Рішення

від 26.03.2019 по справі 910/934/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.03.2019Справа № 910/934/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю ., при секретарі судового засідання Максимець В.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали господарської справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Фірма "Рудь"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Вайн Хауз Групп"

про стягнення 20 773, 11 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова Фірма "Рудь" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Вайн Хауз Групп" про стягнення 20 773, 11 грн., у тому числі 18 238, 68 грн. - основного боргу, 2 534, 43 грн. - пені.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідач неналежним чином здійснює розрахунки за поставлений товар згідно договору поставки № 01/06/18 від 01.06.2018.

За змістом статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/934/19. Задоволено клопотання позивача про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження. Вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

З метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору, суд ухвалою встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов. Однак, відповідач не скористався своїм правом та не подав письмовий відзив на позов.

Відповідно до частини дев'ятої статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач, про розгляд справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103049429480.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для підготовки до розгляду справи, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 76 та 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вважає, що ним в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами, у відповідності до положень статті 165 названого Кодексу.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова Фірма "Рудь" (позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Вайн Хауз Групп" (відповідач) 01.06.2018 укладено договір поставки № 01/06/18, відповідно до якого позивач зобов'язався поставити та передати у власність відповідачу товар, а останній прийняти та оплатити його вартість.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Строк дії договору № 01/06/18 відповідно до пункту 8.1 сторони встановили до 31.12.2018 та погодили, що договір автоматично подовжується на додаткові однорічні терміни у випадку, якщо не менше ніж за тридцять днів до закінчення його строку дії будь-яка сторона не повідомить іншу сторону у письмовій формі про свій намір припинити його дію.

За твердженням позовної заяви позивач у період з липня 2018 року по серпень 2018 року поставив відповідачу товар на суму 18 394, 26 грн.

В якості доказів, що підтверджують поставку товару за договором № 01/06/18 від 01.06.2016 позивач долучив до позовної заяви копії товарно-транспортних накладних № 95247 від 14.07.2018 на суму 4 702, 32 грн., № 99568 від 21.07.2018 на суму 6 330, 48 грн., № 104356 від 31.07.2018 на суму 3 219, 72 грн., № 111981 від 11.08.2018 на суму 3 968, 16 грн.

Доказів поставки товару на суму, зазначену позивачем в позовній заяві матеріали справи не містять та суду не надано.

Враховуючи наведене, судом встановлено, що позивач, у період з липня 2018 року по серпень 2018 року поставив, а відповідач прийняв морозиво на загальну суму 18 220, 68 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними № 95247 від 14.07.2018 на суму 4 702, 32 грн., № 99568 від 21.07.2018 на суму 6 330, 48 грн., № 104356 від 31.07.2018 на суму 3 219, 72 грн., № 111981 від 11.08.2018 на суму 3 968, 16 грн., копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Згідно пункту 3.3 договору поставки № 01/06/18 від 01.06.2018 оплата партії товару виконується шляхом банківського переказу на рахунок позивача протягом чотирнадцяти банківських днів з дати поставки товару.

Втім відповідач, в порушення умов договору поставки № 01/06/18 від 01.06.2018 не розрахувався за поставлений товар, у зв'язку з чим виникла заборгованість.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до частини першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають із підстав, установлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України, підставами для виникнення зобов'язань можуть бути різні юридичні факти. Зобов'язання можуть виникати з договорів, у тому числі з кредитних правовідносин.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки в матеріалах справи містяться належні докази поставки товару на суму 18 220, 68 грн., будь яких інших доказів, що підтверджують постачання відповідачу морозива згідно договору поставки № 01/06/18 від 01.06.2018 матеріали справи не містять та суду не надано, позовна вимога про стягнення з відповідача основного боргу підлягає частковому задоволенню. З урахуванням наведеного, до стягнення підлягає основний борг у розмірі 18 220, 68 грн.

Статті 216-218 Господарського кодексу України передбачають, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема, є господарські санкції.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов'язання сталось не з його вини.

У розумінні статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Положеннями пункту 3.5 договору поставки № 01/06/18 від 01.06.2018 сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату продукції відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Враховуючи, наведене, позовна вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 2 531, 93 грн. (період з 03.09.2018 по 21.01.2019), оскільки нарахування здійснюється на суму основного боргу у розмірі 18 220, 68 грн.

Таким чином, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 241-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Фірма "Рудь" до товариства з обмеженою відповідальністю "Вайн Хауз Групп" про стягнення 20 773, 11 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Вайн Хауз Групп" (04071, місто Київ, вулиця Щекавицька, будинок 37/48, квартира 1, ідентифікаційний код 35363688) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Фірма "Рудь" (03179, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 148/1, ідентифікаційний код 32106398) 18 220 (вісімнадцять тисяч двісті двадцять) грн. 68 коп. - основного боргу, 2 531 (дві тисячі п'ятсот тридцять одна) грн. 93 коп. - пені та 1 919 (одна тисяча дев'ятсот дев'ятнадцять) грн. 10 коп. - судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.Ю. Кирилюк