Рішення

від 25.03.2019 по справі 826/16524/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 березня 2019 року № 826/16524/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Бюро перекладів Тріс доГоловного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення представники сторін:позивача: Крилов А.В., Рабчинська Л.С., відповідача: Лакомкіна Є.А., Аблішев В.А., ВСТАНОВИВ:

14.12.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю Бюро перекладів Тріс (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 14.11.2017 № 9492615141.

В якості підстав позову позивач посилався на порушення відповідачем при встановленні порушень у висновку акта перевірки за результатами перевірки позивача, на підставі якого прийняте оскаржуване рішення, норм Цивільного кодексу України та Податкового кодексу України. Зокрема, позивач зазначає, що 01.11.2017 ГУ ДФС у м. Києві було складено Акт № 774/26-15-14-01-03/39470402 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Бюро перекладів Тріс з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Атрибут Компані (код 39651100) за червень 2015 року, липень 2015 року, серпень 2015 року (далі - акт); 14.11.2017 на підставі акту ГУ ДФС у м. Києві було винесено податкове повідомлення-рішення № 9492615141, яким визначено суму податкового зобов'язання ТОВ Бюро перекладів Тріс за платежем податок на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг): за податковим зобов'язанням у розмірі 111 083 грн. 00 коп. та 27 771 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями. 02.06.2015 між позивачем та ТОВ Атрибут Компані було укладено договір № П/05 про надання послуг з письмового перекладу; за результатами здійснення господарської операції - надання послуг з перекладу позивачем були виписані наступні податкові накладні: № 58 від 22.06.2015, № 59 від 22.06.2015, № 60 від 24.06.2015, № 82 від 25.06.2015, № 84 від 26.06.2015, № 91 від 30.06.2015, № 92 від 30.06.2015, № 27 від 09.07.2015, № 31 від 10.07.2015, № 40 від 14.07.2015, № 44 від 15.07.2015, № 45 від 15.07.2015, № 47 від 16.07.2015; датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, б) дата відвантаження товарів; база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України); п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою; податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту; згідно пп. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду; п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. ТОВ Атрибут Компані мало статус платника податку на додану вартість під час вчинення правочину з позивачем, до цього ж часу підприємство мало взаємовідносини з різними суб'єктами господарювання, вчиняло різні дії, зокрема, здавало звіти і ці звіти приймалися усіма державними органами, в тому числі і ДПІ, при цьому повноваження осіб представників та повноваження самого підприємства приймалися за дійсні, жоден звіт не повернутий; отже, за таких обставин було правомірно задекларовано податковий кредит по податку на додану вартість. Щодо недійсності правочину, то відсутнє будь-яке рішення суду про визнання договору № П/05 недійсним; неможливо погодитися з твердженнями відповідача про те, що пояснення директора ТОВ Атрибут Компані про свою непричетність до підприємства, сприймаються відповідачем як факт, який не підлягає доведенню та закріпленню у відповідному судовому рішенні (вироку суду); договір має печатку ТОВ Атрибут Компані , яка засвідчує належність підпису саме тій особі, яка зазначена в договорі як уповноважена та така, що має право підпису; в акті не зазначається про проведення почеркознавчої експертизи підпису директора ТОВ Атрибут Компані ; за відсутності такої експертизи та вироку по кримінальному провадженню неможливо стверджувати про те, що директор ТОВ Атрибут Компані не підписував договір з позивачем. Отже, наведене свідчить, що позиція ГУ ДФС у м. Києві є неправомірною, безпідставною, такою, що не відповідає нормам діючого законодавства та порушує права позивача.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справу було передано судді Пащенку К.С.

20.12.2017 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва відкрито провадження в адміністративній справі № 826/16524/17 та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження на 26.02.2018.

