Рішення

від 26.03.2019 по справі 909/128/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.03.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/128/19 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпаттехноцентр",

вул. Автоливмашівська, 6 Г, с.Хриплин, м.Івано-Франківськ, 76495;

до відповідача: ОСОБА_1 акціонерного товариства "Івано-Франківський

локомотиворемонтний завод",

вул. Залізнична, 22, м.Івано-Франківськ,76018;

про стягнення 51 237,56грн, з яких: 40 092,56грн - інфляційні втрати, 11 145, 00грн - 3% річних,

за участю:

від позивача: ОСОБА_2 - представник, (довіреність №16 від 31.01.2019; посвідчення №674 від 19.12.2008);

від відповідача: ОСОБА_3 - начальник юридичної служби, (довіреність №01-19/ЮС від 02.01.2019).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпаттехноцентр" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до ОСОБА_1 акціонерного товариства "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод" про стягнення 51 237,56грн, з яких: 40 092,56грн - інфляційні втрати, 11 145, 00грн - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 07.02.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

При цьому судом взято до уваги приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950, ратифікованої Україною 17.07.1997 (набрала чинності для України 11.09.1997), якими гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, зокрема цивільного характеру. Одночасно реалізація "права на суд" передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого згідно із ст.32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Буланов та Купчик проти України» від 09.12.2010, «Чуйкіна проти України» від 13.01.2011).

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги вказуючи при цьому на:

- невиконання відповідачем рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 13.06.2017 у справі №909/432/17, у відповідності до якого у ПрАТ "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод" в наявності зобов"язання зі сплати ТОВ "Карпаттехноцентр" 229 832,60грн - основного боргу, 23 273,42грн - пені, 2 493,58грн -3% річних, 10 064,60грн - інфляційних втрат, 3 985,52грн - судового збору.

- приписи частини 2 статті 625 на підставі якої відповідачу нараховано 40 092,56грн - інфляційні втрати, 11 145, 00грн - 3% річних на суму основного боргу 229 832,60грн.

Позовні вимоги обґрунтовує приписами статей 526, 530, 625, 610 Цивільного кодексу України.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову, однак своїм правом наданим статтями 165, 251 Господарського процесуального кодексу України відповідач не скористався, письмового відзиву на позовну заяву, як і будь-яких доказів в підтвердження заперечень проти позову суду не подав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача та відповідача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає до задоволення.

Фактичні обставини справи вказують на те, що рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 13.06.2017 у справі №909/432/17 встановлено неналежне виконання ПрАТ "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод" грошового зобов"язання за договором поставки №06/16 від 25.01.2016, і як наслідок стягнено з ПрАТ "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод" на користь ТОВ "Карпаттехноцентр" 229 832,60грн - основного боргу, 23 273,42грн - пені, 2 493,58грн - 3% річних, 10 064,60грн - інфляційних втрат, 3 985,52грн - судового збору, про що видано наказ №656 від 30.06.2017.

У відповідності до листа Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області №02-19/В-20 від 04.02.2019 заборгованість згідно наказу Господарського суду Івано-Франківської області №656 від 30.06.2017 станом на 04.02.2019 не погашена.

Предметом судового розгляду є матеріально-правова вимога позивача про застосування до відповідача наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України у вигляді 40 092,56грн - інфляційних втрат, 11 145, 00грн - 3% річних за невиконання грошового зобов"язання встановленого рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 13.06.2017 у справі №909/432/17.

В силу статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно положень статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов"язання припиняється належним чином проведеним виконанням.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов"язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"яаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625 Цивільного кодексу України).

Виходячи з положень вище зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов"язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох відсотків річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Наведене стосується й випадків здійснених господарським судом відстрочки і розстрочки виконання рішення, зміни способу та порядку виконання судового рішення шляхом звернення стягнення на кошти боржника, оскільки за наявності таких випадків інфляційні процеси тривають, грошове зобов'язання залишається повністю або частково невиконаним і негативний вплив такої ситуації на позивача потребує відповідної компенсації згідно з вимогами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене вище, доведений перед судом факт невиконання відповідачем свого зобов"язання, зокрема щодо сплати основного боргу в сумі 229 832,60грн встановленого рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 13.06.2017 у справі №909/432/17 (не оскаржувалось ні в апеляційному ні в касаційному порядку та у відповідності до вимог закону набрало законної сили), а також беручи до уваги приписи статті 129 1 Конституції України, статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 18 Господарського процесуального кодексу України, у відповідності до яких судові рішення, що набрали законної сили є обов'язковими до виконання на всій території України, суд прийшов до висновку, про правомірність покладення позивачем на відповідача додаткових юридичних обов"язків, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України у вигляді 40 092,56грн - інфляційних втрат, 11 145, 00грн - 3% річних, нарахованих на суму основного боргу 229 832,60грн. за період вказаний позивачем у розрахунку (а.с.5-6), який перевірено судом та визнано арифметично правильним.

З огляду на вимоги частин 1,3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 51 237,56грн, з яких: 40 092,56грн - інфляційні втрати, 11 145, 00грн - 3% річних правомірна, обґрунтована, документально підтверджена і підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись статтею 129 1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, статтями 509, 526, 599, 625 Цивільного кодексу України, статтями 173, 193 Господарського кодексу України, статтями 73-79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпаттехноцентр" до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод" про стягнення 51 237,56грн - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод", вул. Залізнична, 22, м.Івано-Франківськ, 76018 (ідентифікаційний код 13655435) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпаттехноцентр", вул. Автоливмашівська, 6 Г, с.Хриплин, м.Івано-Франківськ, 76495 (ідентифікаційний код 30983573) 40 092,56грн (сорок тисяч дев"яносто дві грн 56 коп. )- інфляційних втрат, 11 145, 00грн (одинадцять тисяч сто сорок п"ять грн 00коп.) - 3% річних, 1 921,00грн (одну тисячу дев"ятсот двадцять одну грн 00коп.) - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 27.03.2019

Суддя С.Кобецька