Постанова

від 13.03.2019 по справі 911/3579/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2019 р. Справа№ 911/3579/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Чорногуза М.Г.

Коротун О.М.

при секретарі судового засідання : Стаховській А.І.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Буцмак А.Ю. - прокурор;

від позивача: Сінько А.А.;

від відповідача: Крайнік Д.В. - керівник, Захарчук І.А.;

від третіх осіб: не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІНІНВЕСТ"

на рішення Господарського суду Київської області від 12.02.2018 року (повний текст складено 21.02.2018 року)

у справі № 911/3579/17 (суддя: Щоткін О.В.)

за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІНІНВЕСТ"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1. Міністерство екології та природних ресурсів України;

2. Національний природний парк "Голосіївський"

про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння

Встановив

Перший заступника прокурора Київської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (далі - позивач) звернувся до суду першої інстанції з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІНІНВЕСТ" (далі - відповідач), за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерство екології та природних ресурсів України (далі - третя особа 1) та Національний природний парк "Голосіївський" (далі - третя особа 2) про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Позовні вимоги обґрунтовані тими обставинами, що земельна ділянка площею 0,15 га з кадастровим номером 3210946200:01:042:0078, що розташована по вул. Садовій, 57 в смт Коцюбинське Київської області, вибула із володіння держави поза її волею, що встановлено рішенням суду у справі № 367/3605/13-ц від 09.07.2013 року, а відтак набуття відповідачем на підставі акту прийому-передачі № 1 від 30.12.2015 року нерухомого майна, як внеску до статутного капіталу ТОВ "ГРІНІНВЕСТ", у власність спірної земельної ділянки здійснено з порушенням норм чинного законодавства, у зв'язку з чим прокурор, в порядку статті 388 Цивільного кодексу України, просить суд витребувати з незаконного володіння ТОВ "ГРІНІНВЕСТ" на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку площею 0,15 га з кадастровим номером 3210946200:01:042:0078, що розташована по вул. Садовій, 57 в смт Коцюбинське Київської області.

Господарський суд Київської області задовольнив позов Першого заступника прокурора Київської області своїм рішенням від 12.02.2018 року (повний текст складено 21.02.2018 року).

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРІНІНВЕСТ" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення у даній справі та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд Київської області, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема оскаржуване рішення було прийняте без участі відповідача та його представників, оскільки відповідні судові повістки не отримувалися останнім з невідомих причин і повернулися до суду, про що свідчать матеріали справи.

Також, за твердженням скаржника, судом першої інстанції не було досліджено питання наявності повноважень прокурора для звернення з відповідним позовом до суду.

Крім того, скаржник зазначив, що станом на сьогоднішній день неможливо визначити приналежність конкретних земельних ділянко до складу меж НПП Голосіївський з підстав відсутності офіційно затвердженого продукту землеустрою і встановлення меж територій природно-заповідного фонду. Також, відсутні докази прийняття розпорядження Кабінету Міністрів України або іншого державного органу, яким вилучено спірну земельну ділянку з користування Комунального підприємства Київської міської ради Святошинське лісопаркове господарство і передано у власність держави і для яких потреб (в тому числі доля заповідання в НПП Голосіївський ), тобто підстав обґрунтованості вимог держави як власника щодо витребування спірної земельної ділянки із володіння відповідача.

Так, скаржник вказав, що вимоги позивача про витребування спірної земельної ділянки, порушують принцип співмірності інтересів власника та суспільства і є порушенням права відповідача на мирне володіння своїм майном.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.05.2018 року справу № 911/3579/17 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Шаптала Є.Ю., Отрюх Б.В.

Київський апеляційний господарський суд апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІНІНВЕСТ" на рішення Господарського суду Київської області від 12.02.2018 року у справі № 911/3579/17 залишив без руху своєю ухвалою від 29.05.2018 року.

Апелянтом протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху було усунено недоліки та подано до суду апеляційної інстанції клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, вказавши інші підстави для такого поновлення строку.

