Ухвала

від 22.03.2019 по справі 490/2076/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2019 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю секретаря ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги підозрюваного ОСОБА_5 та в його інтересах захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 08 березня 2019 року, якою застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 03 травня 2019 року включно, відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Херсон, українця, громадянина України, одруженого, з вищою освітою, працюючого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368-3 КК України в кримінальному провадженні, зареєстрованому в ЄРДР за №42018040010000561 від 05.10.2018 року.

Учасники судового провадження:

прокурори ОСОБА_8 , ОСОБА_9

підозрюваний ОСОБА_5

захисники ОСОБА_6 , ОСОБА_7

встановив:

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Ухвалою слідчого судді до підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний західу виглядітримання підвартою вдержавній установі"Миколаївськийслідчий ізолятор"терміном до03травня 2019року, з можливістю внесення застави в розмірі 2689,400 (два мільйони шістсот вісімдесят дев`ять тисяч чотириста ) гривень.

Постановлено у разі внесення застави на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора у цьому кримінальному провадженні, слідчого судді, суду;

- не відлучатися з міста Дніпро в якому зареєстрований та проживає без дозволу слідчого, прокурора, або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора, чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування із свідками у вказаному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свої паспорти для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги підозрюваного ОСОБА_5 .

В апеляційній скарзі підозрюваний ОСОБА_5 просить ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 08 березня 2019 року скасувати та постановити нову, якою зменшити розмір застави до 80 або до 40 прожиткових мінімумів доходів громадян, або обрати менш обтяжливий запобіжний захід.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 .

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 в інтересахпідозрюваного ОСОБА_5 просить ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 08 березня 2019 року скасувати та постановити нову, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 менш суворий запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту або визначити менший розмір застави.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 .

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 просить ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 08 березня 2019 року скасувати та відмовити в задоволенні клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Визнати незаконним затримання ОСОБА_5 .

У разі вирішення судом питання про необхідність обрання запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_5 обрати йому більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби або заставу у розмірі від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Короткий зміст заперечень прокурора військової прокуратури Миколаївського гарнізону ОСОБА_11 на апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 .

Вважає, що ухвала суду є законною, обґрунтованою, вмотивованою, та прийнятою відповідно до вимог КПК України.

Узагальнені доводи апеляційної скарги підозрюваного ОСОБА_5 .

Вважає, ухвалу слідчого судді незаконною, необґрунтованою та такою що підлягає скасуванню.

Вказує, що суд не встановив чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним інкримінуємого кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Зазначає, що при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею не враховано те, що він має на утриманні двох неповнолітніх дітей, батьків похилого віку, родину, постійне місце проживання та міцні соціальні зв`язки, активно займається політичною та правозахисною діяльністю. Вину у вчиненні злочину не визнає та стверджує, що з боку правоохоронних органів мало місце підбурювання до скоєння злочину. Був раніше політично репресований та виправданий.

Стверджує, що не має наміру переховуватись від органів досудового розсування чи суду, оскільки має постійне місце роботи та статус адвоката, бездоганну репутацію, має намір навчатись в аспірантурі. Крім того, має низку хронічних захворювань що підтверджується медичними довідками.

Звертає увагу, що слідчим суддею безпідставно залишено без розгляду його скаргу на незаконне затримання.

Стверджує, що слідчим суддею визначено завідомо непомірний розмір застави, чим порушено принцип рівності перед судом. Вказує, що на все належне йому майно накладено арешт, а його з дружиною дохід не дозволяє сплатити визначену в такому розмірі заставу.

Узагальнені доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 .

Вважає, ухвалу слідчого судді про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою незаконною, необґрунтованою та такою що підлягає скасуванню.

Зазначає, що стороною обвинувачення жодного доказу наявності ризиків до матеріалів клопотання про обрання запобіжного заходу надано не було.

Вказує, що підозрюваний ОСОБА_5 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має родину, постійне місце проживання і роботи, стійкі соціальні зв`язки, у тому числі обумовлені його громадською діяльністю. У даному кримінальному проваджені раніше до ОСОБА_5 запобіжні заходи не застосовувались, що могло б свідчити про їх порушення.

Стверджує, що при визначені розміру застави слідчим суддею не враховано майновий стан підозрюваного та визначено завідомо непомірний розмір застави, що призводить до неможливості виконання застави. Так в судовому засіданні суду першої інстанції підозрюваний пояснював що, його середньомісячний дохід становив 15 тисяч гривень, які він повністю витрачав на утримання себе, дружини та двох неповнолітніх дітей.

Звертає увагу, що відповідно до п.2 ч.5 ст.182 КПК України щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а не 1400 розмірів визначених слідчим суддею.

Узагальнені доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 .

Вважає, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Зазначає, до початку судового розгляду була подана скарга на незаконність затримання ОСОБА_5 в порядку 208 КПК України, але слідчий суддя цю скаргу почала розглядати разом з клопотанням про обрання запобіжного заходу та при винесенні ухвали про обрання запобіжного заходу ніяким чином не вирішила взагалі питання про розгляд скарги на незаконне затримання ОСОБА_5 в порядку 208 КПК України, що є порушенням норм КПК України.

Вказує, що затримання ОСОБА_5 прокурором військової прокуратури Миколаївського гарнізону ОСОБА_12 є незаконним, здійснено з порушенням встановленого національним законом документального порядку його оформлення, а також підстави для затримання не відповідають дійсності.

Звертає увагу, що ОСОБА_5 певним чином не володіє українською мовою, та йому не було здійснено переклад його прав та обов`язків, чим порушено його право на захист. Крім того, ОСОБА_5 є адвокатом, що підтверджується відповідним свідоцтвом, проте про його затримання не було повідомлено Раду адвокатів.

Стверджує, що судовий розгляд слідчим суддею клопотання про застосування підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу не був справедливим, що підтверджується оскаржуваною ухвалою, яка за змістом не відповідає вимогам пунктів 2, З та 4 ч.1 ст.196 КПК України, оскільки її мотивувальна частина не містить відомостей про обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу; обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу; посилання на докази, які обґрунтовують ці обставини.

Під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу суд не врахував всіх обставин по справі та не дав належної оцінки обґрунтованості підозри та оцінки доведення існування ризиків, зазначених слідчим у клопотанні, передбачених ст. 177 КПК України, та також не дав належної оцінки взагалі правильності оформлення клопотання та не зробив ніякого повідомлення відносно відсутності засвідчення копій доданих до клопотання матеріалів.

Зазначає, що в порушення ст. 184 КПК України прокурором не зазначені, які саме копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання додані ним до клопотання та суд не звернув на це уваги, що є порушенням закону.

Стверджує, що сама по собі тяжкість злочину не є достатньою підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Вказує,що судомне обґрунтовановизначено ОСОБА_5 заставу врозмірі 1400розмірів прожиткового мінімумів для працездатних осіб, що є завідомо непомірною для підозрюваного. Та не звернув увагу на те, що майно ОСОБА_5 знаходиться в іпотеці та він за це майно повинен заплатити банку Райфайзен банк Аваль ще значну суму коштів та таким чином суд неналежним чином дав оцінку майновому статусу ОСОБА_5 . Також, суд належним чином не врахував розмір доходів які має сам ОСОБА_5 та його дружина, що є значно меншими ніж розмір застави, згідно доданих довідок про доходи.

Також суд не врахував тих обставин, що ОСОБА_5 раніше не судимий, працює і фактично є єдиним працездатним годувальником в родині, у нього є дружина та двоє неповнолітніх дітей, які потребують його турботи та піклування, батьки похилого віку, які також потребують його допомоги, він позитивно характеризується як і за місцем постійного проживання так і за місцем роботи, має постійне місце проживання, місце постійної роботи, він є адвокатом. Також суд не врахував дійсного розміру доходів ОСОБА_5 та призначив заставу у явно непомірному розмірі, що є також порушенням КПК України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Узагальнені доводи заперечень прокурора військової прокуратури Миколаївського гарнізону ОСОБА_11 на апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 .