15.02.2018 до Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач заперечив проти позовних вимог та просив суд прийняти рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування своїх вимог відповідач зазначає, що відповідно до інформації, яка міститься на дискових носіях (наданих позивачем для підрахунку перекладених текстів), неможливо визначити виконавця перекладів текстів, об'єм наданих послуг та здійснити його розрахунок; у замовленнях на переклад, наданих позивачем для перевірки, відсутня інформація щодо їх отримання ТОВ Атрибут Компані та відсутня інформація щодо договірної ціни на кожне замовлення; свідоцтво платника ПДВ ТОВ Атрибут Компані № 200213085 від 18.03.2015 анульоване за рішенням контролюючого органу 09.11.2016, причина анулювання - 22 - ненадання декларацій протягом року. У зв'язку з відсутністю ТОВ Атрибут Компані за місцезнаходженням, ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві у відповідності до п. 74.2 ст. 74 Податкового кодексу України зібрано податкову інформацію за період з 01.06.2015 по 31.07.2015, відповідно до якої встановлено, що ТОВ Атрибут Компані формує схемний кредит за рахунок безпідставної зміни (підміни) номенклатури товарів, придбаних у постачальників та реалізованих покупцям; спостерігається невідповідність входу/виходу товару/послуг; придбання товару у постачальників не відповідає основному виду діяльності підприємства - КВЕД (основний) - 70.22 консультування з питань комерційної діяльності й керування; за сукупністю вищевикладених матеріалів, перевіркою не підтверджується реальність проведення господарських операцій між позивачем та ТОВ Атрибут Компані ; перевіркою встановлено документування зазначених операцій та відображення в бухгалтерському обліку без отримання результатів таких операцій в дійсності. В той же час згідно ІС Податковий блок керівником, головним бухгалтером та засновником ТОВ Атрибут Компані в періоді червень 2015 року, липень 2015 року, серпень 2015 року в одній особі була гр. ОСОБА_5, яка 05.10.2015 надала пояснення ст. ОУ ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві Латиш О.В., згідно якого повідомила про свою непричетність до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ Атрибут Компані ; тому, договір № П/05 від 02.06.2015 та первинні документи, виписані на його виконання, які підписані зі сторони ТОВ Атрибут Компані від імені директора не мають юридичної сили. Згідно реєстру судових рішень по справі № 756/13830/15-к встановлено, що в провадженні СВ Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві знаходяться матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12015100050009951 від 17.10.2015 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 Кримінального кодексу України; відповідно до матеріалів справи: в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12015100050009951 було виявлено факт реєстрації 20.02.2015 ТОВ Атибут Компані на гр. ОСОБА_3 без мети останнього здійснювати фінансово-господарську діяльність на посаді директора вказаного підприємства; допитана в якості свідка ОСОБА_3, яка є одноосібним засновником і керівником ТОВ Атрибут Компані з 20.02.2015, пояснює, що не має жодного відношення до ведення фінансово-господарської діяльності вказаного товариства . Таким чином, первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту ТОВ Бюро перекладів Тріс , виписані ТОВ Атрибут Компані , не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноваженими особами, звітними документами, які посвідчують факт придбання робіт, послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ є безпідставним.

26.02.2018 Окружним адміністративним судом м. Києва було оголошено перерву у справі до 03.04.2018 та ухвалено витребувати у Головного управління ДФС у м. Києві належним чином засвідчену копію протоколу допиту в якості свідка засновника та керівника ТОВ Атрибут Компані від 20.02.2015, яка допитана в межах розслідування кримінальної справи № 12015100050009951, за фактом вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 Кримінального кодексу України.

03.04.2018 Окружним адміністративним судом м. Києва ухвалено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 22.05.2018.

22.05.2018 до Окружного адміністративного суду надійшло клопотання представника позивача та представника відповідача про розгляд справи за відсутності представників сторін в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Зважаючи на заявлене клопотання, суд ухвалив адміністративну справу відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України розглядати в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

19.10.2017 Головним управління ДФС у м. Києві відповідно до пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України було видано наказ № 11119 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Бюро перекладів Тріс за червень 2015 року, липень 2015 року та серпень 2015 року.