Київський апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІНІНВЕСТ" на рішення Господарського суду Київської області від 12.02.2018 року у справі № 911/3579/17 та призначив розгляд справи на 07.08.2018 року своєю ухвалою від 04.07.2018 року.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду № 09.1-08/2161/18 від 07.08.2018 року справу № 911/3579/17, у зв'язку із перебуванням судді Отрюха Б.В., який входять до складу колегії суддів і не є суддєю-доповідачем, у відпустці, відповідно до підпунктів 2.3.25, 2.3.49 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено до повторного автоматизованого розподілу.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2018 року справу № 911/3579/17 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Шаптала Є.Ю., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2018 року прийнято матеріали справи № 911/3579/17 з розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІНІНВЕСТ" на рішення Господарського суду Київської області від 12.02.2018 року до свого провадження у складі нової колегії головуючого судді Суліма В.В., судді: Шаптала Є.Ю., Чорна Л.В.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду № 09.1-08/3076/18 від 26.09.2018 року справу № 911/3579/17, у зв'язку із перебуванням судді Чорної Л.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддєю-доповідачем, у відпустці, відповідно до підпунктів 2.3.25, 2.3.49 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено до повторного автоматизованого розподілу.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.09.2018 року справу № 911/3579/17 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Шаптала Є.Ю., Гаврилюк О.М.

Київський апеляційний господарський суд зупинив апеляційне провадження у справі №911/3579/17 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі №907/50/16 своєю ухвалою від 27.09.2018 року.

25.06.2018 року на виконання Указу Президента України №454/2017 від 29.12.2017 року "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах", яким ліквідовано Київський апеляційний господарський суд, утворено Північний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Київську, Сумську, Черкаську, Чернігівську області та місто Київ.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

03.10.2018 року в газеті "Голос України" №185 (6940) опубліковано повідомлення голови Північного апеляційного господарського суду про початок роботи новоутвореного суду. Зважаючи на викладене Київський апеляційний господарський суд припинив здійснення правосуддя.

Частиною 5 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 21.11.2018, року справу № 911/3579/17 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Чорногуз М.Г., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2018 року прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІНІНВЕСТ" на рішення Господарського суду Київської області від 12.02.2018 року у справі № 911/3579/17 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Чорногуз М.Г., Коротун О.М.

02.01.2019 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів до суду від прокуратури до суду надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, оскільки перегляд справи №907/50/16 в касаційному порядку завершений, постанова Великої Палати Верховного Суду набрала законної сили, отже обставина, яка стала підставою для зупинення даної справи на сьогоднішній день усунута.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 року задоволено клопотання прокуратури Київської області про поновлення провадження у справі №911/3579/17. Апеляційне провадження по справі №911/3578/17 поновлено.

11.02.2019 року в судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІНІНВЕСТ" на рішення Господарського суду Київської області від 12.02.2018 року у справі № 911/3579/17 до 13.03.2019 року у відповідності до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 13.03.2019 року апелянт підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати.

У судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду прокурор та представник позивача заперечували проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду першої інстанції залишити без змін а скаргу без задоволення.

Крім того, прокурор у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що обставини, за яких Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРІНІНВЕСТ" набуло спірну земельну ділянку, виключають добросовісність останнього, та є підставами для витребування у нього ділянки в порядку ст. 388 Цивільного кодексу України за будь-яких умов. Крім того, прокурор зазначив, що суд першої інстанції вірно встановив факт порушення у цьому спорі інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України, ще й з тих підстав, що спірна земельна ділянка наразі є територією національного природного парку Голосіївський та відноситься одночасно до земель природно-заповідного фонду, вкритих лісом.

Апелянт в свою чергу, в запереченнях на відзив на апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Київської області від 12.02.2018 року, зокрема зазначив, що станом не день подання прокурором позову до суду у Державному земельному кадастрі відсутні відомості про обмеження у використанні спірної земельної ділянки як такої, що розташована на землях природно-заповідного фонду. Більш того, остання обліковується у кадастрі з цільовим призначенням землі для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд , а тому виключається вилучення спільної земельної ділянки у законного власника з метою включення її до земель національного природного парку Голосіївський , тобто передача її у власність держави з порушенням порядку зміни цільового призначення землі та законодавства про землеустрій без прийняття відповідних рішень.

Представники третіх осіб у судове засідання 13.03.2019 року не з'явились. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися належним чином, зокрема, надсиланням ухвали від 11.02.2019 року на відповідні адреси.

Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на обмежений ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України строк для перегляду рішення місцевого господарського суду, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність здійснення перевірки рішення Господарського суду Київської області в апеляційному порядку за відсутності представників третіх осіб, які були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 12.02.2018 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІНІНВЕСТ" - без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, Рішенням Коцюбинської селищної ради від 24.12.2008 року № 1963/25-5 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул. Садовій, 57 в смт Коцюбинське" ОСОБА_8 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,15 га для вказаних цілей.

12.02.2009 року, на підставі зазначеного рішення ОСОБА_8 було видано державний акт серії ЯЖ № 922116 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3210946200:01:042:0078, площею 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

В подальшому, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 08.10.2009 року, вказану земельну ділянку придбав ОСОБА_9, про що на державному акті серії ЯЖ № 922116 на право власності на земельну ділянку зроблено відмітку про перехід права власності до ОСОБА_9

30.12.2015 року, ОСОБА_9 відповідно до Протоколу № 1 від 28.12.2015 року Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІНІНВЕСТ" за Актом № 1 прийому-передачі нерухомого майна, як внеску до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІНІНВЕСТ", передано, в тому числі, спірну земельну ділянку до статутного капіталу товариства шляхом передачі оригіналу Державного акту на право власності на земельну ділянку, про що 13.05.2016 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості за № 29595657 про реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3210946200:01:041:0128 за Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРІНІНВЕСТ"

В подальшому, на підставі протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІНІНВЕСТ" від 28.12.2015 року № 1 та акту прийому-передачі нерухомого майна як внеску до статутного капіталу від 30.12.2015 року № 1 ОСОБА_9 передав належну йому земельну ділянку до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІНІНВЕСТ", про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 29595657 від 13.05.2016 року внесено відомості про реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3210946200:01:042:0078 за Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРІНІНВЕСТ".

Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 09.07.2013 року у справі № 367/3605/13-ц позов прокурора м. Ірпеня Київської області в інтересах держави до Коцюбинської селищної ради Київської області про визнання недійсними рішення, державного акту на право власності на землю і визнання права власності на земельну ділянку задоволено частково, зокрема: визнано недійсним рішення Коцюбинської селищної ради Київської області від 24.12.2008 року № 1963/25-5 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул. Садовій, 57 в смт Коцюбинське"; визнано недійсним державний акт серії ЯЖ № 922116 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3210946200:01:042:0078, виданий на ім'я ОСОБА_8 з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_9 та скасовано його державну реєстрацію

Так, вказаним судовим рішенням встановлено, що на момент прийняття Коцюбинською селищною радою Київської області рішення від 24.12.2008 року № 1963/25-5 межі смт Коцюбинське у передбаченому законом порядку не були визначені та встановлені. Коцюбинська селищна рада приймаючи спірне рішення не надала належної оцінки обставинам місця розташування спірної земельної ділянки в межах чи за межами селища, й відповідності прийнятого рішення до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України.

Разом з тим встановлено, що на момент прийняття спірного рішення будь-яка містобудівна документація, визначена Законом України "Про планування і забудову територій" в смт Коцюбинське була відсутня, а Перспективний план розвитку селища, на який посилався представник Коцюбинської селищної ради Київської області та техніко-економічне обґрунтування є видом землевпорядної документації й згідно вимог зазначеного закону не є містобудівною документацією, яка б могла бути підставою для прийняття спірного рішення щодо відведення земельної ділянки для містобудівних потреб. Тому Ірпінський міський суд Київської області дійшов висновку, що Коцюбинською селищною радою, при прийнятті оскаржуваного рішення від 24.12.2008 року № 1963/25-5, було порушено норми чинного законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, як правильно встановлено судом першої інстанції, неправомірність передачі у власність земельної ділянки площею 0,15 га з кадастровим номером 3210946200:01:042:0078, яка розташована по вул. Садовій, 57 в смт Коцюбинське Київської області, встановлено судом та є доведеним.

У позовній заяві прокурор зазначає, що на даний час спірна земельна ділянка розташована в межах земель природно-заповідного фонду, а саме - національного природного парку "Голосіївський". Вказане також підтверджено Міністерством екології та природних ресурсів України у наданих суду письмових поясненнях.

