Ухвала

від 25.03.2019 по справі 804/4544/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення апеляційної скарги без руху

25 березня 2019 року м. Дніпросправа № 804/4544/18

Суддя Третього апеляційного адміністративного суду Чумак С.Ю., перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.11.2018 у справі №804/4544/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НЬЮ КЕПІТАЛТРАНС" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області , Державної фіксальної служби України про визнання дій протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2018 року адміністративний позов задоволений.

Не погодившись з рішенням суду, Головне управління ДФС у Дніпропетровській області звернулось до суду з апеляційною скаргою, яка підлягає залишенню без руху за наступними підставами.

Вивченням апеляційної скарги встановлено, що апелянтом в порушення вимог пункту 1 частини 5 статті 296 КАС України не додано документ про сплату судового збору.

Разом з апеляційною скаргою апелянт звернувся з клопотанням про відстрочення сплати судового збору, в обгрунтування якого вказує, що звертався з листом до ДФС України про збільшення суми асигнувань.Станом на 11.02.2019 року сума дебіторської заборгованості по сплаті судового збору становить 13017960,73 грн. (лист додається). Згідно з розподілу показників зведених кошторисів на 2019 рік по ГУ ДФС у Дніпропетровській області по загальному фонду КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки" передбачено 21592500 грн. Надходження, які очікуються у лютому 2019 року на сплату судового збору складають 776100 грн. З метою сплати дебіторської заборгованості у найближчі терміни, ГУ ДФС у Дніпропетровській області звертається з проханням до ДФС України змінити помісячний план асигнувань, шляхом наближення коштів у розмірі 13017960,73 грн.

Розглянувши доводи наведені заявником клопотання щодо звільнення від сплати судового збору, суд апеляційної інстанції зазначає.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України суд, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

При цьому, заявник відповідного клопотання повинен навести доводи і подати докази на підтвердження того, що його майновий стан перешкоджає сплаті судового збору у встановленому порядку і розмірі.

З огляду на правову конструкцію статті 133 КАС України та статті 8 Закону України "Про судовий збір" відстрочення сплати судового збору є безпосереднім правом, а не обов'язком суду.

Так, статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п'ятої цієї статті).

Наведеною правовою нормою КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги.

Для цього відповідач як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Це стосується і заявників, які, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, діють як суб'єкти владних повноважень й, до того ж, є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а відтак кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі з урахуванням здійснених видатків за минулий бюджетний період, що кореспондується з пунктами 44, 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року №228, якими, крім іншого, визначено, що штатні розписи бюджетних установ затверджуються в установленому порядку у місячний строк з початку року. До затвердження в установленому порядку кошторисів використання бюджетних коштів підставою для здійснення видатків бюджету є проекти зазначених кошторисів (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), засвідчені підписами керівника установи та керівника її фінансового підрозділу або бухгалтерської служби. У разі коли бюджетний розпис на наступний рік не затверджено в установлений законодавством термін, в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), а під час складання кошторисів на наступний рік враховуються обсяги здійснених видатків.

З огляду на наведене відповідач не був позбавлений можливості протягом усього бюджетного року здійснювати видатки бюджету, передбачені для сплати судового збору, на підставі кошторису, а у разі його відсутності - проекту кошторису, тимчасового індивідуального кошторису, тимчасового розпису бюджету в обсязі, не меншому за розмір використаних бюджетних коштів у минулому періоді й, при цьому, мав право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення своєчасної сплати судового збору.

Вказаний висновок здійснений з урахуванням правової позиції Верховного Суду викладеної в постанові від 27.12.2018 року у справі № 812/1570/17.

Виходячи з цього, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Так, правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до статті 2 Закону України "Про судовий збір" платники судового збору громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

При цьому, у п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Як вбачається, позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішень від 23.05.2018 року №№ 717243/35809766, 717250/35809766, 717196/35809766, про відмову в реєстрації податкових накладних № 96 від 04.05.2018 року, № 103 від 10.05.2018 року, № 106 від 11.05.2018 та зобов'язання зареєструвати такі накладні, що свідчить про подання юридичною особою позову з трьома вимогами немайнового характеру.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції чинній на момент подання позовної заяви), ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано юридичною особою складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1762 грн.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Враховуючи те, що позивач звернувся до суду з позовом, в якому заявив три вимоги немайнового характеру, розмір судового збору, який підлягав сплаті при заявлені позовних вимог складав 5286 грн. (3*1762=5286).

Отже, оскільки при поданні адміністративного позову сплаті підлягала сума судового збору в розмірі 5286 грн., то при поданні до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду заявнику апеляційної скарги необхідно сплатити судовий збір в розмірі 7929 грн .(5286*150%=7929).

Платiжнi реквiзити для перерахування судового збору:

Отримувач коштів: УК у Шевчен.р.м.Дніпра/Шев.р/22030101

Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37989274

Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)

Код банку отримувача (МФО): 899998

Рахунок отримувача: 34317206081005

Код класифікації доходів бюджету: 22030101

Призначення платежу:

*;101;

---

(код клієнта:

· ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8),

· реєстраційний номер облікової картки платника податків для фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті ) ;

Судовий збір, за апеляційною скаргою

---

(ПІБ особи чи назва установи, організації, яка подає апеляційну скаргу), Третій апеляційний адміністративний суд.

Крім цього, відповідно до частини першої статті 55 КАС України, сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно ч. 3 ст. 55 КАС України, юридична особа, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи.

Частиною третьою ст. 59 КАС України встановлено, що довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

Частиною шостою ст. 59 КАС України передбачено, що оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.

Згідно з ч. 8 ст. 59 КАС України у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідності заяви, скарги, клопотання.

З наведеного вбачається, що юридична особа, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення. У разі звернення до суду через представника - лише на підставі документу, що посвідчує його повноваження у визначеному законом порядку.

Апеляційну скаргу у справі № 804/4544/18 підписано заступником начальника відділу супроводження судових спорів за перевірками з питань адміністрування податку на додану вартість юридичного управління Головного управління ДФС у Дніпропетровській області Баранник О.В.

До апеляційної скарги додано копію довіреності Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, яка видана виконуючим обов'язки начальника Томчук О.В.

Проте, відповідного документу про підтвердження повноважень виконуючого обов'язки начальника Томчук О.В. до апеляційної скарги не додано. Такий документ відсутній і у матеріалах справи.

Крім цього, копія доданої до апеляційної скарги довіреності засвідчена заступником начальника відділу супроводження судових спорів за перевірками з питань адміністрування податку на додану вартість юридичного управління Головного управління ДФС у Дніпропетровській області Баранник О.В.

З тексту такої довіреності вбачається, що представнику надано право засвідчувати її копію.

Так, відповідно до підпункту 1 пункту 10 Розділу ІІ Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 1000/5 від 18 червня 2015 р. та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 22 червня 2015 р. за № 736/27181, порядок виготовлення, засвідчення та видавання копій документів визначається інструкцією з діловодства установи.

Отже, право особи чи відповідного підрозділу відповідача на засвідчення копії довіреності повинно бути визначено саме інструкцією з діловодства, а не цією ж довіреністю.

За таких обставин, суд вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без руху до надання апелянтом доказів повноважень представника на засвідчення копій документів, згідно з інструкцією з діловодства Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Відповідно до ч. 2 ст. 298 КАС України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VII) до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, згідно з якими апеляційна скарга залишається без руху з наданням строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії даної ухвали.

З огляду на вищевикладене, суд дає можливість у десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали усунути вказані недоліки апеляційної скарги, а саме надати суду:

- оригінал документу про сплату судового збору;

- відповідного документу про підтвердження повноважень виконуючого обов'язки начальника Томчук О.В.;

- докази на підтвердження наявності у заступника начальника відділу супроводження судових спорів за перевірками з питань адміністрування податку на додану вартість юридичного управління Головного управління ДФС у Дніпропетровській області Баранник О.В. повноважень на засвідчення копії документів, згідно з інструкцією з діловодства Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 169, 296, 298, 325, 328, суд,

у х в а л и в:

Відмовити Головному управлінню ДФС у Дніпропетровській області у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.11.2018 у справі №804/4544/18 залишити без руху та надати десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення вищезазначених недоліків.

Ухвала набирає чинності з моменту підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя С.Ю. Чумак