Зазначає, що сторона захисту в поданій апеляційній скарзі не посилається на жодну законну правову підставу, а застосовує загальну думку щодо необґрунтованості та невмотивованості оскаржуваного рішення.

Вказує, що судом в повній мірі враховано наявні ризики передбачені ст.177 КПК України, які були доведені під час судового розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Також вважає, що майновий стан підозрюваного повністю обґрунтовує визначену судом першої інстанції заставу у розмірі 1400 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки на праві приватної власності ОСОБА_5 належить рухоме та нерухоме майно, а саме : квартира АДРЕСА_2 , та транспортні засоби: МАЗ630303, державний номерний знак НОМЕР_1 ; Toyota Land Cruiser модель 3.0TD державний номерний знак НОМЕР_2 ; транспортний засіб марки MAN, модель 41.414 державний номерний знак НОМЕР_3 ; транспортний засіб марки MAN, модель 41.464 VF, державний номерний знак НОМЕР_4 .

Встановлені судом першої інстанції обставини.

З наданих суду матеріалів вбачається, що 05.10.2018 року до ЄРДР були внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368-3 КК України, суть якого полягає у наступному.

ОСОБА_5 є членом громадських організацій, та займає посади голів правління, зокрема, ГО «Народний трибунал» (код ЄДРПОУ 40874753), ГО «Молодіжна варта Дніпра» (код ЄДРПОУ 26561182), ГО «Міжобласна правозахисна спілка «Комітет з питань прав людини, національних меншин та їх захисту» (код ЄДРПОУ 37148673), ГО «Міжобласна громадська організація «Комітет з питань екологічної політики та природокористування» (код ЄДРПОУ 37055500), ГО «Міжобласна громадська організація «Комітет з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією та взаємодії з правоохоронними органами, органами прокуратури і судами» (код ЄДРПОУ 36906794), ГО «Міжобласна громадська організація з питань паливно - енергетичного комплексу» (код ЄДРПОУ 37068855) та засновником ТОВ «Юридична фірма «Більцан і партнери» (код ЄДРПОУ 39435855), діяльність яких зареєстрована у м. Дніпро.

Основним видом діяльності зазначених вище громадських організацій є діяльність інших громадських організацій, діяльність організацій безпосередньо не пов`язаних із політичними партіями, які впливають на суспільну думку шляхом політичного впливу, цивільних ініціатив та рухів протесту з КВЕД 94.99.

Створені громадські організації ОСОБА_5 використовує для перешкоджання законній підприємницькій діяльності суб`єктів господарювання на території Дніпропетровської області, з метою отримання від їх представників та керівників неправомірної вигоди що є наслідком корупційного кримінального правопорушення вчиненого за наступних обставин.

В січні 2019 року ОСОБА_5 вирішив незаконно збагатитися шляхом вимагання та отримання неправомірної вигоди від службових осіб ТОВ «ЗАВОД СТЕКО», розташованого за адресою м. Дніпро, вул. Артільна, 11, директором якого є ОСОБА_13 , за не вчинення дій з використанням наданих йому повноважень керівника перелічених вище громадських організацій, а саме, не проведення мітингів, цивільних ініціатив та рухів протесту та інших заходів, які перешкоджають господарській діяльності зазначеного суб`єкта господарювання.

Реалізуючи свій злочинний умисел, 14 січня 2019 року ОСОБА_5 , будучи керівником зазначених громадських організацій, діючи з метою створення умов для отримання неправомірної вигоди від керівництва ТОВ «ЗАВОД СТЕКО», організував проведення мітингів, перед територією ТОВ «ЗАВОД СТЕКО», залучаючи до них невстановлений на даний час осіб, чим заблокував роботу даного підприємства, унеможлививши в`їзд та виїзд автотранспорту та прохід працівників і клієнтів ТОВ «ЗАВОД СТЕКО» до його території.

В період з 14 січня по 6 березня 2019 року ОСОБА_5 , систематично організовував проведення мітингів перед територією ТОВ «ЗАВОД СТЕКО», чим продовжував порушувати нормальне функціонування зазначеного суб`єкта господарювання, з метою створення таких умов, за яких керівництво ТОВ «ЗАВОД СТЕКО» було би вимушено надати йому неправомірну вигоду.

04 березня 2019 року ОСОБА_5 , діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою незаконного збагачення, розуміючи, що створив достатні умови для того, щоб схилити керівництво ТОВ «ЗАВОД СТЕКО» до передачі йому неправомірної вигоди, знаходячись на території автозаправного комплексу ОККО у м. Дніпрі по вул. Любарського, 2м, через працівника ТОВ «ЗАВОД СТЕКО» ОСОБА_14 , виказав директору ОСОБА_13 вимогу, про передачу неправомірної вигоди для себе у сумі 10000 доларів США, що станом на 04 березня 2019 року за курсом Національного банку України становило 268622,44 грн., за не вчинення в інтересах ТОВ «ЗАВОД СТЕКО» дій з використанням наданих йому повноважень керівника перелічених вище громадських організацій, а саме, не проведення мітингів, цивільних ініціатив та рухів протесту, та інших заходів, які перешкоджають нормальній діяльності вказаного суб`єкта господарювання.

06 березня 2019 року о 17 годині 05 хвилин ОСОБА_5 , знаходячись на території автозаправного комплексу «Нефтек» за адресою м. Дніпро вул. Набережна Перемоги 10-і, під час особистої зустрічі з директором ТОВ «ЗАВОД СТЕКО» ОСОБА_13 , наказав останньому за не вчинення в інтересах ТОВ «ЗАВОД СТЕКО» дій з використанням наданих йому повноважень керівника перелічених вище громадських організацій, а саме, за не проведення мітингів, цивільних ініціатив та рухів протесту, та інших заходів, які перешкоджають нормальній діяльності вказаного суб`єкта господарювання, надати йому неправомірну вигоду у сумі 10000 доларів США, та покласти її до його сумки, але після цього ОСОБА_5 раптово змінив вимогу, та наказав покласти неправомірну вигоду у сумі 10000 доларів США, у гумову шину, що знаходилася у металевій конструкції на території автозаправного комплексу «Нефтек», що ОСОБА_13 в той час і було виконано.

О 17 год. 15 хв. 06.03.2019 року ОСОБА_5 застали під час вчинення злочину та затримано в порядку ст.ст. 208-211 КПК України.

07.03.2019 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368-3 КК України, що полягає у одержанні службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми неправомірної вигоди для себе за бездіяльність з використанням наданих їй повноважень в інтересах того хто надає таку вигоду та в інтересах третьої особи, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди.

Слідчий звернувсядо судуз клопотаннямпро обраннявідносно підозрюваногозапобіжного заходуу виглядітримання підвартою, в обґрунтування зазначив про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 злочину передбаченого ч.4 ст.368-3 КК України та про наявність ризиків передбачених п.п.1,2,3,4,5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Задовольняючи клопотання слідчого слідчий суддя врахував наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину, вагомість наявних доказів, а також тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання винуватим, послався на наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, а саме того, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити або спотворити речі, які мають значення для кримінального провадження, незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, чи вчинити інше кримінальне правопорушення.

Визначаючи розмір застави слідчий суддя врахував матеріальний та сімейний стан підозрюваного, його участь у громадських організаціях, розмір неправомірної вигоди, в отриманні якої він підозрюється, а також звертає увагу на те, що ОСОБА_5 будучи громадським діячем з використанням свого службового становища, перебуваючи на керівних посадах, отримавши право на здійснення адвокатської діяльності, маючи необхідність виправдати особливу довіру суспільства та здійснювати належний захист їх прав та інтересів, підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення не сумісного із видом його діяльності. Ці обставини слідчий суддя враховав як такі, що свідчать про наявність виключного випадку, а застава у межах п.2 ч. 5 ст. 182 КПК України не здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, та вважав, що застава у розмірі 1400 прожиткових мінімумів для працездатних осіб буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, і такий розмір не є завідомо непомірним для нього.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.

