Постанова

від 06.03.2019 по справі 925/1274/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2019 р. м. Київ Справа№ 925/1274/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

при секретарі судового засідання Подоляк Р.Ю.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 06.03.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ІСКРА" на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 15.01.2019 (повний текст складений 16.01.2019) в частині відмови у забезпеченні позову

у справі №925/1274/18 (суддя Чевгуз О.В.)

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ІСКРА"

до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області

про визнання договору оренди землі поновленим та додаткової угоди укладеною

В судовому засіданні 06.03.2019 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 15.01.2019 у справі №925/1274/18, зокрема, у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні вищевказаної заяви, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивач достатньо не обґрунтував наявність небезпеки заподіянню шкоди його правам та інтересам, не надав належних доказів намірів вчинення відповідачем дій, спрямованих на набуття речового права на новостворені земельні ділянки іншим особам під час розгляду справи.

Не погодившись з прийнятою ухвалою в частині відмови у забезпеченні позову, позивач 24.01.2019 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, задовольнити заяву СТОВ "Іскра" про забезпечення позову, подану 10.01.2019.

Апеляційна скарга обґрунтована невідповідністю висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи.

Апелянт зазначає, що рішення суду зведено до недоведеності, з огляду на потенційну можливість настання негативних наслідків для заявника, наявності потенційної небезпеки заподіянню шкоди його правам та інтересам.

Апелянт вказує, що на час звернення з заявою про забезпечення позову СТОВ "Іскра" підтверджено доказами з відповідним обґрунтуванням наявність фактичних обставин, які свідчать про вчинення Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області дій, що спрямовані на ухилення від виконання зобов'язань за аналогічними однотипними договорами землі з єдиного масиву, у т.ч. щодо земельної ділянки площею 36,1016 га кадастровий номер 7124980500:02:005:0223, що стосується предмета спору.

За твердженнями скаржника, 15.01.2019 прокурором в судовому засіданні надано суду лист Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, зі змісту якого вбачається, що 20.12.2018, тобто після відкриття провадження у даній справі, земельну ділянку площею 36,1016 га кадастровий номер 7124980500:02:005:0223 поділено.

На думку апелянта, Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, як розпорядник земельної ділянки з огляду на зміст ст. 122 Земельного кодексу України при наявності судового спору щодо поновлення договору оренди землі, має всі можливості здійснювати дії, спрямовані на скасування державної реєстрації земельної ділянки та подальшого відчуження частини вказаної земельної ділянки третім особам, і вказаний факт може утруднити виконання рішення суду у разі задоволення позову. Крім того, вказані дії можуть призвести до виникнення майбутніх спорів щодо визнання наказів Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області недійсними, що підтверджується судовою практикою.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, прокурор вказує, що на час розгляду справи земельна ділянка, яка є предметом даного спору площею 36,1016 га кадастровий номер 7124980500:02:005:0223, вже не існує, що підтверджується відомостями з Публічної кадастрової карти та не заперечується позивачем.

Оспорювана земельна ділянка після завершення строку дії договору оренди землі, укладеного з позивачем, була поділена на земельні ділянки меншої площі, які не є предметом даного спору.

Подаючи заяву про забезпечення позову, позивач не обґрунтував належним чином наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову, не обґрунтував наявність небезпеки заподіянню шкоди його правам та інтересам, не надав належних доказів вчинення відповідачем дій, спрямованих на набуття речового права на новостворені земельні ділянки іншим особам під час розгляду справи.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2019 апеляційну скаргу позивача передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2019 у справі №925/1274/18 відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 06.03.2019.

Представники сторін в судове засідання апеляційної інстанції 06.03.2019 не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини їх неявки суду невідомі.

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст. 120 ГПК України).

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представників сторін та прокурора обов'язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними у справі матеріалами.

Пунктом 9 ч.1 Перехідних положень ГПК України, що набрав чинності 15.12.2017, роз'яснено, що справи у суді апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "ІСКРА" (СТОВ "ІСКРА") звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (Головного управління), в якому просить суд:

визнати поновленим договір оренди землі, укладений 01 серпня 2013 між Черкаською районною державною адміністрацією та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "ІСКРА", предметом якого є земельна ділянка загальною площею 36,1016 га кадастровий номер 7124980500:02:005:0223 із земель державної власності, яка знаходиться на території Байбузівської сільської ради Черкаського району Черкаської області за межами населеного пункту (Реєстраційною службою Черкаського районного управління юстиції Черкаської області 08 серпня 2013 здійснено державну реєстрацію права оренди (номер запису про інше речове право 2242590);

визнати укладеною угоду про поновлення договору оренди землі від 01 серпня 2013 (Реєстраційною службою Черкаського районного управління юстиції Черкаської області 08 серпня 2013 здійснено державну реєстрацію права оренди (номер запису про інше речове право 2242590) в редакції позивача.

10 січня 2019 від позивача надійшла заява від 07 січня 2019 про забезпечення позову, відповідно до якої заявник просить заборонити Головному управлінню Держгеокадастру у Черкаській області (18008, м. Черкаси, вул. Смілянська, буд. 131, Черкаська область код СДРПОУ 39765890):

розпоряджатися земельними ділянками 7124980500:02:005:0351, 7124980500:02:005:0345, 7124980500:02:005:0353, 7124980500:02:005:0339, 7124980500:02:005:0334, 7124980500:02:005:0347, 7124980500:02:005:0352, 7124980500:02:005:0350, 7124980500:02:005:0335, 7124980500:02:005:0346, 7124980500:02:005:0336, 7124980500:02:005:0349, 7124980500:02:005:0342, 7124980500:02:005:0343, 7124980500:02:005:0337, 7124980500:02:005:0348, 7124980500:02:005:0338 площею 2 га кожна та 7124980500:02:005:0344 площею 1,3313 га, 7124980500:02:005:0341 площею 0,1912 га, 7124980500:02:005:0340 площею 0,5791 га (передавати земельні ділянки у власність або у користування для всіх потреб) або їх (земельних ділянок) частиною;

звертатися до суб'єктів державної реєстрації прав у розумінні ст.ст. 6, 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" з заявами про проведення державної реєстрації набуття права власності за державою в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на земельні ділянки 7124980500:02:005:0351, 7124980500:02:005:0345, 7124980500:02:005:0353, 7124980500:02:005:0339, 7124980500:02:005:0334, 7124980500:02:005:0347, 7124980500:02:005:0352, 7124980500:02:005:0350, 7124980500:02:005:0335, 7124980500:02:005:0346, 7124980500:02:005:0336, 7124980500:02:005:0349, 7124980500:02:005:0342, 7124980500:02:005:0343, 7124980500:02:005:0337, 7124980500:02:005:0348, 7124980500:02:005:0338 площею 2 га кожна та 7124980500:02:005:0344 площею 1,3313 га, 7124980500:02:005:0341 площею 0,1912 га, 7124980500:02:005:0340 площею 0,5791 га.

Заборонити Державним кадастровим реєстраторам Міськрайонного управління у Черкаському районі та м. Черкасах Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (18003, м. Черкаси, вул. Чорновола, буд. 157) здійснювати:

поділ або об'єднання земельних ділянок 7124980500:02:005:0351, 7124980500:02:005:0345, 7124980500:02:005:0353, 7124980500:02:005:0339, 7124980500:02:005:0334, 7124980500:02:005:0347, 7124980500:02:005:0352, 7124980500:02:005:0350, 7124980500:02:005:0335, 7124980500:02:005:0346, 7124980500:02:005:0336, 7124980500:02:005:0349, 7124980500:02:005:0342, 7124980500:02:005:0343, 7124980500:02:005:0337, 7124980500:02:005:0348, 7124980500:02:005:0338 площею 2 га кожна та 7124980500:02:005:0344 площею 1,3313 га, 7124980500:02:005:0341 площею 0,1912 га, 7124980500:02:005:0340 площею 0,5791 га;

скасування державної реєстрації земельних ділянок 7124980500:02:005:0351, 7124980500:02:005:0345, 7124980500:02:005:0353, 7124980500:02:005:0339, 7124980500:02:005:0334, 7124980500:02:005:0347, 7124980500:02:005:0352, 7124980500:02:005:0350, 7124980500:02:005:0335, 7124980500:02:005:0346, 7124980500:02:005:0336, 7124980500:02:005:0349, 7124980500:02:005:0342, 7124980500:02:005:0343, 7124980500:02:005:0337, 7124980500:02:005:0348, 7124980500:02:005:0338 площею 2 га кожна та 7124980500:02:005:0344 площею 1,3313 га, 7124980500:02:005:0341 площею 0,1912 га, 7124980500:02:005:0340 площею 0,5791 га та скасування їх кадастрового номера в Державному земельному кадастрі.

Заява вмотивована тим, що Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, як розпорядник земельної ділянки з огляду на зміст ст. 122 Земельного кодексу України, при наявності судового спору щодо поновлення договору оренди землі, має всі можливості здійснювати дії на скасування державної реєстрації спірних земельних ділянок та подальшого їх відчуження повністю чи в частині земельної ділянки третім особам, і вказаний факт може утруднити виконання рішення суду у разі задоволення позову про поновлення договору оренди землі.

Позивач зазначає, що спірна земельна ділянка площею 36,1016 га кадастровий номер 7124980500:02:005:0223 вже не існує, що підтверджується відомостями з Публічної кадастрової карти, оскільки ця земельна ділянка після завершення строку дії договору із позивачем була поділена відповідачем на земельні ділянки меншої площі: 7124980500:02:005:0351, 7124980500:02:005:0345, 7124980500:02:005:0353, 7124980500:02:005:0339, 7124980500:02:005:0334, 7124980500:02:005:0347, 7124980500:02:005:0352, 7124980500:02:005:0350, 7124980500:02:005:0335, 7124980500:02:005:0346, 7124980500:02:005:0336, 7124980500:02:005:0349, 7124980500:02:005:0342, 7124980500:02:005:0343, 7124980500:02:005:0337, 7124980500:02:005:0348, 7124980500:02:005:0338 площею 2 га кожна та 7124980500:02:005:0344 площею 1,3313 га, 7124980500:02:005:0341 площею 0,1912 га, 7124980500:02:005:0340 площею 0,5791 га.

За доводами позивача, державна реєстрація набуття речового права на новостворені земельні ділянки ще не здійснювалася. Незаконними діями відповідач створив собі можливість безперешкодно розпорядитися спірною земельною ділянкою, а позивачу необхідно буде докласти значних зусиль для відновлення своїх порушених прав. Також, з січня 2016 року Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру започаткувала практику оприлюднення 100% рішень, що приймаються її територіальними органами щодо передачі у власність чи користування земельних ділянок. Зазначені обставини є свідченням того, що відповідач приховує інформацію про прийняті рішення щодо розпорядження спірними земельними ділянками з метою унеможливити виконання рішення, якщо позовні вимоги будуть задоволені. Після скасування державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 7124980500:02:005:0223 (як об'єкта права), що є предметом спору у справі №925/1274/18, заявник позбавлений можливості зареєструвати право оренди на цю ділянку на підставі рішення суду, що унеможливить його виконання. Відтак, порушене право заявника знову потребуватиме захисту шляхом подання позову до осіб, яким ймовірно буде передано право на частини поділеної земельної ділянки.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

У п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" зазначено, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відмовляючи у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову, місцевий господарський суд зазначив, що позивач достатньо не обґрунтував наявність небезпеки заподіянню шкоди його правам та інтересам, не надав належних доказів намірів вчинення відповідачем дій, спрямованих на набуття речового права на новостворені земельні ділянки іншим особам під час розгляду справи.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.

Забезпечення позову є засобом, що гарантує виконання майбутнього рішення господарського суду, який полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, мають тимчасовий характер і діють до закінчення розгляду справи по суті заявлених вимог.

За загальним правилом умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтована вірогідність утруднення або неможливість виконання майбутнього рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відтак, забезпечення позову у господарському процесі застосовується з метою забезпечення виконання судового рішення.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст.74 ГПК України. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову.

З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка, яка є предметом даного спору площею 36,1016 га кадастровий номер 7124980500:02:005:0223, вже не існує, що підтверджується відомостями з Публічної кадастрової карти та не заперечується позивачем.

Оспорювана земельна ділянка після завершення строку дії договору оренди землі, укладеного з позивачем, була поділена на земельні ділянки меншої площі з кадастровими номерами 7124980500:02:005:0351, 7124980500:02:005:0345, 7124980500:02:005:0353, 7124980500:02:005:0339, 7124980500:02:005:0334, 7124980500:02:005:0347, 7124980500:02:005:0352, 7124980500:02:005:0350, 7124980500:02:005:0335, 7124980500:02:005:0346, 7124980500:02:005:0336, 7124980500:02:005:0349, 7124980500:02:005:0342, 7124980500:02:005:0343, 7124980500:02:005:0337, 7124980500:02:005:0348, 7124980500:02:005:0338 площею 2 га кожна та 7124980500:02:005:0344 площею 1,3313 га, 7124980500:02:005:0341 площею 0,1912 га, 7124980500:02:005:0340 площею 0,5791 га, які не є предметом даного спору.

Заявником жодним чином не доведено як саме невжиття заходів забезпечення позову у справі №925/1274/18 може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Так, заява про забезпечення позову не може ґрунтуватися на припущеннях заявника. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заявником суду не наведено жодних достатніх підстав, які б свідчили, що невжиття обраного позивачем заходу забезпечення позову ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду у даній справі або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Оцінюючи в сукупності усі матеріали оскарження, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення заяви Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ІСКРА" про забезпечення позову у справі №925/1274/18.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа Серявін та інші проти України (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29).

За таких обставин решту аргументів позивача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття оскаржуваної ухвали у даній справі та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову у даній справі.

Доводи прокурора, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає обґрунтованими з вищевикладених підстав.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваної ухвали.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ІСКРА" на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 15.01.2019 про відмову у забезпеченні позову у справі №925/1274/18.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271 п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ІСКРА" на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 15.01.2019 в частині відмови у забезпеченні позову у справі №925/1274/18 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Черкаської області від 15.01.2019 в частині відмови у забезпеченні позову у справі №925/1274/18 залишити без змін.

3. Матеріали оскарження у справі №925/1274/18 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 26.03.2019.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б.Михальська