Постанова

від 26.03.2019 по справі 360/3808/18

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2019 року справа №360/3808/18

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Компанієць І.Д.,

суддів: Казначеєва Е.Г., Ястребової Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Кобця О.А.,

представника позивача Дашка Ю.І.,

представника відповідача Шатайла К.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Центральний ринок міста Сєвєродонецька" Луганської обласної спілки споживчих товариств на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2019 року у справі №360/3808/18 (головуючий суддя І інстанції Смішлива Т.В.) за позовом дочірнього підприємства "Центральний ринок міста Сєвєродонецька" Луганської обласної спілки споживчих товариств до Головного управління Державної фіскальної служби України у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Луганській області від 09.08.2018 №00002501404 на суму 304706,50 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що штрафні санкції спірним податковим повідомленням-рішенням застосовані до позивача за порушення гл.2 п. 2.6, п 2.11 Постанови "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" № 637 від 15.12.2004, на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3. статті 54 Податкового кодексу України, абз. 3, абз. 6 ст. 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" № 436/95 від 12.06.1995.

Податкове повідомлення-рішення є незаконним, оскільки позивач здійснив облік грошових коштів у сумі їх фактичного надходження у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків № 655 від 28.08.2015 на суму 18260,39 грн та № 776 від 16.02.2016 на суму 40268,15 грн.

Ці операції відображено і в книзі обліку розрахункових операцій за відповідні дати.

Позивач надав податковому органу товарні чеки на загальну суму 72536,50 грн, як звіт про використання наданих коштів, що засвідчує вартість понесених витрат. Однак відповідач не прийняв чеки, посилаючись на їх невідповідність нормам чинного законодавства України, що унеможливлює визначення цих чеків як документів, що підтверджують господарську операцію та оплату по ній.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення скасувати, прийняти постанову, якою позов задовольнити.

Обґрунтування апеляційної скарги.

1. Висновок суду першої інстанції про виправлення сум КОРО після проведення перевірки не підтверджується належними доказами, оскільки такий висновок можливо здійснити тільки після проведення відповідної експертизи документу, яку суд не призначав, а позивач клопотання про її призначення не заявляв. Засвідчення копій відповідних сторінок КОРО ОСОБА_3 не є належним доказом по справі, оскільки вона не є уповноваженою особою на завірення копій.

Також не є належними доказами запит відповідача від 11.07.2018 року та відповідь позивача на цей запит, оскільки ці листи не є первинними документами, на підставі яких встановлюється наявність або відсутність правопорушень.

2. Суд першої інстанції, погоджуючи висновок податкового органу про відсутність в товарних чеках податкових номерів, господарської або податкової адреси фізичних осіб-підприємців, які видали товарні чеки, не звернув уваги на приписи діючого законодавства, яке визначає можливість видання суб'єктами господарювання товарних чеків довільної форми.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати судове рішення та задовольнити позов.

Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи, розглядаючи справу в межах доводів апеляційних скарг, суд встановив наступне.

Фактичні обставини справи.

Дочірнє підприємство "Центральний ринок міста Сєвєродонецька" Луганської обласної спілки споживчих товариств, ідентифікаційний номер 01547947, є юридичною особою, що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридична адреса: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, проспект Хіміків, буд. 27, основний вид економічної діяльності 68.20 - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (том 1 арк. спр. 10-21).

Відповідно до наказу Головного управління ДФС у Луганській області від 06.06.2018 № 631 посадовими особами Головного управління ДФС у Луганській області проведено планову документальну виїзну перевірку ДП "Центральний ринок міста Сєвєродонецька" Луганської обласної спілки споживчих товариств (код за ЄДРПОУ 01547947) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, правильності нарахування, обчислення та сплати військового збору за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, а також по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, , за результатами якої складено акт № 559/12-32-14-11/01547947 від 18.07.2018 (далі - акт перевірки) (том 1 арк. спр. 144-169).

