Ухвала
від 25.03.2019 по справі 815/3667/17
КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 березня 2019 року

Київ

справа №815/3667/17

адміністративне провадження №К/9901/7656/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,

суддів - Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2019 у справі №815/3667/17 за позовом ОСОБА_2 до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, третя особа - начальник Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області Олійник Петро Володимирович, про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді,

в с т а н о в и в :

Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2019 заяву Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про поновлення строку на апеляційне оскарження залишено без задоволення та відмовлено у відкритті апеляційного провадження за його скаргою на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2018 року у справі №815/3667/17.

Вважаючи таке рішення суду апеляційної інстанції ухваленим із порушенням вимог процесуального закону, відповідач оскаржив його в касаційному порядку.

За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Відповідно до вимог частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною другою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржуване рішення суду першої інстанції, відповідачем отримано 17.08.2018 року. Проте, з апеляційною скаргою заявник звернувся до суду лише 17.01.2019 року, тобто, після закінчення строку, установленого статті 295 КАС України.

До матеріалів апеляційної скарги додано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження в обґрунтування якої посилається на те, що ним було подано первинну апеляційну скаргу на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2018 року в межах строку, визначеного КАС України. Поряд з цим, зазначив, що подану апеляційну скаргу було залишено без руху у зв'язку з несплатою судового збору, надавши строк на усунення недоліків. Апелянт вказав, що ним було подано клопотання про продовження строку на виконання вимог ухвали суду у зв'язку із відсутністю бюджетних асигнувань для сплати потрібної суми судового збору, проте ухвалою суду апеляційної інстанції подану скаргу повернуто скаржнику. Апелянт зазначив, що станом на сьогоднішній день ним сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги у даній справі, що підтверджується відповідним платіжним дорученням. На підставі наведеного, просить визнати поважними причини пропуску строку звернення із апеляційною скаргою та поновити такий строк.

Визнаючи зазначені причини пропуску строку на апеляційне оскарження неповажними апеляційний суд виходив з того, що скаржником не підтверджено жодними належними та допустимими доказами неможливість оплати судового збору у визначеному Законом розмірі близько 5-ти місяців з моменту отримання оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Додані до заявленого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження копії листів ГУДКС України в Одеській області Щодо надходження документів щодо безспірного стягнення датовані 20.09.2018 року, 11.10.2018 року, 12.12.2018 року, а тому не можуть підтверджувати неможливість оплати апелянтом судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі протягом усього часу з моменту отримання оскаржуваного рішення у серпні 2018 року та до моменту подання даної апеляційної скарги у січні 2019 року. Крім того, апелянт жодним чином не обґрунтував підстав звернення із апеляційною скаргою 17.01.2019 року, в той час, як судовий збір у розмірі 2880 грн. за подання апеляційної скарги був сплачений ще 28.12.2018 року.

Враховуючи викладене, ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 22.01.2019 апеляційну скаргу залишено без руху та надано апелянту строк для усунення недоліків десять днів з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху шляхом подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для поновлення такого строку.

Частиною третьою статті 298 КАС України передбачено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, апелянтом подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2018 року, посилаючись на відсутність коштів на оплату судового збору.

Суд апеляційної інстанції ухвалою від 11.02.2019 визнав неповажними доводи апелянта зазначені в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження та відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

У пункті 41 справи "Пономарьов проти України" Європейський Суд з прав людини зазначив, що "Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків".

Таким чином, у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів тощо. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись раніше згаданого принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.

Ураховуючи наведене та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору не можуть бути підставою для реалізації суб'єктом владних повноважень права на апеляційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

Таким чином, вказані апелянтом підстави пропуску строку апеляційного оскарження є неповажними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Отже, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, вірно застосував положення статті 299 КАС України, правильне його застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначеної норми процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом пункту 2 частини другої статті 333 КАС України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтею 333 КАС України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2019 у справі №815/3667/17.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий І.Л. Желтобрюх

Судді О.В. Білоус

Т.Г. Стрелець

Дата ухвалення рішення25.03.2019
Оприлюднено27.03.2019

Судовий реєстр по справі —815/3667/17

Постанова від 20.01.2022

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Радишевська О.Р.

Постанова від 20.01.2022

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Радишевська О.Р.

Ухвала від 19.01.2022

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Радишевська О.Р.

Ухвала від 19.01.2022

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Радишевська О.Р.

Ухвала від 12.07.2021

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Шеметенко Л.П.

Ухвала від 05.07.2019

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Бевзенко В.М.

Ухвала від 07.05.2019

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Бевзенко В.М.

Ухвала від 07.05.2019

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Бевзенко В.М.

Постанова від 28.03.2019

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Шеметенко Л.П.

Ухвала від 01.04.2019

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Шеметенко Л.П.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні