Рішення

від 13.03.2019 по справі 916/2410/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" березня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2410/18

Господарський суд Одеської області у складі: судді Оборотової О.Ю.

при секретарі судового засідання Воровіній Т.О.

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "ЧЕРНІГІВСЬКИЙ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю СОЛЮШН ПРО 2017

про стягнення 333 780,73грн.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю №б\н від 01.03.2019р.;

від відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЧЕРНІГІВСЬКИЙ" звернулось з позовом до господарського суду Одеської області, в якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛЮШН ПРО 2017" заборгованість у розмірі 333 780, 73 грн. та судовий збір.

31.10.2018 року суд залишив позов без руху та запропонував позивачу усунути, встановлені при поданні позовної заяви недоліки, в строк не більше десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

16.11.2018 року, через канцелярію, суд отримав від позивача заяву про усунення недоліків позовної заяви від 29.10.2018р. за №2610/18.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.11.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2410/18; справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Відповідач не забезпечив явку свого повноважного представника у судових засіданнях, про причини неявки суд не повідомили, відзив на позовну заяву не надав. Про місце, дату та час розгляду справи учасники повідомлені належним чином, шляхом направлення судової кореспонденції, за юридичною адресою (є загальнодоступною та міститься у вільному доступі в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Крім цього, суд звертає увагу, що поштову кореспонденцію відповідач не отримував, про що свідчать рекомендовані повідомлення про не вручення поштового відправлення у зв'язку з закінченням встановленого строку зберігання, які містяться в матеріалах справи. (а.с. 45, 52, 66)

Відповідно до частини сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відтак, приймаючи до уваги належне повідомлення учасників справи, даний спір вирішено судом по суті заявлених вимог за наявними матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, заслухавши доводи представника позивача, суд встановив:

19 червня 2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю МІТПРОД (надалі - Покупець, відповідач) та Товариством з обмежною відповідльністю Торговий дім "ЧЕРНІГІВСЬКИЙ (надалі - Продавець, позивач) було укладено договір поставки №12/м.

Відповідно до п.1.1 постачальник зобовязується передати у власність покупця м'ясо яловичини, свинини та м'ясопродукти українського виробництва (далі-Товар) в кількості, асортименті і за ціною згідно рахунків - фактур та товаро-транспортних наклданих.

Пунктом 1.2 передбачено, що товар, поставлений за накладними, оформлених між сторонами в період дії цього договору, вважається поставленим на підставі даного Договороу, навіть за відсутності вказівки (посилання) на даний договір в самій накладній.

Пунктами 3.1, 3.2 та 3.3 зазначено, що умови відвантаження - партіями зі складу постачальника (згідно із азявками і за домовленістю), загальна сума договору складає сукупність загальних вартостей поставок партій товару, кількість, ціна і асортимент кожної партії Товару визначається за вазємною згодою сторін і вказується в накладній, підписаної сторонами, яка є невід'ємною частиною даного Договору.

Згідно пункту 3.6 передача товару може здійснюватись без наявності довіреності у разі прийняття покупцем на себе зобов'язань про надання даних про перелык осыб, уповноважених прийняти товар, зразки ъх підписів та зразки печаток (штампа), якими матеріально-відповідльні особи запевняють свій підпис на накладних про одержання (передачі) Товару. Така інформація оформляється у вигляді Додатку №1 до даного Договору, який є його невід'ємною частиною.

Пунктом 4.1 передбачено, що розрахунок за цим договором здійснюється і український гривнях за безготівковим розрахунком - шляхом перерахування покупцем вартості товару на ппоточний рахунок постачальника або шляхом внесення відповідних грошових коштів в касу постачальника на наступних умовах: оплата за фактом поставки (отримання, відпустки) товару. За погодженням сторін можлива передоплата.

Відповідно пункту 6.1 сторони несуть повну матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов даного договору згідно чинного законодавства України, включаючи повне відшкодування збитків іншої сторони, завданих неналежним виконанням зобов'язань за Договором.

Пункт 6.2 у разі неотримання від покупця повної оплати за відвантажений товар протягом строку згідно п. 4.1. даного Договору постачальник має право нарахувати, а покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент виставлення претензії, від суми неоплаченого товару за кожен день прострочення. Пеня нараховується на суму, що підлягає сплаті, за весь період прострочення.

