Рішення

від 25.03.2019 по справі 922/170/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/170/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "САТІС ГРУП" (61023, м. Харків, вул. Пушкінська, 104, код 40402592) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Форте 13" (70422, Запорізька область, с. Нове Запоріжжя, вул. Нікопольське шосе, 25, код 38626246) про стягнення 22 000,00 грн. за участю :

справу розглянуто без виклику учасників

21.01.2019 до господарського суду Харківської області звернулося ТОВ "Форте 13" з позовом про стягнення з ТОВ "САТІС ГРУП" 22 000,00 грн. заборгованості за договором про поворотної фінансової допомоги № 230317ф від 23.03.2017.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.01.2019 справу було передано до розгляду судді Прохорову С.А.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.01.2019, залишено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Форте 13" без руху та встановлено позивачу 5-денний строк з дня вручення даної ухвали на усунення недоліків позовної заяви шляхом подання господарському суду Харківської області доказів сплати судового збору.

04.02.2019 до господарського суду Харківської області від ТОВ "Форте 13" надійшли докази доплати судового збору.

Таким чином, позивач усунув недоліки позовної заяви у встановлені судом строки.

Ухвалою від 07.02.2019 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Відповідачу згідно ст. 250 ГПК України встановлено 15-ти денний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на позов, позивачу згідно ст. 251 ГПК України, встановлено строк 5 днів з дня отримання відзиву на позов для надання відповіді на відзив, а третій особі згідно ст. 252 ГПК України встановлено строк 5 днів з дня отримання цієї ухвали на подання пояснень.

ВСТАНОВИВ:

Про розгляд справи сторони були повідомлені належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві .

Копія ухвали про відкриття провадження по справі, надіслана на адресу відповідача, яка зазначена у позовній заяві та інформація про яку міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 61023, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 104, проте не була повернута до господарського суду Харківської області підприємством зв'язку.

За відстеженням поштового пересилання № 6102227492456 з офіційного веб-сайту Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" вбачається, що поштове відправлення не було вручено під час доставки з відміткою "інші причини" 12.02.2019.

Відповідно до змісту ч. 3 ст. 242 ГПК України, рішення суду надсилаються учасникам справи в електронній формі, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса в особи відсутня.

За визначенням п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За загальними вимогами п. 91 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2009 № 270 (далі Правила), поштові відправлення, поштові перекази доставляються оператором поштового зв'язку адресатам на поштову адресу або видаються/виплачуються в об'єкті поштового зв'язку.

Рекомендовані поштові відправлення підлягають доставки до дому (п. 92. Правил).

Вручення рекомендованих листів з позначкою "Судова повістка" в об'єкті поштового зв'язку не передбачено (п. 102 Правил).

У разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення (п. 116 Правил).

Виходячи зі змісту наведених вище норм Правил, рекомендовані поштові відправлення з позначкою «Судова повістка» , які не вручені адресату під час доставки з причин відсутності адресата, не пізніше п'яти календарних днів підлягають поверненню на адресу суду з відповідною відміткою про відсутність особи за адресою.

Оскільки, днем отримання відповідачем ухвали суду від 07.02.2019 про відкриття провадження по справі є 12.02.2019 (за відстеженням поштового пересилання № 6102227492456), то строк на подання ним відзиву на позовну заяву сплив 27.02.2019.

Крім того, 21.03.2019 на адресу суду повернулася ухвала про відкриття провадження по справі, яка направлялася на адресу відповідача, з відміткою поштового відділення "за закінченням строку зберігання".

Судом перевірено адресу відповідача, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 25.03.2019 року, місцезнаходження відповідача - м. Харків, вул. Пушкінська, 104, та саме на цю адресу судом надсилались процесуальні документи, а позивачем позовну заяву.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як визначено у п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Відповідач своїм правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався.

Позивач повідомлений належним чином про, що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу суду.

Ухвалою суду від 07.02.2019 було роз'яснено сторонам, що процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У встановлені судом строки додаткових письмових доказів, клопотань, заяв та пояснень від сторін до суду не надійшло.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висловленій у рішенні "Каракуця проти України", заявник повинен виявляти належну зацікавленість у розгляді справи.

Згідно з частиною третьою статті 252 ГПК України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з частиною четвертою статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

23 березня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Форте 13» (Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «САТІС ГРУП» (Відповідач) укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги № 230317ф.

Згідно умов п.1.1 вказаного договору, позикодавець - Позивач, надає позичальнику - Відповідачу, поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов'язується повернути надані кошти в порядку і ні умовах, які передбачено даним договором. Розмір фінансової допомоги складає 150 000 грн. (п.21. Договору). Термін повернення допомоги не повинен перевищувати один рік з дня її надання (п. 2.3 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов даного договору 23 та 24 березня 2017 року Позивач, згідно даних платіжних доручень №1308 та №1310, перерахував Відповідачу за даним договором кошти у розмірі 150 000 грн..

В свою чергу, як вбачається з наданих суду доказів, та, що не спростовано Відповідачем належними та допустимими доказами, Відповідач не в повній мірі виконав взяті на себе зобов'язання, а саме: погасив 27.04.2017р. платіжним дорученням № 605 суму 55 000,00 грн., 29.08.2017р. платіжним дорученням № 849 суму 65 000,00 грн., 22.11.2017р. платіжним дорученням №1000 суму 8 000,00 грн., чим порушив умови договору.

Таким чином, сума не повернутих отриманих коштів складає 22 000,00 грн.

Надаючи правову кваліфікацію обставинам, вказаним позивачем в позовній заяві, суд виходить з наступного.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, частина 1 та пункт 2 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлюють, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з статтею 174 Господарського кодексу України (надалі ГК України), господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до частини 1 статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

При цьому, згідно умов договору визначено, що Позивач, надає позичальнику - Відповідачу , поворотну фінансову допомогу.

Відповідно до п. 14,1.257 ч. 1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних). Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Згідно з п. 6. ч. 1 ст. 4 Закону України Про Фінансові послуги та державне регулювання ринків Фінансових послуг фінансовою послугою є надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 5 Закону України Про Фінансові послуги та державне регулювання ринків Фінансових послуг Фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - підприємцями. Можливість та порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, визначаються законами та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, виданими в межах їх компетенції.

Пунктом першим розпорядження Державної комісії з регулювання ринків Фінансових послуг України від 31.03.2006 № 5555 Про можливість надання юридичними особами - суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є Фінансовими установами. Фінансових послуг з надання коштів у позику та надання поручительств , зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.04.2006 за № 477/12351, встановлено, що юридичні особи - суб'єкти господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, надають фінансові послуги з надання коштів у позику (крім на умовах фінансового кредиту) та поручительств відповідно до вимог цивільного

законодавства та з урахуванням вимог законодавства України щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Згідно ст.ст. 1046, 1047 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно зі ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Умовами договору сторони визначили строк повернення фінансової допомоги - 22.03.2018 року.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка набула чинності 15.12.2017р.) встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

Відповідачем не оспорено вказану заборгованість, відзиву на позовну заяву не надано.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що Відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, відзив на позов не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 22 000,00 грн. обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Також суд має вирішити питання розподілу та стягнення судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в сумі 1 921,00 грн.

Інших судових витрат позивачем заявлено не було.

Керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, 130, 185, п. 2, ч. 1 ст. 231, ст. ст. 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Форте 13" до Товариства з обмеженою відповідальністю "САТІС ГРУП" задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "САТІС ГРУП" (61023, м. Харків, вул. Пушкінська, 104, код 40402592) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Форте 13" (70422, Запорізька область, с. Нове Запоріжжя, вул. Нікопольське шосе, 25, код 38626246) - суму неповернутої фінансової допомоги згідно договору № 230317ф від 23.03.2017 в розмірі 22 000,00 грн.

Витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "САТІС ГРУП" (61023, м. Харків, вул. Пушкінська, 104, код 40402592) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Форте 13" (70422, Запорізька область, с. Нове Запоріжжя, вул. Нікопольське шосе, 25, код 38626246) - 1 921,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "САТІС ГРУП" (61023, м. Харків, вул. Пушкінська, 104, код 40402592).

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Форте 13" (70422, Запорізька область, с. Нове Запоріжжя, вул. Нікопольське шосе, 25, код 38626246).

Повне рішення складено "25" березня 2019 р. р.

Суддя ОСОБА_1