Рішення

від 22.03.2019 по справі 904/232/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.03.2019м. ДніпроСправа № 904/232/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Соловйова А.Є. за участю секретаря судового засідання Гаркуші К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№80)", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Державної установи "Дніпровська виправна колонія (№89)", м. Дніпро

про відшкодування збитків у сумі 156 000,00 грн за договором зберігання №Х-3 від 07.05.2018

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 15.01.2019

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 12.02.2019

вільний слухач: ОСОБА_3, паспорт АО352878, виданий 22.07.2016

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№80)" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Державної установи "Дніпровська виправна колонія (№89)" (надалі - відповідач) про відшкодування збитків у сумі 156 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором зберігання №Х-3 від 07.05.2018, а саме: неповерненням майна на загальну суму 156 000,00 грн, чим завдано позивачу збитків у відповідній сумі.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження , призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 14.02.2019.

13.02.2019 відповідач подав через канцелярію суду відзив на позовну заяву , в якому зазначив, що не визнає позовні вимоги повністю, вважає їх незаконними та безпідставними. ДУ "Дніпровська виправна колонія (№89)" вказує, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту права; не надано доказів надання позивачу відмови в поверненні прийнятого на зберігання майна; не доведено всіх елементів цивільного правопорушення для встановлення наявності збитків.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2019 відкладено розгляд справи на 12.03.2019, оскільки на дату проведення судового засідання строк для подання відповіді на відзив не сплив.

11.03.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву про відшкодування збитків. В обґрунтування своїх заперечень проти відзиву позивач зазначає, що після його звернення з позовом про відшкодування збитків відповідач повернув частину майна, яке зберігалось за Договором, тому припущення відповідача про помилковість та неналежність способу захисту є безпідставним. Позивач вважає, що відповідач порушив свої зобов'язання за Договором, вчасно не повернув майно, у зв'язку з чим протиправними діями відповідача завдано збитків позивачу на суму, яка дорівнює вартості неповернутого майна.

В судовому засіданні оголошено перерву до 22.03.2019.

18.03.2019 відповідач подав через канцелярію суду заяву про долучення документів до матеріалів справи, а саме: копії акта приймання-передачі №3 від 16.10.2018 та копії акта №4 від 09.11.2018 до договору зберігання №Х-3 від 07.05.2018.

Суд долучив надані відповідачем документи до матеріалів справи.

В судове засідання 22.03.2019 з'явилися представники позивача та відповідача.

Позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, надав усні пояснення.

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог повністю, надав усні пояснення.

У судовому засіданні 22.03.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

07.05.2018 між Державним підприємством "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№80)" (далі - позивач, поклажодавець) і Державною установою "Дніпровська виправна колонія (№89)" (далі - відповідач, зберігач) укладений договір зберігання №Х-3 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання майно, перелік якого визначений в додатках (надалі - майно) у кількості та за вартістю згідно з специфікацією та за актом приймання-передачі.

Відповідно до п. 2.1.3. Договору зберігач забезпечує повне збереження майна, а після закінчення зберігання повертає поклажодавцю те саме майно або рівну кількість речей того самого роду і якості. Майно повинно бути повернене в тому самому стані, у якому воно було прийняте на зберігання, з урахуванням змін його природних властивостей.

Зберігач повертає майно повністю після припинення дії договору (п. 2.1.9. Договору).

За умовами п. 2.2.1 Договору поклажодавець передає на зберігання майно зберігачу за адресою: м. Дніпро, вул. Д. Галицького, 1, відповідно до ОСОБА_2 прийому-передачі.

В пункті 2.2.5. Договору сторони узгодили, що зберігач зобов'язується оплатити за поставлений товар поклажодавцю в строк до 10 грудня 2018 року.

Згідно з п. 4.1 Договору сторона, що постраждала від невиконання або неналежного виконання іншою стороною зобов'язань за договором, має право вимагати відшкодування завданих їй збитків.

У відповідності до п. 4.2. Договору зберігач несе відповідальність перед поклажодавцем у випадку втрати або знищення майна.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31 грудня 2018 року, а в частині розрахунків - до повного виконання. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п. 7.1 Договору).

На виконання умов Договору позивач передав на зберігання відповідачу виріб "Егоза" ф600мм у кількості 40 бухт загальною вартістю 78 000,00 грн, що підтверджується актом приймання-передачі № 1 від 07.05.2018 (арк.с. 17), який є додатком № 1 до договору зберігання №Х-3 від 07.05.2018.

04.09.2018 позивач передав відповідачу на зберігання виріб "Егоза" ф600мм у кількості 80 бухт загальною вартістю 156 000,00 грн, що підтверджується актом приймання-передачі № 2 від 04.09.2018 (арк.с. 18), який є додатком № 2 до договору зберігання №Х-3 від 07.05.2018.

