Вирок

від 06.03.2019 по справі 752/22643/18

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

справа № 752/22643/18

провадження №: 1-кс/752/2169/19

У Х В А Л А

про скасування арешту

06.03.2019 року слідчий суддя Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 ,

особи, яка подала скаргу адвоката ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Києві клопотання адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна, у кримінальному провадженні №12018100000000500, відомості щодо якого внесені 06.06.2018 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадження слідчого судді надійшло вказане клопотання, в якому адвокат просить скасувати арешт з майна, накладеного ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 29.01.2019 у справі №752/22643/18, в рамках кримінального провадження 12018100000000500, відомості щодо якого внесені 06.062018 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, а саме з земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 8000000000:91:119:0048); АДРЕСА_1 (кадастровий номер 8000000000:91:119:0049); АДРЕСА_1 (кадастровий номер 8000000000:91:119:0050); АДРЕСА_2 (кадастровий номер 8000000000:91:119:0075), які належать на праві власності ОСОБА_4 та з недобудованих об`єктів нерухомості, розміщених на них.

Крім того, адвокат ОСОБА_3 просила скасувати всіх заходи заборони накладені на вказані вище земельні ділянки.

В обґрунтування поданого клопотання адвокат зазначила, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12018100000000500, відомості щодо якого внесені 06.06.2018 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, в ході якого встановлено, що деякі посадові особи органів державної влади у м. Києві на яких покладено обов`язок здійснення контролю за дотриманням вимог законодавства, в тому числі у сфері містобудівної діяльності, не виконали свої службові обов`язки, через несумлінне ставлення до них, що призвело нібито до незаконного будівництва житлового будинку на вказаних земельних ділянках у невідповідності до їх цільового призначення, без відповідних дозвільних документів.

Разом з тим, в ході досудового розслідування проводився огляд вказаних земельних ділянок, на яких встановлено, що будь-яких будівельних робіт не проводиться. При цьому, досудовим розслідування не встановлено будь-яких посадових осіб органів державної влади у м. Києві на яких покладено обов`язок здійснення контролю за дотриманням вимог законодавства, в тому числі у сфері містобудівної діяльності, які належним чином не виконали свої службові обов`язки, через несумлінне ставлення до них, що призвело до незаконного будівництва.

Також, адвокат зазначила, що арешт накладено необґрунтовано за відсутності будь-яких правових підстав для цього, оскільки власник земельних ділянок - ОСОБА_4 не є підозрюваною або обвинуваченою у вказаному кримінальному провадженні, та взагалі не є особою, яка вчинила будь-яке суспільно небезпечне діяння.

Разом з тим, вказує, що на момент розгляду клопотання слідчого та постановлення ухвали про накладення арешту ОСОБА_4 не була присутня, а тому має відповідні процесуальні права заявити клопотання про скасування арешту, як такого, що накладений необґрунтовано.

В судовому засіданні адвокат підтримала подане клопотання та просила його задовольнити. Слідчий в судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду клопотання.

Вивчивши клопотання та додані до нього копії документи, а також клопотання слідчого на підставі якого прийнято судове рішення про накладення арешту майна, заслухавши обґрунтування адвоката, слідчий суддя вважає необхідним задовольнити клопотання, виходячи з наступного.

Положеннями ч. 1 ст. 170 КПК України встановлено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 29.01.2019 у справі №752/22643/18, в рамках кримінального провадження 12018100000000500, відомості щодо якого внесені 06.062018 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, а саме з земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 8000000000:91:119:0048); АДРЕСА_1 (кадастровий номер 8000000000:91:119:0049); АДРЕСА_1 (кадастровий номер 8000000000:91:119:0050); АДРЕСА_2 (кадастровий номер 8000000000:91:119:0075), які належать на праві власності ОСОБА_4 та з недобудованих об`єктів нерухомості, розміщених на них.

