Постанова

від 18.03.2019 по справі 2040/5186/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2019 р.Справа № 2040/5186/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,

за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2018 року (ухвалене суддею Біленським О.О., повний текст якого складено 27.09.18 року)

у по справі № 2040/5186/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕНІКСІОН"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФЕНІКСІОН" (в подальшому - ТОВ "ФЕНІКСІОН") звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (в подальшому - ГУ ДФС у Харківській області), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.01.2018 року №00000331411 та №0000341411.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2018 р. позов задоволено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2018 р. та прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Податкового кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України, на не відповідність висновків суду обставинам справи, оскільки неможливо підтвердити реальність здійснення господарських операцій позивача по взаємовідносинам з ТОВ "Ятанар" та ТОВ Контіненталь ЛЛС .

Позивач подав до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав та просив скасувати рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні представник позивача підтримав поданий відзив на апеляційну скаргу, проти апеляційної скарги заперечував та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що за результатами проведеної контролюючим органом позапланової документальної невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по господарським взаємовідносинам з ТОВ "Ятанар" за березень 2017 року та ТОВ "Контіненталь ЛЛС" за травень 2017 року відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності, складено акт № 25224/20-40-14-11-11/40221124 від 20.12.2017 р. встановлені наступні порушення п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п. 201.1, п. 201.7. п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання та завищення суми від'ємного значення з ПДВ.

На підставі вказаного акту перевірки контролюючим органом винесені податкові повідомлення - рішення №00000331411 та №0000341411 від 26.01.2018 р., якими позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість та визначено суму завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Не погоджуючись із вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача, ТОВ "ФЕНІКСІОН" звернулося до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податкові повідомлення-рішення необґрунтовані та прийняті з порушенням чинного законодавства.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового Кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України).

Пунктом 187.1 статті 187 Податкового Кодексу України встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Згідно із пп. 192.1.2 п. 192.1 ст.192 Податкового Кодексу України, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок; б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення перерахунку. Отримувач має право збільшити суму податкового кредиту лише після реєстрації постачальником в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно із п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Згідно із п. 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.2. ст. 200 Податкового кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що господарські операції для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судовим розглядом встановлено, шо між ТОВ ФЕНІКСІОН (постачальник) та ТОВ ЯТАНАР (покупець) укладено договір поставки № 2017/03/01-1 від 01.03.2017 р., умовами якого встановлено, що продавець зобовязується на умовах 100% попередньої оплати продати (передати) у власність покупцю товар, асортимент (номенклатура), кількість і вартість якого, вказуються в накладних, які після їх оформлення є невід'ємною частиною договору.

За наслідками здійснення господарської операції оформлені: податкові накладні №11 від 06.03.2017 р. на суму 163233,20 грн. в т.ч. ПДВ 27205,53 грн., № 12 від 06.03.2017 р. на суму 171570 грн. в т.ч. ПДВ 28595 грн., №13 від 06.03.2017 р. на суму 191400 грн. в т.ч. ПДВ 31900 грн., № 14 від 06.03.2017 р. на суму 81000 грн. в т.ч. ПДВ 13500 грн., № 15 від 07.03.2017 р. на суму 81000 грн. в т.ч. ПДВ 13500 грн., № 16 від 07.03.2017 р. на суму 81000 грн. в т.ч. ПДВ 13500 грн., № 17 від 07.03.2017 р. на суму 81000 грн. в т.ч. ПДВ 13500 грн., № 21 від 10.03.2017 р. на суму 131240 грн. в т.ч. ПДВ 21873,34 грн., № 23 від 13.03.2017 р. на суму 81000 грн. в т.ч. ПДВ 13500 грн., № 17 від 07.03.2017 р. на суму 81000 грн. в т.ч. ПДВ 13500 грн., № 23 від 13.03.2017 р. на суму 240870,21 грн. в т.ч. ПДВ 40145,04 грн., № 24 від 13.03.2017р. на суму 91200 грн. в т.ч. ПДВ 15200 грн., № 25 від 14.03.2017 р. на суму 201600 грн. в т.ч. ПДВ 33600 грн., № 26 від 14.03.201 7р. на суму 198450 грн. в т.ч. ПДВ 33075 грн.; та видаткові накладні № 77 від 06.03.2017 р. на суму 163233,20 грн. в т.ч. ПДВ 27205,53 грн., № 78 від 06.03.2017 р. на суму 171570 грн. в т.ч. ПДВ 28595 грн., № 79 від 06.03.2017 р. на суму 191400 грн. в т.ч. ПДВ 31900 грн. № 80 від 06.03.2017 р. на суму 81000 грн. в т.ч. ПДВ 13500 грн., № 81 від 07.03.2017 р. на суму 81000 грн. в т.ч. ПДВ 13500 грн., № 82 від 07.03.2017 р. на суму 8100 грн. в т.ч. ПДВ 13500 грн., № 83 від 07.03.2017 р. на суму 81000 грн. в т.ч. ПДВ 13500 грн., № 84 від 10.03.2017 р. на суму 131240 грн. в т.ч. ПДВ 21873,34 грн., № 85 від 13.03.2017 р. на суму 81000 грн. в т.ч. ПДВ 13500 грн., № 86 від 07.03.2017 р. на суму 81000 грн. в т.ч. ПДВ 13500 грн., № 88 від 13.03.2017 р. на суму 240870,21 грн. в т.ч. ПДВ 40145,04 грн., № 89 від 13.03.2017 р. на суму 91200 грн. в т.ч. ПДВ 15200 грн., № 90 від 14.03.2017 р. на суму 201600 грн. в т.ч. ПДВ 33600 грн., № 91 від 14.03.2017 р. на суму 198450 грн. в т.ч. ПДВ 33075 грн.

Розрахунки за договором здійснювалися в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунку покупця на поточний рахунок постачальника, що підтверджується випискою по рахунку та оборотно сальдовою відомістю.

Зазначені операції відображено платником податків в бухгалтерському обліку, а саме по Д-ту 311 К-т 361 зроблено проводку, а за даними рахунку 281, товар в кількості згідно видаткових накладних списаний зі складу. Дебіторсько-кредиторська заборгованість у платника податків перед ТОВ ЯТАНАР на момент перевірки відсутня.

Доставка придбаного товару здійснювалася зі складу постачальника у смт. Пісочин ТОВ ФЕНІКСІОН та ФОП ОСОБА_1, що підтверджується товарно-транспортними накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Судовим розглядом встановлено, шо між ТОВ ФЕНІКСІОН (постачальник) та ТОВ КОНТІНЕНТАЛЬ ЛЛС (покупець) укладено договір поставки № 2017/05/05-1 від 05.05.2017р., умовами якого передбачено, що постачальник зобов'язується на умовах 100% попередньої оплати продати (передати) у власність покупцю товар, асортимент (номенклатура), кількість і вартість якого, вказуються в накладних, які після їх оформлення є невід'ємною частиною договору.

За наслідками здійснення господарської операції оформлені: податкові накладні № 5 від 10.05.2017 р. на суму 159413,56,20 грн. в т.ч. ПДВ 26568,92 грн., № 6 від 10.05.2017 р. на суму 54180 грн. в т.ч. ПДВ 9030 грн., № 7 від 10.05.2017 р. на суму 54180 грн. в т.ч. ПДВ 9030 грн., № 8 від 10.05.2017 р. на суму 33540 грн. в т.ч. ПДВ 5590 грн.; видаткові накладні № 154 від 10.05.2017 р. на суму 15941356,20 грн. в т.ч. ПДВ 26568,92 грн., № 155 від 10.05.2017 р. на суму 5418 грн. в т.ч. ПДВ 9030 грн., № 156 від 10.05.2017 р. на суму 54180 грн. в т.ч. ПДВ 9030 грн., № 157 від 10.05.201р. на суму 33540грн. в т.ч. ПДВ 5590 грн.

Розрахунки за договором здійснювалися в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунку покупця на поточний рахунок постачальника, що підтверджується випискою по рахунку та оборотно сальдовою відомістю.

