Рішення

від 21.03.2019 по справі 500/175/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/175/19

21 березня 2019 рокум.Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Подлісної І.М.

за участю:

секретаря судового засідання Павловського Юрія Богдановича

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (надалі - позивач) із позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області (надалі - відповідач, ГУ Держгеокадастру в Тернопільській області) в якій просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення начальника Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області ОСОБА_2 від 19.11.2018 року №Я-6299/0-2518/0/17-18 про відмову у наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення їй земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту на території Беримівської сільської ради Зборівського району Тернопільської області;

зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 24.10.2018 року та прийняти відповідне рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення їй земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту на території Беримівської сільської ради Зборівського району Тернопільської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач неодноразово зверталась до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області з клопотаннями про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Беримівської сільської ради Зборівського району Тернопільської області. До заяви позивачем були додані копія паспорта, копія ідентифікаційного коду, викопіювання із публічної кадастрової карти, довідка виконавчого комітету Беримівської сільської ради від 26.06.2018 року №136, довідка Золочівської міської ради від 19.07.2018 року №93. Однак, відповідач листом від 04.09.2018 року, яким позивачу відмовлено у задоволенні звернення, що унеможливлює реалізацію позивачем права на отримання земельної ділянки. Підставою для відмов стало те, що спірна земельна ділянка не входить у перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, що можуть бути передані у ІІІ кварталі на території Тернопільської області, який опубліковано на офіційній сторінці Головного управління Держгеокадасту.

Позивач вважає, що така відмова є протиправною та такою, що не відповідає вимогам ст.118 Земельного кодексу України. Також, на переконання позивача, суб'єкт владних повноважень не мав правових підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 №413, якою затверджено Стратегію удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, оскільки будь-яких змін до порядку одержання дозволу на розробку проекту землеустрою, передбаченого Земельним кодексом України, у зв'язку з затвердженням вказаної Стратегії, здійснено не було.

Ухвалою суду від 18.01.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

На виконання вимог статей 162-164 КАС учасники процесу долучили до матеріалів справи заяви по суті справи: позивач (крім позовної заяви) відповідь на відзив на позовну заяву; відповідач - відзив на позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 05.02.2019 року постановлено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено у справі судове засідання на 20.02.2019 року.

Ухвалою суду, постановленою в судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати згідно ч.7, 8 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в судовому засіданні 20.02.2019 року було відкладено розгляд справи на 11.03.2019 року.

11 березня 2019 року ухвалою суду відкладено розгляд справи на 20.03.2019.

Секретарем судового засідання складено довідку про те, що судове засідання, яке призначене на 20.03.2019 не проводилося, у зв'язку із перебуванням головуючої у відрядженні та відкладено на 21.03.2019.

В судове засідання сторони не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час, дату і місце розгляду справи. Причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Суд, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали, що містяться у справі, встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, 30 липня 2018 року звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Беримівської сільської ради Зборівського району Тернопільської області. До заяви позивачем були додані копія паспорта, копія ідентифікаційного коду, викопіювання із публічної кадастрової карти, довідка виконавчого комітету Беримівської сільської ради від 26.06.2018 року №136 (щодо не заперечення виділення позивачу спірної земельної ділянки), довідка Золочівської міської ради від 19.07.2018 року №93 (про те, що позивач не скористалась правом на безоплатну передачу земельної ділянки на території Зборівської міської ради для ведення ОСГ в межах норм безоплатної приватизації).

За результатами розгляду заяви, Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області, листом від 04.09.2018 року №Я-4683/0-1994/0/17-18, позивачу відмовлено у задоволенні звернення. Підставою для відмови слугувала відсутність спірної земельної ділянки у переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, що можуть бути передані у ІІІ кварталі на території Тернопільської області, який опубліковано на сторінці Головного управління Держгеокадастру.

24 жовтня 2018 року позивач повторно звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Беримівської сільської ради Зборівського району Тернопільської області. До заяви позивачем були додані ті ж документи що і при первинному зверненні.

