Рішення

від 27.03.2019 по справі 480/629/19

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                     СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                   Р І Ш Е Н Н Я

                                         І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2019 р.                                                             Справа №480/629/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Кравченка Є.Д., розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Громадського об'єднання "Професійна асоціація фахівців фармації Сумської області" до Управління охорони здоров'я Сумської обласної державної адміністрації про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,-

                                                  В С Т А Н О В И В:

Громадське об'єднання "Професійна асоціація фахівців фармації Сумської області" (далі - позивач) звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління охорони здоров'я Сумської обласної державної адміністрації (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправною відмову у наданні публічної інформації Управлінням охорони здоров'я Сумської обласної державної адміністрації за запитом про надання публічної інформації ГО «Професійна асоціація фахівців фармації Сумської області» № 2 від 14.01.2019;

- зобов'язати Управління охорони здоров'я Сумської обласної державної адміністрації надати інформацію, зазначену у запиті ГО «Професійна асоціація фахівців фармації Сумської області» № 2 від 14.01.2019.

- розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи;

- у рішенні суду за наслідками розгляду справи за цим позовом зазначити про його негайне виконання.

- стягнути з відповідача витрати на розгляд цієї справи, а саме: витрати на правничу допомогу у розмірі 10571,60 грн. та сплачений за подання позову судовий збір у розмірі 1921,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Громадське об'єднання «Професійна асоціація фахівців фармації Сумської області» 14.01.2019 звернулося до відповідача із запитом № 2 про надання публічної інформації, в якому просило надати інформацію про кількість проведених операцій по заміні кришталика (фако) та лікування катаракти, які проводились на базі обласної клінічної лікарні в офтальмологічному відділенні за 2017 та 2018 роки, в розрізі кожного місяця окремо.

23.01.2019 листом № 01.23/3 відповідач відмовив у наданні інформації, мотивуючи відмову тим, що публічною інформацією є тільки інформація про використання бюджетних коштів, а у даному випадку бюджетні кошти не витрачалися.

При цьому, позивач вважає, що відповідачем був зроблений необгрунтований, не підтверджений жодним законом чи підзаконним нормативним актом, висновок про те, що Управління охорони здоров'я Сумської обласної державної адміністрації є розпорядником публічної інформації виключно стосовно використання бюджетних коштів.

Позивач зазначає, що Управління охорони здоров'я Сумської обласної державної адміністрації є структурним підрозділом Сумської обласної державної адміністрації, який забезпечує на території Сумської області реалізацію державної політики в галузі охорони здоров'я, державної та регіональної політики щодо лікарського забезпечення населення і закладів охорони здоров'я; прогнозування розвитку мережі закладів охорони здоров'я, нормативне забезпечення населення медико-санітарною допомогою, та є розпорядником інформації з цих питань, а, відповідно до покладених на нього завдань, розглядає звернення громадян, підприємств, установ, організацій, у тому числі об'єднань громадян, фізичних осіб-підприємців, депутатські звернення та запити в порядку, передбаченому чинним законодавством, забезпечує виконання вимог законодавства України про доступ до публічної інформації.

Таким чином, листом від 23.01.2019 № 01.23/3 відповідач неправомірно відмовив у наданні інформації, чим порушив право позивача на доступ до публічної інформації.

23.07.2018 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що збирання та подання статистичної звітності, її опрацювання в сфері медицини області здійснює обласний комунальний заклад Сумської обласної ради «Обласний інформаційно-аналітичний центр медичної статистики м. Суми». На запит відповідача комунальний заклад Сумської обласної ради «Обласний інформаційно-аналітичний центр медичної статистики м. Суми» надав інформацію про те, що подання статистичної звітності закладами охорони здоров'я області та проведення моніторингу рейтингових показників діяльності та ресурсного забезпечення закладів охорони здоров'я області здійснюється на підставі галузевих наказів Міністерства охорони здоров'я України. Згідно наказу Міністерства охорони здоров'я України від 21.07.2000 № 172 «Про упорядкування ведення статистичної звітності і ліквідації незаконної звітності в установах та закладах охорони здоров'я» заборонено збір різноманітної інформації, яка не міститься в облікових та звітних формах. Таким чином, відповідач зазначає, що не міг надати інформацію, яку в нього вимагав позивач, оскільки саме такою інформацією управління не володіє, і не зобов'язане відповідно до його компетенції володіти. Також відповідач зауважує, що терміни подання до Міністерства охорони здоров'я України статистичної звітності за 2018 рік від області, на час надходження запиту позивача, ще не настали, і будь-яка інформація щодо річних даних не була зібрана у звіті форми № 20 обласним комунальним закладом Сумської обласної ради «Обласний інформаційно-аналітичний центр медичної статистики м. Суми» і відповідно не перебувала у розпорядженні управління охорони здоров'я Сумської обласної державної адміністрації. Відповідач наголошує, що запитувана інформація не створювалась будь яким суб'єктом галузевого підпорядкування у сфері охорони здоров'я управлінню і не могла бути створена.