01.11.2017 Головним управління ДФС у м. Києві було складено акт № 774/26-15-14-01-03/39470402 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Бюро перекладів Тріс з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Атрибут Компані за червень 2015 року, липень 2015 року, серпень 2015 року (далі - акт).

14.11.2017 на підставі акту Головним управління ДФС у м. Києві було винесено податкове повідомлення-рішення № 9492615141, яким визначено суму податкового зобов'язання ТОВ Бюро перекладів Тріс за платежем на податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг): за податковим зобов'язанням у розмірі 111 083 грн. 00 коп. та 27 771 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Проведеною перевіркою встановлено правопорушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, п. 1, п. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п. 1.2 ст. 1, п. 2.4 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 111 083 грн., в тому числі за червень 2015 року в сумі 61 083 грн., за липень 2015 року в сумі 16 667 грн., за серпень 2015 року в сумі 33 333 грн.

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Так, 02.06.2015 між ТОВ Атрибут Компані та ТОВ Бюро перекладів Тріс було укладено договір № П/05 про надання послуг з письмового перекладу.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому суд зауважує, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання умов договору № П/05 про надання послуг з письмового перекладу від 02.06.2015 входить до предмету доказування у справі.

За змістом інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Як встановлено судом, зобов'язання за договором № П/05 про надання послуг з письмового перекладу від 02.06.2015, укладеним між позивачем та ТОВ Атрибут Компані , виконувались в повному обсязі, що підтверджується відповідними замовленнями на переклад, актами надання послуг та податковими накладними. Також в матеріалах справи наявні копії платіжних доручень про часткову оплату за виконання перекладу, у тому числі ПДВ.

Суд не бере до уваги вказані посилання в Акті перевірки, оскільки, по-перше, відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб; по-друге, факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків та підробка документів, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду; по-третє, договори та зазначені первинні документи підписані ОСОБА_5, яка була керівником ТОВ Атрибут Компані в межах спірного періоду (жодна почеркознавча експертиза, яка би свідчила про неналежність підписів на документах ОСОБА_5, не проводилась); по-четверте, з інформації щодо наявності у провадженні СВ Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві матеріалів кримінального провадження № 12015100050009951 від 17.10.2015 за ознаками злочину, передбаченого ст. 205-1 Кримінального кодексу України, не вбачається встановлення фактів щодо спірної операції, у той час як відповідно до ст. 72 КАС України для адміністративного суду є обов'язковим вирок суду, який набрав законної сили, в питаннях чи мало місце діяння, чи вчинене воно цією особою; по-п'яте, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про відсутність відповідних господарських операцій, по-шосте, поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань, по-сьоме, сам по собі акт не є належним та допустимим доказом даних фактів.

Також варто зазначити, що для підтвердження тверджень відповідача щодо пояснень директора ТОВ Атрибут Компані ОСОБА_5 щодо її непричетності до діяльності товариства судом було ухвалено витребувати у Головного управління ДФС у м. Києві належним чином засвідчену копію протоколу допиту в якості свідка засновника та керівника ТОВ Атрибут Компані від 20.02.2015, яка допитана в межах розслідування кримінальної справи № 12015100050009951, за фактом вчинення злочину, передбаченого ст. 205-1 Кримінального кодексу України, проте, відповідачем так і не надано суду засвідчену копію протоколу допиту, а отже, у суду відсутні докази відповідних фактів, на які посилається відповідач.

Твердження відповідача щодо анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ Атрибут Компані № 200213085 від 18.03.2015 (анулювання за рішенням контролюючого органу 09.11.2016) не приймається судом до уваги, оскільки само по собі анулювання не призводить до недійсності усіх правочинів, укладених до моменту виключення її з державного реєстру платників ПДВ, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Щодо наявності відкритого кримінального провадження щодо ТОВ Атрибут Компані , то варто мати на увазі, що постанова про порушення кримінальної справи не є належним доказом у справі, оскільки не є остаточною за своїм змістом, не має наперед встановленого й доведеного характеру, тобто не є юридичними фактами, оскільки обвинувальний вирок суду в кримінальній справі відсутній. Факт порушення кримінальної справи сам по собі не свідчить про спрямованість правочину на знищення майна держави чи відсутність господарських операцій і не спростовує правове значення складених за цими операціями первинних документів.

