Ухвала

від 20.03.2019 по справі 757/51726/18-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/515/2019 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК України Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засідання ОСОБА_5

за участю:

прокурора ОСОБА_6

представника власника майна ОСОБА_7 , адвоката ОСОБА_8

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2018 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора четвертого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Головного слідчого управління Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях підслідних Державному бюро розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 та накладено арешт на тимчасово вилучене майно під час проведення обшуку 18.10.2018 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02.10.2018 по справі № 757/48253/18-к нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , які на праві власності зареєстровані за ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ТОВ «СТОЛИЦЯ» (код ЄДРПОУ 32248073), Виробниче ремонтно-будівельне об`єднання молодіжних житлових комплексів «БУДІНТЕР» (код ЄДРПОУ 16477595) та фактично використовується службовими особами Відділення №40 філії «РОЗРАХУНКОВИЙ ЦЕНТР» ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»/філія «РОЗРАХУНКОВИЙ ЦЕНТР» ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (МФО 320649) (код ЄДРПОУ 14360570), вилучених у індивідуальному банківському сейфі розташованому у сховищі, яке відкрито на ім`я: ОСОБА_15 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а також, яким має право користуватись за довіреністю ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_2 ), а саме: грошові кошти у сумі 36 120 (тридцять шість тисяч сто двадцять) доларів США, банківські чеки - 4 штуки.

Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував наявність правових підстав для накладення арешту на майно, та прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, власник майна ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає про недоведеність необхідності накладення арешту на майно та невідповідність арештованого майна вимогам ст. 98 КПК України. Вказує, що клопотання про арешт майна є необґрунтованим, а ухвала слідчого судді незаконна. Додає про неповноту судового розгляду та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Також апелянт зазначає, що він не є підозрюваним, обвинуваченим чи засудженим. Вказує про відсутність даних про його причетність до даного кримінального провадження через відсутність даних про здійснення ним діяльності пов`язаної із даним кримінальним провадженням та займання протиправною діяльністю. Додає про відсутність у справі цивільного позову.

Крім того, автор апеляційної скарги зазначає про порушення прокурором вимог ч. 5 ст. 171 КПК України, оскільки арештовані грошові кошти є тимчасово вилученим майном.

У підсумку апелянт вказує, що індивідуальний банківський сейф відкрито на ім`я ОСОБА_7 , а не ОСОБА_15 . Додає про законність володіння арештованим майном.

Заслухавши доповідь судді, позицію представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга власника майна задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

При апеляційному розгляді встановлено, що у даному кримінальному провадженні слідчим суддею обґрунтовано застосовано такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна та правильно визначені правові підстави для цього.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні управління з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України перебувають матеріали кримінального провадження № 42018000000002085, відомості про яке 23.08.2018 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 212 КК України.

Прокурор четвертого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Головного слідчого управління Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях підслідних Державному бюро розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 звернувся доПечерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно під час проведення обшуку 18.10.2018 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02.10.2018 по справі № 757/48253/18-к нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , вилучених у індивідуальному банківському сейфі розташованому у сховищі, яке відкрито на ім`я: ОСОБА_15 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а також, яким має право користуватись за довіреністю ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_2 ), а саме: грошові кошти у сумі 36 120 (тридцять шість тисяч сто двадцять) доларів США, банківські чеки - 4 штуки, яке ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2018 року задоволено.

Жодних об`єктивних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів законність прийнятого слідчим суддею рішення колегія суддів в матеріалах судової справи по розгляду клопотання по накладенню арешту не вбачає, оскільки покладені в основу ухвали слідчого судді мотиви, що стали підставою для задоволення клопотання прокурора, слід визнати обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що не заслуговують на увагу колегії суддів і не ґрунтуються на законі, виходячи з наступного.

КПК України вимагає обов`язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принциповий характер.

Отже, якщо закон визначив, що клопотання слідчого про накладення арешту повинно відповідати вимогам ст. 171 КПК України, то слідчий повинен неухильного їх дотримуватися.

Так, згідно ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого повинно бути зазначено правові (законні) підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна.

Вказана норма також узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Задовольняючи клопотання прокурора про арешт майна, слідчий суддя прийшов до правильного висновку, що клопотання відповідає вимогам ст. 171 КПК України та містить достатньо правових підстав для його задоволення.

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно зазначене у клопотанні, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Зважаючи на вищезазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно зазначене у клопотанні прокурора, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності.

Підстав сумніватися в співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження у колегії суддів не виникає.

Посилання апелянта на те, що він не перебуває в статусі підозрюваного, обвинуваченого чи засудженого, колегія суддів не може визнати такими, що свідчать про необхідність скасувати оскаржувану ухвалу, оскільки положення ст. 170 КПК України дозволяють накласти арешт на майно будь-якої особи, у разі необхідності забезпечити збереження речових доказів, що у цьому випадку і мало місце. З цих же підстав не заслуговують на увагу і твердження апелянта про те, що індивідуальний банківський сейф відкрито на ім`я ОСОБА_7 , а не ОСОБА_15 .

Посилання апелянта на відсутність правової підстави для накладення арешту на майно, є непереконливими, оскільки спростовуються змістом клопотання про арешт майна, яке на переконання колегії суддів, відповідає вимогам ст. 171 КПК України, та змістом оскаржуваного судового рішення.

Посилання автора апеляційної скарги на невідповідність арештованого майна критеріям визначеним ст. 98 КПК України, слід визнати непереконливими, оскільки згідно постанови про визнання грошових коштів речовими доказами від 18.10.2018, майно, на яке прокурор просить накласти арешт, визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

Твердження апелянта про відсутність даних стосовно його причетності до даного кримінального провадження, здійснення ним діяльності пов`язаної із даним кримінальним провадженням та даних про зайняття ним протиправною діяльністю, не заслуговують на увагу, оскільки не є предметом розгляду при вирішенні питання про застосування щодо особи заходів забезпечення кримінального провадження, проте підлягають перевірці на досудовому розслідуванні.

Посилання автора апеляційної скарги на те, що він є добросовісним набувачем арештованого майна, колегія суддів не може визнати такими, що свідчать про необхідність скасувати оскаржувану ухвалу та відмовити у задоволенні клопотання, оскільки положення ст. 170 КПК України дозволяють накласти арешт на майно будь якої особи, у разі необхідності забезпечити збереження речових доказів, що у цьому випадку і мало місце.

Твердження апелянта стосовно порушення прокурором вимог ч. 5 ст. 171 КПК України, слід визнати непереконливими, з урахуванням того, що ініціатор клопотання ставив питання про поновлення строку із зверненням до суду з клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно.

Посилання апелянта на неповноту судового розгляду та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищевикладене, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170 173 КПК України, наклав арешт на майно зазначене у клопотанні прокурора, з метою забезпечення збереження речових доказів, врахувавши при цьому і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб, та забезпечивши своїм рішенням розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому вимоги апелянта щодо незаконності ухвали слідчого судді, слід визнати непереконливими.

Враховуючи встановлені обставини та відповідні їм правовідносини, колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2018 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 та накладено арешт на тимчасово вилучене майно під час проведення обшуку 18.10.2018 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02.10.2018 по справі № 757/48253/18-к нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , вилучених у індивідуальному банківському сейфі розташованому у сховищі, яке відкрито на ім`я: ОСОБА_15 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а також, яким має право користуватись за довіреністю ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_2 ), а саме: грошові кошти у сумі 36 120 (тридцять шість тисяч сто двадцять) доларів США, банківські чеки - 4 штуки, - залишити без змін, а апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4