Постанова

від 18.03.2019 по справі 813/2957/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2019 рокуЛьвів№ 857/623/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Сапіги В.П.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,

за участі: секретаря судового засідання Герман О.В.,

представника позивача Ступінського Я.В.,

представника відповідача Звір Р.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства ОККО-Нафтопродукт на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року (рішення ухвалене у м. Львів судом у складі головуючого судді Лунь З.І., повний текст рішення суду складено 20.12.2018 року) у справі № 813/2957/18 за адміністративним позовом Приватного підприємства ОККО-Нафтопродукт до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2018 року Приватне підприємство ОККО-Нафтопродукт звернулося до суду з позовом, яким просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної від 05.06.2018 року №0011124205, №0011154205 та №0011164205.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року відмовлено в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що підприємство-постачальник ТОВ Індастрік Трейд знаходилось поза межами контролю формальних (номінальних) директорів, а від їх імені невідомі особи лише оформляли відповідні документи, а тому такі не можуть бути підставою для віднесення відповідних сум до податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні. В обґрунтування апеляційної скарги позивач вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

На підтвердження доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не взято до уваги, що посилання відповідача на вирок суду у кримінальній справі щодо контрагента ТОВ Індастрік Трейд як на доказ безтоварності операцій з ПП ОККО-Нафтопродукт не заслуговує на увагу, оскільки не встановлює жодних преюдиційних фактів та не надає жодної правової оцінки фінансово-господарським взаємовідносинам ПП ОККО-Нафтопродукт та ТОВ Індастрік Трейд .

Також позивач зазначає, що посилання відповідача на судові рішення у адміністративних справах щодо третіх юридичних осіб є не доречними, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, які встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Частиною шостою ст. 78 КАС України передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Сторона відповідача подала до суду відзив на апеляційну скаргу за яким погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у контрагента позивача ТОВ Індастрік Трейд відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності в силу відсутності персоналу та матеріальних ресурсів.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Приватне підприємство ОККО-Нафтопродукт зареєстроване як юридична особа 24.09.2009 Управлінням Державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, взято на облік в органах ДПС 25.09.2009 за №02-198, код ЄДРПОУ 36670361.

14.05.2018 Офісом великих платників податків ДФС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП ОККО-Нафтопродукт з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, повноти нарахування та своєчасності сплати податків до державного бюджету України по операціях із ТОВ Індастрік Трейд (код ЄДРПОУ 39747431) за період з 01.03.2016 по 31.03.2016, із відповідним їх відображенням у податковій звітності з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, за результатами якої складено акт від 14.05.2018 №1202/28-10-42-05/36670361.

Згідно із висновками наведеного акта перевірки встановлено порушення ПП ОККО-Нафтопродукт пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами і доповненнями (далі ПК України), в результаті чого встановлено завищення відємного значення обєкту оподаткування податком на прибуток у сумі 29577068 грн., в тому числі: за 1 квартал 2016 року в сумі 29577068 грн.;

- п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток підприємства у сумі 8008262 грн., в тому числі: за 1 квартал 2016 року в сумі 8008262 грн.;

- пп. а п.198.1, абз.1 і абз.2 п.198.3 ст.198, п.200.1-200.2 ст.200 ПК України в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у сумі 12344569 грн., в тому числі: за квітень 2016 року в сумі 12344569 грн.

05.06.2018 на підставі висновків акта перевірки Офісом ВПП ДФС було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення: №0011124205, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 18516853,50 грн, 12344569,00 грн. за податковим зобовязанням, 6172284,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

-№0011154205, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 29577068,00грн.;

-№0011164205, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 12012393,00 грн., в т.ч. 8008262,00 грн. за податковим зобовязанням, 4004131,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

15.06.2018 року ПП "ОККО-Нафтопродукт" подано до ДФС України первинну скаргу на зазначені податкові повідомлення-рішення в порядку адміністративного оскарження згідно ст. 56 ПК України.

Із висновками Акта перевірки та винесеними на його підставі податковими повідомленням-рішеннями ПП ОККО-Нафтопродукт не погоджується. З огляду на це підприємство звернулось до суду із позовом про визнання протиправними та скасування наведених податкових повідомлень-рішень.

Дослідивши зібрані у справі докази, колегією суддів враховано, що відповідно до підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" затверджено наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.1999, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248 (П(С)БO 16), визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності. П(С)БO 16 також регламентує склад витрат і визначає правила віднесення видатків до того чи іншого виду витрат.

Згідно із пунктом 6 П(С)БO 16 витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

А відповідно до пунктів 7-8 П(С)БO 16, витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені. Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

Відповідно до підпункту "а "пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.2. цієї статті, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

В силу вимог пункту 198.3 цієї ж статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як визначено у пункті 198.6 цієї статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. При цьому, податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні (далі-Закон).

Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст.2).

Частиною 2 ст.3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.1 Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, відповідно до абзацу дев'ятого цієї ж частини, неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства, містити всі обов'язкові реквізити та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні .

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між ПП ОККО-Нафтопродукт та ТОВ Індастрік Трейд укладено договір поставки від 21.01.2016 №0/2-1-16/28 відповідно до умов якого Постачальник (ТОВ Індастрік Трейд ) зобов'язується поставити (передати) у власність Покупця (ПП ОККО-Нафтопродукт ) товари (надалі іменується Товар ), вказані в специфікаціях, що є невід'ємним додатком до цього Договору, а Покупець зобов'язується прийняти цей Товар та оплатити його. Факт здійснення поставки засвідчується Актом прийому-передачі товару, який підписується Сторонами та є невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідно до Специфікації №2 від 21.01.2016 до Договору поставки від 21.01.2016 №0/2- 1-16/28 Постачальник (ТОВ Індастрік Трейд ) продає, а Покупець (ПП ОККО- Нафтопродукт ) купує наступний Товар: соєві боби, врожаю 2015 року, країна походження - Україна, врожаю 2015 року насипом в кількості 5300 (п'ять тисяч триста) МТ +/- 10%, ціна за 1 тонну Товару складає 10000 (десять тисяч) грн., в т.ч. ПДВ 20% - 2000грн. Загальна вартість Товару складає 53000000 (п'ятдесят три мільйони) грн. +/-10% в т.ч. ПДВ 20% - 8833333 грн.

Постачальник зобов'язаний здійснити поставку протягом 30 (тридцяти) календарних днів, з моменту підписання Специфікації. Умови поставки (Інкотермс- 2010): СРТ - зерновий термінал Іллічівський МТП, ТОВ "Ріссоіл Термінал" та/або ТОВ "ТІС - ЗЕРНО", Порт Южний, 16 причал, визначено в акті-прийому передачі.

Також між ПП ОККО-Нафтопродукт та ТОВ Індастрік Трейд укладено договір поставки від 25.02.2016 №0/2-1-16/243 відповідно до умов якого Постачальник (ТОВ Індастрік Трейд ) зобов'язується поставити (передати) у власність Покупця (ПП ОККО-Нафтопродукт ) товари (надалі іменується Товар ), вказані в специфікаціях, що є невід'ємним додатком до цього Договору, а Покупець зобов'язується прийняти цей Товар та оплатити його. Факт здійснення поставки засвідчується Актом прийому-передачі товару, який підписується Сторонами та є невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідно до Специфікації №1 від 25.02.2016 до Договору поставки від 25.02,2016 №0/2- 1-16/243 Постачальник (ТОВ Індастрік Трейд ) продає, а Покупець (ПП ОККО-Нафтопродукт ) купує наступний Товар: пшеницю фуражну в кількості 250 (двісті п'ятдесят) МТ +/- 10%, ціна за 1 тонну Товару складає 3708,33 (три тисячі сімсот вісім грн. тридцять три коп.), в т.ч. ПДВ 20% - 741,7 грн., загальна вартість Товару складає 1112500 (один мільйон сто дванадцять тисяч п'ятсот грн.) +/-10%, в т.ч. ПДВ 20% 185216,67 грн.

Постачальник зобов'язаний здійснити поставку протягом 30 (тридцяти) календарних днів, з моменту підписання Специфікації. Умови поставки (Інкотермс-2010): СРТ - ТОВ "ТІС -ЗЕРНО", Порт Южний, 16 причал, визначено в акті-прийому передачі.