Указом Президента України від 01.05.2014 року № 446/2014 "Про зміну меж національного природного парку "Голосіївський" змінено межі національного природного парку "Голосіївський" шляхом розширення його території на 6462,62 гектара за рахунок земель Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд", що включаються до складу національного природного парку "Голосіївський" без вилучення у землекористувача.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, останні містять належним чином засвідчену копію листа Комунального підприємства "Святошинське лісопаркове господарства" від 14.07.2014 року № 472, відповідно до якого, земельні ділянки (501 шт.), незаконно надані у власність громадянам рішеннями Коцюбинської селищної ради розміщені в частині кварталів 100, 101, 110, 111, 113, 116, 117 Київського лісництва та кварталів 18, 27, 51 Святошинського лісництва Святошинського лісопаркового господарства. Зазначені земельні ділянки увійшли до території національного природного парку "Голосіївський", який було розширено на підставі Указу Президента України № 446/2014 від 01.05.2014 року.

Разом з цим, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, що оскільки на даний час не розроблено документацію із землеустрою на розширені межі Національного природного парку Голосіївський відповідно до Указу Президента України від 01.05.2014 року №446/20174, то спірна територія не відноситься до земель природно-заповідного фонду, то спірна територія не відноситься до земель природно-заповідного фонду, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 7 Закону України Про природно-заповідний фонд України до встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

Згідно акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства Державної інспекції сільського господарства в Київській області від 18.03.2015 року № А62/180, засвідчену копію якого також надано до матеріалів справи, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3210946200:01:042:0078, відповідно до картосхеми, території перспективної для створення Святошинсько-Біличанської філії НПП "Голосіївський" попереднього функціонального зонування попадає в 111 квартал.

Таким чином, прокурором належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 73, 76-79 Господарського процесуального кодексу України доведено факт знаходження спірної земельної ділянки в межах Національного природного парку Голосіївський .

З огляду на викладене, суд першої інстанції правомірно встановив, що на момент вирішення спору, в силу приписів статей 122, 149 Земельного кодексу України, право розпорядження спірною земельною ділянкою віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, оскільки вона розташована на землях природно-заповідного фонду, які віднесено до природоохоронного призначення.

Щодо твердження скаржника, що судом першої інстанції не було досліджено питання наявності повноважень прокурора для звернення з відповідним позовом до суду, колегія суддів відзначає наступне.

Так, на думку прокурора, оскільки рішення Коцюбинської селищної ради, яке визнано недійсним в судовому порядку, про передачу у приватну власність фізичній особі спірної земельної ділянки, на яку в подальшому ТОВ "ГРІНІНВЕСТ" набуло права власності від особи, яка не мала права його відчужувати, така земельна ділянка підлягає поверненню на користь держави в особі законного розпорядника - Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 09.12.2015 у справі № 6-849цс15.

Прокурор, звертаючись з позовом у даній справі в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, обґрунтовує порушення інтересів держави у незаконному вибутті земельної ділянки, що належить до земель природоохоронного призначення, без згоди Кабінету Міністрів України та передачу її у приватну власність.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Пунктом 6 частини першої статті 2 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" визначено, що до основних завдань Кабінету Міністрів України належить, зокрема забезпечення рівних умов для розвитку всіх форм власності; здійснення управління об'єктами державної власності відповідно до закону.

Статтею 13 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень Кабінету Міністрів України належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.

Перший протокол ратифікований Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР і з огляду на приписи частини 1 статті 9 Конституції України, статті 10 Цивільного кодексу України застосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі статтею 17 Закону України від 23.02.2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується українськими судами як джерело права.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (рішення від 23.09.1982 року у справі "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції", рішення від 21.02.1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства") положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє правило стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010 року, "Сєрков проти України" від 07.07.2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009 року, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля, водні ресурси є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За правилами статей 4, 5 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі, відповідно, державної чи комунальної власності. В цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Отже, правовідносини, пов'язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 1, ч.ч. 1, 2 ст. 7 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави. Ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

За таких обставин, "суспільним", "публічним" інтересом звернення Прокуратури Київської області з вимогою витребування спірної земельної ділянки з володіння ТОВ "Грінінвест" у даній справі є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - зміни цільового призначення земель лісового фонду та безоплатної передачі у власність громадянам земельних ділянок і лісів із державного власності, а також захист суспільний інтересів загалом, права власності на землю Українського народу, лісів - національного багатства України та лісів, як джерела задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. "Суспільний", "публічний" інтерес полягає у відновленні правового порядку, в частині визначення меж компетенції органів державної влади та місцевого самоврядування, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю та ліси, захист такого права шляхом повернення в державну власність земель та лісів, що незаконно вибули з такої власності.

