Рішення

від 26.03.2019 по справі 826/25375/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 березня 2019 року № 826/25375/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України до Державної регуляторної служби України за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Приватного виробничого комерційного підприємства "Сумизварка" про визнання протиправними дій та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась Державна архітектурно-будівельна інспекція України (далі - позивач та/або ДАБІ України) з позовом до Державної регуляторної служби України (далі - відповідач), третя особа Приватно-виробниче комерційне підприємство Сумизварка (далі - третя особа та/або ТОВ Сумизварка ) та згідно уточнених позовних вимог просить суд визнати незаконним та скасувати розпорядження Державної регуляторної служби України від 23.10.2015 року №41.

Мотивуючи позовні вимоги позивач, серед іншого посилається на Конституцію України, закони України Про ліцензування видів господарської діяльності , Про архітектурну діяльність , Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , Порядок ліцензування господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.2007 року № 1369 та зазначає про протиправність розпорядження Державної регуляторної служби України №41 від 23.10.2015 року, оскільки Державною архітектурно-будівельною інспекцією України правомірно та в межах своїх повноважень видано наказ від №31-Л від 25.08.2015 року Про результати розгляду питань щодо ліцензування , відповідно до якого дію ліцензії ПВ КП Сумизварка , серія АЕ №524963 дата видачі 25.11.2014 рік зупинено.

Представник відповідача заперечив по суті заявлених позовних вимог з огляду на положення Конституції України, законів України Про ліцензування видів господарської діяльності , Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , Положення про Державну регуляторну службу України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2014 № 724, Порядку ліцензування господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.2007 № 1369, та зазначив про прийняття Державною регуляторною службою України розпорядження №41 від 23.10.2015 року про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування в межах своїх повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства.

Представником третьої особи подано письмові заперечення на позовну заяву, у яких останній просив відмовити у задоволенні адміністративного позову.

В судовому засіданні 02.04.2018 року судом ухвалено про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Розпорядження Державної регуляторної служби України від 23.10.2015 року №41 видано на підставі рішення Експертної-апеляційної ради з питань ліцензування при Державній регуляторній службі України від 22.10.2015 року №3.1 (протокол 04-15) про задоволення апеляції Приватно-виробничого комерційного підприємства Сумизварка щодо прийняття Державною архітектурно-будівельною інспекцією України наказу від 25.08.2015 року №31-Л в частині зупинення дії ліцензії серія АЕ №524963 від 25.11.2014 року на провадження господарської діяльності, пов'язаної із створення об'єктів архітектури, керуючись статтями 4, 5 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" від 02.03.2015 року №222-VІІІ, Положення про Державну регуляторну службу України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2004 року №724 та зобов'язано Державну архітектурно-будівельну інспекцію України скасувати наказ від 25.08.2015 року №31-Л в частині зупинення дії ліцензії серія АЕ №524963 від 25.11.2014 року на провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (далі - оскаржуване та/або спірне розпорядження) (т. 1, а.с. 10).

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності регулюються Законом України Про ліцензування видів господарської діяльності від 02.03.2015 року №222 (далі - Закон №222-VІІІ).

Пунктом 7 частини 1 статті 1 вказаного Закону визначено, що орган ліцензування - це орган виконавчої влади, визначений Кабінетом Міністрів України, або уповноважений законом державний колегіальний орган.

Згідно з Положенням про Державну регуляторну службу України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2014 № 724 (далі - Положення), Державна регуляторна служба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності.

Державна регуляторна служба є спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності.

Приписами пункту 2 Положення визначено, що Державна регуляторна служба у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

В розрізі пункту 3 Положення на Державну регуляторну службу покладається ряд основних завдань, одним з яких є реалізація державної регуляторної політики, політики з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності.

Водночас, пункт 8 частини 1 статті 4 Закону №222-VІІІ передбачає, що спеціально уповноважений орган з питань ліцензування видає розпорядження про усунення порушення законодавства у сфері ліцензування та розпорядження про відхилення або задоволення апеляцій чи скарг з урахуванням рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування.

Розпорядження спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування, прийняті в межах його повноважень, є обов'язковими до виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, юридичними особами всіх форм власності, а також фізичними особами - підприємцями (ч. 2 ст. 4 Закону №222-VІІІ).

Судом встановлено, що 25.11.2014 року Приватно-виробничому комерційному підприємству Сумизварка видано ліцензію серія АЕ №524963 на провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури.

Державною архітектурно-будівельною інспекцією України видано наказ №627 від 24.06.2015 року Про затвердження плану перевірок дотримання суб'єктом господарювання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної із будівництвом об'єкта архітектури, яка підлягає ліцензуванню Держархібудінспекцією на ІІІ квартал 2015 року.

Згідно вказаного наказу третя особа включена до нього. Період проведення перевірки вказаного суб'єкта господарської діяльності з 06.08.2015 року по 12.08.2015 рік.

Як стверджує позивач, у вказаний період посадовими особами Управління Держархбудінспекції у Сумській області (територіальний структурний підрозділ Держархбудінспекції) було проведено, з дотриманням усіх вимог законодавства України, вказаний контролюючий захід.

Разом з тим, директор ПВ КП Сумизварка ОСОБА_1 не допустив посадових осіб територіального структурного підрозділу Держархбудінспекції для проведення планової перевірки, що свідчить про порушення підпункту 1 пункту 11, пункту 14 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553 та статті 11 Закону України від 05.04.2007 № 877 Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності .

За наслідком здійснення контролюючого заходу складено акт №4 від 12.08.2015 року.

Надалі, приймаючи до уваги вищевказані обставини, Державною архітектурно - будівельною інспекцією прийнято наказ від 25.08.2015 року №31-Л Про результати розгляду питань щодо ліцензування , відповідно до якого дію ліцензії ПВ КП Сумизварка (код ЄДРПОУ 30408687) серія АЕ №524963 дата видачі 25.11.2014 року зупинено.

Третя особа вважаючи, що наказ Державної архітектурно - будівельної інспекції від 25.08.2015 року №31-Л Про результати розгляду питань щодо ліцензування протиправний подала апеляцію до спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування - Державної регуляторної служби щодо його скасування.

22.10.2015 року на засіданні Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування при Державній регуляторній службі України розглянуто скаргу (апеляцію) ПВ КП Сумизварка щодо прийняття Державною архітектурно - будівельною інспекцією наказу від 25.08.2015 року №31-Л в частині зупинення дії ліцензії серія АЕ №524963 дата видачі 25.11.2014 року на провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, за наслідком чого прийнято рішення №3.1 (витяг з протоколу №04-15), яким задоволено скаргу третьої особи шляхом зобов'язання Державної архітектурно-будівельної інспекції України скасувати наказ від 25.08.2015 року №31-Л в частині зупинення дії ліцензії ПВ КП Сумизварка серія АЕ №524963 від 25.11.2014 року на провадження господарської діяльності, пов'язаної із створення об'єктів архітектури.

Зі змісту рішення №3.1 (витяг з протоколу №04-15) слідує, що Експертно-апеляційною радою з питань ліцензування при Державній регуляторній службі України встановлено порушення Державної архітектурно-будівельною інспекцією України вимог пункту 3 Прикінцевих положень Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів щодо податкової реформи №71-VІІІ, а видання наказу від 25.08.2015 року №31-Л відбулося на підставі недіючого Закону України Про ліцензування певних видів господарської діяльності від 01.06.2000 року №1775-ІІІ та підзаконних актів, розроблених на його підставі, в той час коли з 28.06.2015 року вже набув чинності Закон України Про ліцензування видів господарської діяльності від 02.03.2015 року №222-VІІІ.

На підставі рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування при Державній регуляторній службі України відповідачем прийнято оскаржуване розпорядження.

Згідно приписів частини 1 статті 5 Закону №222-VІІІ експертно-апеляційна рада з питань ліцензування є постійно діючим колегіальним органом при спеціально уповноваженому органі з питань ліцензування та діє за регламентом, що затверджується спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування.

Регламент Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування затверджено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та ДРС від 14.07.2015 №783/40, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.07.2015 за № 847/27292.

Приписами пункту 1 частини 2 статті 5 Закону №222-VІІІ встановлено, що обов'язками Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування, є розгляд апеляцій та інших скарг здобувачів ліцензії, ліцензіатів на дії органу ліцензування або інших заявників щодо порушення законодавства у сфері ліцензування;

Формою роботи Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування є засідання, що проводяться за потреби, але не рідше одного разу на місяць, та є правомочними за присутності не менше, ніж половини членів Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування (ч. 6 ст. 5 Закону №222-VІІІ).