За висновками акту перевірки позивачем вчинено порушення:

- пункту 2.6 Положення Про ведення касових операцій в національній валюті в Україні , затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, - в частині оприбуткування готівкових коштів у сумі 46434,00 грн;

- пункту 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320 зі змінами та доповненнями в частині звітування за одержані підзвіт готівкові кошти без подання документів, що засвідчують вартість понесених витрат в сумі 72536,00 грн.

За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.08.2018 № 00002501404, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 304706,50 грн за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів (том 1 арк. спр. 142).

За розрахунком фінансових санкцій до податкового повідомлення-рішення від 09.08.2018 № 00002501404 штрафні санкції застосовано:

-за порушення пункту 2.6 Положення Про ведення касових операцій в національній валюті в Україні , затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, - не забезпечення оприбуткування готівкових коштів в касі підприємства у сумі 46434,00 грн - в п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми - 232170,00 грн;

- за порушення пункту 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, - встановлено факти надання звітів про використання коштів, подання документів, що засвідчують вартість понесених витрат в загальній сумі 72536,50 грн - у розмірі сплачених коштів - 72536,50 грн. (том 1 арк. спр. 143).

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволення позову, виходив з того, що сукупністю наданих відповідачем доказів підтверджується не забезпечення оприбуткування в касі підприємства готівкових коштів у сумі 46434,00 грн, а товарні чеки, виписані фізичними особами-підприємцями не відповідають вимогам розрахункових документів внаслідок відсутності обов'язкових реквізитів.

Оцінка суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У перевіряємий період порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою визначався Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004 (далі - Положення № 637), яке втратило чинність на підставі Постанови Національного банку України № 148 від 29.12.2017.

Пунктом 1.2 Положення № 637 визначалось, що оприбуткування готівки - це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Відповідно до пункту 2.6 Положення № 637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій або використанням розрахункової книжки оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій (даних розрахункової книжки).

Таким чином, процедура оприбуткування готівки в касах полягає не лише в роздрукуванні фіскального чеку, а і в своєчасному здійсненні запису в книзі обліку розрахункових операцій на підставі відповідного Z-звіту.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції 28.08.2015 через РРО проведено 18260,39 грн, що підтверджено Z - звітом № 655 на суму 18260,39 грн (том 1 арк.спр. 223), однак в книзі обліку розрахункових операцій № 1214002482р/4 від 06.08.2015 за вказаний день (28.05.2015) в графі 5 сума розрахунків зазначено 1826,39 грн (том 1 арк. спр. 218-219).

За 16.02.2016 через РРО проведено 40268,15 грн, що підтверджено Z - звітом № 776 на суму 40268,15 грн (том 1 арк.спр. 25, 220), однак в книзі обліку розрахункових операцій № 1214002482р/4 від 06.08.2015 за вказаний день (16.02.2016) в графі 5 сума розрахунків зазначено 10268,15 грн (том 1 арк. спр. 221-222).

При цьому судом першої інстанції в якості доказів зазначеного прийнято до уваги копії відповідних сторінок КОРО № 1214002482р/4 від 06.08.2015 за спірні дати (том 1 арк. спр. 217-224), надані відповідачем, оскільки їх відповідність оригіналу завірена працівником Дочірнього підприємства "Центральний ринок міста Сєвєродонецька" Луганської обласної спілки споживчих товариств шляхом вчинення на кожній сторінці напису: Згідно з оригіналом підпис ОСОБА_3 та скріплення підпису печаткою підприємства.

Згідно довідки № 10 від 11.01.2019 ОСОБА_3 дійсно працює в ДП "Центральний ринок м. Сєвєродонецька" Луганської облспоживспілки інспектором з кадрів з 13.12.2000 по теперішній час (том 2 арк. спр. 17).