Разом з тим, відповідачем не надано документальних підтверджень відсутності фактичного виконання ТОВ Атрибут Компані господарських операцій за договором № П/05 про надання послуг з письмового перекладу від 02.06.2015, наявності факту узгодженості дій позивача з ТОВ Атрибут Компані з метою незаконного отримання податкових вигод або обізнаності позивача з такими діями ТОВ Атрибут Компані .

Таким чином, твердження відповідача є необґрунтованим належними засобами доказування припущеннями, оскільки, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

В силу ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд принагідно відмічає, що правові висновки про те, що факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами викладена в постанові Верховного Суду від 06.11.2018 (справа № 822/551/18).

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

У відповідності до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

За п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Згідно п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014 № 957, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як встановлено судом, сума ПДВ у розмірі 111 083 грн. віднесена позивачем до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ Атрибут Компані . На момент складання вказаних податкових накладних ТОВ Атрибут Компані було включено до ЄДРПОУ, а також зареєстровано платником податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства (свідоцтво платника ПДВ № 200213085 від 18.03.2015 було анульоване за рішенням контролюючого органу 09.11.2016), з урахуванням чого суд приходить до висновку про наявність у нього права на складання податкових накладних.

Отже, наявність реєстрації ТОВ Атрибут Компані на час вчинення спірних операцій є свідченням наявності у нього необхідного обсягу правосуб'єктності для здійснення таких операцій, тоді як перевірка проведення такої реєстрації з дотриманням вимог законодавства перебуває поза межами можливого контролю платника.

Таким чином, сума податку на додану вартість у розмірі 111 083 грн., віднесена позивачем до податкового кредиту, підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014 № 957.

Правова позиція в питанні того, що обставина невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту вкладена Верховним Судом в постанові від 12 березня 2019 року (справа № 809/1856/13-а).

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту. Однак у даній справі податковим органом не доведено існування таких обставин.

Враховуючи викладене у сукупності, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ Атрибут Компані податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим викладений в Акті перевірки висновок ГУ ДФС у м. Києві про порушення ТОВ Бюро перекладів Тріс п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, п. 1, п. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п. 1.2 ст. 1, п. 2.4 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, є необґрунтованим та таким, що не відповідає чинному законодавству та дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення від 14.11.2017 № 9492615141 - безпідставним та неправомірним.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Частинами 1 та 2 ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) по справі Чуйкіна проти України (caseofChuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд , в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. theUnitedKingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах Мултіплекс проти Хорватії (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003, та Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

Аналіз наведених норм у їх сукупності дає підстави для висновку, що завданням судочинства є вирішення судом спору з метою ефективного захисту порушеного права.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 27.09.2010 по справі Гірвісаарі проти Фінляндії - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналогічна позиція знаходить свій прояв і в рішеннях ЄСПЛ, зокрема у рішенні від 23.07.2002 у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції . Так, у п. 110 вказаного рішення Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління .

З огляду на ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України та зазначений підхід ЄСПЛ при розгляді судом спору щодо правомірності рішень контролюючого органу, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення оскаржуваних рішень.

При вирішенні цієї справи судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ Бюро перекладів Тріс підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача належить стягнути сплачений ним судовий збір у розмірі 2 082,81 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у м. Києві.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Бюро перекладів Тріс - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 9492615141 від 14.11.2017, винесене Головним управління ДФС у м. Києві.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (адреса: 04655, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) шляхом безспірного списання на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Бюро перекладів Тріс (адреса: 03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9, кімната 34-а, код ЄДРПОУ 39470402) сплачений при поданні позовної заяви судовий збір у розмірі 2 082,81 грн. (дві тисячі вісімдесят дві гривні 81 копійка).

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко