Рішення

від 06.11.2018 по справі 0440/4931/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2018 року Справа № 0440/4931/18

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кадникова Г.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «НВК-93» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «НВК-93» (далі – ПП «НВК-93», позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0015601417 від 18.06.2018 року, винесеного Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області ( далі – ГУ ДФС у Дніпропетровській області, відповідач).

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він виконав передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту та має відповідні документи на підтвердження розміру податкового кредиту. Висновки відповідача, викладені в акті перевірки, ґрунтуються, зокрема, на наявності порушень податкового законодавства, допущених контрагентом позивача. При цьому, відповідно до вимог чинного законодавства, платник податків не несе відповідальності за порушення, допущені іншими підприємствами. Відображення в акті перевірки податкової інформації щодо ланцюгів господарських взаємовідносин та іншої інформації не стосується безпосередньо конкретних господарських відносин позивача з контрагентом. Підприємством дотримано вимоги розумної обережності при укладенні договору. Податковим органом не доведено, що договір поставки № 1209/1 від 12.09.2016 року, укладений позивачем з ТОВ «Грейдер Плюс» та договір підряду №2208/1 від 22.08.2016 року відповідно,порушують публічний порядок та не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Товари, зазначені в договорі, поставлені, результати господарських операцій відображені в податковому та бухгалтерському обліку. До перевірки надані всі первинні документи щодо господарських операцій з ТО«Грейдер Плюс». Крім того, посилання контролюючого органу на невідповідність товарно-транспортних накладних вимогам чинного законодавства, відсутність матеріальних ресурсів: оренди офісних, складських та виробничих приміщень, обладнання, електроенергії, неможливість встановлення походження товару не є підставою для беззаперечного висновку про нереальність господарських операцій, оскільки первинні документи складені відповідно до вимог чинного законодавства та підтверджують реальність господарських операцій. Враховуючи наведене, податкове повідомлення-рішення від №0015601417 від 18.06.2018 рокусуперечить вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 09.07.2018р. позовну заяву залишено без руху на підставі ст.169 КАС України, зі встановленням строку для усунення виявлених недоліків.

Позивачем усунуті виявлені недоліки позовної заяви шляхом надання відповідних документів.           07.09.2018р. року ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, за змістом якого проти задоволення позовних вимог заперечує, зазначивши, що висновки зроблені в акті перевірки є обґрунтованими, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення правомірним. Адже в ході проведеної перевірки ним було встановлено, що первинні документи містять загальні дані щодо робіт та не дають можливості встановити обсяг та характер робіт, осіб які виконували роботи, відповідальних осіб, яка кількість працівників виконувала роботи, скільки людино-годин потрачено на роботи, чиї інструменти, механізми, обладнання використовувались під час робіт, послуг. Також досліджені господарські відносини між ПП «НВК-93» та ТОВ «Грейдер Плюс» за договором поставки від 12.09.2016 року №1209/1. Так відповідач дійшов висновку про неможливість встановлення походження та якість товару, його транспортування, процедуру навантаження та розвантаження товарів, автомобільного перевізника. Надані Позивачем первинні документи не дають можливості зробити висновок щодо реальності господарських операцій.

05.10.2018 року від представника позивача надійшла письмова відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що висновки, викладені в акті перевірки, на підставі якого відповідачем винесено податкове повідомлення рішення, ґрунтуються переважно посиланням на на аналіз інформаційних даних «Єдиний реєстр податкових накладних» щодо контрагентів позивача.. За таких обставин, висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій, не можуть вважатися об'єктивними, повними та такими, що ґрунтуються на нормах законодавства. На думку позивача, сукупність первинних, платіжних, звітних та інших документів, які зазвичай супроводжують господарські операції, що позивач здійснював із контрагентом, підтверджує фактичне здійснення господарських операцій і не дає підстав для сумніву у їх реальності та товарності.

Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши норми діючого законодавства, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ПП «НВК-93» (код ЄДРПОУ 34986464), зареєстровано як суб'єкт господарської діяльності Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради 20.03.2007р. та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Соборному районі м. Дніпра; та є платником податку на додану вартість.

На підставі наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 10.05.2018р. №2608-п та направлення від 10.05.2018 року №2774, відповідно до п. 191.1 ст. 191, пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п.78.1 ст.78, п 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка Приватного підприємства «НВК-93» (код за ЄДРПОУ 13468510) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Грейдер Плюс» (код ЄДРПОУ 40626128) за період з 01.09.2016р. по 30.09.2016р. та подальшої реалізації товарів (робіт, послуг), придбаних у ТОВ «Грейдер Плюс» (код ЄДРПОУ 40626128) за період з 01.09.2016р. по 30.09.2016р.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки складено акт від 25.05.2018 року №27575/04-36-14-17/34986464, згідно висновку якого встановлено порушення:

-          п. 44.1 ст.44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 109605, 00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість за вересень 2016р. на загальну суму 109605, 00 грн.

Позивач, не погодившись з висновками, викладеними в акті перевірки, надав заперечення на акт перевірки від 25.05.2018 року №27575/04-36-14-17/34986464 до ГУ ДФС у Дніпропетровській області, рішенням якого від 13.06.2018 року №34084/10/04-36-14-17 висновки, викладені в акті перевірки є правомірними та такими, що відповідають нормам чинного законодавства України.

На підставі акту перевірки від 25.05.2018 року №27575/04-36-14-17/34986464відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 23.06.2018 року №0150101211, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 137006,25 грн., з яких «за податковими зобов'язаннями» - 109605,00 грн. та «за штрафними (фінансовими) санкціями» - 27401,25 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п 75.1 ст. 75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України(в редакції, чинній на момент проведення перевірки позивача, станом на 25.05.2018р.), контролюючі органи мають право, в тому числі проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після п Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Не може бути предметом планової документальної перевірки питання дотримання платником податків принципу "витягнутої руки", крім випадків перевірки дотримання платником податків вимог підпунктів 140.5.4, 140.5.6 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Документальною невиїзною позаплановою електронною перевіркою за заявою платника податків (далі - електронна перевірка) вважається перевірка, що проводиться на підставі заяви, поданої платником податків з незначним ступенем ризику, визначеним відповідно до пункту 77.2 статті 77 цього Кодексу, до контролюючого органу, в якому він перебуває на податковому обліку. Заява подається за 10 календарних днів до очікуваного початку проведення електронної перевірки, але не раніше офіційного повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, про запровадження проведення такої перевірки для відповідних платників податків: які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності; суб'єктів господарювання мікро-, малого; середнього підприємництва; інших платників податків. Форма заяви, порядок її подання, прийняття рішення про проведення електронної перевірки встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав:отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту;виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Тривалість перевірок, визначених ст.78 цього Кодексу, не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 5 робочих днів, для фізичних осіб - підприємців, які не мають найманих працівників, за наявності умов, визначених в абзацах третьому - восьмому цього пункту, - 3 робочі дні, інших платників податків - 10 робочих днів.

Продовження строків проведення перевірок, визначених у ст.78 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу не більш як на 10 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - не більш як на 2 робочих дні, інших платників податків - не більш як на 5 робочих днів.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у пп.78.1.7 п.78.1 ст.78 цього Кодексу, для фізичних осіб - підприємців, які не мають найманих працівників, проводиться у строк, визначений абзацом першим цього пункту, за наявності за два останні календарні роки одночасно таких умов:платником податку подано податкову декларацію про відсутність доходів від провадження господарської діяльності;платник податку не зареєстрований як платник податку на додану вартість;в контролюючих органах відсутня податкова інформація щодо:використання платником податку найманої праці фізичних осіб;відкритих платником податку рахунків у банках та інших фінансових установах.

