Рішення

від 25.03.2019 по справі 910/942/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.03.2019Справа № 910/942/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л. Г., за участі секретаря судового засідання Бугаєнко Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС ЦЕНТР" (02002, м. Київ, вул. Митрополита Андрія Шептицького, 4)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнський Агропромисловий Холдинг" (01013, м. Київ, вул. Деревообробна, буд. 5, офіс 34)

про стягнення 119 420,20 грн.

за участю представників

від позивача: Момот В. Л.

від відповідача: не з'явився

У судовому засіданні 25.03.2019, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс Центр" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнський Агропромисловий Холдинг" про стягнення 119 420,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 01.05.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс Центр" (надалі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнський Агропромисловий Холдинг" (надалі - відповідач) укладено договір транспортного експедирування № 713-01/05-15, відповідно до умов договору відповідач доручає, а позивач зобов'язується за винагороду і за рахунок відповідача організувати перевезення експертно-імпортних і транзитних вантажів відповідача, що перевозяться залізничним транспортом, погоджені сторонами в додаткових угодах та/або заявках. Проте, за доводами позивача, внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору №713-01/05-15 від 01.05.2015, а саме в частині здійснення повної оплати послуг, у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 119420,20 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.01.2019 залишено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Центр" без руху в порядку ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу час для усунення недоліків, вказаних в ухвалі суду, а саме надати оригінал фіскального чеку як доказ направлення позовної заяви на адресу відповідача, докази часткової сплати заборгованості за договором та докази вручення під підпис директору ТОВ "Всеукраїнський Агропромисловий Холдинг" Герасименку Є.В. претензії №17/01-19 від 04.01.2019.

08.02.2019 через загальний відділ діловодства суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, в якій позивачем надано оригінал фіскального чеку як доказ направлення позовної заяви на адресу відповідача, копії платіжних доручень як докази часткової сплати заборгованості за договором та розписку про вручення директору ТОВ "Всеукраїнський Агропромисловий Холдинг" Герасименку Є.В. претензії №17/01-19 від 04.01.2019.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.02.2019 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/942/19 та постановив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні 06.03.2019.

У судовому засіданні 06.03.2019 суд на місці ухвалив відкласти розгляд справи на 25.03.2019 у зв'язку з відсутністю представника відповідача та відсутністю належних доказів повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи.

У судове засідання 25.03.2019 з'явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги та надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, клопотань щодо відкладення розгляду справи не направляв, відзиву на позовну заяву не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, на адресу останнього, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (01013, м. Київ, вул. Деревообробна, буд. 5, офіс 34) направлялись ухвали суду від 11.02.2019 та 06.03.2019, які станом на момент розгляду спору були повернуті на адресу суду за закінченням встановленого строку зберігання.

Згідно із п.п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Крім того, суд звертає увагу, що застосування практику Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це -складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідно до ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Суд зазначає про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом направлення на адресу суду поштовим відправленням.

Таким чином, незважаючи на те, що відповідач не з'явився у судове засідання та не надав відзив на позовну заяву, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка даного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив .

01 травня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс Центр" (надалі- позивач, експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнський Агропромисловий Холдинг" (надалі - відповідач, клієнт) укладено договір транспортного експедирування №713-01/05-15 (надалі- договір), відповідно до якого клієнт доручає, а експедитор зобов'язується за винагороду і за рахунок клієнта організувати перевезення експортно-імпортних і транзитних вантажів клієнта, що перевозяться залізничним транспортом, погоджені сторонами в додаткових угодах та/або заявках. Вантажі, організацію перевезення яких здійснює експедитор, є власністю клієнта. При прийнятті вантажів клієнта експедитором права власності на відповідні вантажі в останнього не виникає.

Відповідно до п. 1.2. договору експедитор надає клієнту додаткові послуги, пов'язані з перевезенням його вантажів по території України та інших держав на умовах, зазначених у цьому договорі та додаткових угодах до нього.

З метою виконання зобов'язань, покладених на експедитора відповідно до п.п. 1.1., 1,2. цього договору, експедитор уповноважується від свого імені та за рахунок клієнта здійснювати операції з транспортними та іншими підприємствами що є предметом цього договору перевезення вантажів клієнта залізничним транспортом. Клієнт зобов'язаний видати експедитору довіреність, якщо вона є необхідною для виконання експедитором своїх зобов'язань за цим договором (п. 1.3. договору).

Згідно з п. 2.1. сторони погоджують, який саме вантаж клієнта (найменування, кількість, код вантажу відповідно до Гармонізованої номенклатури вантажів (ГНВ), код вантажу відповідно до Єдиної тарифно-статистичної номенклатури вантажів (ЄТСНВ) і т.д.) буде експедируватись, маршрути його транспортування в додаткових угодах, які є невід'ємною частиною цього договору. Умови надання експедитором послуг, передбачених цим договором, у відношенні конкретного вантажу клієнта також вважатимуться узгодженими в разі направлення клієнтом експедитору заявки, що містить всю необхідну інформацію, і прийняття Експедитором Заявки до виконання відповідно до п.п. 2.2, - 2.5. цього Договору.

Клієнт не пізніше 15 (п'ятнадцяти) днів до запланованої дати відправлення вантажу, направляє експедитору заявку із зазначенням маршруту і всіх можливих даних про вантаж та в обов'язковому порядку відповідно до форми заявки вказує: найменування, кількість, код вантажу по ГНВ, ЄТСНВ, необхідний для перевезення рухомий склад, кількість вагонів, завантаження вагонів, терміни транспортування, станції відправлення, станції призначення вантажу, найменування вантажовідправника і вантажоодержувача (п. 2.2. договору).

Відповідно до п. 2.3. після отримання заявки експедитор направляє клієнту рахунок із зазначенням сум, необхідних для надання послуг відповідно до замовлення.

Після отримання оплати в розмірі, зазначеному в відповідному рахунку, експедитор надає клієнту інструкцію з заповненню накладних УМВС на відвантаження відповідної партії вантажу, і направляє дозволи на відправку (п. 2.4. договору).

Пунктом 2.10. договору встановлено, що експедитор до 13 числа місяця наступного за звітним, відповідно до умов цього договору, надає клієнту: Податкову накладну (згідно ПКУ та порядку заповнення податкової накладної № 1379), звіт Експедитора , Акт виконаних робіт (послуг) , в якому фіксуються всі транспортно-експедиторські послуги, отримані клієнтом від експедитора.

Акт виконаних робіт (послуг) підтверджує факт передачі послуги експедитором клієнту, та складається на підставі первинних (фінансових) документів отриманих від транспортних та інших підприємств залучених для перевезення вантажів клієнта.

У разі не отримання експедитором від клієнта підписаного Акту виконаних робіт (послуг) або документа, який підтверджує заперечення клієнта, в термін 10 днів з дати отримання Акту клієнтом, послуга вважається наданою експедитором належним чином і прийнята клієнтом у повному обсязі.

Відповідно до п. 4.1. договору клієнт перераховує експедитору 100% передоплату грошових коштів, необхідних для виконання його доручень по перевезенню відповідних партій вантажів до їх відвантаження, згідно виставленого рахунку. Грошові кошти, що надаються клієнтом експедитору для виконання цього договору (за винятком плати експедитору) є власністю клієнта. Можлива оплата рахунків, переданих за допомогою засобів факсимільного зв'язку.

Цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31 грудня 2015 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного завершення, з подальшою автоматичною його пролонгацією на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін до закінчення зазначеного терміну не заявила про його розірвання в письмовому вигляді (п. 8.1. договору).

На виконання умов договору позивачем в період з червня 2015 року по січень 2016 року надавались послуги з організації перевезень вантажів залізничним транспортом, що були прийняті з боку відповідача без будь-яких заперечень та зауважень.

Так, вчасне та якісне надання позивачем послуг підтверджується підписаним між сторонами Актом виконаних робіт (послуг) №50 від 31.01.2016, у якому останніми було також зафіксовано, що станом на 31.01.2016 заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнський Агропромисловий Холдинг" перед позивачем складає 944 420,20 грн.

З наявних у матеріал справи платіжних доручень та акту звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2015 по 21.01.2019, що був підписаний уповноваженими представниками сторін, вбачається, що відповідачем було здійснено лише часткову оплату заборгованості за договором №713-01/05-15 від 01.05.2015 у розмірі 825 000,00 грн.

Так, з метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією 17/01-19 від 01.04.2019, у якій просив останнього протягом десяти днів з моменту отримання вказаної претензії здійснити погашення існуючої заборгованості у розмірі 119 420,20 грн.

Згідно з відмітки на претензії та наданого Товариством з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнський Агропромисловий Холдинг" підтвердження від 06.02.2019 вбачається, що вищевказана претензія була отримана директором відповідача Герасименком Є.В. 04.01.2019.

Проте, за доводами позивача, дана претензія була залишена з боку відповідача без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Центр" з позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 119 420,20 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, в період з червня 2015 року по січень 2016 року позивачем на виконання умов договору №713-01/05-15 від 01.05.2015 було надано відповідачу послуги з організації перевезень вантажів залізничним транспортом, які без жодних зауважень були прийняті клієнтом.

При цьому, підписуючи акт виконаних робіт (послуг) №50 від 31.01.2016, відповідач підтвердив, що станом на 31.01.2016 у останнього існує заборгованість перед позивачем у розмірі 944 420,20 грн.

Судом встановлено, що у п. 4.1 договору клієнт перераховує експедитору 100% передоплату грошових коштів, необхідних для виконання його доручень по перевезенню відповідних партій вантажів до їх відвантаження, згідно виставленого рахунку.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З наявних у матеріалах справи платіжних доручень вбачається, що після підписання вищевказаного акту виконаних робіт (послуг) №50 від 31.01.2016 відповідачем було частково оплачено надані позивачем послуги на загальну суму 825 000,00 грн.

Таким чином, з урахуванням підписаного між сторонами акту звіряння взаємних розрахунків та залишеної без задоволення претензії 17/01-19 від 01.04.2019, у останнього станом на момент вирішення спору існує непогашена заборгованість у розмірі 119 420,20 грн (944 420,20 грн - 825 000,00 грн).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою та сьомою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Приймаючи до уваги зазначене та враховуючи, що відповідачем не надано суду жодних доказів належного виконання зобов'язання за договором, не спростовано заявлених позовних вимог в цій частині та не надано доказів відсутності у останнього обов'язку сплатити вищевказану суму, суд приходить до висновку, що факт існування у відповідача боргу у розмірі 119 420,20 грн належним чином доведений, документально підтверджений та строк погашення є таким, що настав, а тому позовні вимоги визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).

Відповідачем відзиву на позовну заяву, контррозрахунку суми позовних вимог та будь-яких заперечень по суті заявлених позовних вимог не надано, доводів позивача у встановленому законом порядку не спростовано.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС ЦЕНТР" у повному обсязі, з покладенням на відповідача судових витрат у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнський Агропромисловий Холдинг" (01013, м. Київ, вул. Деревообробна, буд. 5, офіс 34) ідентифікаційний код 39412864) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС ЦЕНТР" (02002, м. Київ, вул. Митрополита Андрія Шептицького, 4, ідентифікаційний код 37117413) заборгованість у розмірі 119 420 (сто дев'ятнадцять тисяч чотириста двадцять) грн 20 коп. та судовий збір у розмірі 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 26.03.2019

Суддя Л. Г. Пукшин