Заслухавши доповідь судді, пояснення підозрюваного ОСОБА_5 , захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на підтримку доводів апеляційних скарг, думку прокурорів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги підозрюваного та апеляційних скарг захисників, вивчивши матеріали, надані судом та матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов наступного.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 194 КПК України.

Під час апеляційного розгляду, встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням зазначених вимог національного та міжнародного законодавства.

Слідчим суддею вірно зазначено в ухвалі про те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 368-3 КК України, яке відповідно до положень ч.4 ст.12 КК України є тяжким злочином.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 , у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення підтверджується наявними в матеріалах кримінального провадження доказами, а саме: заявою про вчинення кримінального правопорушення директора ТОВ «ЗАВОД СТЕКО» ОСОБА_13 ; заявою ОСОБА_15 про протиправні дії ОСОБА_5 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_13 ; протоколом огляду місця події від 06.03.2019; протоколом огляду та вручення грошових коштів від 06.03.2019р.; протоколом допиту свідка ОСОБА_15 , протоколом допиту свідка ОСОБА_14 ; протоколом затримання ОСОБА_5 від 06.03.2019; повідомленням про підозру ОСОБА_5 від 07.03.2019р.; протоколом допиту свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , які були понятими при проведенні слідчих дій 06.03.2019; інформування УЗЕ в Дніпропетровській області ДЗЕ НП України від 17.01.2019 № В-29, іншим матеріалами досудового розслідування що є додатками до клопотання слідчого.

При цьому, слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового слідства відносно ОСОБА_5 чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.

Тому доводи захисників про недопустимість доказів на підтвердження обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 146 КК України є безпідставними.

Задовольняючи клопотанняслідчого,слідчий суддявірно зазначив,що єзначна ймовірністьтого,що підозрюванийможе переховуватисьвід органудосудового розслідуваннята слідства, знищити або спотворити речі, які мають значення для кримінального провадження, незаконно впливати на потерпілих та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Судом тяжкість злочину в якому підозрюється ОСОБА_5 , а саме, те що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна, оцінено репутацію підозрюваного, враховано, що у ОСОБА_5 є родина, він одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, проживає у м. Дніпро.

Крім того, ОСОБА_5 очолює ряд громадських організацій та є активним діячем у громадсько-політичних рухах, пропагує заклики суспільству, у тому числі використовуючи сторінку у соціальній мережі "Фейсбук". 27.02.2019 отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Також слідчим суддею враховано майновий стан підозрюваного ОСОБА_5 , який складається з нерухомого та рухомого майна. Так ОСОБА_5 володіє на праві приватної власності квартирою АДРЕСА_2 , та транспортними засобами: МАЗ630303, державний номерний знак НОМЕР_1 ; Toyota Land Cruiser модель 3.0TD державний номерний знак НОМЕР_2 ; транспортний засіб марки MAN, модель 41.414 державний номерний знак НОМЕР_3 ; транспортний засіб марки MAN, модель 41.464 VF, державний номерний знак НОМЕР_4 .

Вищезазначені обставини вказують на наявність ризиків передбачених п.1, 3,5 ч.1 ст.177 КПК України.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".

П. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" № 35615/06 від 13.11.07 р. - Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання".

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Враховуючи фактичні обставини кримінального правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 та особу підозрюваного, апеляційний суд погоджується з рішенням суду першої інстанції, що більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Доводи захисників та підозрюваного, що при обранні запобіжного заходу не були враховані такі обставини як наявність у підозрюваного сталих соціальних зв`язків, та те, що підозрюваний ОСОБА_5 має на утриманні двох неповнолітніх дітей, міцні соціальні зв`язки , є безпідставними.

Так, слідчий суддя критично оцінив доводи сторони захисту щодо можливості запобігти вказаним слідчим ризикам шляхом застосування більш м`якої міри запобіжного заходу, оскільки, хоча підозрюваний і має міцні соціальні зв`язки, що свідчить про зменшення ризику переховування від органів досудового розслідування, але не усуває всіх інших, встановлених судом ризиків, тому слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку, що сукупність всіх інших ризиків, доведених слідчим та прокурором, надають достатньо підстав вважати, що тільки застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 саме такого виняткового найсуворішого запобіжного заходу, як тримання під вартою, забезпечить належне виконання покладених на нього процесуальних обов`язків.

