Постанова від 26.03.2019 по справі 1240/2978/18

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2019 року справа №1240/2978/18

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: судді-доповідача ОСОБА_1, суддів Ястребової Л.В., Компанієць І.Д., секретаря судового засідання Кобець О.А., за участю представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 січня 2019 р. у справі № 1240/2978/18 (головуючий І інстанції В.С. Шембелян) за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія" до Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області про визнання протиправною відмови в наданні інформації та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат ОСОБА_3 звернувся до Луганського окружного адміністративного суду в інтересах Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія" з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області, в якому просив: визнати протиправною відмову Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області, що полягає у ненаданні інформації та копій документів на адвокатські запити адвоката ОСОБА_3 від 11.07.2018 року №32/18, від 27.07.2018 року №43/18, від 23.08.2018 року №53/18; зобов'язати Головне управління Держпродспоживслужби в Луганській області повторно розглянути адвокатські запити адвоката ОСОБА_3 від 11.07.2018 року №32/18, від 27.07.2018 року №43/18, від 23.08.2018 року №53/18 та надати відповіді на адвокатські запити адвоката ОСОБА_3 та копії запитуваних документів у порядку та строки передбачені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» з урахуванням висновків суду.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 21 січня 2019року позовні вимоги задоволено частково, а саме суд: визнав протиправною відмову Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області в наданні на адвокатські запити адвоката ОСОБА_3 від 11.07.2018 року №32/18, від 27.07.2018 року №43/18, від 23.08.2018 року №53/18 інформації, розпорядниками якої є інші особи; зобов'язав Головне управління Держпродспоживслужби в Луганській області повторно розглянути адвокатські запити адвоката ОСОБА_3 від 11.07.2018 року №32/18, від 27.07.2018 року №43/18, від 23.08.2018 року №53/18 в частині надання інформації, розпорядниками якої є інші особи, та направити цей запит належному розпоряднику такої інформації з одночасним повідомленням про це запитувача; стягнув на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1762,00 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.

Відповідач, не погодившись з судовим рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду у зв'язку, з невірним застосуванням та порушенням судом норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення яким відмовити в задоволені позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що є необґрунтованими доводи позивача про можливість надання відповідачем запитуваних копій документів, що містять конфіденційну інформацію, в яких шляхом ретушування вилучені відомості, доступ до яких обмежено відповідно до Закону, оскільки відповідний порядок знеособлення діючим законодавством не встановлений. Крім того згідно пп. 3.3. п. 3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 № 10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» відносини щодо внесення і розгляду адвокатського запиту врегульовано ст. 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Зокрема, цією статтею Закону детально регламентовано перелік адресатів, до яких може бути направлено авокатський запит, вимоги до такого запиту, питання строків розгляду адвокатських запитів та порядку відшкодування витрат, а тому відповідні положення Закону України «Про доступ до публічної інформації» не поширюються на відносини між адвокатом та розпорядником інформації. Вважає, що зазначене свідчить про відсутність в діях відповідача порушень вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» при розгляді адвокатських запитів.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

11.07.2018 між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Вікторія» та адвокатом ОСОБА_3 (свідоцтво №0000046 від 16.09.2015 року) укладено договір про надання правової (правничої) допомоги б/н (а.с.16-18).

На виконання обов'язків за цим договором адвокатом ОСОБА_3 до відповідача було направлено адвокатський запит від 11.07.2018 № 32/18 із вимогою надати наступну інформацію: належним чином завірені копії матеріалів перевірки за скаргою від 19.06.2018 року від мешканців с. Шаларівка, с. Лизіно Луганської області, щодо масової загибелі бджіл, у тому числі, але не обмежуючись: копії скарг від мешканців; копії актів за наслідками виїзду на місця подій; копії вимог до підприємств «Щодо термінового надання інформації про застосування пестицидів» ; копії відповідей підприємств на вимогу з усіма додатками; інформацію про інформування підприємствами щодо проведення обробіток посівів засобами захисту рослин; інформації про повідомлення від юридичних та фізичних осіб про наміри розташування на угіддях пасік усіх форм власності; інформацію про облік бджолиних сімей; копії ветеринарно-санітарних паспортів пасік тощо. До адвокатського запиту додані в копіях свідоцтво та ордер на підтвердження повноважень (а.с.19).

Відповідач листом від 26.07.2018 року № 01- 11/2995 за підписом першого заступника начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області ОСОБА_4 заявника було повідомлено:

- колективне звернення від мешканців с. Шапарівка та с. Лизине Білокуракинського району Луганської області від 19.06.2018 (вх. № М-112/18) не могли бути надані, у зв'язку з тим, що в ньому містяться конфіденційні данні про фізичну особу;

- в акті ветеринарно-санітарного обстеження пасік, містяться конфіденційні данні про фізичних осіб - власників пасік, у зв'язку з чим він не міг бути наданий;

- при розгляді колективного звернення від мешканців с. Шапарівка та с. Лизине Білокуракинського району Луганської області від 19.06.2018 у Головному управлінні відсутні витребувані за адвокатським запитом копії вимог до підприємств «щодо термінового надання інформації про застосування пестицидів» та копії відповідей підприємств, оскільки Головне управління до інших суб'єктів господарювання, окрім СТОВ «Вікторія» , з вимогами щодо надання інформації про застосування пестицидів не зверталося, і як наслідок відповіді не отримувалися;

- інформація від суб'єктів господарювання щодо проведення обробки посівів засобами захисту рослин, а також повідомлення про наміри розташування пасік на угіддях усіх форм власності Головним управлінням Держпродспоживслужби в Луганській області не надходили, у зв'язку з чим запитувані копії документів відсутні;

- ведення обліку бджолиних сімей не передбачено, у зв'язку з чим запитувані копії документів у Головному управлінні Держпродспоживслужби в Луганській області також відсутні;

- копії ветеринарно-санітарних паспортів пасік - ветеринарно-санітарні паспорти пасік, згідно з Порядком реєстрації пасік, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики України і Української академії аграрних наук від 20.09.2000 № 184/82, видаються за місцем проживання особи або за місцезнаходженням юридичної особи, яка займається бджільництвом та знаходяться у них, тому копії ветеринарно-санітарних паспортів пасік у Головному управлінні Держпродспоживслужби в Луганській області відсутні.

На адвокатський запит в зазначеному листі розпорядником:

- надано інформацію про формування робочої групи у складі відповідних спеціалістів, якою задокументовано факти загибелі бджіл, проведено епізоотичні обстеження пасік, відібрано та направлено до відповідних акредитованих державних лабораторій матеріал (загиблі бджоли, рослини, інше) для проведення токсикологічних, паразитарних та бактеріологічних досліджень;

- надано аналіз інформації, яка отримана Головним управлінням Держпродспоживслужби в Луганській області під час проведення заходів щодо встановлення причин загибелі бджіл, який дозволив сформувати певні висновки;

- надано інформацію про підстави направлення Головним управлінням Держпродспоживслужби в Луганській області запиту до СТОВ «Вікторія» на отримання необхідної інформації про обставини вказаної події та отриману від СТОВ «Вікторія» інформацію;

- надано інформацію щодо дій, які могли призвести до загибелі бджіл, а саме застосування недозволених засобів захисту рослин чи порушення регламентів застосування пестицидів на медоносних культурах, не встановлено;

- надано інформацію про проходження працівниками СТОВ «Вікторія» навчання щодо безпечного застосування пестицидів і агрохімікатів та отримання ними необхідних посвідчень та допуски на роботу з пестицидами (а.с.20-23).