Правомірність вищенаведеного податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області є предметом цієї адміністративної справи. Розглядаючи позовні вимоги про визнання протиправним та скасування вищевказаного податкового повідомлення-рішення, суд зазначає про таке.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙДЕР ПЛЮС» (підрядник) та Приватним підприємством «НВК-93» (замовник) укладено договір підряду від 22.08.2016р. №2208/1. За умовами договору замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати роботи з установлення зовнішніх зв'язків водопроводу В1, каналізації К1 та дощової каналізації К2 на об'єкті: Будівництво багатоквартирної житлової будівлі із вбудованими приміщеннями суспільного призначення по вул. Високовольтна, 14А в м. Дніпропетровськ (Дніпро), замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи на умовах даного Договору.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що загальна вартість робіт за даним договором визначена в Договірній ціні (Додаток №1), яка являється невід'ємною частиною Договору.

Оплата вартості робіт, які виконуються по даному Договору, здійснюється в безготівковій формі шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок Підрядника, зазначений в даному Договорі(п.3.2 Договору). Оплата вартості робіт, які виконуються по даному Договору, виконуються з моменту підписання актів здачі-приймання виконаних робіт не пізніше 10-ти банківських днів після закінчення виконаних робіт.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «ГРЕЙДЕР ПЛЮС» на адресу ПП «НВК-93» надано наступні акти виконаних послуг (робіт) та податкові накладні:

-          акти виконаних робіт – від 30.09.2016р. за номенклатурою: монтажні роботи В1 на загальну суму 240602,68 грн., з них ПДВ 40100,45 грн., від 30.09.2016р. за номенклатурою: монтажні роботи К1 на загальну суму 21722,40 грн., з них ПДВ 3620,40 грн., від 30.09.2016р. за номенклатурою: монтажні роботи К2 на загальну суму 230100,19 грн., з них ПДВ 38350,03 грн.;

-          податкові накладні – від 30.09.2016р. №59 на загальну суму з урахуванням ПДВ 410354,39 грн.

Також на підтвердження реальності виконання умов Договору позивачем було надано: договір про переведення боргу від 30.09.2016р. №2/160930, договір відступлення права вимоги від 30.09.2016р. №ВПВ-1/160930.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙДЕР ПЛЮС» (продавець ) та Приватним підприємством «НВК-93» (покупець) укладено договір поставки товарів від 12.09.2016р. №1209/1. За умовами даного Договору продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах, передбачених даним Договором, в кількості, асортименті та за цінами, зазначеними в специфікації чи накладних на відпуск товару (далі по тексту – товарна накладна), яка являється невід'ємною частиною даного Договору.

Згідно п. 2.1 Договору ціна за одиницю товару та вартість партії товару установлюється при постачанні кожної партії товару та зазначається в рахунках-фактурах на оплату товару чи товарній накладній, яка підписується обома сторонами. Загальну вартість Договору складає сума всіх товарних накладних, які являються невід'ємною частиною даного Договору (п. 2.2 Договору).

Поставка товару проводиться за рахунок продавця до пункту, погодженого сторонами. Адреса пункту розвантаження товару:м. Дніпропетровськ (Дніпро), вул. Високовольтна, 14А. Сторони можуть погодити інший порядок поставки товару – централізовано-кільцевими перевозками, за попереднім погодженням кількості, асортименту та часу поставки в письмовій чи усній формі. Покупець зобов'язаний повідомити продавця про зразки підписів матеріально-відповідальних осіб, які приймають товар та надати зразок відтиску печатки чи штампу, якими на супровідних документах засвідчується такий підпис (п. 3.2 Договору).

Відповідно до п. 5.1 Договору розрахунки за поставлений товар проводяться шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням на розрахунковий рахунок продавця, зазначений у даному Договорі, на умовах 100% передплати протягом трьох банківських днів з дати пред'явлення рахунку-фактури на партію товару.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «ГРЕЙДЕР ПЛЮС» на адресу ПП «НВК-93» надано наступні первинні документи:

-          податкова накладна: від 30.09.2016р. №59 за номенклатурою: труба стальна д. 530, труба ПЕ 100 315 SDR 17 на загальну суму з урахуванням ПДВ 165204,00 грн.;

-          видаткова накладна від 30.09.2016р. №РН=0930/09 на загальну суму з ПДВ 165204,00 грн.;

-          товарно-транспортна накладна від 30.09.2016р. №3009.

Однак, в ході перевірки відповідач виявив невідповідність товарно-транспортних накладних вимогам чинного законодавства, а саме: відсутні реквізити як «Автомобільний перевізник», номер посвідчення водія, не заповнені графи з відомостями про «Вантажно-розвантажувальні операції», асортимент придбаних товарів (робіт, послуг) не відповідає реалізованим.

Також контролюючим органом не встановлено придбання товару (робіт, послуг) необхідних для ведення господарської діяльності, а саме: оренда офісних, складських та виробничих приміщень, обладнання, електроенергії, газу.

За результатами аналізу ЄРПН за весь період діяльності ТОВ «ГРЕЙДЕР ПЛЮС» по ланцюгу взаємопов'язаних господарських операцій з руху робіт (послуг), реалізованих на адресу ПП «НВК-93» у вересні 2016 року (труба стальна д. 530, труба ПЕ 100 315 SDR 17, монтажні роботи), встановлена відсутність джерела їх законного введення в обіг та реального задекларованого виконання.

Відповідно бази даних Єдиного реєстру судових рішень, встановлено, що в межах кримінальних проваджень, внесених до ЄДР №22016101110000035 від 01.03.2016р., №42016040000000722 від 22.08.2016р., №42018101060000040 від 01.02.2018р. в ході розслідування встановлено, що до складу підприємств з ознаками фіктивності, які задіяні в злочинній схемі кримінального правопорушення відноситься ряд підприємств, у тому числі: ТОВ «Ділова столиця», яке є постачальником товарно-метеріальних цінностей підприємству ТОВ ««ГРЕЙДЕР ПЛЮС».

Внаслідок цього відповідач зробив висновки про порушення ПП «НВК-93» вимог п.198.3, п.198.6 ст.198 ПКУ, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за вересень 2016 року на загальну суму 109605,00 грн.

Проаналізувавши встановлені вище обставини справи, суд зазначає, що правила формування податкових зобов'язань за період, що перевірявся, врегульовані положеннями ПКУкраїни.

Так, відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПКУ, об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до п.200.1 ст.200 ПКУ, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п.200.2 ст.200 ПКУ).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.4 ст.200 ПКУ).

Відповідно до п.187.1 ст.187 ПКУ, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг – дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до змісту ст.188 ПКУ, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Разом з тим, згідно з п.198.3 ст.198 ПКУ, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду

Для покупця товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) платником податку, який здійснює операції з постачання таких товарів/послуг (п.201.10 ст.201 ПКУ).

Згідно з ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі – Закон №996-XIV) під господарською операцією розуміється дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За змістом ч.2 ст.9 Закону №996-XIV встановлені обов'язкові вимоги до первинних документів, які кореспондують із Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88.

Також пунктами 3, 4, 5 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015р. №727 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.10.2015р. за №1300/27745 (є чинним) визначено, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У ході судового розгляду справи судом було встановлено, та про це зазначалось вище, що за змістом первинних документів, наданих на підтвердження реальності проведених господарських операцій, вбачається можливим встановити зміст господарської операції. При цьому неналежне оформлення або відсутність ТТН на транспортування продукціїне може автоматично свідчити про безтоварність господарських операцій, за наявності інших належних доказів. З огляду на що, певні недоліки у ТТН або відсутність ТТНне може спричиняти для позивача негативних наслідків в аспекті свідчення про безтоварність господарської операції.

До таких само висновків прийшов і Верховний Суд, зокрема у постанові від 06.02.2018р., №К/9901/2030/17, справа №821/589/17.

Стосовно тверджень відповідача про невідповідності товару та неможливість дослідити походження товарів, робіт, послуг (труба стальна д. 530, труба ПЕ 100 315 SDR 17, монтажні роботи), суд зазначає наступне.

Позивачем надано до перевірки первинні документи, зокрема, видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт, що підтверджується реальність проведеної господарської операції, тобто відсутні сумніви щодо невідповідності придбаного та реалізованого товару.Тим більше, що відповідач не спростовує факт реєстрації податкових накладних в ЄРПН, тому відповідно до п.201.10 ст.201 ПКУ позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту ПДВ по зазначеним в акті податковим накладним.

Невідповідність ТТН з формальних підстав вимогам оформлення, сама по собі не свідчить про нереальність господарських операцій.

Будь-які документи мають силу первинних лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними навіть за наявності всіх формальних реквізитів.

В ході розгляду адміністративної справи судом у сукупності досліджено документи первинного бухгалтерського обліку, а саме: податкові та видаткові накладні, акти виконавчих робіт тощо, які свідчать про фактичне здійснення господарських операцій.

Посилання відповідача на те, що у ТОВ «ГРЕЙДЕР ПЛЮС» по ланцюгу постачання були відсутні ознаки реального здійснення підприємницької діяльності (відсутність складських приміщень, виробничих фондів, трудових ресурсів, витрат на ведення господарської діяльності, відсутність придбання послуг з оренди складських приміщень, навантажувально-розвантажувальних робіт, відсутність придбання товарів (послуг), необхідних для ведення господарської діяльності (газу, електроенергії тощо), ін.) не доводять неможливості реального здійснення задекларованих операцій, з урахуванням того, що використання у виробничій діяльності транспортних засобів та інших фондів на підставі договорів оренди, позички чи використання власного транспорту чинним законодавством не заборонено.

Також, щодо посилання в акті перевірки (арк. 47) на наявність в ЄДР кримінальних проваджень №22016101110000035 від 01.03.2016р., №42016040000000722 від 22.08.2016р., №42018101060000040 від 01.02.2018р., суд виходить з приписів ч.2 ст.90 КАС України, а саме: жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Відповідно до ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в межах такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагенами.

Такої ж позиції дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 27.03.2018р. у справі №816/809/17.

Відтак, суд не приймає посилання відповідача на наявність кримінальних проваджень відносно контрагента позивача, оскільки такі провадження не завершені вироком на момент розгляду даної справи.

Отже, будь-які порушення, встановлені податковим органом в діяльності контрагентів позивача, наявність порушених кримінальних проваджень, не можуть бути самостійною підставою для визнання недійсними господарських відносин з виконання робіт, які з боку контрагентів в повному обсязі підтверджено договором субпідряду, актами про виконання робіт, іншими первинними документами бухгалтерського обліку.

Відповідно до частин 1, 2, 3, 5 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу, а суд згідно зі ст.90 цього Кодексу, оцінюєдокази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням принципу змагальності, диспозитивності та офіційного зясування всіх обставин у справі (ст.9 КАС України), положення Кодексу адміністративного судочинства Українипередбачають не лише обов'язок суб'єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч.2 ст.77 КАС України), але й обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1 ст.77 КАС України).

Приймаючи до уваги викладене вище, суд прийшов до висновку, що доводи позивача в обґрунтування своїх вимог підтверджуються матеріалами справи. Адже в ході розгляду справи суд прийшов до висновку, що проведені позивачем у перевіряємий період господарські операції були фактично здійснені та є реальними. Крім того, вони призвели до настання реальних змін майнового стану платника податків, а первинні документи, досліджені судом, містять відомості про господарську операцію, які підтверджують її здійснення.

З урахуванням викладеного, винесене на підставі висновків, викладених в акті перевірки, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправними та підлягає скасуванню.

Повноваження суду при вирішенні спору визначені ч.2 ст.2 КАС України.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, враховуючи, що адміністративний позов задоволено повністю, сплачена позивачем платіжним дорученням №331 від 03.07.2018р. сума судового збору у розмірі 2055грн.12коп., підлягає поверненню.

Керуючись ст.ст.90, 139, 241-246, 255, 258, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позовПриватного підприємства «НВК-93» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення– задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0015601417 від 18.06.2018 року, винесене Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області.

Стягнути на користь Приватного підприємства «НВК-93» (код ЄДРПОУ 13468510, 49000, м.Дніпро, вул.Гоголя, буд.15) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856, 49000, Дніпропетровська обл., м.Дніпро, вул.Сімферопольська, буд.17-а) судовий збір у розмірі 2055,12 (дві тисячі п'ятдесят п'ять грн. 12 коп.)

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимогстатті 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене встроки, передбачені статтею295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г. В.Кадникова