При простроченні оплати понад 30 календарних днів покупець додатково оплачує штраф в розмірі 20 % несплаченої вчасно суми.

Як вбачається з Витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 29.05.2017р. за записом № 1074105000405373 здійсненим ОСОБА_2 державним реєстратором Шевченківської районної державної адміністрації в місті Києві було змінено назву відповідача з Товариства з обмеженою відповідальністю МІТПРОД на Товариство з обмеженою відповідальністю СОЛЮШН ПРО 2017 , без зміни коду ЄДРПОУ.

05.10.2018р. позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий Дім ЧЕРНІГІВСЬКИЙ на юридичну адресу відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю СОЛЮШН ПРО 2017 , було направлено вимогу про стягнення заборгованості.

Позивач стверджує, що відповідачем товар було прийнято в повному обсязі, про що свідчать підписи та печатки уповноважених осіб відповідача на товарно-транспортних накладних та видаткових накладних. (а.с. 20, 22, 23, 24)

Приймаючи до уваги дані обставини, позивач вважає, що був вимушений звернутися до суду з метою захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача у судових засіданнях, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В силу положень ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом положень статей 626, 627 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (стаття 638 ЦК).

Згідно з приписами статей 525, 526, 629 ЦК і статті 193 ГК договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Отже, суд констатує, що взявши на себе зобов'язання оплатити вартість поставленого ТОВ Торговий дім ЧЕРНІГІВСЬКИЙ товару, відповідач повинен був виконати його у строк визначений Договором, проте в порушення умов Договору та норм чинного законодавства відповідач взятих на себе зобов'язань по оплаті вартості товару не виконав в повному обсязі, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 148 252,77 грн.

Заборгованість підтверджується належними та допустимими доказами а саме:

Факт поставки товару на суму 91 427, 00 грн. підтверджується підписаною та скріпленою печатками товарно-транспортною накладною від 21.06.2016 року № Р4448 та від 21.06.2016р. (а.с.22).

Факт поставки товару на суму 119 035, 00 грн. підтверджується підписаною та скріпленою печатками товарно-транспортною накладною від 23.06.2016 року № Р4509 та від 23.06.2016р. (а.с.20).

Позивач зазначає, що відповідачем частково було сплачено поставку товару на підставі товарно-транспортної накладної від 21.06.2016 року № Р4448 та від 21.06.2016р. у сумі 62 209,23 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно пункту 6.1 сторони несуть повну матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов даного договору згідно чинного законодавства України, включаючи повне відшкодування збитків іншої сторони, завданих неналежним виконанням зобов'язань за Договором. Пункт 6.2 у разі неотримання від покупця повної оплати за відвантажений товар протягом строку згідно п. 4.1. даного Договору постачальник має право нарахувати, а покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент виставлення претензії, від суми неоплаченого товару за кожен день прострочення. Пеня нараховується на суму, що підлягає сплаті, за весь період прострочення. При простроченні оплати понад 30 календарних днів покупець додатково оплачує штраф в розмірі 20 % несплаченої вчасно суми.

Приписами частини другої статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевіривши розрахунок позивача, щодо нарахування пені, інфляційних збитків, 3% річних та 20% штрафу за прострочення оплати вважає його вірним та таким, що відповідає чинному законодавству.

З огляду на викладене позовні вимоги ТОВ Торговий дім ЧЕРНІГІВСЬКИЙ про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 148 252,77 грн., 3% річних в розмірі 10 380, 19 грн., інфляційні збитки в розмірі 42 283,07 грн., пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ - 103 214,15 грн. та 20% штрафу за прострочення оплати товару 29 650,55 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Разом з тим, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім ЧЕРНІГІВСЬКИЙ підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 20, 73, 74, 76, 86, 130, 165, 231, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім ЧЕРНІГІВСЬКИЙ до Товариства з обмеженою відповідальністю СОЛЮШН ПРО 2017 - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СОЛЮШН ПРО 2017 65062, м. Одеса, вул. Тіниста, буд. 15, ЄДРПОУ 39731437) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім ЧЕРНІГІВСЬКИЙ (14021, м. Чернігів, вул. Старобілоуська, буд. 71, ЄДРПОУ 34452745) суми заборгованості у розмірі 333 780, 73 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 5006,71 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено та підписано 25 березня 2019 р.

Суддя О.Ю. Оборотова