Рішення

від 25.03.2019 по справі 826/10936/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 березня 2019 року № 826/10936/16

Окружний адміністративній суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства "Азнікон" до про Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Головного управління ДФС у м. Києві визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Азнікон" (далі - ПП "Азнікон") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві) щодо відмови поновити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку ПП "Азнікон" має право реєструвати податкові накладні у сумі 8283670,00 грн; визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ у Подільському районі) щодо відмови поновити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку ПП "Азнікон" має право реєструвати податкові накладні у сумі 8283670,00 грн;

- зобов'язати ДПІ у Подільському районі поновити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку ПП "Азнікон" має право реєструвати податкові накладні у сумі 8283670,00 грн та відповідного відображення вказаної суми у системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.08.2015 у справі № 826/3935/15 задоволено позов ПП "Азнікон", крім іншого, зобов'язано ДПІ у Подільському районі поновити ПП "Азнікон" в реєстрі платників податку на додану вартість з моменту анулювання реєстрації - з 15.01.2015. Позивач стверджує, що послідовно відображає податковий кредит та відповідно суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в декларації за грудень 2014 року на суму 8283670,00 грн, що включена в усіх подальших поданих деклараціях. Однак, згідно витягу щодо суми податку, на яку платник податку на додану вартість має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних з системи електронного адміністрування ПДВ у відповідній графі ця сума не відображається. Зазначає, що податкові накладні на суму 8283670,00 грн були виписані за операціями, що здійснювались ПП "Азнікон" в період, коли підприємство мало статус платника ПДВ, тобто до прийняття відповідачем безпідставного рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ. Стверджує, що відповідач, після початку роботи системи електронного адміністрування податку на додану вартість на постійній основі, отримавши уточнюючу декларацію з податку на додану вартість за червень 2015 року, своєчасно не забезпечив відображення її показників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Ухвалою суду від 30.08.2016 відкрито провадження в адміністративній справі № 82610936/16 та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні 11.10.2016 представником ГУ ДФС у м. Києві Богдановською Т.В. подано письмові заперечення проти позову, у яких остання просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що адміністратором системи електронного адміністрування ПДВ є Державна фіскальна служба України.

Відповідно до ухвали суду від 24.11.2017 адміністративну справу № 826/10936/16 прийнято до провадження судді Катющенка В.П. та призначено справу до судового розгляду у судове засідання на 26.12.2017.

У судове засідання 26.12.2017 не прибули представники сторін, проте подали суду заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Враховуючи, що представники учасників справи подали заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження, суд на підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив про продовження розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.08.2015 у справі № 826/3935/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2015, позов ПП "Азнікон" задоволено повністю: скасовано запис державного реєстратора Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Подільського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві від 14.01.2015 № 10711430006031258 про відсутність ПП "Азнікон" за місцезнаходженням; визнано протиправним та скасовано рішення № 8 від 15.01.2015 ДПІ у Подільському районі про анулювання реєстрації платника податку на додану ПП "Азнікон"; зобов'язано ДПІ у Подільському районі поновити ПП "Азнікон" в реєстрі платників податку на додану вартість з моменту анулювання реєстрації - з 15.01.2015.

Враховуючи, що відповідачами не було відновлено суми податкового кредиту у зв'язку з анулюванням реєстрації платника податку на додану вартість, що обліковується за ПП "Азнікон", останній звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Пунктом 200-1.1 статті 200-1 Податкового кодексу України передбачено, що система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку:

суми податку, що містяться у складених та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних;

суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України;

суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість;

суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних;

інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу.

Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 N 569 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 N 1177) цей Порядок визначає механізм відкриття та закриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість (далі - податок), особливості складення податкових накладних та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних (далі - розрахунки коригування) у такій системі, а також механізм проведення розрахунків з бюджетом з використанням зазначених рахунків.

Система електронного адміністрування податку запроваджується поетапно:

на перехідний період (до 1 липня 2015 р.) - у тестовому режимі;

із зазначеної дати - на постійній основі.

Пунктом 13 зазначеного порядку встановлено, що ДФС автоматично обчислює суму податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що електронне адміністрування податку на додану вартість здійснюється Державною фіскальною службою України, а не відповідачами, як помилково вважає позивач.

Таким чином, вимоги позивача, заявлені до ДПІ у Подільському районі та ГУ ДФС у м. Киві не узгоджуються з повноваженнями останніх та задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Азнікон" (04080, м. Київ, вул. Межигірська, 83-А, к. 317, ідентифікаційний код 38929499) відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя В.П. Катющенко