Відповідно до Специфікація №2 від 25.02.2016 до Договору поставки від 25.02.2016 №0/2- 1-16/243 Постачальник (ТОВ Індастрік Трейд ) продає, а Покупець (ПП ОККО-Нафтопродукт ) купує наступний Товар: пшеницю фуражну в кількості 250 (двісті п'ятдесят) МТ +/- 10%, ціна за 1 тонну Товару складає 3541,67 (три тисячі п'ятсот сорок одна грн. шістдесят сім коп.), в т.ч. ПДВ 20% - 708,33 грн., загальна вартість Товару складає 1 062 500 (один мільйон шістдесят дві тисячі п'ятсот грн.) +/- 10%, в т.ч. ПДВ 20% - 177 083,33 грн.

Постачальник зобов'язаний здійснити поставку протягом 30 (тридцяти) календарних днів, з моменту підписання Специфікації. Умови поставки (Інкотермс-2010): СРТ - ТОВ "ТІС -ЗЕРНО", Порт Южний, 16 причал, визначено в акті-прийому передачі.

Передача Товару Постачальником та приймання Товару Покупцем за вказаними договорами здійснюється в місці призначення на підставі Специфікації та товаросупровідних документів і оформлюється шляхом підписання уповноваженими представниками Сторін Акта прийому-передачі Товару (партії Товару). Датою поставки Товару є дата підписання Сторонами Акта прийому-передачі Товару, що підтверджується датою календарного штемпеля порту/терміналу пункту призначення в відповідній товарно-транспортній накладній та/або залізничній накладній. Дата оформлення відповідної товарно-транспортної накладної та/або залізничної накладної є підтвердження дати відвантаження Товару.

Здійснення господарських операцій на підставі вищеописаних договорів підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами. Факт поставки товару ТОВ Індастрік Трейд та його прийняття ПП ОККО-Нафтопродукт підтверджується актами прийому передачі товару та видатковими накладними. В обох випадках вказані документи підписані директором ТОВ Індастрік Трейд ОСОБА_5 та уповноваженим представником ПП ОККО-Нафтопродукт ОСОБА_6 та скріплені печатками Сторін. Реквізити довіреності представника ПП ОККО-Нафтопродукт ОСОБА_6 вказані в актах приймання-передачі Товару.

Вартість Товару була в повному обсязі оплачена ПП ОККО-Нафтопродукт шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів, що підтверджується виписками з банківського рахунку і це не заперечується стороною відповідача.

Податковий орган у Акті перевірки зазначає і з цим погодився суд першої інстанції, що у видаткових накладних та в актах прийому-передачі товару особами, відповідальними за здійснення господарської операції, вказані директор ТОВ Індастрік Трейд ОСОБА_7 та представник ПП ОККО-Нафтопродукт ОСОБА_6 Це при тому, що згідно з видатковими накладними та актами приймання передачі, складання цих документів відбувалось в різних місцях однаковими датами (видаткові накладні - м. Київ, акти приймання-передачі - м. Одеса). Документів на підтвердження перебування цих осіб у місці, вказаному як місце передачі товару, зокрема щодо їх відрядження, переїзду не надавались.

Поряд з тим слід зауважити, що акти приймання-передачі Товару оформляються та підписуються Сторонами у місці приймання товару - м. Одесі. Відтак місцем укладення актів є м. Одеса, про що міститься відмітка у їхньому лівому верхньому куті.

В свою чергу видаткові накладні оформляються Постачальником (ТОВ Індастрік Трейд ), відтак місцем складання в них вказано м. Київ. В подальшому видаткові накладні передаються на підпис Покупцю (ПП ОККО-Нафтопродукт ) для підписання разом із актом приймання-передачі товару.

Звертаючи увагу на вимоги ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні необхідно погодитись з твердженням позивача, що вказівка на місце складання або місце укладення первинного бухгалтерського документа, яким є акт приймання передачі товару та видаткова накладна, взагалі не є обов'язковим реквізитом в розумінні наведеного Закону і може сторонами господарських операцій не проставлятися і це ж стосується зауважень відносно того, що видаткові накладні, підписані Сторонами, не містять розшифрування посади особи - отримувача, відсутня розшифровка підпису особи - отримувача, яка їх підписала, відсутні реквізити довіреності, відповідно до яких отримано ці товаро-матеріальні цінності.

