттю може бути встановлене на підставі дослідження первинних документів податкового та бухгалтерського обліку позивача.

Достовірність, повнота нарахування та сплати, є предметом документальної перевірки відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового Кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена також в постанові Верховного Суду від 15.05.2018 року по справі № 804/6286/17 та від 01.10.2018 року у справі №821/1648/17, які в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України Про судоустрій і статус суддів враховуються апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.

Так , в постановах вказано, що виявлення в ЄРПН під час проведення камеральної перевірки податкової накладної, сума ПДВ за якою не задекларована у поданій податковій звітній декларації з цього податку є саме тим випадком, який слід кваліфікувати, як виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних ЄРПН, що є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки .

Верховний Суд також підкреслив, що виявлення розбіжностей під час співставлення даних, що містяться у податкових деклараціях платника податків та даних ЄРПН не доводять склад податкового правопорушення, яке за своєю суттю може бути встановлене на підставі дослідження первинних документів податкового та бухгалтерського обліку товариства. Достовірність, повнота нарахування та сплати зокрема ПДВ є предметом документальної перевірки відповідно до пп. 75.1.2 ПКУ. Зазначене доводить протиправність податкового повідомлення-рішення, внаслідок недоведеності складу податкового правопорушення та порушення способу встановлення податкового правопорушення, покладеного в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення .

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що з'ясування податковим органом під час камеральної перевірки питань, що не охоплюються законодавчо визначеними межами з його проведення не можна визнати діями суб'єкта владних повноважень, що відповідають наведеним ознакам, відповідно, інформація, що зібрана відповідачем відносно платника поза межами здійснюваного нею заходу з податкового контролю не відноситься до предмета перевірки та не може слугувати підставою для податкового повідомлення-рішення, у зв'язку з чим, податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 12.04.2018 року №0057871209 та №0057881209 є протиправними та підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними , не впливають на правомірність висновків суду, оскільки в апеляційній скарзі зазначено лише те, що постанова суду першої інстанції є незаконною, підлягає скасуванню у зв'язку із ненаданням судом належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зміст апеляційної скарги , який повністю дублює заперечення на позов, подані до суду першої інстанції , містить виключно суб'єктивне бачення апелянта обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, апелянтом у скарзі абсолютно не зазначено в чому ж конкретно виявилося ненадання судом першої інстанції належної правової оцінки обставинам справи, тобто які з них випали з поля зору суду, а які було досліджено невірно, а також не зазначено того, які ж висновки, натомість, повинні були б бути зроблені судом та не обґрунтовано в чому полягає невірність застосування судом норм матеріального права, які саме норми та яким чином було порушено чи неправильно застосовано та яких процесуальних норм адміністративного судочинства не було дотримано судом під час розгляду даної адміністративної справи, а також не зазначено які з поданих доказів суд дослідив неправильно або неповно, а відповідно і підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Суд зазначає, що доводи апеляційної скарги є ідентичними тим, які були висловлені в запереченнях на позов та з урахуванням яких суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи, інших обґрунтувань в апеляційній скарзі наведено не було.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2018 року по справі № 2040/7858/18 залишити без змін.

.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді (підпис) (підпис) А.М. Григоров І.М. Ральченко Повний текст постанови складено 25.03.2019 року