Також не оприбуткування готівкових коштів в касі підприємства на суму 46434 грн підтверджується запитом до керівника ДП "Центральний ринок м. Сєвєродонецька" Луганської облспоживспілки від 11.07.2018 про надання пояснень та завірених копій документів стосовно виявлених порушень, у п. 2 якого зазначено про виявлення факту неповного оприбуткування готівкових коштів в книзі обліку розрахункових операцій № 1214002482р/4 від 06.08.2015 за 28.08.2015 та 16.02.2016 (том 2 арк. спр. 13), а також копією відповіді позивача на вищевказаний запит, з якої вбачається надання разом з пояснення копій документів (том 2 арк. спр. 14-15).

На підставі ч.ч.1,2 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч.1 ст.75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч.1 ст. 76 КАС України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вчинення позивачем порушення пункту 2.6 Положення Про ведення касових операцій в національній валюті в Україні підтверджено належними та допустимими доказами - копіями відповідних сторінок КОРО № 1214002482р/4 від 06.08.2015 за спірні дати, наданих саме відповідачем, відповідність яких оригіналу завірена ОСОБА_3 - працівником позивача, та запитом-відповіддю від 11.07.2018, - які в своїй сукупності діють підстави для висновку про не забезпечення позивачем оприбуткування готівкових коштів в касі підприємства у сумі 46434,00 грн.

Суд не приймає в якості доказів надану позивачем копію титульної сторінки книги обліку розрахункових операцій № 1214002482р/4 від 06.08.2015 та сторінки 12-13 та 60-61 вказаної книги, у якій по вказаним датам, 28.08.2015 та 16.02.2016, у КОРО в колонці сума розрахунків загальна вказані суми 18260,39 грн. та 40268,15 грн, оскільки зазначена копія має виправлення, що викликає сумніви в її достовірності: за 28.05.2015 в графі 5 сума розрахунків загальна чітко видно виправлення суми 1826,39 грн на 18260,39 грн шляхом дописування цифри 0 після цифри 6 , а за 16.02.2016 в графі 5 сума розрахунків загальна здійснено виправлення суми 10268,15 грн на суму 40268,15 грн шляхом виправлення першої цифри 1 на цифру 4 .

Копія надана відповідачем, завірена працівником позивача ОСОБА_3, при цьому є неприйнятими доводи апелянта, що зазначена особа не має повноважень завіряти копії документів бухгалтерського обліку, оскільки вона є працівником підприємства, що не заперечується позивачем.

При цьому доводи позивача стосовно неможливості встановити факт, що копії, надані відповідачем зроблені саме під час перевірки, спростовуються запитом податкового органу від 11.07.2018 року та відповіддю підприємства за цей запит - які свідчать, що в ході перевірки виявлено факт неповного оприбуткування готівкових коштів в книзі обліку розрахункових операцій № 1214002482р/4 від 06.08.2015 за 28.08.2015 та 16.02.2016.

Згідно з пунктом 7.3 Положення № 637 відповідальність за дотримання порядку ведення операцій з готівкою покладається на підприємців, керівників підприємств. Особи, які винні в порушенні порядку ведення операцій з готівкою, притягуються до відповідальності в установленому законодавством України порядку.

Абзацом 3 статті 1 Указу Президента України від 12 червня 1995 року № 436/95 Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки передбачено, що за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки до юридичних осіб всіх форм власності, фізичних осіб-громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійних представництв нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Наведені правові норми дають підстави для висновку, що у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є сукупність дій з фіксації повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних розрахункової книги) та відображення на їх підставі готівки у книзі обліку розрахункових операцій.

Не відображення готівки у книзі обліку розрахункових операцій після проведення розрахункової операції із застосуванням РРО є порушенням порядку оприбуткування готівки, відповідальність за яке встановлена Указом № 436/95.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом в постанові від 28 лютого 2018 року у справі № 824/2588/13-а, який на підставі ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів враховується іншими судами при застосуванні таких норм права.

На підставі викладеного суд погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність нарахування податковим органом штрафних санкцій позивачу за виявлене порушення в розмірі 232170,00 грн.