Як вбачається із вказаної ухвали, слідчим суддею встановлено, що арешт накладався саме на підставі пункту 1 частини другої ст. 170 КПК України, оскільки вказані земельні ділянки та розташовані на них будівлі нібито відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, та такий арешт по суті являється формою забезпечення доказів у кримінальному провадженні і не вимагає обов`язкового повідомлення підозри у кримінальному провадженні, тобто не пов`язується з особою, підозрюваною у вчиненні кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як встановлено слідчим суддею в судовому засіданні, на момент розгляду клопотання, жодній посадовій особі органів державної влади у м. Києві на яких покладено обов`язок здійснення контролю за дотриманням вимог законодавства, в тому числі у сфері містобудівної діяльності, які належним чином не виконали свої службові обов`язки, через несумлінне ставлення до них, що призвело до незаконного будівництва, у тому числі ОСОБА_4 , не повідомлено про підозру у вчиненні кримінальному правопорушенні, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.

Крім того, стаття 367 КК України відносить до злочинів у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов`язаної з наданням публічних послуг, а тому накладення арешту на майно фізичної особи, яка не відноситься до службової діяльності та професійної діяльності, пов`язаної з наданням публічних послуг суперечить завданням кримінального провадження.

Разом з тим, Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних та кримінальних справ узагальнив судову практику щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження (від 07.02.2014 року), згідно якої чітко визнав, що відносно осіб, які не є підозрюваними (яким у порядку, передбаченому ст. 276-279 КПК, повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК) або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про накладення арешту на їх майно.

Враховуючи наведене, навіть якщо у слідчого судді є достатні підстави вважати, що певною особою було вчинено кримінальне правопорушення, він не має повноважень накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним.

З огляду на викладене правильною є практика, коли слідчі судді визнають клопотання про накладення арешту на майно передчасними та відмовляють у їх задоволенні, оскільки на момент їх розгляду, особам, про майно яких йдеться в клопотанні, не повідомлено про підозру.

Отже, слідчий суддя приходить до висновку про те, що арешт накладено необґрунтовано, оскільки ОСОБА_4 не є службовою особою, яка відповідно до ст. 367 КК України може нести кримінальну відповідальність, і має на момент розгляду цього клопотання та розглянутого клопотання про арешт майна статусу підозрюваної або обвинуваченої. При цьому, ОСОБА_4 в силу положенням закону не може нести будь-яку матеріальну відповідальність за вчинення іншими службовими чи посадовими особами кримінальних правопорушень.

Окрім цього, відповідно до п. 2 ч. 3. ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

Отже, процесуальний закон чітко визначає підстави для застосування заходів забезпечення кримінального провадження з обов`язком слідчого довести слідчому судді, що такі заходи виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який слідчий зазначав у своєму клопотанні.

Разом з тим, при розгляді клопотання про скасування арешту не встановлена наявність будь-яких фактичних даних (доказів), відповідно до яких є необхідність у збереженні накладеного арешту на вказані земельні ділянки, оскільки злочин пов`язаний із службовою та/чи професійною діяльністю предметом якого може бути певні документи дозвільного характеру, а тому в силу положень ст. 98 КПК України, вказані земельні ділянки не можуть бути речовим доказом у кримінальному провадженні.

Згідно зі ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Згідно Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24.03.2005 по справі «Фрізен проти Російської Федерації», судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції», заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-И). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22.09.1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява № 48191/99, пп. 49 - 62, від 10.05.2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі ст. 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (наприклад, рішення від 21.02.1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», п. 50, Series А N 98).

Отже, висновки слідчого, та як наслідок - слідчого судді в ухвалі про накладення арешту на вказані земельні ділянки мають ознаки об`єкту кримінально протиправних дій та набуті кримінально протиправним шляхом - є припущеннями.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку про задоволення клопотання адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна, у кримінальному провадженні №12018100000000500, відомості щодо якого внесені 06.06.2018 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.

Керуючись ст.ст. 170, 174, 372 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна - задовольнити.

Скасувати арешт з майна та всі заборони, накладений на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 29.01.2019 у справі 752/22643/18 (провадження №1-кс/752/368/19), у кримінальному провадженні №12018100000000500, відомості щодо якого внесені 06.06.2018 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, а саме з земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 8000000000:91:119:0048); АДРЕСА_1 (кадастровий номер 8000000000:91:119:0049); АДРЕСА_1 (кадастровий номер 8000000000:91:119:0050); АДРЕСА_2 (кадастровий номер 8000000000:91:119:0075), які належать на праві власності ОСОБА_4 та з недобудованих об`єктів нерухомості, розміщених на них.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Повний текст ухвали буде виготовлено протягом 5 (п`яти) робочих днів.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1