Ухвала

від 26.03.2019 по справі 907/139/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про відмову у видачі судового наказу

"26" березня 2019 р.                     м. Ужгород                     Справа № 907/139/19

Суддя господарського суду Закарпатської області Ушак І.Г.,

розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ТД ПАРУС» м Донецька обл., місто Маріуполь

про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з боржника - товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОЕКСПЕРТ ПЛЮС", м. Мукачево

штрафу у розмірі 45 275,60 грн., нарахованого у зв'язку з невиконанням зобовязань за договором купівлі–продажу № 37/ПД/2017

ВСТАНОВИВ:

21.03.2019 р. до господарського суду Закарпатської області надійшла заява товариства з обмеженою відповідальністю «ТД ПАРУС», м. Маріуполь про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з боржника - товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОЕКСПЕРТ ПЛЮС", м. Мукачево грошової заборгованості на суму 45275,60 грн., що виникла за договором купівлі–продажу №37/ПД/2017 з урахуванням укладеної Додаткової угоди №1 та штрафу у розмірі 45 275,60 грн.                               26.03.2019 р. за вказаною заявою був виданий судовий наказ про стягнення з ТОВ "ТЕХНОЕКСПЕРТ ПЛЮС" на користь ТОВ «ТД ПАРУС» заборгованості на суму 45 275,60 грн. та у відшкодування судових витрат - суму 192,10 грн.

Дослідивши подану заяву в іншій частині - щодо вимог про стягнення з боржника 45 275,60 грн. штрафу внаслідок прострочення боржником виконання зобов'язань понад 30 календарних днів за договором купівлі – продажу №37/ПД/2017 від 17.05.2018р., суд приходить до висновку, що у цій частині заява про видачу судового наказу задоволенню не підлягає.

Згідно з приписами ст. ст. 216 – 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України.

Так, у пункті 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що розмір штрафних санкцій щодо окремих видів зобов'язань встановлюється законом, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При цьому суд зазначає, що вимоги про сплату пені, штрафу та передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України інших нарахувань (процентів річних та втрат від інфляції) у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю правовою природою не є основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов'язань.

Таким чином, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності, яка фактично не є заборгованістю у розумінні ст.148 Господарського процесуального кодексу України.

Суд зазначає, що вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ТД ПАРУС» про стягнення 45275,60 грн. штрафу внаслідок прострочення боржником виконання зобов'язань понад 30 календарних днів за договором купівлі–продажу №37/ПД/2017 від 17.05.2018р. хоча і мають грошовий характер, проте не є за своєю правовою природою грошовою заборгованістю, стосовно якої судом може бути видано судовий наказ на підставі ст.ст.147, 148 Господарського процесуального кодексу України.

Дана заява подана всупереч вимогам, встановленим ст.148 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим суд відмовляє у видачі наказу в частині вказаних вимог.

          Керуючись ст.ст. 147, 148, п. 3 ст. 152, 153, 234 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю «ТД ПАРУС», м. Маріуполь у видачі судового наказу про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОЕКСПЕРТ ПЛЮС", м. Мукачево штрафу на суму 45275,60 грн.

Суд звертає увагу заявника, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом строку, передбаченого ст. 256 ГПК України.

Суддя Ушак І.Г.