Постанова

від 25.03.2019 по справі 760/15090/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2019 року м. Київ

Унікальний номер справи № 760/15090/18

Апеляційне провадження № 22-ц/824/4925/2019

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.

суддів - Ратнікової В.М., Борисової О.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 26 грудня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Українця В.В., по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Вейп Естейр , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю Автосос-Сервіс , Головне управління Національної поліції України у місті Києві про стягнення коштів, -

в с т а н о в и в :

У червні 2018 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому зазначив, що 30 квітня 2018 року о 17 год. 05 хв. у м. Києві по вул. Велика Васильківська, 74, був складений Акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, автомобіля Suzuki SX4, р.н НОМЕР_1 у зв'язку з вчиненим адміністративним правопорушенням, передбаченим ч. 5 ст. 122 КУпАП (паркування в зоні дії знаку Паркування для інвалідів ).

Оскільки власника транспортного засобу на місці не було, автомобіль було передано для примусового переміщення компанією ТОВ Автосос-Сервіс , про що зазначається в Акті огляду та тимчасового затримання транспортного засобу.

02 травня 2018 року була видана постанова про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія НК №975020, відповідно до якої на ОСОБА_1, який керував автомобілем Suzuki SX4, р.н НОМЕР_1, у зв'язку зі скоєним адміністративним правопорушенням, передбаченим ч. 5 ст. 122 КУпАП, накладається штраф у розмірі 1020 грн. Позивач повністю визнав свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення та сплатив даний штраф.

Для того, щоб забрати свій автомобіль позивач звернувся до компанії ТОВ Автосос-Сервіс , яка надала позивачу рахунок для оплати за послуги евакуатора, в якому отримувач коштів є ТОВ Вейп Естейр . Сума для сплати за такі послуги складала 1500 грн. і позивач не погоджував дану суму, але іншої можливості, ніж сплатити дану суму та забрати свій автомобіль не було, тому позивач сплатив її.

Зазначаючи, що відповідно до спільного Наказу Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Міністерства фінансів України від 10 жовтня 2013 року №967/1218/869 Про затвердження розмірів плат за транспортування і зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів на спеціальних майданчиках (стоянках) , розмір плати за послуги з транспортування транспортного засобу на спеціальний майданчик (стоянку) повною масою до 2000 кг включно становить 600 грн. без врахування ПДВ, оскільки повна маса автомобіля Suzuki SX4 становить 1720 кг, позивач вважав, що повинен був сплатити за надані послуги 600 грн. та 120 грн. ПДВ, що разом становить 720 грн., а не 1500 грн., які були вказані в калькуляції витрат по евакуації автомобіля.

Таким чином, посилаючись на порушення відповідачем положення ч. 11 ст. 10 Закону України Про захист прав споживачів , позивач просив стягнути з ТОВ Вейп Естейр на свою користь надмірно сплачені кошти у розмірі 780 грн. (а.с.1-3)

Відповідно до ухвали районного суду від 09 серпня 2018 року, справу розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження. (а.с.31)

Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 26 грудня 2018 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ Вейп Естейр , треті особи: ТОВ Автосос-Сервіс , ГУ Національної поліції України у м. Києві про стягнення коштів. (а.с.55-59)

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Дроздовський Л.П. посилався на порушення судом норм матеріального та процесуального права, незаконність та необґрунтованість рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 26 грудня 2018 року, просив його скасувати та ухвалити нове, яким позовну заяву задовольнити. На обґрунтування скарги зазначив, що розрахунок затрат по евакуації одного автомобіля повною масою до 2000 кг ОСОБА_1 було надано працівниками ТОВ Автосос-Сервіс , який був підписаний директором ТОВ Вейп Естейр і позивач сплатив кошти за реквізитами наданими працівниками ТОВ Автосос-Сервіс , де було зазначено, що отримувачем коштів за послуги евакуатора є відповідач. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд посилався на те, що позивачем не надано доказів існування будь-яких правовідносин між ТОВ Автосос-Сервіс та ТОВ Вейп Естейр , а також доказів перерахування коштів на рахунок ТОВ Вейп Естейр , проте зважаючи на розгляд справи у спрощеному провадженні без виклику сторін, позивач не міг знати про те, що ці обставини є предметом доказування. Також відповідач не надав суду відзив на позов, відповідно до якого позивач міг би зрозуміти, які обставини ще підлягають доказуванню. Також апелянт вказував, що за наявності у суду питань з приводу того, чи існують правовідносини між ТОВ Автосос-Сервіс та ТОВ Вейп Естейр і які підстави перерахування коштів на рахунок саме ТОВ Вейп Естейр , а не ТОВ Автосос-Сервіс , потрібно було розглядати справу в порядку загального позовного провадження з викликом сторін для з'ясування цього питання, зокрема на стадії підготовчого засідання. (а.с.66-71)

За правилами ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 26 грудня 2018 року розглядається апеляційним судом в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню враховуючи наступне.

Судом встановлено, що 30 квітня 2018 року о 17 год. 05 хв. у м. Києві по вул. Велика Васильківська, 74, був складений Акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, автомобіля Suzuki SX4, р.н НОМЕР_1 у зв'язку з вчиненим адміністративним правопорушенням, передбаченим ч. 5 ст. 122 КУпАП. Транспортний засіб для його примусового переміщення прийняв ТОВ Автососсервіс , м. Київ, вул. Жмаченко, 20. (а.с.29)

Згідно з квитанцією № 0.0.1026335180.1 від 02 травня 2018 року ОСОБА_1 здійснив оплату за послуги евакуатора в сумі 1500 гривень на рахунок ТОВ Вейп Естейр . (а.с. 6)

Обґрунтовуючи позовні вимоги до ТОВ Вейп Естейр позивач посилався на те, що повинен був сплатити за надані послуги 600 грн. та 120 грн. ПДВ, що разом становить 720 грн., а не 1500 грн., які були вказані в калькуляції витрат по евакуації автомобіля. Вказував при цьому, що відповідно до спільного Наказу Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Міністерства фінансів України від 10 жовтня 2013 року №967/1218/869 Про затвердження розмірів плат за транспортування і зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів на спеціальних майданчиках (стоянках) , розмір плати за послуги з транспортування транспортного засобу на спеціальний майданчик (стоянку) повною масою до 2000 кг включно становить 600 грн. (а.с.1-3)

Ухваливши рішення про відмову в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пред'явлено позов до ТОВ Вейп Естейр , а правовідносини виникли між позивачем та ТОВ Автосос-Сервіс , яке надавало послуги з переміщення авто і вимог до ТОВ Автосос-Сервіс , яке позивач визначив третьою особою в справі, заявлено не було. Стороною позивача не надано будь-яких належних доказів, що ТОВ Автосос-Сервіс надало йому рахунок для оплати за послуги евакуатора в сумі 1500 гривень, в якому отримувач коштів є ТОВ Вейп Естейр . Також до суду не подано жодної квитанції чи іншого документу від імені ТОВ Автосос-Сервіс , в яких зазначено, що отримувачем коштів за послуги переміщення автомобіля є саме ТОВ Вейп Естейр . Не надано й доказів існування будь-яких правовідносин між ТОВ Автосос-Сервіс та ТОВ Вейп Естейр , та підстави перерахування коштів на рахунок саме ТОВ Вейп Естейр , а не ТОВ Автосос-Сервіс , яке зазначене в Акт огляду та затримання транспортного засобу від 30 квітня 2018 року. Так само позивачем не надано доказів існування будь-яких правовідносин між ним та ТОВ Вейп Естейр , тому посилання на Закон України Про захист прав споживачів суд вважав необґрунтованим.

Колегія суддів погодилась з таким висновком суду враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до частини 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 7 ст. 81 цього Кодексу, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

За змістом положень частин 1 і 2 ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

З Акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 30 квітня 2018 року вбачається, що транспортний засіб позивача для його примусового переміщення прийняв ТОВ Автосос-Сервіс .

Позивачем до районного суду не було надано доказів, які б свідчили, що перераховані кошти на рахунок ТОВ Вейп Естейр сплачувалися саме за послуги надані ТОВ Автосос-Сервіс .

При цьому, посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 сплатив кошти ТОВ Вейп Естейр за рахунком та реквізитами наданими працівниками ТОВ Автосос-Сервіс , окрім пояснень самого позивача не підтверджені жодними доказами по справі, а тому не можуть бути покладені в основу судового рішення та визнані підставою для задоволення позовних вимог.

Поряд з цим, позивач мав можливість і надав до районного суду усі докази, які вважав за потрібне надати.

Таким чином, за відсутності доказів надання послуг саме ТОВ Вейп Естейр та здійснення ним примусового переміщення автомобіля позивача у зв'язку з обставинами викладеними у позовній заяві (вчиненим адміністративним правопорушенням), колегія суддів визнала необґрунтованими вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ТОВ Вейп Естейр надмірно сплачених коштів.

Вимог щодо повернення безпідставно набутих коштів ОСОБА_1 у цій справі не заявляв.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, не дають підстав для висновку про неправильне вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, у тому числі тих, які позивачем не були надані до районного суду.

З огляду на положення пункту 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України, судові рішення у малозначних справах касаційному оскарженню не підлягають.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 26 грудня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття і оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає.

Дата складання повного судового рішення - 25 березня 2019 року.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б.Левенець

В.М.Ратнікова

О.В.Борисова