З таким рішенням слідчого судді погоджується і апеляційний суд.

Доводи апеляційних скарг підозрюваного ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_7 , про те що слідчим суддею не вирішено питання про розгляд скарги на незаконне затримання ОСОБА_5 в порядку ст. 208 КПК України, є не обґрунтованими, оскільки з матеріалів судового провадження вбачається, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 слідчим суддею вирішувалось це питання та було надано оцінку діям прокурора ОСОБА_12 та наявності передбачених законом підстав для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження СУ ГУНП в Миколаївській області розслідується тяжке кримінальне правопорушення за ч. 4 ст. 368-3 КК України. 06.03.2019 року о 17 год. 15 хв. ОСОБА_5 було затримано в порядку ст.ст. 208-211 КПК України. Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваного у вчиненні злочину, підставою затримання вказано п. 1 ст. 208 КПК України якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення, і в наступний день ОСОБА_5 була оголошена підозра у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення.

Як пояснив в ході судового розгляду прокурор ОСОБА_12 безпосередньою підставою затримання ОСОБА_5 на той момент, була його причетність до безпосереднього вчинення тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368-3 КК України. Також прокурор зазначив, що під час огляду місця події було виявлено та вилучено неправомірну вигоду у виді грошових коштів в сумі 10000 доларів США, які ОСОБА_5 наказав покласти ОСОБА_13 у гумову шину, що знаходилася у металевій конструкції на території автозаправного комплексу "Нефтек" за адресою м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 10. Отже, вказане фактично підтверджує наявність підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 208 КПК України, для затримання ОСОБА_5 уповноваженою службовою особою без ухвали слідчого судді і жодних підстав для визнання затримання неправомірним слідчим суддею, за вказаних обставин не знайдено.

Щодо вимог апеляційної скарги по значному зменшенню розміру застави, то вони задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні; рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Так, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Проте враховуючи матеріальний та сімейний стан підозрюваного, його участь у громадських організаціях, розмір неправомірної вигоди, в отриманні якої він підозрюється, а також те, що ОСОБА_5 будучи громадським діячем з використанням свого службового становища, перебуваючи на керівних посадах, отримавши право на здійснення адвокатської діяльності, маючи необхідність виправдати особливу довіру суспільства та здійснювати належний захист їх прав та інтересів, підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення не сумісного із видом його діяльності, слідчий суддя дійшов вірного висновку вказані обставини свідчать про наявність виключного випадку, а застава у межах п.2 ч. 5 ст. 182 КПК України не здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, та вірно визначив, що застава у розмірі 1400 прожиткових мінімумів для працездатних осіб буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, і такий розмір не є завідомо непомірним для нього.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що визначений слідчим суддею розмір застави є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, не порушує права підозрюваного, а тому підстав вважати таким, що суперечить положенням ч. 5 ст. 182 КПК України, колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ч. 5 ст. 182, ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя належним чином умотивував розмір застави. При цьому було враховано обставини вчинення кримінального правопорушення, майновий стан підозрюваного, інші данні про його особу та ризики, передбачені статтею 177 КПК України.

За такого вимоги захисників та підозрюваного, щодо визначення застави в меншому розмірі є безпідставним.

Істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.

Зважаючи на викладене, рішення слідчого судді є законним і обґрунтованим, оскільки постановлене згідно норм матеріального права з ретельним дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України та ухвалене на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та об`єктивно оціненими судом, в порядку та в межах, передбачених на даній стадії кримінального провадження, натомість доводи та твердження захисників та підозрюваного, про які йдеться в поданих апеляційних скаргах, колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставними, в зв`язку з чим приходить до остаточного висновку про залишення поданих апеляційних скарг без задоволення.

Керуючись ст.ст. 376, 405 ,407, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційні скарги підозрюваного ОСОБА_5 , захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 08 березня 2019 року, якою застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 03 травня 2019 року до підозрюваного ОСОБА_5 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді