Рішення

від 21.03.2019 по справі 915/274/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2019 року Справа № 915/274/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участю секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” (01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 18; ідентифікаційний код 21560766; адреса для листування: 54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 27/3, Миколаївська філія ПАТ “Укртелеком”)

до відповідача: Управління соціального захисту населення Доманівської районної державної адміністрації (56401, Миколаївська область, Доманівський район, смт. Доманівка, вул. Центральна, 55; ідентифікаційний код 03194542)

про: стягнення 25659,49 грн.

за участі представників учасників справи:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився, -

встановив:

19 лютого 2019 року Публічне акціонерне товариство “Укртелеком” звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №48С000/16-2 від 15.02.2019 про стягнення з Управління соціального захисту населення Доманівської районної державної адміністрації боргу у сумі 25659,49 грн та судового збору у сумі 1921,00 грн.

Позов обґрунтований тим, що ПАТ “Укртелеком” є оператором телекомунікацій та відповідно до вимог Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України “Про телекомунікації”, Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012, надає телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати. Зазначені пільги встановлені Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу”, Законом України “Про жертви нацистських переслідувань”, Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Законом України “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус”, Закон України “Про охорону дитинства”. Відповідно до п.п. б п.4 ч.1 ст. 89 та ст.102 Бюджетного кодексу України видатки на відшкодування вартості наданих послуг пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з Державного бюджету України (субвенцій) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002, відповідач є розпорядником коштів бюджетного фінансування соціальних пільг, до його повноважень належить здійснення відшкодування витрат, понесених позивачем на надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян.

Позивач зазначає, що за період з січня по грудень 2018 року (включно) Миколаївська філія позивача надавала телекомунікаційні послуги пільговим категоріям абонентів на загальну суму 29232,11 грн, з яких відповідачем частково сплачено суму 3572,62 грн, а залишок заборгованості становить 25659,49 грн, які підлягають відшкодуванню відповідно до законодавства.

Посилаючись на норми ст. ст. 174, 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України, рішення Європейського суду з прав людини у справі “Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України” від 18.10.2005, постанову Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі №11/446, позивач вказує, що відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення відповідача від виконання зобов'язань перед позивачем щодо компенсації витрат за надані послуги пільговим категоріям населення.

Відповідач у відзиві від 06.03.2019 позовні вимоги заперечує, просить відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на таке:

- субвенція місцевим бюджетам на оплату соціальних пільг Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» не передбачена, зазначеним Законом встановлено, що пільги окремим категоріям громадян за послуги зв'язку та на безоплатний проїзд у 2018 році надаються за рішенням органу місцевого самоврядування за рахунок коштів місцевого бюджету;

- кошти на відшкодування витрат за послуги зв'язку Доманівською селищною радою не виділено;

- відповідно до угоди №5 від 23.01.2018, укладеною між товариством та управлінням соціального захисту населення Доманівської РДА, сума відшкодування становить 3599,00 грн.;

- надання телекомунікаційних послуг повинно здійснюватися на підставі договору на наявності коштів для оплати послуг, як то передбачають Закон України «Про телекомунікації», Правила надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012.

У відповіді на відзив позивач просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на те, що у даному спорі господарські зобов'язання відповідача виникли з актів органів державної влади, відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення від оплати вартості наданих позивачем послуг. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності.

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, правом участі у судовому засіданні не скористались.

Відповідно до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України участь в судових засіданнях учасників справи - це право, а не обов'язок, якщо інше не визначено законом.

Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 21.03.2019, не визнавалась судом обов'язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути справу, суду не повідомлялося.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.

На підставі ст. 233 ГПК України, у судовому засіданні судом оголошено про підписання вступної та резолютивної частин судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про телекомунікації", Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295, інших законодавчих актів України.

Згідно зі статтею 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності

ПАТ «Укртелеком» надає телекомунікаційні послуги на пільгових умовах категоріям абонентів відповідно до пункту 19 частини першої статті 12, пункту 10 частини першої статті 13, пункту 18 частини першої статті 14, пункту 20 частини першої статті 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; пункту 18 статті 6-1, пункту 10 статті 6-2, пункту 17 статті 6-3, пункту 19 статті 6-4 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань»; пункту 11 статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; пункту 7 частини першої статті 9 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», пункту 6 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист»; частини п'ятої статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пункту 4 частини третьої статті 13 Закону України «Про охорону дитинства».

У період січень 2018 року – грудень 2018 року (включно) Миколаївською філією ПАТ "Укртелеком" надано телекомунікаційні послуги пільговим категоріям абонентів на загальну суму 29232,11 грн.

Позивач надсилав відповідачу супровідними листами №10 від 12.02.2018, №3 від 12.03.2018, №4 від 16.04.2018, № 4 від 08.05.2018, № 6 від 07.06.2018, № 7 від 09.07.2018, № 8 від 17.08.2018, №9 від 07.09.2018, №10 від 10.10.2018, №11 від 06.11.2018, №12 від 06.12.2018, №12 від 18.01.2019 акти форми 2-пільга – розрахунок видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг за січень 2018 року – грудень 2018 року (а.с.12-73).

Відповідачем відповідей на звіти у формі листів з розрахунковими документами не надано, частково відшкодовано витрати за вказаний період в сумі 3572,62 грн., що підтверджується банківською випискою (а.с. 86-88).

Таким чином залишок заборгованості відповідача перед позивачем за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям абонентів, що підлягає відшкодуванню становить 25659,49 грн.

Матеріали справи свідчать, що відповідач неодноразово звертався до голови Доманівської селищної ради (лист №87/07 від 12.01.2017, лист №501/07 від 22.02.2018, лист №595/07 від 28.02.2017, лист №1137/07 від 17.04.2018, лист №1436/07 від 15.05.2018, лист №1939/07 від 20.06.2018, лист №2426/07 від 31.07.2018, лист №3710/07 від 19.11.2018), голови Прибузької сільської ради (листи №96/07 від 15.01.2017, лист №124/07 від 19.01.2017, лист №1148/07 від 17.04.2018, лист №1435/07 від 15.05.2018, лист №3711/07 від 19.11.2018), щодо виділення коштів на здійснення відшкодування витрат за надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян.

Листом №696 від 23.05.2018 Доманівська селищна рада Миколаївської області повідомила про те, що дане питання розглянуто 18.05.2018 на спільному засіданні постійних комісій з питань планування бюджету, фінансів, соціально-економічного розвитку та управління комунальною власністю, з питань освіти, культури, охорони здоров'я, соціального захисту населення, фізичної культури, молоді та спорту, де вирішено відмовити у задоволені у зв'язку з недостатністю коштів у місцевому бюджеті.

Листом № 1760/07 від 06.06.2018 відповідач повідомив позивача про припинення надання послуг зв'язку з 01.01.2018 у зв'язку з відсутністю фінансування на відшкодування послуг зв'язку на 2018 рік.

Предметом даного позову є майнові вимоги постачальника послуг до головного розпорядника бюджетних коштів про стягнення заборгованості в зв'язку з порушенням виконання зобов'язання з відшкодування витрат, пов'язаних з наданням послуг зв'язку пільговій категорії громадян.

За змістом частини 3 ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Відповідно до пункту 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2012 року № 295, установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Зазначеними Законом та Правилами не передбачено обмежень щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.

Вказані вище положення законодавства закріплюють реалізацію державних соціальних гарантій певним категоріям громадян. Обов'язок держави в особі її органів відшкодувати вартість наданих послуг суб'єкту господарювання, який їх надає, відповідає визначеному законодавчо обов'язку оператора телекомунікаційних послуг надавати послуги зв'язку тим категоріям громадян, які мають установлені пільги з їх оплати.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно із ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України, бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно з законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Статтями 89, 102 цього ж Кодексу визначено, що видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому КМУ.

На виконання приписів статті 102 Бюджетного кодексу України, постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04 березня 2002 року, затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок) та встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів ведуть персоніфікований облік отримувачів пільг за соціальною ознакою згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року № 117 «Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги», а також здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги (пункт 2 Порядку).

Згідно з пунктом 3 Порядку головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

З огляду на викладене вище між сторонами виникли правовідносини з надання послуг зв'язку окремим категоріям населення на пільговій основі, у яких відповідач як розпорядник відповідних коштів зобов'язаний здійснювати розрахунки з організаціями, що надають послуги особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги.

При цьому чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про розрахунки з постачальниками послуг, наданих особам, які мають право на пільги, оскільки зобов'язання сторін у таких відносинах виникають безпосередньо із законів України.

За змістом ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права й обов'язки. Цивільні права й обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу; цивільні права й обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права й обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Позивач є суб'єктом господарювання, який надає телекомунікаційні послуги споживачам, метою діяльності позивача як учасника господарських відносин є досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку відповідно до частини другої ст. 3 Господарського кодексу України.