Одночасно необхідно зазначити, що не заслуговують на увагу твердження податкового органу і з огляду на те, що відповідно до умов договорів №0/2-1-16/28 від 21.01.2016 та №0/2-1-16/243 від 25.02.2016 року факт здійснення поставки Товару, дата поставки та факт переходу права власності на Товар від Постачальника до Покупця підтверджується саме актом прийому-передачі Товару. Видаткова накладна є лише додатковим товаросупровідним документом, оформлення якої в рамках вказаних операцій було необов'язковим. Складений Відповідачем Акт перевірки не містить жодних зауважень податкового органу до оформлення актів прийому-передачі Товару.

Беручи до уваги той факт, що між ПП ОККО-Нафтопродукт та його уповноваженим представником ОСОБА_6 мали місце цивільно-правові відносини в рамках договору доручення у формі довіреності, а не трудові відносини, ПП ОККО-Нафтопродукт не зобов'язане було оформляти будь-які відрядні документи на вказану особу. ОСОБА_6 не є працівником ПП ОККО-Нафтопродукт , відтак норми трудового законодавства не можуть бути застосовані до його взаємовідносин із Позивачем.

Необґрунтованим є також твердження суду першої інстанції, який погодився з твердженням сторони відповідача про те, що не надано суду документів, які б підтверджували факт видачі ОСОБА_6 довіреності. Так завірена копія довіреності № 10-867/15 від 01.12.2015 року долучена Позивачем до позовної заяви що підтверджується п. 7 переліку додатків до позовної заяви. Суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні не конкретизував, з огляду на які міркування ним зроблено висновок про непідтвердження Позивачем факту видачі довіреності ОСОБА_6 Також оскаржуване рішення від 17.12.2018 року не містить посилання на інші можливі докази чи документи, якими б могло бути непідтверджено факт видачі такої довіреності.

Також Відповідач у Акті перевірки зазначає, що у видаткових накладних та в актах прийому-передачі, місце передачі Товару у власність Покупця: СРТ - м. Одеса ПП Порто-Сан , ПАО Укрелевторпром , ТОВ "ТІС - ЗЕРНО", Порт Южний, 16 причал. При цьому в укладених договорах та специфікаціях до них в пункті Умови і порядок поставки: СРТ - зерновий термінал Іллічівський МТП, ТОВ "Ріссоіл Термінал" та/або ТОВ "ТІС -ЗЕРНО", Порт Южний, 16 причал, які визначаються в акті- прийому передачі . Додаткові угоди, доповнення до договорів не надавались, що свідчить про розбіжності в первинних документах, наданих до перевірки, з умовами укладених договорів між ПП ОККО-Нафтопродукт та ТОВ Індастрік Трейд .

Проте такі твердження податкового органу є необґрунтованими з огляду на те, що усі підписані Сторонами акти прийому-передачі Товару місять вказівку на те місце поставки, яке обумовлене Сторонами у специфікаціях. Укладення додаткових угод є правом Сторін та обумовлюється господарськими потребами, а тому їх неукладення не є і не може бути свідченням будь-яких розбіжностей в первинних документах.

Стосовно зауважень податкового органу з якими погодився суд першої інстанції з приводу товарно-транспортні накладних, які відповідач вважає оформленими з порушеним вимог заповнення типової формою №28, затвердженою наказом Міністерства аграрної політики України від 15.06.2004 №228, а саме в усіх ТТН відсутнє обов'язкове заповнення розділу вантажно-розвантажувальні роботи; в деяких відсутня дата розвантаження; в ТТН з серією і номером 10ААА/305457, 10ААА/305498 - відсутні відомості про навантаження товару (маса, брутто, нетто, тара); в ТТН з серією і номером 10ААА/305460,10ААА/305481 - не можливо ідентифікувати транспортний засіб, який перевозив вантаж, та його номерні знаки.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до умов договорів №0/2-1-16/28 від 21.01.2016 та №0/2-1-16/243 від 25.02.2016 року перевезення Товару здійснюється силами та за рахунок Постачальника (ТОВ Індастрік Трейд ), в тому числі шляхом залучення сторонніх перевізників. Відтак оформлення товарно-транспортних накладних здійснювалося ТОВ Індастрік Трейд , як замовником та вантажовідправником, а також відповідними портовими терміналами, як вантажоодержувачами. ПП ОККО-Нафтопродукт здійснювало прийняття вже поставленого Товару згідно актів прийому-передачі, а не згідно товарно-транспортних накладних.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій між ПП ОККО-Нафтопродукт та ТОВ Індастрік Трейд за договорами №0/2-1-16/28 від 21.01.2016 та №0/2-1-16/243 від 25.02.2016 року є підписані Сторонами акти прийому-передачі Товару, а не товарно-транспортні накладні. Відтак відсутність у товарно-транспортних накладних відміток про вантажно-розвантажувальні роботи жодним чином не може бути підставою для висновків про безтоварність господарських операцій та безпідставність їх відображення у бухгалтерському обліку. Надані до перевірки товарно-транспортні накладні підтверджують факт поставки товару у місце, обумовлене Сторонами договорів №0/2-1-16/28 від 21.01.2016 та №0/2-1-16/243 від 25.02.2016 року та прийняття його вантажоодержувачами (портовими терміналами). Факт переходу Товару у власність ПП ОККО-Нафтопродукт у місці поставки підтверджується актами прийому-передачі товару.