Також, відповідач заперечує щодо стягнення витрат на розгляд цієї справи, а саме витрат на правничу допомогу у розмірі 10571,60 грн., оскільки вони не підтверджені належними доказами.

Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 14.01.2019 Громадське об'єднання "Професійна асоціація фахівців фармації Сумської області" звернулося до відповідача з запитом № 2 про надання публічної інформації, в якому просило надати інформацію про кількість проведених операцій по заміні кришталика (фако) та лікування катаракти, які проводились на базі обласної клінічної лікарні за адресою: м. Суми, вул. Троїцька, 28/А в офтальмологічному відділенні за 2017 та 2018 роки, в розрізі кожного місяця окремо. (а.с. 15).

Листом від 23.01.2019 № 01-28/3 відповідач повідомив позивача, що згідно ст. 68 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації», ст. 3, 13, 37 Основ законодавства України про охорону здоров'я, управління охорони здоров'я Сумської обласної державної адміністрації та заклади охорони здоров'я є розпорядниками публічної інформації виключно в частині даних щодо використання бюджетних коштів або стосовно виконання делегованих владних повноважень. Таким чином, запитувана інформація не відноситься до публічної, оскільки бюджетні кошти не витрачалися. Враховуючи вищевикладене, управління охорони здоров'я Сумської обласної державної адміністрації вимушене відмовити в наданні запитуваної інформації. (а.с. 16).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

За визначенням ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Отже, публічна інформація може бути двох видів: 1) створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством; 2) яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Одним зі шляхів забезпечення доступу до інформації є її надання за запитами на інформацію (ч. 2 ст. 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про доступ до публічної інформації» суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 13 цього Закону, розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядники інформації зобов'язані 1) оприлюднювати інформацію про свою діяльність та прийняті рішення; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії' інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації; 6) надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.

Положеннями ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначені вимоги до запиту на інформацію.

Так, запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі

Запит на інформацію має містити: 1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі

З метою спрощення процедури оформлення письмових запитів на інформацію особа може подавати запит шляхом заповнення відповідних форм запитів на інформацію, які можна отримати в розпорядника інформації та на офіційному веб-сайті відповідного розпорядника. Зазначені форми мають містити стислу інструкцію щодо процедури подання запиту на інформацію, її отримання тощо.

Згідно із ст. 21 Закону України «Про доступ до публічної інформації» інформація на запит надається безкоштовно. У разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Розмір фактичних витрат визначається відповідним розпорядником на копіювання та друк в межах граничних норм, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо розпорядник інформації не встановив розміру плати за копіювання або друк, інформація надається безкоштовно.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено випадки, у яких розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, а саме: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.

З положень наведеної вище норми Закону вбачається, що перелік випадків, у яких розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником (ч. 3 ст.22 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

У відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.

Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовій формі (ч.ч. 4, 5 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Відмовляючи надати інформацію на запит позивача, відповідач по справі зазначив, що управління охорони здоров'я Сумської обласної державної адміністрації та заклади охорони здоров'я є розпорядниками публічної інформації виключно в частині даних щодо використання бюджетних коштів або стосовно виконання делегованих владних повноважень. Таким чином, запитувана інформація не відноситься до публічної, оскільки бюджетні кошти не витрачалися.

Не погоджуючись із твердженням відповідача, суд зазначає, що за визначенням ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 21 Закону України «Про доступ до публічної інформації» до інформації з обмеженим доступом не можуть бути віднесені відомості про стан здоров'я населення, його життєвий рівень, включаючи харчування, одяг, житло, медичне обслуговування та соціальне забезпечення, а також про соціально-демографічні показники, стан правопорядку, освіти і культури населення.

Отже, відповідач помилково звужує поняття публічної інформації, відносячи до нього лише інформацію щодо використання бюджетних коштів.

Таким чином, суд вважає, що викладена у листі від № 23.01.2019 № 01-23/3 відмова у наданні інформації на запит позивача з вищевказаних підстав є протиправною та підлягає скасуванню.

У письмовому відзиві на позовну заяву відповідач посилається як на підставу відмови на відсутність у нього запитуваної інформації, а також відсутність обов'язку володіти такою інформацією.

Проте, суд не погоджується із даною позицією відповідача та зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 1,2 «Положення про Управління охорони здоров'я Сумської обласної державної адміністрації», затвердженого розпорядженням голови Сумської обласної державної адміністрації від 05 листопада 2018 року № 653-ОД (далі - Положення) Управління охорони здоров'я Сумської ОДА є структурним підрозділом Сумської обласної державної адміністрації, що утворюється розпорядженням голови Сумської обласної державної адміністрації і в межах Сумської області забезпечує виконання покладених на управління завдань. УОЗ Сумської ОДА у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства охорони здоров'я України, іншими нормативно-правовими актами, Регламентом Сумської обласної державної адміністрації, розпорядженнями голови Сумської обласної державної адміністрації та дорученнями її керівництва (голови, його першого заступника, заступників), рішеннями Сумської обласної ради, а також цим Положенням.