27.07.2018 адвокатом скеровано звернення за № 42/18 на ім'я начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області ОСОБА_5 із проханням повторно розглянути адвокатський запит та надати запитувану інформацію із вилученням тієї інформації, яка за законом є обмеженою в доступі в порядку передбаченому пунктом 9.3 Постанови Пленуму ВАСУ №10 від 29.09.2016 року «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» (а.с.24-25).

Відповідач листом від 14.08.2018 № 01-11/3596 за підписом начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області ОСОБА_5 відмовлено в повторному розгляді адвокатського запиту від 11.07.2018 №32/18 та наданні запитуваної інформації з тих же підстав, що містяться у листі від 26.07.2018 № 01- 11/2995 (а.с.26-27).

27.07.2018 адвокатом ОСОБА_3 до відповідача було направлено адвокатський запит від № 43/18 із проханням надати: рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області про формування робочої групи за наслідками розгляду колективного звернення від мешканців с. Шапарівка та с. Лизіне Білокуракинського району Луганської області від 19.06.2018 (вх. №М-112/18); рішення даної робочої групи про документування факту загибелі бджіл; направлення з додатками про направлення матеріалу до відповідних акредитованих державних лабораторій для проведення токсикологічних, паразитарних та бактеріологічних досліджень; усі наявні дослідження (відповіді, висновки, експертизи або інше) відповідних акредитованих державних лабораторій, до яких зверталася робоча група або Головне управління Держпродспоживслужби в Луганській області для проведення токсикологічних, паразитарних та бактеріологічних досліджень (а.с.28).

Відповідач листом від 13.08.2018 № 01-11/3556 за підписом начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області ОСОБА_5 частково надана запитувана інформація та документи. Заявника повідомлено, що: рішення робочої групи про документування факту загибелі бджіл не може було надане, оскільки в акті ветеринарно-санітарного обстеження пасік містяться конфіденційні данні про фізичних осіб - власників пасік; направлення з додатками про направлення матеріалу до відповідних акредитованих державних лабораторій для проведення токсикологічних, паразитарних та бактеріологічних досліджень в Головному управлінні Держпродспоживслужби в Луганській області відсутні, такі направлення зі всіма супровідними документами надсилались до лабораторій Білокуракинською районною державною лікарнею ветеринарної медицини, яка є розпорядником запитуваної інформації; дослідження (відповіді, висновки, експертизи або інше) відповідних акредитованих державних лабораторій, до яких зверталась робоча група для проведення токсикологічних, паразитарних та бактеріологічних досліджень, до Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області не надходили.

Крім того, у відповідь на запит надано копію наказу Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області від 19.06.2018 № 968 «Про заходи щодо встановлення причин масової загибелі бджіл в Білокуракинському районі» про формування робочої групи за наслідками розгляду колективного звернення від мешканців с. Шапарівка та с. Лизіне Білокуракинського району Луганської області (а.с.30-31).

23.08.2018 до Білокуракинського районного управління Держпродспоживслужби в Луганській області скеровано адвокатський запит № 53/18 із проханням надати: документи робочої групи, якими задокументований факт загибелі бджіл (акти, протоколи тощо): направлення з додатками про направлення матеріалу до відповідних акредитованих державних лабораторій для проведення токсикологічних, паразитарних та бактеріологічних досліджень за наслідками перевірки та результати досліджень; документи робочої групи, якими встановлено наявність діяльності фермерських господарств або фізичних осіб, що вирощують сільськогосподарські рослини в промислових масштабах, на прилеглих полях біля розташування постраждалих пасік; документи робочої групи, згідно яких виявлено можливе використання фермерами або фізичними особами, під час вищезазначених подій, засобів захисту рослин; документи робочої групи про обстеження дотримання власниками пасік, керівниками аграрних підприємств, фермерами, фізичними особами, іншими суб'єктами господарської діяльності вимог ст. 13, 15, 16, 30, 31, 38 Закону України «Про бджільництво» , Порядку реєстрації пасік, Інструкції щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєнь бджіл, тощо (а.с. 32-33).

