Рішення

від 26.03.2019 по справі 640/18172/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 березня 2019 року № 640/18172/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Шевченко Н.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Птахогосподарство "Чорнобаївське" ПАТ "Агрохолдинг Авангард" до Державної екологічної інспекції у Херсонській області про визнання незаконним та скасування припису,

У С Т А Н О В И В:

Дочірнє підприємство "Птахогосподарство "Чорнобаївське" Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" (надалі по тексту також - позивач, ДП "Птахогосподарство "Чорнобаївське" ПАТ "Агрохолдинг Авангард") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції у Херсонській області (надалі по тексту також - відповідач), у якому просить визнати незаконним та скасувати припис № 02-11/474/18 від 03.09.2018 в частині пунктів 2, 3, 7.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що порушення вимог природоохоронного законодавства в частині охорони земельних та водних ресурсів, атмосферного повітря та поводження з відходами, викладені у пунктах 2, 3, 7 оскаржуваного припису, не відповідають дійсності та не узгоджуються з діючим законодавством. Зокрема, ДП Птахогосподарство "Чорнобаївське" ПАТ "Агрохолдинг Авангард" наголошує на тому, що мали діючий дозвіл на викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря, вжили заходів щодо розробки та затвердження проекту зон санітарної охорони артезіанських свердловин, а також не мали можливості подати належним чином оформлену декларацію про відходи, оскільки відсутній порядок визначення класу небезпеки відходів.

19.12.2018 до канцелярії суду надійшов відзив відповідача, в якому Державна екологічна інспекція у Херсонській області проти позову заперечує у повному обсязі, позовні вимоги вважає необґрунтованими, посилаючись на те, що відповідач діяв у відповідності до положень природоохоронного законодавства.

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

Як убачається з матеріалів справи, на підставі наказу № 606 від 14.08.2018, направлення на перевірку №474 від 14.08.2018 посадовими особами Державної екологічної інспекції у Херсонській області проведено позапланову перевірку ДП "Птахогосподарство "Чорнобаївське" ПАТ "Агрохолдинг Авангард" з питань дотримання вимог природоохоронного законодавства в частині охорони земельних та водних ресурсів, атмосферного повітря та поводження з відходами.

За результатами проведення перевірки складено акт від 28.08.2018 № 02-11/474/18 щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів та винесено припис від 03.09.2018 № 02-11/474/18, з яким позивач частково не погоджується, а саме в частині пунктів 2, 3, 7:

- отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами;

- розробити та затвердити в установленому законом порядку проекти зон санітарної охорони артезіанських свердловин, винести їх в натуру,

- складати та подавати декларацію про відходи.

Суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" № 877-V від 05.04.2007 (надалі по тексту - Закон № 877-V).

Так, за приписами статті 1 Закону № 877-V, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом (стаття 1 Закону № 877-V).

Перелік підстав позапланових заходів зі здійснення державного нагляду (контролю) передбачений статтею 6 Закону № 877-V, при цьому, під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю). Проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону. Суб'єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю). Строк здійснення позапланового заходу не може перевищувати десяти робочих днів, а щодо суб'єктів малого підприємництва двох робочих днів. Продовження строку здійснення позапланового заходу не допускається.

Згідно з частиною сьомою статті 7 Закону № 877-V на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Згідно із частиною восьмою статті 7 Закону № 877-V припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Аналіз наведених норм свідчить, що відповідач наділений повноваженнями здійснювати державний нагляд (контроль) на відповідність дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, та у разі виявлення порушення вимог законодавства, видавати приписи щодо усунення порушень вимог законодавства.

У даному спорі ДП "Птахогосподарство "Чорнобаївське" ПАТ "Агрохолдинг Авангард" не оскаржує порядок та підстави проведення перевірки, лише частково не погоджується з приписом, прийнятим за результатами проведення перевірки.

Так, перевіркою встановлено, що позивачем здійснюються викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу.

Водночас, позивач стверджує, що має дозвіл на викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що виданий Публічному акціонерному товариству Чорнобаївське , правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Агрохолдинг Авангард . В свою чергу, позивач використовує обладнання та приміщення, що належать Публічному акціонерному товариству Агрохолдинг Авангард на підставі договорів суборенди основних засобів, а отже позивач, на його думку, має право провадити діяльність на підставі існуючого дозволу в силу частини четвертої, тринадцятої статті 4 1 Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності .

Відповідач у відзиві зазначає, що дозвіл виданий особі, щодо якої внесено відомості про припинення шляхом приєднання, підлягає анулюванню відповідно до частини сьомої статті 4 1 Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності .

Частиною шостою статті 11 Закону України Про охорону атмосферного повітря передбачено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Відповідно до частини четвертої статті 4 1 Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності у разі надання на підставі договору оренди чи інших договорів у тимчасове користування приміщень та обладнання за умови збереження виду діяльності і стану цих приміщень та обладнання від орендаря або іншого користувача не вимагається отримання документа дозвільного характеру на їх використання (експлуатацію), крім потенційно небезпечних об'єктів та в разі експлуатації машин, механізмів, устаткування (далі - устаткування) підвищеної небезпеки, якщо інше не встановлено законом.

Дозвільний орган анулює документ дозвільного характеру з підстав наявності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення та ліквідації, якщо інше не встановлено законом (частина сьома статті 4 1 Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності ).

Згідно з частиною тринадцятої статті 4 1 Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності у визначених законом випадках правонаступник суб'єкта господарювання має право провадити діяльність на підставі документів дозвільного характеру, виданих такому суб'єкту господарювання, у межах строку їх дії до оформлення документів дозвільного характеру на правонаступника такого суб'єкта господарювання.

Положеннями абз. 2 ч. 7 ст. 4 Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності визначено, що дозвільний орган анулює документ дозвільного характеру з таких підстав: наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення та ліквідації, якщо інше не встановлено законом.

У матеріалах справи наявний дозвіл Департаменту екології та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації від 21.02.2014 № 6520387501-8, виданий ПАТ Чорнобаївське (ЄДРПОУ 21307398) на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, терміном дії по 21.02.2019.

Відповідно до відомостей про ПАТ Чорнобаївське (ЄДРПОУ 21307398) у Єдиному державному реєстрі, юридична особа є припиненою шляхом приєднання до ПАТ Агрохолдинг Авангард .

З огляду на викладене, суд погоджується з позивачем щодо наявності підстав для користування приміщеннями та обладнанням на підставі договору суборенди без отримання окремого документа дозвільного характеру.

Водночас, суд не приймає до уваги посилання позивача на частину тринадцяту статті 4 1 Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності , оскільки її слід застосовувати лише у випадках, передбачених законом.

Таким чином, у даному випадку необхідно керуватися частиною сьомою статті 4 1 Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності , а отже на момент перевірки позивач дійсно не мав дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Також, перевіркою встановлено, що у позивача відсутні проекти зон і поясів санітарної охорони артезіанських свердловин.

Позивач зазначає, що контролюючим органом не було взято до уваги, що позивачем вже розроблено та затверджено проект буріння та облаштування водозабору з підземного джерела для потреб птахофабрики на 5 млн. кур-несучок у Білозерському районі Херсонської області, до якого був включений розділ 5 Зона санітарної охорони , в якому розроблено та визначено зони санітарної охорони по всім артезіанським свердловинам, які підприємство використовує у своїй господарській діяльності.

У відзиві відповідачем зазначено, що усі документи, які були надані позивачем під час перевірки, були зазначені в акті. При цьому, проекту буріння та облаштування водозабору з підземних джерел надано не було.

Пунктом 6 статті 44 Водного кодексу України визначено, що водокористувачі зобов'язані: утримувати в належному стані зони санітарної охорони джерел питного та господарсько-побутового водопостачання, прибережні захисні смуги, смуги відведення, берегові смуги водних шляхів, очисні та інші водогосподарські споруди та технічні пристрої.

Відповідно до статті 93 Водного кодексу України з метою охорони водних об'єктів у районах забору води для централізованого водопостачання населення, лікувальних і оздоровчих потреб встановлюються зони санітарної охорони, які поділяються на пояси особливого режиму.

Межі зон санітарної охорони водних об'єктів встановлюються місцевими радами на їх території за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища.

Режим зон санітарної охорони водних об'єктів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 та 2 Правового режиму зон санітарної охорони водних об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 2024 від 18.12.1998 з метою забезпечення охорони водних об'єктів у районах забору води для централізованого водопостачання населення, лікувальних та оздоровчих потреб встановлюються зони санітарної охорони (ЗСО).

ЗСО водних об'єктів створюються на всіх господарсько-питних водопроводах незалежно від їх підпорядкованості або типу джерела водопостачання.

Залежно від типу джерела водопостачання (поверхневий, підземний), ступеня його захищеності і ризику мікробного та хімічного забруднення, особливостей санітарних, гідрогеологічних і гідрологічних умов, а також характеру забруднюючих речовин встановлюються межі ЗСО та їх окремих поясів.

Суд звертає увагу позивача, що у акті перевірки наведений перелік документів, що був наданий посадовим особам відповідача під час перевірки, де відсутнє зазначення щодо надання перевіряючим проектів зон і поясів санітарної охорони артезіанських свердловин.

Окрім того, частиною шостою статті 7 Закону № 877-V передбачено, якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.

Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).

Водночас, позивачем не викладено жодного зауваження щодо надання проектів зон і поясів санітарної охорони артезіанських свердловин.

Таким чином, позивачем не було надано достатніх доказів того, що ним дійсно надавалися під час перевірки проекти зон і поясів санітарної охорони артезіанських свердловин.

Також, перевіркою встановлено, що позивачем не подавалась декларація про відходи за 2017 рік.

Позивач не заперечує факт того, що ним дійсно не було подано декларацію про доходи за 2017 рік, але зазначає про неможливість належного оформлення та подання декларації через відсутність класифікатору відходів із встановленими класами небезпеки.

Відповідно до частини другої статті 17 Закону України Про відходи суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами, діяльність яких призводить виключно до утворення відходів, для яких Пзув від 50 до 1000, зобов'язані щороку подавати декларацію про відходи за формою та у порядку, встановленими Кабінетом Міністрів України.

Показник загального утворення відходів (далі - Пзув) - критерій обсягу утворення відходів, що розраховується за формулою Пзув = 5000 х М1 + 500 х М2 + 50 х М3 + 1 х М4, де М1, М2, М3, М4 - маса в тоннах відходів 1, 2, 3 та 4 класів небезпеки відповідно, утворених за попередній рік (стаття 1 Закону України Про відходи ).

Частиною першою та другою статті 34 Закону України Про відходи визначено, що усі небезпечні відходи за ступенем їх шкідливого впливу на навколишнє природне середовище та на життя і здоров'я людини поділяються на чотири класи і підлягають обліку.

Відповідний клас відходів визначається виробником відходів відповідно до нормативно-правових актів, що затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Слід зазначити, що класифікатор відходів був визначений постановою Головного державного санітарного лікаря України № 29 від 01.07.1999, якою затверджено "Державні санітарні правила та норми 2. Комунальна гігієна. 2.7. Ґрунт, очистка населених місць, побутові та промислові відходи, санітарна охорона ґрунту. "Гігієнічні вимоги щодо поводження з промисловими відходами та визначення їх класу небезпеки для здоров'я населення" (надалі за текстом - ДСанПіН 2.2.7.029-99).

Разом з тим, згідно з рішенням Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва № 33 від 15.07.2014 ДСанПіН 2.2.7.029-99 втратив чинність.

Таким чином, на даний момент законодавчо не врегульовано питання класифікації відходів, а отже позивач позбавлений можливості визначити, чи є він суб'єктом декларування відходів у розумінні Закону України Про відходи .

Судом також враховано правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах Лелас проти Хорватії , Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки , Ґаші проти Хорватії щодо застосування принципу належного урядування , згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до вимог частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Варто звернути увагу на те, що в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, на переконання суду, свою позицію не довів та не обґрунтував її.

Згідно з п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Європейським судом з прав людини у рішенні у справі "Trofimchuk проти України", від 28.10.2010 № 4241/03 зазначено, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Крім того, судом враховується, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем неповністю доведено, а позивачем частково спростовано правомірність встановлених в оскаржуваному приписі порушень, з огляду на що, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 72 - 78, 90, 139, 241, 246, 255, 293, 295 - 297 КАС України,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Дочірнього підприємства "Птахогосподарство "Чорнобаївське" ПАТ "Агрохолдинг Авангард" (ЄДРПОУ 34669071, 03115, м. Київ, проспект Перемоги, 121-В) до Державної екологічної інспекції у Херсонській області (ЄДРПОУ 38044149, 73026, м. Херсон, пров. Козацький, 10) про визнання незаконним та скасування припису задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 7 припису Державної екологічної інспекції у Херсонській області № 02-11/474/18 від 03.09.2018.

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Дочірнього підприємства "Птахогосподарство "Чорнобаївське" ПАТ "Агрохолдинг Авангард" (ЄДРПОУ 34669071, 03115, м. Київ, проспект Перемоги, 121-в) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 587,33 грн. (п'ятсот вісімдесят три гривні 33 копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції у Херсонській області (ЄДРПОУ 38044149, 73026, м. Херсон, пров. Козацький, 10).

Суддя Н.М. Шевченко