Відповідно до п.2.11 Положення № 637 видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України. Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми. Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Пунктом 3.1 Положення № 637 передбачено, що касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Відповідно до п.1 Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, - у розмірі сплачених коштів.

Згідно до термінів, визначених у п.1.2 Положення № 637, розрахунковий документ - це документ встановлених форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених Законом України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг , і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Статтею 2 Закону № 265/95-ВР визначено, що розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Порядок оформлення розрахункових документів при проведенні розрахункових операцій за готівку в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом № 265/95-ВР. При цьому законодавчо визначено випадки звільнення продавця від обов'язкового надання покупцю складених за встановленою формою фіскальних чеків, надрукованих реєстратором розрахункових операцій, або розрахункових квитанцій, заповнених вручну.

В той же час пунктом 15 статті 3 Закону передбачено, що чеки, накладні та інші письмові документи, які засвідчують передачу права власності на товари (послуги) від продавця до покупця, повинні видаватись покупцю таких товарів (послуг) на його вимогу. Тобто, такі документи видаються за вимогою покупця.

Таким чином, оформлення розрахункових операцій з використанням товарних чеків у випадках, передбачених Законом, є правомірним.

Разом з тим, якщо форма та зміст фіскального чека, розрахункової квитанції та інших розрахункових документів, надання покупцю яких є обов'язковим, визначена підпунктом 3.2 пункту 3 наказу Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 № 614 "Про затвердження нормативно-правових актів до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - наказ), то форма та зміст товарного чека на теперішній час законодавчо не визначена.

Таким чином, суб'єкти господарювання можуть видавати товарні чеки довільної форми.

Зміст Закону України "Про захист прав споживачів" від 12.05.1991 № 1023-ХІІ, а також визначення Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" терміну "розрахункові документи", до яких відносяться товарні чеки, дають підстави для висновку, що товарний чек повинен містити напис "Товарний чек" та за змістом відповідати вимогам підпункту 3.2 пункту 3 наказу за виключенням зазначення в ньому фіскального номера реєстратора розрахункових операцій, напису "Фіскальний чек".

Таким чином, товарний чек для визначення його як розрахункового документа має відповідати вимогам підпункту 3.2 пункту 3 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПА України від 11.12.2000 № 614 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 за № 105/5296), в частині зазначення в такому чеку: назви господарської одиниці, адреси господарської одиниці, загальної суми податку на додану вартість за усіма зазначеними в чеку товарами (для суб'єктів господарювання, зареєстрованих платниками податку на додану вартість), кількості, вартості придбаних товарів, вартості одиниці виміру товарів, найменування товарів, загальної вартості придбаних товарів, дати (день, місяць, рік) проведення розрахункової операції, підпису особи, що здійснює розрахунки.

Пунктом 7.41 Положення № 637 про ведення касових операцій в національній валюті в Україні передбачено, що під час перевірки правильності оформлення видач готівки під звіт як на відрядження, так і на інші потреби встановлюється достовірність підтвердних документів, що додаються до звітів про використання коштів.

Відповідно до пункту 7.47 Положення № 637 для перевірки використовуються потрібні касові та розрахункові документи підприємства (підприємця) (касова книга, касові ордери, журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових документів, звіти працівників щодо витрачання підзвітних сум), а також документи, що підтверджують здійснені покупцем (замовником) витрати готівки під час придбання товарів, оплати наданих послуг та виконаних робіт (касові та товарні чеки, розрахункові квитанції, квитанції до прибуткових касових ордерів, інші розрахункові документи, а також рахунки-фактури, податкові накладні, договори на поставку продукції, надання послуг, виконання робіт, товарно-транспортні накладні тощо).

Отже, для підтвердження здійснених покупцем (замовником) витрат готівки під час придбання товарів, оплати наданих послуг та виконаних робіт необхідна наявність підтвердних документів, а саме: касових та товарних чеків, розрахункових квитанцій, квитанцій до прибуткових касових ордерів, інших розрахункових документів, а також наявність відповідних реквізитів розрахункового документа.

Актом перевірки № 559/12-32-14-11/01547947 від 18.07.2018 засвідчено вчинення позивачем порушення вимог пункту 2.11 Положення № 637 в частині звітування за одержані під звіт готівкові кошти відповідно до законодавства України, а саме: надання звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт без подання документів, що засвідчують вартість понесених витрат.

Перевіркою встановлено, що до звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, долучались товарні чеки на придбання товарів у фізичних осіб-підприємців, у яких відсутні податковий номер, господарська або податкова адреса фізичної особи-підприємця.

Загальна сума непідтверджених витрат понесених підзвітними особами на господарські потреби склала 72536,50 грн.

Надані позивачем копії товарних чеків, які зазначені в акті перевірки як такі, що не відповідають вимогам розрахункового документа, дійсно не містять податкових номерів, господарської або податкової адреси фізичної особи-підприємця, які видали вказані товарні чеки (том 1 арк. спр. 30-108).

Крім цього на підтвердження витрат про використання коштів, виданих під звіт № АО-0000025 від 25.04.2016 долучено товарний чек б/н від 26.04.2016 на суму 181,00 грн (том 2 арк. спр. 29), до звіту № АО-0000049 від 27.07.2015 долучено товарний чек б/н від 28.07.2015 на суму 547,00 грн (том 2 арк. спр. 30), до звіту № АО-0000064 від 29.08.2016 долучено товарний чек б/н від 30.08.2016 на суму 397,00 грн (том 2 арк. спр. 32), до звіту № АО-0000068 від 15.09.2016 долучено товарний чек ПП Гураєвської б/н від 16.09.2016 на суму 916,00 грн, товарний чек ПП Легкодух б/н від 16.09.2016 на суму 1014,00 грн та товарний чек ПП Смолова б/н від 16.09.2016 на суму 1130,00 грн (том 2 арк. спр. 35-36), до звіту № АО-0000086 від 29.11.2016 долучено товарний чек б/н від 28.11.2016 на суму 1786,00 грн, хоча у звіті дата документа зазначена як 29.11.16 (том 2 арк. спр. 47), до звіту № АО-0000020 від 25.04.2017 долучено товарний чек ПП Бєлоцерковський б/н від 26.04.2017 на суму 275,00 грн та товарний чек ПП Легкодух б/н від 26.04.2017 на суму 531,00 грн (том 2 арк. спр. 55-56), до звіту № АО-0000027 від 14.07.2017 долучено товарний чек ПП Бєлоцерковський б/н від 15.07.2017 на суму 210,00 грн (том 2 арк. спр. 57), до звіту № АО-0000052 від 25.10.2017 долучено товарний чек б/н від 28.10.2017 на суму 2147,00 грн (том 2 арк. спр. 59).

З огляду на сукупність зазначених доказів, що підтверджує наявність порушень з боку позивача, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про правомірність застосування податковим органом до позивача фінансових санкцій у сумі 72536,50 грн.

Є неприйнятними доводи апелянта, що на підприємстві зберігаються реєстраційні дані всіх фізичних осіб - підприємців, з якими співпрацює ринок, а до податкових розрахунків сум доходу, нарахованого сплаченого на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) внесено відповідні операції, оскільки зазначене не спростовує факту відсутності розрахункових документів на підтвердження понесених підзвітними особами витрат на господарські потреби на загальну суму 72536,50 грн.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Центральний ринок міста Сєвєродонецька" Луганської обласної спілки споживчих товариств на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2019 року у справі №360/3808/18 - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2019 року у справі №360/3808/18 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття 26 березня 2019 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26 березня 2019 року.

Головуючий суддя І.Д. Компанієць

Судді Е.Г. Казначеєв

Л.В. Ястребова