В питаннях оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і в питаннях наявності "суспільного", "публічного" інтересу, також визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за виключенням випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах (рішення в справах "Спорронґ і Льоннорт проти Швеції", "Булвес" АД проти Болгарії").

Отже, стосовно землі лісогосподарського призначення закон установлює пріоритет державної, комунальної власності на землю над приватною і, крім того, прямо забороняє органам місцевого самоврядування та органам виконавчої влади передавати в приватну власність ліси та землю відповідного цільового призначення поза складом угідь селянських, фермерських та інших господарств, або й у складі цих угідь, якщо площа ділянки більше, ніж 5 га.

Як вбачається з листа Генеральної прокуратури України від 31.05.2017 року № 05/1-324вих-17 (а.с. 55), Генеральною прокуратурою України розглянуті листи прокуратури області від 17.05.2017 № 05/1-1426вих-17 та від 26.05.2017 року № 05/1-1426-1вих-17 щодо можливості пред'явлення 42 позовів в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до ТОВ "Грінінвест", ТОВ "Білдгрупінвест", треті особи: Міністерство екології та природних ресурсів України, Національний природний парк "Голосіївський" про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння, а оскільки надані матеріали свідчать про необхідність застосування представницьких повноважень в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, пред'явлення таких позовів відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" доручається прокуратурі Київської області.

Згідно із інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання ВО "Укрдерліспроект" від 08.10.2014, спірна територія є лісами з радянських часів, а на підставі Постанови ЦК КПУ і Ради Міністрів УРСР від 20.06.1956 № 673 та рішення виконкому Київської міської ради від 07.08.1956 № 1186 створено Святошинське лісопаркове господарство, яке увійшло до складу управління земельної зони м. Києва, загальна площа Святошинського лісопаркового господарства на момент створення становила 14167 га. Згідно із розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 2715 від 17.12.2001 на виконання рішення Київської міської ради від 02.10.2001 № 59/1493, перейменовано: Київське державне комунальне об'єднання зеленого будівництва та експлуатації "Київзеленбуд" на Київське комунальне об'єднання зеленого будівництва та експлуатації "Київзеленбуд"; Державне комунальне підприємство Святошинське лісопаркове господарство на Комунальне підприємство "Святошинське лісопаркове господарство". Лісовпорядні роботи проводились в 1945-56, 1952-59, 1969, 1979, 1989, 1999, 2009 роках. Однак, при зміні назв юридичних осіб рішення про зміну цільового призначення земель не приймалось.

Тобто, прокуратура правомірно звернулась з позовом саме на захист інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України, який з 08.04.2012 року на підставі статей 122, 149 Земельного кодексу України від імені держави здійснює розпорядження землями лісогосподарського призначення незалежно від розміру їх площі та через одночасне знаходження спірної земельної ділянки на території об'єкта природно-заповідного фонду України - НПП "Голосіївський".

Відповідно до ч. 8 ст. 122 Земельного кодексу України, Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу.

Згідно ч. 9 ст. 149 Земельного кодексу України Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб'єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв'язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", крім випадків, визначених частинами п'ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 330 Цивільного кодексу України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього кодексу майно не може бути витребуване в нього.

Статтею 387 Цивільного кодексу України передбачено право власника витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Приписами ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України встановлено, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, зокрема, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Згідно ч. 3 ст. 388 Цивільного кодексу України, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках

Так, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що витребування спірних земельних ділянок із володіння відповідача відповідає критерію законності: воно здійснюється на підставі норми статті 388 Цивільного кодексу України у зв'язку з порушенням органом місцевого самоврядування вимог Лісового кодексу України та Земельного кодексу України, які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності, офіційні тексти зазначених нормативно-правових актів в актуальному стані є публічними та загальнодоступними. Сумніви суб'єктів звернення у правильності тлумачення та застосування цих норм судами не можуть свідчити про незаконність втручання в право власності.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що результат розгляду судом позову Першого заступника прокурора Київської області по суті не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого протоколу і заперечення скаржника з цього приводу є безпідставними.

У даному випадку спірна земельна ділянка вибула з власності держави поза волею належного розпорядника землі, що встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, а тому існують всі правові підстави для витребування її з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінінвест" на підставі ст. 388 Цивільного кодексуУкраїни (аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 29.01.2019 року у справі № 911/3570/17).

Щодо клопотання скаржника про застосування до позовних вимог Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІНІНВЕСТ" про витребування майна у справі №911/3311/17 строку позовної давності і відмовити в позові, колегія суддів відзначає наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Тобто, заява про застосування позовної давності може бути подана лише під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Разом з цим, колегія суддів приймає до уваги, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції (аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 24.10.2018 року у справі № 317/3698/15-ц).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач належним чином повідомлявся про час та місце розгляду позовної заяви Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІНІНВЕСТ" про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння на відповідну адресу (08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Покровська, буд. 1-Є). При цьому, колегія суддів відзначає, що дана адреса також зазначена скаржником в апеляційній скарзі.

Судом першої інстанції кореспонденція (ухвали суду від 04.12.201 року, 15.01.2018 року, 29.01.2018 року ) направлялася саме за адресою особи, яка була зазначена самим скаржником на аркуші 1 апеляційної скарги.

ПАТ Укрпошта здійснює доставку (вручення) поштових відправлень у відповідності до нормативних строків, визначених Правилами надання послуг поштового зв'язку, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів від 05.03.2009 року № 270 (далі - Правила).

У відповідності до Правил порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам визначається на підставі договору, що укладається юридичною особою з оператором поштового зв'язку за місцем обслуговування. Прості та рекомендовані поштові відправлення, повідомлення про надходження поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичні друковані видання, адресовані юридичним особам, можуть доставлятися з використанням абонентських поштових скриньок, що встановлюються на перших поверхах приміщень чи інших доступних для цього місцях або у канцелярії, експедиції тощо, розміщені на перших поверхах приміщень, чи видаватися в приміщеннях об'єкта поштового зв'язку представникам юридичних осіб, уповноваженим на одержання пошти. Водночас, саме юридична особа має обрати за договором з оператором поштового зв'язку за місцем свого обслуговування такий спосіб (порядок), за яким їй буде зручно отримувати кореспонденцію. І, як наслідок, нести негативні ризики в разі неотримання (зокрема, через нез'явлення чи несвоєчасне з'явлення свого представника до відділення зв'язку в розумні строки).

Місцезнаходження юридичної особи при здійсненні державної реєстрації, відповідно до Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , вноситься до відомостей про цю юридичну особу. Зі змісту частини 4 статті 17 вказаного Закону вбачається, що державній реєстрації підлягають і зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, тобто і зміна місцезнаходження, про що юридична особа має звернутись із відповідною заявою. Не вживши заходів для внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про зміну свого місцезнаходження (в разі такої зміни), юридична особа повинна передбачити або свідомо допускати можливість настання певних негативних наслідків (зокрема неотримання поштової кореспонденції).

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням, зокрема на закінчення встановленого строк зберігання (у даному випадку - згідно поштових повернень), то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. (Аналогічна позиція викладена постановах Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі №910/15442/17 та від 04.12.2018 року у справі №921/32/18).

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРІНІНВЕСТ" повідомлено належним чином про вчинення відповідної процесуальної дії (про порушення провадження у справі, тощо).

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про залишення даного клопотання без розгляду.

Разом з тим, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, що оскаржуване рішення було прийняте без участі відповідача та його представників, оскільки відповідні судові повістки не отримувалися останнім з невідомих причин і повернулися до суду, про що свідчать матеріали справи.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог.

Так, скаржники не надали суду мотивів та доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваному рішенні.

При цьому, колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України по. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обгрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії ).

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІНІНВЕСТ" - залишити без задоволення

2. Рішення Господарського суду Київської області від 12.02.2018 року у справі №911/3579/17 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №911/3579/17 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді М.Г. Чорногуз

О.М. Коротун

Дата складення повного тексту 25.03.2019 року.