Одночасно суд першої інстанції погоджуючись з доводами відповідача наголошує на тому, що за результатами наданої інформації Регіональним Сервісним Центром МВС встановлено, що транспортні засоби, які здійснювали перевезення товару зареєстровані на фізичних осіб прізвища яких не співпадають з прізвищами водіїв, які зазначені в ТТН, а назви підприємств які є власниками транспортних засобів, а саме: ПП "Альфа-Сервіс", ПП "Стард", ТОВ "Петер- Транс, ТОВ "ОТП Лізинг", ТОВ "Колос-Агро", ТОВ "Південна енергетична компанія", ПП "СТАВ Транс" та ФГ "Миронівський м'ясопереробний завод Легко не зазначені в ТТН як підприємства які здійснювали перевезення товару. В усіх наданих до перевірки ТТН в графі перевізник зазначається ТОВ "Тайгет Груп", що як вважає відповідач стверджує про перевезення зерна сої від ТОВ Індастрік Трейд на ПП ОККО-Нафтопродукт , містять недостовірну інформацію, відповідно не відповідають вимогам ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні щодо первинних документів.

Проте таке твердження не заслуговує на увагу з огляду на те, що діюче законодавство жодним чином не обмежує вантажоперевізників у залученні до перевезень орендованих транспортних засобів, що належать на праві власності іншим юридичним чи фізичним особам. Норми чинного законодавства не вказують на те, що водіями таких транспортних засобів обов'язково повинні бути їхні власники і що прізвища чи найменування таких власників повинні фігурувати у товарно-транспортних накладних наряду із вантажоперевізниками та водіями транспортних засобів.

Щодо зауважень податкового органу з приводу того, що до перевірки не надано сертифікати відповідності, якості та походження зерна, будь які інші документи щодо якості та походження зерна, на підставі яких можливо встановити походження товару (виробника) та якісні властивості (відповідність ДСТУ).

Так якість Товару обумовлювалася Сторонами у специфікаціях до договорів №0/2-1-16/28 від 21.01.2016 та №0/2-1-16/243 від 25.02.2016 року. Окрім того факт проведення перевірки якості Товару підтверджується штампами портових терміналів на зворотах товарно-транспортних накладних.

Також необхідно погодитись з твердженням апелянта, що сертифікати відповідності, якості та походження зерна, будь які інші документи щодо якості та походження зерна не є первинними бухгалтерськими документами в розумінні норм Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність . Відтак чинне законодавство не зобов'язує суб'єкта господарювання здійснювати зберігання таких товаросупровідних документів після реалізації самого товару.

На спростування доводів відповідача також необхідно вказати, що таким не доведено тієї обставини, що названі операції не знайшли своє відображення у податковій звітності ТОВ Індастрік Трейд шляхом віднесення таких операцій на збільшення об'єкта оподаткування.

З матеріалів справи слідує, що документальної перевірки ТОВ Індастрік Трейд не проведено, а відтак задекларовані (названим контрагентом) показники в установленому порядку за даними первинних документів не перевірені та не спростовані, що виключає достовірність тверджень відповідача стосовно відсутності у ТОВ Індастрік Трейд відповідних ресурсів для здійснення названої операції з позивачем.