16.10.2018 між сторонами було укладено договір № Г-315 (арк.с. 19-20), відповідно до п. 1.1. якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача виріб "Єгоза" ф600мм. За умовами п. 2.1. цього договору його загальна сума становить 39 000,00 грн, в т.ч. ПДВ 6 500,00 грн. На підставі накладної № 315 від 16.10.2018 (арк.с. 22) позивач передач відповідачу виріб "Єгоза" ф600мм у кількості 20 бухт на загальну суму 39 000,00 грн (з ПДВ). Вартість цього майна сплачена відповідачем на користь позивача в повному обсязі 18.10.2018, що підтверджується звітом про дебетові та кредитові операції за рахунком 26009010029281 "Підприємство ДКВС України" за 18.10.2018 (арк.с. 23).

09.11.2018 сторони уклали договір № Г-328 (арк.с. 24-25), відповідно до п. 1.1. якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача виріб "Єгоза" ф600мм. За умовами п. 2.1. цього договору його загальна сума становить 39 000,00 грн, в т.ч. ПДВ 6 500,00 грн. На підставі накладної № 80 від 09.11.2018 (арк.с. 27) позивач передач відповідачу виріб "Єгоза" ф600мм у кількості 20 бухт на загальну суму 39 000,00 грн (з ПДВ). Вартість цього майна сплачена відповідачем на користь позивача в повному обсязі 13.11.2018, що підтверджується звітом про дебетові та кредитові операції за рахунком 26009010029281 "Підприємство ДКВС України" за 13.11.2018 (арк.с. 28).

Отже, за актами приймання-передачі №1 від 07.05.2018, №2 від 04.09.2018 позивачем передано на зберігання відповідачу майно на загальну суму 234 000,00 грн (78 000,00 грн + 156 000,00 грн = 234 000,00 грн), з якого майно на суму 78 000,00 грн передано у власність відповідачу на підставі договорів № Г-315 від 16.10.2018, № Г-238 від 09.11.2018.

Позивач зазначає, що майно на суму 156 000,00 грн йому не повернено і залишилось на зберіганні у відповідача, що завдало збитків ДП "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№80)" в сумі 156 000,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

В силу ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов укладеного договору. Відповідно до вимог ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ч. 1 ст. 949 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України захист цивільних прав та інтересів здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків. У відповідності з приписами частиною 1 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частиною 2 ст. 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення : 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивач зазначає, що відповідач завдав Державному підприємству "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№80)" шкоди у розмірі вартості майна, яке залишилось на зберіганні і не повернено позивачу після припинення дії Договору.

При цьому позивач посилається на ст. 951 Цивільного кодексу України, яка передбачає відшкодування збитків, завданих поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі . Аналогічне положення міститься в п. 4.2 Договору, за яким зберігач несе відповідальність перед поклажодавцем у випадку втрати або знищення майна.

За приписами ч. 3 ст. 950 Цивільного кодексу України зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності.

Позивачем не надано доказів умисної або з грубої необережності втрати (нестачі) або пошкодження відповідачем майна , переданого за договором зберігання № Х-3 від 07.05.2018, тобто відсутні докази наявності такого елементу правопорушення, як збитки . Та як наслідок, відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача (яка полягає у неповерненні майна, переданого за договором зберігання) та збитками (втрати (нестачі) або пошкодження майна, переданого відповідачу за договором зберігання) .

Крім того, позивачем не надано доказів вчинення дій , передбачених пунктом 2.2.2 Договору зберігання, відповідно до якого позивач мав одержати Майно після припинення Договору в місці його здавання .

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про відшкодування збитків у сумі 156 000,00 грн за договором зберігання №Х-3 від 07.05.2018 є необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 вказаного Кодексу.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права, в свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Рішення суду повинні бути чіткими й однозначними, спрямованими на остаточне вирішення спору. Рішення суду не повинно породжувати нових спорів при його виконанні. Невірно обраний спосіб захисту порушеного права є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Суд звертає увагу, що звернення Державного підприємства "Підприємство ДКВС України (№80)" до суду з позовом про стягнення збитків, завданих втратою (нестачею) або пошкодженням речі, є передчасним.

В даному випадку кінцевою метою позову є повернення майна у володіння позивача. Цивільний кодекс України передбачає такий самостійний спосіб захисту права власності та інших речових прав, як витребування майна з чужого незаконного володіння - віндикація (стаття 388 ЦК України). Основним засобом захисту права власності є речово-правовий (віндикаційний позов), суть якого - витребування власником свого майна з чужого володіння. Отже, належним способом захисту права в даному випадку, з огляду на відсутність доказів втрати, пошкодження відповідачем майна, переданого за договором зберігання, є звернення позивача з позовом про витребування майна.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати у справі покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 80)" (50041, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця Шиферна, будинок 3, код ЄДРПОУ 08679758) до Державної установи "Дніпровська виправна колонія (№89)" (49102, м. Дніпро, вулиця Данили Галицького, будинок 1, код ЄДРПОУ 08562909) про відшкодування збитків у сумі 156 000,00 грн за договором зберігання №Х-3 від 07.05.2018 - відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 27.03.2019.

Суддя ОСОБА_4