Відповідач листом від 31.08.2018 № ЗПІ-01-91/8 за підписом в.о. начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області Єсипова В частково надана запитувана інформація та документи. (а.с. 34-36). Заявника повідомлено, що:

- єдиним документом робочої групи, в якому частково містяться відомості перелічені в п.п.1, 3-5 запиту, є «ОСОБА_4 ветеринарно-санітарного обстеження пасік» від 19.06.2018, в якому містяться конфіденційні данні про фізичних осіб - власників пасік, у зв'язку з чим він не міг бути наданий;

- при з'ясуванні робочою групою Головного управління обставин загибелі бджіл 19.06.2018 за участю представника СТОВ «Вікторія» були відібрані проби гороху з угіддя, яке оброблялося СТОВ «Вікторія» , що зафіксовано «ОСОБА_4 відбору зразків № 1» від 19.06.2018 (копія акту направлено на адресу адвоката ОСОБА_3В.);

- відібрані проби підмору бджіл, які належали громадянам, що зафіксовано «ОСОБА_4 відбору зразків № 2» від 19.06.2018; даний акт не міг бути наданий у зв'язку з тим, що в ньому містяться конфіденційні данні про фізичних осіб, у яких відбиралися проби підмору бджіл;

- відбори проби підмору бджіл двома супровідними листами Білокуракинської районної державної лікарні ветеринарної медицини від 19.06.2018 були направлені для паразитологічного і бактеріологічного дослідження до Білокуракинської районної державної лабораторії Держпродспоживслужби; копії вказаних супровідних листів не могли бути надані у зв'язку з тим, що їх оригінали у Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області відсутні, оскільки вони надсилались Білокуракинською районною державною лікарнею ветеринарної медицини, яка є розпорядником запитуваної інформації, а також у зв'язку з тим, що в них містяться конфіденційні данні про фізичних осіб, у яких відбиралися проби підмору бджіл;

- відбори проб підмору бджіл та проб гороху супровідним листом № 7 від 20.06.2018 Білокуракинської районної державної лабораторії Держпродспоживслужби направлені до Випробувального центру державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи (ДНДІЛДВСЕ); копія вказаного супровідного листа не можуть бути наданий у зв'язку з тим, що його оригінал у Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області відсутній, оскільки матеріали надсилались Білокуракинською районною державною лабораторією Держпродспоживслужби, яка є розпорядником запитуваної інформації, а також у зв'язку з тим, що в ньому містяться конфіденційні данні про фізичних осіб, у яких відбиралися проби підмору бджіл.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги виходив з того, що адвокат звертався до відповідача з адвокатським запитом в інтересах позивача. Вимоги Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 року № 2939-VI (надалі - Закон № 2939-VI) поширюються і на відносини щодо отримання інформації на адвокатський запит. Спосіб надання інформації, доступ до якої необмежений, з документу, який містить інформацію з обмеженим доступом, дійсно чинним законодавством не визначений, тому суд дійшов до висновку, що не є порушенням вимог чинного законодавства повідомлення змісту запитуваного документу в відповіді на запит щодо витребування відповідної інформації, що було виконано відповідачем стосовно документів, які містять конфіденційну інформацію. Також, судом було зазначено, що частиною 3 статті 22 Закону № 2939 передбачено, що розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником. Зазначені вимоги Закону № 2939-VI відповідачем виконані не були стосовно надання інформації, розпорядником якої не є саме відповідач.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Частина 2 статті 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 34 Конституції України, гарантовано кожному право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Інформація про заробітну плату та інші виплати працівнику державного органу або органу місцевого самоврядування є інформацією про фізичну особу.

Статтею 40 Конституції України встановлено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Підпунктами 1, 2 пункту 1 статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність 5 липня 2012 року № 5076-VI (далі - Закон №5076) визначено, що адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом. Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Статтею 2 Закону №5076-VI закріплено, що адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом. Адвокатуру України складають всі адвокати України, які мають право здійснювати адвокатську діяльність. З метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування.