Згідно позиції Верховного Суду, висловленої в постанові від 26 червня 2018 року у справі №826/3006/14, наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Обставини щодо фактичного надходження товару позивачу, що є предметом господарських правовідносин позивача та ТОВ Індастрік Трейд та використання його в господарській діяльності позивача не заперечується відповідачем, оскільки в ході перевірки позивача ревізорами відповідача за даними бухгалтерського та податкового обліку позивача встановлено обставини щодо фактичного оприбуткування такого товару позивачем з подальшим його використанням в його господарській діяльності, яка полягала у відчуженні ним попередньо придбаного товару з метою отримання прибутку.

Так придбаний товар у ТОВ Індастрік Трейд позивачем було реалізовано за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними із компаніями-нерезидентами. При цьому весь товар пройшов митне оформлення, на кожну його партію митним органом було зареєстровано вантажно-митну декларацію із відмітками про кількісно-якісні показники товару.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, перелік яких визначено у цій нормі.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності. Це однаковою мірою стосується як витрат із податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з ПДВ.

Отже, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту/витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

За змістом указаної норми, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано).

Згідно з частиною 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, у разі надання податковим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми валових витрат та/або податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення як протиправного, прийнятого контролюючим органом з підстав формування платником податків даних свого податкового обліку за наслідками фіктивних господарських операцій.

Тобто, контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам за умови доведення факту, що відомості, які містяться в таких документах, є недостовірними.

Окрім того, практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 23.02.2006 р., є джерелом права, свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського Суду від 09.01.2007 р. у справі "Інтерсплав проти України"). Вказане узгоджується з конституційним принципом індивідуальності юридичної відповідальності.

У рішенні ж Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності. Можливі порушення по ланцюгу постачання податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності (відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність власних основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів тощо) не можуть бути підставою для позбавлення добросовісного платника податків (позивача) права на валові витрати та на податковий кредит.

Натомість, матеріали справи не містять жодних вказівок на безпосередню участь позивача у ймовірних зловживаннях пов'язаних з поставкою товару та його оподаткуванням у ланцюгу поставок. Також матеріали справи не містять будь-яких доказів, які могли б свідчити про опосередковану чи пряму обізнаність позивача стосовно ймовірного порушення вимог податкового законодавства у ланцюгу поставок.

Неналежне виконання контрагентами своїх податкових обов'язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Водночас, колегією суддів враховано, що наявний у позивача доступ до відкритих відомостей стосовно господарської діяльності ТОВ Індастрік Трейд не давав йому змогу передбачити обставини стосовно ймовірних порушень по ланцюгу постачання товарів.

Окрім того, колегією суддів враховано, що Державою не забезпечено ведення певних реєстрів, або розкриття відомостей суб'єктами господарювання, за наявності яких добросовісний платник міг завчасно перевірити та передбачити обставини стосовно не доброчесності його постачальника в тому рахунку і по ланцюгу поставок.

При цьому, податкові накладні на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит у встановленому порядку були внесені до реєстру державними органами, а відтак позивач мав законні сподівання, що органом державної фіскальної служби підтверджено обставини стосовно наявності у ТОВ Індастрік Трейд правових підстав для видачі податкових накладних.

Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування платником даних свого податкового обліку, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 13 листопада 2018 року у справі №820/3279/13-а, а відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 21 лютого 2018 року у справі №817/537/17 (адміністративне провадження №К/9901/4401/17), презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що надані позивачем докази дають змогу ідентифікувати відповідальних осіб за здійснення господарської операції і складання первинного документа та підтверджують обставини щодо фактичного руху активів (придбання та переміщення товару) від ТОВ Індастрік Трейд до позивача та використання позивачем таких товарів у своїй господарській діяльності з метою одержання прибутку.

Стосовно посилань відповідача на аналіз інформаційних баз даних ДФС України (Єдиного реєстру податкових накладних) та узагальненої податкової інформації відносно ТОВ Індастрік Трейд і його контрагентів в обґрунтування того, що в останнього нібито відсутні трудові та матеріальні ресурси для здійснення господарських операцій за договорами №0/2-1-16/28 від 21.01.2016 та №0/2-1-16/243 від 25.02.2016 року. Також податковий орган вказує на те, що слідчим управлінням фінансових розслідувань ОВПП Державної фіскальної служби здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №32016100110000148 від 03.06.2016, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.205, ч.3 ст.212 КК України. В ході проведення досудового розслідування встановлено, що в період 2015 року невстановлені слідством особи, перебуваючи у місті Миколаєві створили суб'єкт підприємницької діяльності ТОВ Генезіс ЛТД (код ЄДРПОУ 39845572) з метою прикриття незаконної діяльності, спрямованої на надання податкової вигоди підприємствам реального сектора економіки. Вказане підприємство є одним із контрагентів ТОВ Індастрік Трейд .

Як зазначено в Акті перевірки, будучи допитаним директор ТОВ Генезіс ЛТД ОСОБА_9, показав, що зареєстрував на себе підприємство за грошову винагороду, фінансово- господарську діяльність не вів, банківськими рахунками не керував, печаткою підприємства не володів. Вироком Центрального районного суду м.Миколаєва від 07.02.2017 у справі №490/829/17, який набрав законної сили 10.03.2017, засновника та директора ТОВ Генезіс ЛТД ОСОБА_9, визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.І ст.205 КК України та засуджено до штрафу в розмірір 550 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. У цьому вироку суду зазначено, що директор ТОВ Генезіс ЛТД ОСОБА_9 Документи бухгалтерського обліку, звітності та інші документи, що пов'язані з господарською діяльністю ТОВ Генезіс ЛТД не готував та не підписував, печаткою підприємства не володів, банківськими рахунками не розпоряджався. Печатка ТОВ Генезіс ЛТД знаходилась у інших невстановлених досудовим слідством осіб, що надало можливість цим особам здійснювати незаконну діяльність, яка полягала в наданні послуг по незаконному формуванні податкового кредиту суб'єктами господарювання: ТОВ Прометей-Грейн (код 38694075), ТОВ Індастрік Трейд (код 39747431), ТОВ Балтикус Трейд (код 39534874), інші СГД та сприяло в зменшенні платежів до бюджету з податку на додану вартість по деклараціях за лютий - травень 2016 року.

Проте, ні вирок Центрального районного суду м.Миколаєва від 07.02.2017 у справі №490/829/17, ні Акт перевірки не містить доказів того, що господарські операції між ТОВ Генезіс ЛТД та ТОВ Індастрік Трейд будь-яким чином перебували у взаємозалежності чи впливали на операції між ТОВ Індастрік Трейд та ПП ОККО-Нафтопродукт за договорами№0/2-1-16/28 від 21.01.2016 та№0/2-1-16/243 від 25.02.2016року.

Судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не взято до уваги, що посилання Відповідача на вироки судів у кримінальних провадженнях щодо контрагентів ТзОВ Індастрік Трейд як на доказ безтоварності операцій ПП ОККО- Нафтопродукт не заслуговують на увагу з огляду на те, що дані судові рішення не встановлюють жодних преюдиційних фактів та не надають жодної правової оцінки фінансово-господарським взаємовідносинам ПП ОККО-Нафтопродукт із ТзОВ Індастрік Трейд .

Згідно ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Постановою Верховного суду України від 03.03.2016 року у справі № 5-347кс15 встановлено, що у доктрині права преюдиції - це загальні положення (правила), в силу яких особа, яка здійснює оцінку доказів, і суд при постановленні вироку вправі вважати встановленими обставини, які мають значення для вирішення кримінальної справи. Преюдиційні факти не потребують повторного чи додаткового дослідження. Факт преюдиції розцінюється суддею як безспірний, встановлений компетентним органом і як такий, що спрощує оцінку даних. При цьому Верховний суд дійшов до висновку, що неприпустимим є встановлення преюдиційних фактів щодо осіб, які не є учасниками конкретного кримінального провадження оскільки встановлення такої преюдиції суперечить передбаченим статтею 7 КПК загальним засадам кримінального провадження, зокрема верховенству права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Ні ПП ОККО-Нафтопродукт , ні ТзОВ Індастрік Трейд не виступали учасниками кримінальних проваджень, на вироки у яких посилається відповідач.