Частиною першою статті 96 ЦК України передбачено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідно до статті 526 ЦК України і статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

З огляду на вказані норми законодавства у ПАТ «Укртелеком» виникло цивільне право на відшкодування фактичних витрат, що виникли у зв'язку з наданням послуг зв'язку особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, а в Управління як органу, через який діє держава у цивільних відносинах, - цивільний обов'язок здійснити з позивачем розрахунок за надані цим особам послуги, оскільки: по-перше, держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина 1 статті 167 ЦК України); по-друге, держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України).

Отже, відповідач зобов'язаний здійснити розрахунки з позивачем щодо послуг, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, у період з січня 2018 року по грудень 2018 року (включно) в сумі 25659,49 грн., а відсутність бюджетних призначень на відповідні видатки в 2018 році не є підставами для звільнення відповідача від виконання встановленого чинним законодавством зобов'язання.

Право позивача на отримання компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих ним своїм абонентам пільговим категоріям споживачів, підлягає реалізації і захисту, незважаючи на те, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» видатків на ці потреби не передбачав, оскільки фінансові зобов'язання держави виникли не з наведеного вище Закону, а з законодавства, яким унормовано надання соціальних пільг визначеним законодавчо особам, а також з нормативно-правових актів, якими встановлено порядок здійснення розрахунків з постачальниками, зокрема, телекомунікаційних послуг таким категоріям споживачів.

Частиною другою статті 218 ГК України та статтею 617 ЦК України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007).

Зокрема, у Рішенні від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).

Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику цього суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, а саме, у справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00), Європейський Суд зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення Суду). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

В рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18 жовтня 2005 року та у справі «Бакалов проти України» від 30 листопада 2004 року зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (пункти 48 та 40 рішень відповідно).

Як визначено статтею другою Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності. Це означає, зокрема, що обов'язок доказування тих чи інших обставин лежить на стороні, а суд, крім випадків, встановлених цим Кодексом, не зобов'язаний збирати докази. (ч. 3 ст. 2, ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України)

Сприяння своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, подання всіх наявних доказів в порядку та строки, встановлені законом, віднесено статтею 42 ГПК України до обов'язку учасників справи.

В той же час, згідно ч. 2 ст. 14 ГПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, і відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням тих чи інших процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, суд відхиляє твердження скаржника про необґрунтованість позову та посилання на те, що надання телекомунікаційних послуг повинно здійснюватися на підставі договору за наявності коштів для оплати послуг, оскільки певне право виникає у особи, а у держави - відповідне цьому праву фінансове зобов'язання, не із Закону про Державний бюджет України та похідних від нього актів (бюджетний розпис, кошторис тощо), а з нормативно-правового акта, що регулює відносини між особою та державою у певній сфері суспільних відносин.

При цьому, суд зазначає, що неналежне фінансування заходів соціального захисту окремих категорій громадян не є підставою для позбавлення позивача права на відшкодування понесених ним витрат.

Доказів відшкодування відповідачем позивачу витрат, пов'язаних з наданням послуг зв'язку пільговій категорії громадян за період з січня по грудень 2018 року в розмірі 25659,49 грн., станом на час прийняття рішення судом, відповідачем не надано, розрахунок заявлених позивачем до стягнення сум не спростовано.

Отже, у спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені покладені на нього чинним законодавством України зобов'язання, у зв'язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Доводи відповідача суд вважає безпідставними, необґрунтованими і такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами та суперечать чинному законодавству України.

Таким чином, з урахуванням вищенаведених норм та обставин справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позивачем правових підстав для покладення на відповідача обов'язку з відшкодування витрат, пов'язаних з наданням послуг зв'язку пільговій категорії громадян, а тому задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 25659,49 грн. у повному обсязі.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 129, 201-221, 238-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Управління соціального захисту населення Доманівської районної державної адміністрації (56401, Миколаївська область, Доманівський район, смт. Доманівка, вул. Центральна, 55; ідентифікаційний код 03194542) на користь Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” (01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 18; відомості про банківські реквізити: р/р 26009010194907, банк одержувача ПАТ “АЛЬФА-БАНК” м. Київ, МФО банку 300346, одержувач ПАТ “Укртелеком”, код ЄДРПОУ 21560766) суму боргу в розмірі 25659,49 грн. та 1921,00 грн. судового збору.

3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4.          Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

5. Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

позивач: Публічне акціонерне товариства “Укртелеком” (01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 18, код ЄДРПОУ 21560766);

відповідач: Управління соціального захисту населення Доманівської районної державної адміністрації (56401, Миколаївська область, Доманівський район, смт. Доманівка, вул. Центральна, 55; ідентифікаційний код 03194542).

Повний текст судового рішення складено і підписано 25 березня 2019 року.

Суддя                                                                                 В.О.Ржепецький