Судовий наказ

від 26.03.2019 по справі 910/3537/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

СУДОВИЙ НАКАЗ

м. Київ

26.03.2019Справа № 910/3537/19 Господарський суд міста Києва у складі судді М.В. Данилової розглянувши заяву №89-с 100-17 від 15.03.2019 року Про видачу судового наказу Публічного акціонерного товариства Укртелеком (надалі - Заявник) до Товариства з обмеженою відповідальністю Джене (далі - Боржник) про стягнення заборгованості за договором оренди № Е100-2199/17 від 09.08.2017 року,

ВСТАНОВИВ:

21. 03.2019 року До господарського суду м Києва надійшла заява №89-с 100-17 від 15.03.2019 року Про видачу судового наказу Публічного акціонерного товариства Укртелеком до Товариства з обмеженою відповідальністю Джене про стягнення заборгованості за договором оренди № Е100-2199/17 від 09.08.2017 року.

09.08.2017 року між Публічним акціонерним товариством Укртелеком в особі Львівської філії та Товариством з обмеженою відповідальністю Джене було укладено договір оренди комерційної нерухомості № Е100-2199/17.

Відповідно до умов договору Орендодавець передає, а Орендар бере у строкове платне користування комерційну нерухомість, а саме ангар, розташований вул. Луганській. 4 у м. Львові площею 449,5 кв.м. для зберігання товарів промислової групи.

Відповідно до Акту приймання-передачі майна 10.08.2017р. Відповідачу передано вказані приміщення.

Відповідно до п.12.1 Договору, термін Договору оренди визначений з 10.08.2017 р. по 09.08.2018р. П. 2.3. даного Договору передбачено, що майно, передане Орендареві, повертається Орендодавцеві не пізніше дати закінчення строку дії Договору за Актом передачі-приймання та разом з отриманням від Орендодавця устаткуванням, інвентарем та іншим майном у належному стані, з усіма зробленими поліпшеннями, які неможливо відокремити від об'єкта оренди.

Зі змісту заяви слідує, що у відповідності до заяви Відповідача про дострокове припинення договору, договір був достроково розірваний, про що складено відповідний акт приймання-передачі майна (повернення з оренди) від 31.05.2018р. Проте Відповідачем не проведено розрахунки за оренду за квітень та травень 2018 року, в результаті чого виникла заборгованість в розмірі 40076,68 грн. (розрахунок додається).

Орендар згідно п. 6.1.3 договору зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим договором, у терміни, визначені договором, проте оплата орендної плати Відповідачем не здійснювалась в повному обсязі та до теперішнього моменту заборгованість не погашена. Станом на 01.12.2018 рік вона складає 40076,68 грн.

Зі змісту п. 6.1.3 договору оренди № Е100-2199/17 від 09.08.2017 року на підставі якого, як вказує заявник, у нього виникло право грошової вимоги, слідує, що Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим договором, у терміни, визначені договором. У відповідності до п 3.7. зазначеного договору, Щомісячно, не пізніше 10 числа поточного місяця Орендодавець надає Орендарю Акт про надані послуги (або рахунок-акт), яким підтверджується обсяг та вартість послуг оренди за попередній місяць. Орендар зобов'язаний підписати Акт про надані послуги (або рахунок-акт) та повернути його Орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір є договором оренди, який підпадає під правове регулювання норм статей 283-292 Господарського кодексу України та статей 759-786 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про наявність якого заявнику невідомо (ч. 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України ).

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 147 Господарського процесуального кодексу України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.

Наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у господарському судочинстві, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України, суд відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу , зокрема, щодо стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, сума якої перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Грошовим, за змістом статей 524 , 533 - 535 , 625 Цивільного Кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, за яким праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного Кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу приписів ч. 1 ст. 626 Цивільного Кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 193 Господарського Кодексу України , статей 525 , 526 Цивільного Кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до статті 549 Цивільного Кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Нормами статті 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Отже, пеня, інфляційні втрати, 3% річних, не є заборгованістю за договором, а являється штрафними санкціями, вимоги про сплату пені, інфляційних втрат, 3 % річних у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю природою не є основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов'язань, а відтак, вимоги про стягнення пені, інфляційних втрат, 3 % річних не підлягають розгляду в порядку наказного провадження.

Таким чином, відповідно до ст.ст. 509, 525 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України, заявлені вимоги про видачу судового наказу підлягають задоволенню частково.

Згідно з частино 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат та пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача (боржника).

Враховуючи викладені вище обставини суд дійшов висновку про те, що компенсація заявнику витрат на сплату судового збору в сумі 156,68 грн. підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 147-149, 151, 154, 155, 156, 159 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 509, 525, 549, 611, 625 Цивільного кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

НАКАЗАВ

1. Стягнути з боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю Джене (код ЄДРПОУ 40258039) на користь Публічного акціонерного товариства Укртелеком в особі Львівської філії ПАТ Укртелеком (код ЄДРПОУ 01186030) суму боргу у розмірі - 40076,68 грн. ( сорок тисяч сімдесят шість грн. 68 коп.)

2.Стягнути з боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю Джене (код ЄДРПОУ 40258039) на користь Публічного акціонерного товариства Укртелеком в особі Львівської філії ПАТ Укртелеком (код ЄДРПОУ 01186030) суму судового збору у розмірі 156 грн. 68 коп. (сто п'ятдесят шість грн. 68 коп).

Стягувач: Публічне акціонерне товариство Укртелеком в особі Львівської філії ПАТ Укртелеком (код ЄДРПОУ 01186030; місцезнаходження: 79000 м. Лівів, вул. Дорошенка, буд 43; р/р. №22600933503 в ПАТ ПУМБ м. Київ МФО 334851).

Боржник : Товариство з обмеженою відповідальністю Джене (Код ЄДРПОУ: 40258039; місцезнаходження: 04073, м. Київ, пр.-т. С. Бандери, буд. 8, офіс 711; р/р. №26005631263500 в АТ Укрсиббанк ).

3.Повідомити Боржника про те, що під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених Стягувачем вимог по суті.

4.Відповідно до положень ст. 157 Господарського процесуального кодексу України боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Заява про скасування судового наказу подається в суд у письмовій формі.

Заява про скасування судового наказу має містити:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника для фізичних осіб - громадян України;

3) ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) представника боржника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження;

4) наказ, що оспорюється;

5) зазначення про повну або часткову необґрунтованість вимог стягувача.

5.Заява підписується боржником або його представником.

До заяви про скасування судового наказу додаються:

1) документ, що підтверджує сплату судового збору;

2) документ, що підтверджує повноваження представника боржника, якщо заява подається таким представником;

3) клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого частиною першою цієї статті.

6. Копію судового наказу, копію заяви Стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами, надіслати Боржнику.

7. Судовий наказ після набрання ним законної сили видати Стягувачу.

8. Боржник та Стягувач можуть ознайомитись із змістом цього судового наказу у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою http://www.reyestr.court.gov.ua/Page/1, ввівши у віконці "Справа №" номер "910/3537/19".

9.Дата набрання судовим наказом законної сили

---

.

10. Строк пред'явлення судового наказу до виконання до

---

(включно).

11. Дата видачі судового наказу Стягувачу

---

.

Суддя М.В. Данилова

УВАГА!

У відповідності до приписів ч. 3 ст. 154 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, проте може бути скасований в порядку, передбаченому Розділом ІІ цього Кодексу.

Порядок скасування судового наказу:

Боржник повинен протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до нього документів подати до господарського суду міста Києва у письмовій формі заяву про скасування судового наказу, документ, що підтверджує повноваження представника боржника, якщо заява подається таким представником, та документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 96,05 грн. за наступними реквізитами:

отримувач: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030101;

код отримувача: 37993783;

банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

код банку отримувача (МФО): 899998;

рахунок: 34314206083017;

код класифікації доходів бюджету: 22030101;

найменування коду класифікації доходів бюджету: судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050);

символ звітності: 206;

наявність відомчої ознаки: " 83" Господарські суди;

Призначення платежу: *;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8); судовий збір, за подання до господарського суду заяви

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача) про скасування судового наказу № 910/3537/19 , Господарський суд міста Києва.

Зміст відповідної заяви про скасування судового наказу повинен відповідати вимогам ст. 157 Господарського процесуального кодексу України.

У разі ненадходження до суду заяви Боржника про скасування судового наказу № 910/3537/19 протягом п'яти днів після закінчення строку на її подання, судовий наказ № 910/3537/19 набере законної сили та буде вручений Стягувачу.

Суддя М.В. Данилова