Однак, розглянувши заяву ОСОБА_1, листом від 19.11.2018 року №Я-6299/0-2518/0/17-18 відповідач відмовив заявнику у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, з підстав відсутності спірної земельної ділянки у переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, що можуть бути передані у IV кварталі на території Тернопільської області, який опубліковано на сторінці Головного управління. Також, у листі зазначено, що Головним управлінням буде розглянуто питання щодо включення спірної земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, що можуть бути передані у власність громадянам у наступних періодах.

Не погоджуючись з такими рішеннями суб'єкта владних повноважень, ОСОБА_1 звернулась до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту а частини 3 статті 22 Земельного Кодексу України (надалі - ЗК України) землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно з абзацом першим частини 1 та частини 2 статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною статті 117 ЗК України передбачено, що передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з частиною 4 статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Пунктом в частини 3 статті 116 ЗК України передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_3 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Пунктом б частини 1 статті 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Згідно з абзацом першим частини 3 статті 123 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Із аналізу вищезазначених положень слідує, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відмова відповідача у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Беримівської сільської ради Зборівського району Тернопільської області, мотивована тим, що місце розташування бажаної до відведення земельної ділянки суперечить Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 №413 Про деякі питання удосконалення в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними .

Постановою Кабінету Міністрів України від 7 червня 2017 р. №413 Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними на яку посилається Відповідач, було затверджено Стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, в якій передбачено, що Держгеокадастр та його територіальні органи під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність в межах норм безоплатної приватизації повинні: формувати перелік земельних ділянок та визначати площу земельних ділянок, яка передається в межах норм безоплатної приватизації на території відповідної області; щокварталу за 10 днів до закінчення поточного кварталу оприлюднювати перелік земельних ділянок, які пропонується передавати у наступному кварталі (розрахованих за зазначеною формулою), на офіційних веб-сайтах територіальних органів Держгеокадастру за місцем розташування земельних ділянок; надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації відповідно до зазначених переліків, насамперед учасникам антитерористичної операції; враховувати позицію відповідної сільської та селищної ради під час надання (передачі) земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність громадян. Для реалізації Стратегії передбачено розроблення проектів нормативно-правових актів.

Разом з тим, будь-яких змін до порядку одержання дозволу на розробку проекту землеустрою, передбаченого Земельним кодексом України, у зв'язку із затвердженням вказаної Стратегії, не внесено. Цей нормативний акт не регулює питання виділення землі, оскільки таке регулювання чітко передбачено Земельним кодексом України.

Затверджена Постановою КМУ від 07.06.2017 № 413 Стратегія удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними - це алгоритм дій уряду в майбутньому у цій сфері, а тому вона не містить правових норм для врегулювання цих відносин. ОСОБА_4 того, в ній прямо зазначено, що для реалізації Стратегії необхідно розробити проекти нормативно-правових актів .

Крім того, відповідно до вимог Конституції України,Земельного кодексу України виключно до повноважень Верховної ради України віднесено регулювання земельних відносин шляхом прийняття законів.

Відтак, посилання відповідача на Постанову КМУ від 07.06.2017 №413 Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними як на підставу для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для особистого селянського господарства є безпідставними.

Водночас, суд зазначає, що зміст статей 118,122 ЗК України вказує про те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку проекту землеустрою, що свідчить про відсутність у відповідача законних підстав для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі при дотриманні нею вимог вказаних статей Земельного кодексу України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення чинного законодавства, суд приходить до висновку, що відмови відповідача у наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення їй земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту на території Беримівської сільської ради Зборівського району Тернопільської області, оформлені листом від 19.11.2018 року №Я-6299/0-2518/0/17-18 є протиправним, а відтак позовні вимоги підлягають до задоволення.

Щодо стягнення судових витрат, суд зазначає наступне.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч.1 ст.139 КАС України ).

За визначенням ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. В свою чергу, у відповідності до п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Так, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст.134 КАС України). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАС України).

Відповідно до ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч.4 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, в силу приписів ч.5 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Судом встановлено, що 15.09.2018 року між ОСОБА_4, який діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ТР №146 та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги №б/н .

Додатком №1 від 15.09.2018 року до договору про надання правової допомоги визначено порядок оплати винагороди (гонорару) адвоката за надання правової допомоги у спорі з Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії. Зокрема, в додатку зазначено, що розрахунок вартості однієї години на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді першої інстанції та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів, тощо становить - 50% від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на дату підписання акта приймання-передачі наданих послуг та оплати.

Відповідно до акту надання правничих послуг (виконаних робіт) від 05.01.2019 року, виконавцем було надані такі послуги:

особистий прийом (зустріч) із гр. ОСОБА_1, 15.09.2018 року, на якому надано усну юридичну консультацію (правничу допомогу) в кількості 3 год. на суму 2881,50 грн.;

особистий прийом (зустріч) із гр. ОСОБА_1, на якому надано усну юридичну консультацію (правничу допомогу) в кількості 1 год. 30 хв. на суму 1440,75 грн.;

вивчення та юридичний аналіз положень статтей 2, 4-5, 22, 116, 118, 121, 122 Земельного кодексу України, Закону України Про землеустрій , Закону України Про особисте селянське господарство в кількості 3 год. на суму 2881,50 грн.;

складання позовної заяви до суду, підготовка додатків до позовної заяви, складання попереднього розрахунку судових витрат, здійснення проплати судових витрат в кількості 2 год. на суму 3361,75 грн.;

гонорар за представництво інтересів позивача у Тернопільському окружному адміністративному суді - аванс - 1 год. на суму 960,50 грн.;

Всього - 11 год. на суму 11526,00 грн. ПДФО 18% - 2074,68 грн. Військовий збір 1,5% - 172,89 грн. Разом 13773,57 грн.

Грошові кошти в розмірі 13773,57 грн. сплачено позивачем у повному обсязі, що підтверджується прибутковим касовим ордером №б/н від 05.01.2019 року .

Також, суд зазначає, що згідно ч.6 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст.134 КАС України).

При цьому, відповідач скористався своїм правом та у відзиві на позовну заяву заперечив проти вимоги позивача щодо стягнення витрат на оплату правничої допомоги адвоката у вказаному ним розмірі, з огляду на однотипність позовів до Головного управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області про визнання протиправним, скасування рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, та враховуючи сформовану практику по даній категорії справ, даний публічно-правовий відноситься до незначного рівня складності справи. На підтвердження вказаного, до відзиву на позовну заяву відповідачем долучено копії позовних заяв у справах №№500/18/19, 500/14/19, 500/179/19, 500/175/19, 500/262/19 по аналогічних справах у Тернопільському окружному адміністративному суді, представником позивачів по яких виступав адвокат ОСОБА_4

Суд погоджується з такою позицією відповідача та вважає співмірною суму та час наданої правової допомоги у даній адміністративній справі у розмірі 5000 гривень.

При цьому судом враховується незначна складність даної справи, однотипність позовів, які пред'являлись до суду адвокатом ОСОБА_4 з однаковими правовідносинами, а відтак вивчення законодавства та його аналіз не може становити три години, як зазначено адвокатом. Також судова практика по даній категорії справ є усталеною, а відтак не потребує значних зусиль для адвоката і надмірним на думку суду є його посилання про надання ним послуг позивачці у вигляді зустрічі (особистого прийому) тривалістю 4 год. 30 хв..

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю. Визнати протиправним та скасувати рішення начальника Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області ОСОБА_2 від19 листопада 2018 р. Я-6299/0-2518/0/17-18 про відмову у наданні дозволу ОСОБА_1 (АДРЕСА_1., Львівської області, 80700, іпн НОМЕР_1) на розробку проекту землеустрою щодо відведення їй земельної ділянки у власність орієнтованою площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту на території Беримівської сілської ради Зборівського району Тернопільської області.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області (вул. Лисенка 20А, м. Тернопіль, 46002, КОД ЄДРПОУ 39766192) повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 (АДРЕСА_1., Львівської області, 80700, іпн НОМЕР_1) від19 листопада 2018 р. та прийняти рішення про можливість надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення їй земельної ділянки у власність орієнтованою площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту на території Беримівської сілської ради Зборівського району Тернопільської області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2., Львівської області, 80700, іпн НОМЕР_1) понесені нею судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1536 (одна тисяча п'ятсот тридцять шість) гривень 80 коп. та 5000 (п'ять тисяч) гривень за надану правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області (вул. Лисенка 20А, м. Тернопіль, 46002, КОД ЄДРПОУ 39766192).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 25 березня 2019 року.

Головуючий суддя Подлісна І.М.