Зазначені операції відображено платником податків в бухгалтерському обліку, а саме по Д-ту 311 К-т 361 зроблено проводку, а за даними рахунку 281, товар в кількості згідно видаткових накладних списаний зі складу. Дебіторсько-кредиторська заборгованість у платника податків перед ТОВ КОНТІНЕНТАЛЬ ЛЛС на момент перевірки відсутня.

Доставка придбаного товару здійснювалася зі складу постачальника у смт. Пісочин ТОВ ФЕНІКСІОН та ФОП ОСОБА_2, що підтверджується товарно-транспортними накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Виконання вищезазначених господарських операцій також підтверджується договором на надання складських послуг за адресою м. Харків, вул. Калініна, 26, № 0111/2016 ХР від 01.11.2016 року, який укладено між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ Феніксіон , актами прийому передачі товару на зберігання грудня 2016 року по травень 2017 року, відповідно до кожної поставки товару, договором на транспортне обслуговування № 20/09-1 від 20.09.2016 р., укладеного між позивачем та ФОП ОСОБА_1 та договором перевезення № 7 від 03.04.2017 р. укладеного між позивачем та ФОП ОСОБА_2

Крім того, судовим розглядом встановлено, що реалізований на користь ТОВ ЯТАНАР та ТОВ КОНТІНЕНТАЛЬ ЛЛС товар імпортований платником податків та податок на додану вартість сплачений митним органам по імпортованому товару, що відображено у податкових звітах з ПДВ за відповідні податкові періоди.

Згідно із ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права викладений у постанові Верховного Суду від 21.08.2018 р. (по справі № 804/18786/14).

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено реальність укладених між позивачем та його контрагентом договорів, доказів того, що первинні документи складені необґрунтовано чи з порушенням чинного законодавства контролюючим органом не надано.

Доводи апелянта, що позивачем безпідставно здійснено документальне оформлення нереальних господарських операцій, оскільки згідно протоколу допиту ОСОБА_4, який, відповідно до інформації АІС Податковий блок є засновником ТОВ "Ятанар" та ОСОБА_5, яка, відповідно до інформації АІС Податковий блок є засновником ТОВ "Контіненталь ЛЛС", останні пояснили, що не мають причетності до діяльності вказаних товариств, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ "Ятанар" та ТОВ Контіненталь ЛЛС на момент укладення господарських правовідносин були зареєстрованими як платники ПДВ, повноваження представників ТОВ "Ятанар", ТОВ Контіненталь ЛЛС на укладення договорів та іншої первинної документації було перевірено, підтверджено наказами на призначення посадових осіб, а також згідно загальнодоступної бази Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що розміщено на офіційному сайті Міністерства Юстиції України.

Крім того, згідно Нотаріально засвідчених заяв, в яких вказано, що ОСОБА_4 директором та засновником ТОВ ЯТАНАР , а ОСОБА_5 директором та засновником ТОВ КОНТІНЕНТАЛЬ ЛЛС та господарська діяльність ведеться ними особисто, податкова звітність подається в електронній формі, документи підписуються та складаються також особисто директором Товариства. Товариство займається переважно неспеціалізованою оптовою торгівлею, номенклатура та якість товару залежить від заявок контрагентів. Договори укладаються в письмовій формі, реєструються податкові накладні, видаткові накладні видаються замовнику. В залежності від характеру договору товар транспортується за домовленістю сторін та згідно правил ІНКОТЕРМС. Товариство використовує розрахункові рахунки у банківських фінансових установах, які використовуються в господарській діяльності. Для належного збереження товарів, які придбаються для подальшої реалізації товариство орендує складські приміщення, які знаходяться в Київській області. Негабаритні товари можуть зберігатися за юридичною адресою Товариства.

Крім того, відповідачем до суду не надано вирок суду, яким встановлено, що ТОВ ЯТАНАР та ТОВ КОНТІНЕНТАЛЬ ЛЛС створено з метою здійснення фіктивного підприємництва.

Щодо інших доводів апелянта, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення необґрунтоване та підлягає скасуванню.

Згідно із ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2018 р. - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 77, 243, 308, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2018 року по справі № 2040/5186/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

.

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін Повний текст постанови складено 25.03.2019 року