Відповідно до частини 11 статті 5 Закону №222-VІІІ рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування приймається більшістю голосів її членів і оформлюється протокольним рішенням, що підписується особою, яка головувала на засіданні Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування, та секретарем ради, який призначається головою ради з числа її членів.

Рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування щодо розгляду апеляцій або інших скарг здобувачів ліцензії чи ліцензіатів, проектів нормативно-правових актів та/або пропозицій про запровадження чи скасування ліцензування виду господарської діяльності є обов'язковими для розгляду спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування у триденний строк з дня ухвалення відповідного рішення Експертно-апеляційною радою з питань ліцензування і є підставою для видання спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування розпорядження про задоволення апеляції або про відхилення апеляції, про розгляд скарг, про погодження чи відхилення проектів нормативно-правових актів та/або усунення порушень законодавства у сфері ліцензування.

Розпорядження про задоволення апеляції чи про відхилення апеляції, про розгляд скарг, про погодження чи відхилення проектів нормативно-правових актів та/або усунення порушень законодавства у сфері ліцензування надсилаються відповідному органу ліцензування та здобувачеві ліцензії, ліцензіату чи заявнику протягом трьох робочих днів з дня їх прийняття.

Водночас, Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2000 року №1669, затверджено Положення про експертно-апеляційну раду при Державній службі з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва (далі Положення №1669).

Пунктом 1 Положення №1669 визначено, що Експертно-апеляційна рада (далі - рада) є постійно діючим колегіальним органом з питань ліцензування при Держпідприємництві, яка у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а також цим Положенням (п. 2 Положення №1669).

Відповідно до пункту 5 Положення №1669 до компетенції ради належить, зокрема, розгляд заяв, претензій та скарг суб'єктів господарювання на рішення органів ліцензування щодо порушення зазначеними органами законодавства у сфері ліцензування.

За результатами розгляду проектів нормативно-правових актів, пропозицій до них та звернень (апеляцій) радою приймаються рішення, які мають характер експертних висновків (п. 10 Положення №1669).

В свою чергу, рішення ради обов'язкові для розгляду Держпідприємництвом і є підставою для видання ним розпорядження про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування. Держпідприємництво надсилає розпорядження про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування органові ліцензування протягом трьох робочих днів з дати його прийняття. Орган ліцензування протягом десяти робочих днів з дати отримання розпорядження про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування зобов'язаний повідомити Держпідприємництво про його виконання та подати підтвердні документи (п. 11 Положення №1669).

Разом з цим, позивач обґрунтовує позовні вимоги виключно виходом відповідачем за межі своїх повноважень, оскільки оскаржуване розпорядження є формою втручання у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень.

Суд звертає увагу, що в ході розгляду справи встановлено, що спірне розпорядження прийнято на підставі статей 4, 5 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності від 02.03.2015 року №222-VІІІ та Положення про Державну регуляторну службу України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2004 року №724, з огляду на що твердження ДАБІ України про прийняття останнього поза межами компетенції суд відхиляє.

Також слід вказати, що жодного іншого правового обгрунтування протиправності розпорядження Державної регуляторної служби України від 23.10.2015 року №41 позивачем не наведено.

Крім того, суд вважає, що відповідачем не здійснено втручання у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень - ДАБІ України, оскільки фактично Державна регуляторна служба реалізувала надані їй Законом України №222-VІІІ повноваження щодо видання розпорядження від 23.10.2015 року №41 на підставі рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування при Державній регуляторній службі від 22.10.2015 року №3.1 (витяг з протоколу №04-15).

Рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування при Державній регуляторній службі від 22.10.2015 року №3.1 (витяг з протоколу №04-15) є чинним, в судовому порядку не скасовувалося, доводів щодо протиправності останнього позивачем не наведено.

Відповідно до частини 2 статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 ст. 76 КАС України).

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Суд зазначає, що під час розгляду справи відповідачем доведено правомірність прийнятого розпорядження про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що задоволенню не підлягає.

Приймаючи до уваги те, що адміністративний позов не підлягає задоволенню, то судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись статтями 139, 241-243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Державної архітектурно-будівельної інспекції України (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки,б. 26, код ЄДРПОУ 37471912) до Державної регуляторної служби України (01011, м. Київ, вул. Арсенальна, б. 9/1139582357), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Сумизварка (42343, селище Сад, Сумський район, Сумська область, вул. Робоча, б. 24, код ЄДРПОУ 30408687) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя М.А. Бояринцева