Статтею 20 Закону №5076-VI визначені професійні права адвоката, згідно яких, під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: 1) звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб); 2) представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об'єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами; 7) збирати відомості про факти, що можуть бути використані як докази, в установленому законом порядку запитувати, отримувати і вилучати речі, документи, їх копії, ознайомлюватися з ними та опитувати осіб за їх згодою; 11) користуватися іншими правами, передбаченими цим Законом та іншими законами.

Згідно частини 1 та 2 статті 24 Закону №5076-VI, адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.

До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.

Адвокатський запит не може стосуватися надання консультацій і роз'яснень положень законодавства.

Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.

У разі якщо адвокатський запит стосується надання значного обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк розгляду адвокатського запиту може бути продовжено до двадцяти робочих днів з обґрунтуванням причин такого продовження, про що адвокату письмово повідомляється не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання адвокатського запиту.

У разі якщо задоволення адвокатського запиту передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як десять сторінок, адвокат зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Розмір таких витрат не може перевищувати граничні норми витрат на копіювання та друк, встановлені Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Частиною 3 статті 24 Закону №5076-VI встановлено, що відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.

Матеріали справи свідчать, що адвокатом скеровано адвокатські запити до відповідача на підставі договору від 11.07.2018 про надання правової (правничої) допомоги, укладеному з Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Вікторія» . До адвокатських запитів додано копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та ордер на ведення справи (а.с.16-32).

Таким чином, адвокатські запити відповідали вимогам статті 24 Закону №5076-VI, надіслані в інтересах позивача, та мали бути розглянуті відповідачем у встановленому законом порядку.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом в постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 826/22531/15 провадження №К/9901/12463/18.

Щодо змісту запитуваної інформації, суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України Про інформацію 2 жовтня 1992 року N 2657-XII ( далі - Закон № 2657) визначено, що документ - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі. Захист інформації - сукупність правових, адміністративних, організаційних, технічних та інших заходів, що забезпечують збереження, цілісність інформації та належний порядок доступу до неї. Інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, інший суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції відповідно до законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як встановлено, частинами 1 та 2 статті 7 цього Закону, право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб'єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації.

Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.

Відповідно до статті 5 Закону № 2657-ХІІ, кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Відповідно до статті 1 Закону № 2939-VI, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом (частина четверта статті 13 Закону № 2939-VI).

Відповідно до ст. 20 Закону № 2657-ХІІ, за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом.

Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 6 Закону № 2939-VI, інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Відповідно до статті 7 Закону № 2939-VI, конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону.

Розпорядники інформації, визначені частиною 1 статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Згідно частини другої статті 21 Закону № 2657-XII конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.

Відповідно до статей 32, 34 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Згідно офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України рішенням Конституційного Суду України від 20.01.2012 № 2-рп/2012, - інформацією про особисте та сімейне життя особи є будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, пов'язані з особою та членами її сім'ї, за винятком передбаченої законами інформації, що стосується здійснення особою, яка займає посаду, пов'язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень. Така інформація про особу є конфіденційною. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 5 Закону № 2939-VI, доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Частиною 1 статті 22 Закону № 2939-VI передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках, зокрема: 1)розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2)інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини 2 статті 6 цього Закону.

Отже, вищевказаними нормами можливість віднесення інформації до конфіденційної, таємної чи службової не слід розуміти як єдину достатню підставу для обмеження доступу до конкретної інформації, що містить ознаки будь-якого із названих видів інформації.

Запровадження обмеження доступу до конкретної інформації за результатами розгляду запиту на інформацію допускається лише за умови застосування вимог пунктів 1-3 частини 2 статі 6 Закону України Про доступ до публічної інформації .

При цьому, згідно положень частини 7 статті 6 Закону № 2939-VI, обмеженню в доступі підлягає певна інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений. У такому випадку копія документа повинна надаватися у звичайному порядку, при цьому інформація, доступ до якої обмежено, вилучається шляхом ретушування або іншим способом на вибір розпорядника інформації.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом в постанові від 14 травня 2018 року у справі № 820/4283/17 адміністративне провадження №К/9901/108/18, К/9901/1703/18

Проте, суд погоджується з твердженням суд першої інстанції, що не є порушенням вимог чинного законодавства повідомлення змісту запитуваного документу в відповіді на запит щодо витребуванні відповідної інформації. У разі ж якщо запитувач наполягає на наданні саме належного документу, особа яка їм володіє повинна надати його за вищезазначеними правилами.

Стосовно посилання на те, що відповідач не є розпорядником інформації, суд зазначає, що частиною 2 та 3 статті 22 Закону № 2939-VI передбачено, що відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

Таким чином, Закон України "Про доступ до публічної інформації" прямо забороняє розпоряднику інформації відмовляти у доступі до документу, натомість наділяючи розпорядника інформації правом визначення обсягів інформації, що надається.

Матеріали справи свідчать, що запитувана адвокатом інформація не є інформацією з обмеженим доступом, а серед запитуваних документів є такі, що містять ознаки публічної інформації. Отже, відповідач мав право обмежити доступ лише до тієї частини інформації, яка є конфіденційною. Тобто, підстав, передбачених статтею 22 Закону № 2939-VI, для відмови у задоволенні запиту на інформацію у відповідача не було.

Аналіз зазначених норм законодавства дає підстави дійти до висновку, що надіслані відповідачем відповіді на адвокатські запити є фактичною відмовою у наданні запитуваної інформації та матеріалів, оскільки з їх змісту вбачається, що відповідачем надано лише частину запитуваної інформації; а в частині іншої запитуваної позивачем інформації та матеріалів повідомлено про відсутність такої інформації саме у відповідача та розміщення у документах конфіденційної інформації.

Враховуючи зазначене, суд погоджується з висновком суду першої інстанцій про те, що відповідачем адвокатські запити не розглянуті відповідно до вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідачем виконано вищезазначений Законом обов'язок щодо повідомлення змісту запитуваних документів у відповіді на запит стосовно документів, які містять конфіденційну інформацію та були наявні у відповідача. З урахуванням цієї обставини, судом було відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача повторно розглянути адвокатські запити та надати відповіді та копії запитуваних документів у порядку та строки передбачені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» , рішення суду в цій частині не оскаржується, а оскаржується в частині невиконання відповідачем вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації" щодо направлення відповідних адвокатських запитів, здійснених в інтересах позивача, належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача, суд з цього приводу звертає увагу на наступне.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зобов'язуючи орган державної влади виконати свої дискреційні повноваження, суд встановлює справедливість та відновлює баланс взаємодії між суб'єктами владних повноважень та фізичними особами.

Також суд унеможливлює виникнення вільного трактування та зловживання органами державної влади своїми дискреційними повноваженнями.

У разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта ухвалити рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та спрямований на недопущення свавілля в органах влади.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі Олссон проти Швеції від 24 березня 1988 року зазначив, що запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що належний спосіб захисту порушених прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути адвокатські запити адвоката ОСОБА_3 від 11.07.2018 року №32/18, від 27.07.2018 року №43/18, від 23.08.2018 року №53/18 в частині надання інформації, розпорядниками якої є інші особи, та направити цей запит належному розпоряднику такої інформації з одночасним повідомленням про це запитувача.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 січня 2019 р. у справі № 1240/2978/18 - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 січня 2019 р. у справі № 1240/2978/18 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового суду протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 26 березня 2019 року.

ОСОБА_6ОСОБА_1

Судді І.Д. Компанієць

ОСОБА_7