Згідно Постанови Верховного суду від 20.02.2018 року у справі № 826/6280/13-а сам по собі факт відкриття кримінального провадження проти посадових осіб контрагента позивача не може слугувати доказом фіктивності господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача оскільки податкове законодавство не ставить у залежність право позивача від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Також відповідно до постанови Верховного суду від 27.02.2018 року у справі №813/1974/17 суд касаційної інстанції дійшов до висновку, що суди попередніх інстанцій правомірно не взяли до уваги вирок районного суду, на яких контролюючий орган посилається як на доказ нереальності господарських операцій. При цьому Верховний суд зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 18 Кримінального кодексу України суб'єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до цього Кодексу може наставати кримінальна відповідальність. Відтак обставини щодо діяння фізичної особи, встановлені під час розгляду кримінальної справи відносно цієї фізичної особи, не можна вважати обов'язковими при оцінці адміністративним судом правомірності поведінки юридичної особи-контрагента якщо йдеться про відповідальність за порушення податкового законодавства цією юридичною особою.

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового рішення. Визнання особи винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ст. 205 КК України з огляду на презумпцію невинуватості та індивідуальний характер юридичної відповідальності не призводить до автоматичного встановлення фактів незаконності формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат з податку на прибуток підприємств.

Вказані доводи підтверджуються наведеною вище усталеною практикою Європейського суду з прав людини.

Відтак посилання відповідача на вироки судів у кримінальних провадженнях учасниками яких не виступали ні ПП ОККО-Нафтопродукт , ні ТзОВ Індастрік Трейд не заслуговують на увагу, а самі такі вироки не можуть вважатися належними та допустимими доказами у даній справі.

Також жодним чином не підтверджують безтоварність господарських операцій між ПП ОККО-Нафтопродукт та ТзОВ Індастрік Трейд посилання відповідача на постанову господарського суду Одеської області від 04.10.2018 року про визнання ТзОВ Індастрік Трейд банкрутом, оскільки факт визнання підприємства банкрутом у 2018 році не може слугувати доказом неспроможності вести господарську діяльність на початку 2016 року.

Отже, суд першої інстанції приймаючи оскаржуване рішення про відмову в задоволенні позовних вимог не дав належної оцінки спірним правовідносина та висновки, викладенні у даному рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, що є підставою, визначеною ст.317 КАС України для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.

Відповідно до статті 139 КАС України, при задоволенні позову з сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на викладене, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у вигляді сплаченого ним судового збору до суд першої інстанції у розмірі 616700 грн. відповідно до платіжного доручення №0001764502 від 06.07.2018 та перегляду в суді апеляційної інстанції 925050 грн. відповідно до платіжного доручення №0001853301 від 19.12.2018р. оригінали яких знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги підставними, та такими, що спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно задовольнити та скасувати рішення суду та прийняти постанову про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства ОККО-Нафтопродукт задовольнити.

Скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року у справі №813/2957/18 та прийняти постанову про задоволення позовних вимог.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення прийняте Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби 05 червня 2018 року №0011124205, яким збільшено суму грошового зобов'язання Приватному підприємству ОККО-Нафтопродукт з податку на додану вартість на загальну суму 18516853,50 грн., в т.ч. 12344569 грн. за податковим зобов'язанням та 6172284,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення прийняте Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби 05 червня 2018 року №0011164205, яким збільшено суму грошового зобов'язання Приватному підприємству ОККО-Нафтопродукт з податку на прибуток на загальну суму 12012393 грн., в т.ч. 8008262 грн. за податковим зобов'язанням та 4004131 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення прийняте Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби 05 червня 2018 року №0011154205, яким зменшено суму від'ємного значення грошового зобов'язання Приватному підприємству ОККО-Нафтопродукт з податку на прибуток на суму 29577068 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (Код ЄДРПОУ 39440996) на користь Приватному підприємству ОККО-Нафтопродукт (ЄДРПОУ 36670361) судові витрати у розмірі 1541750 (одного мільйона п'ятсот сорок однієї тисячі сімсот п'ятдесят ) грн 13 коп понесених судових витрат у вигляді сплати судового збору за подання адміністративного позову та апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частин - з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя В. П. Сапіга судді О. І. Довга І. І. Запотічний Повне судове рішення складено 25.03.2019.