Відповідно до п. 6 цього Положення, УОЗ Сумської ОДА:

2) в установленому чинним законодавством порядку здійснює:

організаційне і методичне керівництво роботою закладів охорони здоров'я з питань надання лікувально-профілактичної допомоги та забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя у закладах охорони здоров'я на території Сумської області;

контроль на основі галузевих стандартів у сфері охорони здоров'я за якістю та обсягом надання медичної допомоги закладами охорони здоров'я;

моніторинг та інформаційний супровід процесів реформування;

3) забезпечує у межах своїх повноважень:

захист прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб;

доступ до публічної інформації, розпорядником якої воно є;

координацію та аналіз діяльності закладів охорони здоров'я області;

розгляд у визначений чинним законодавством строк звернень громадян та їх об'єднань, вживає заходи для усунення причин, що породжують скарги громадян про порушення їх прав і законних інтересів, здійснює контроль за цією роботою в закладах охорони здоров'я;

4) у межах та порядку, визначених Регламентом Сумської обласної державної адміністрації бере участь у підготовці заходів щодо регіонального розвитку, пропозицій до проектів програм соціально-економічного розвитку області та проектів обласного бюджету, поданні їх на розгляд Сумської обласної державної адміністрації та забезпеченні їх виконання;

виконанні загальнодержавних, регіональних, інших програм в галузі охорони здоров'я;

5) організовує:

роботу з укомплектування, зберігання, обліку, використання та передавання документів Національного архівного фонду до Державного архіву Сумської області;

6) сприяє:

у межах своєї компетенції органам місцевого самоврядування у вирішенні питань соціально-економічного розвитку відповідної території;

реалізації права громадян на участь в управлінні охороною здоров'я шляхом проведення відповідної громадської експертизи, налагодження діяльності громадських консультативних або наглядових рад, громадських організацій працівників охорони здоров'я та інших об'єднань громадян;

8) аналізує стан та тенденції соціально-економічного розвитку в галузі охорони здоров'я в межах області та вживає заходів щодо усунення недоліків;

13) вивчає стан здоров'я населення, вживає заходи щодо запобігання і зниження захворюваності та втрати працездатності, а також збільшення тривалості життя людей;

15) готує пропозиції та забезпечує організацію виконання заходів щодо проведення реформування у сфері охорони здоров'я, подає їх на розгляд голови Сумської обласної державної адміністрації;

16) визначає потребу в лікарських засобах, виробах медичного призначення, медичному обладнанні закладів охорони здоров'я області та інвентарі, паливі, засобах автотранспорту закладів охорони здоров'я, що утримуються за рахунок коштів обласного бюджету;

22) проводить моніторинг, аналіз громадської думки щодо якості та доступності медичного обслуговування населення області, забезпечує підготовку пропозицій для урахування зазначеної інформації під час формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони здоров'я;

30) виконує інші функції, пов'язані з реалізацією покладених на Сумську обласну державну адміністрацію завдань у сфері охорони здоров'я;

31) здійснює інші передбачені законодавством повноваження.

Відповідно до п. 7 Положення УОЗ Сумської ОДА для здійснення повноважень та виконання завдань, зазначених вище, має право одержувати в установленому порядку від інших структурних підрозділів Сумської обласної державної адміністрації, органів місцевої влади та самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності інформацію, документи та інші матеріали, а від місцевих органів державної статистики безоплатно статистичні дані, необхідні для виконання покладених на нього завдань.

Таким чином, суд дійшов висновку, що Управління охорони здоров'я Сумської Сумської обласної державної адміністрації є структурним підрозділом Сумської обласної державної адміністрації, який забезпечує на території Сумської області реалізацію державної політики в галузі охорони здоров'я, державної та регіональної політики щодо лікарського забезпечення населення і закладів охорони здоров'я, прогнозування розвитку мережі закладів охорони здоров'я, нормативне забезпечення населення медико-санітарною допомогою, а тому є розпорядником інформації з питань діяльності закладів охорони здоров'я області.

Щодо посилання відповідача на те, що запитувана інформація не міститься у формах статистичної звітності, а збір різноманітної інформації, яка не міститься в облікових та звітних формах заборонено, то суд не бере їх до уваги, оскільки вказані обставини не можуть свідчити про відсутність запитуваної інформації та не звільняють відповідача від обов'язку надати таку інформацію на запит.

Відповідно до ч. 2, 30 ст. 78 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи викладене, суд вважає, відповідачем належно не доведено наявність підстав для відмови у наданні інформації на запит позивача, а тому позовні вимоги в частині визнання протиправною відмови у наданні публічної інформації Управлінням охорони здоров'я Сумської обласної державної адміністрації за запитом про надання публічної інформації ГО «Професійна асоціація фахівців фармації Сумської області» № 2 від 14.01.2019 та зобов'язання Управління охорони здоров'я Сумської обласної державної адміністрації надати інформацію, зазначену у запиті ГО «Професійна асоціація фахівців фармації Сумської області» № 2 від 14.01.2019 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За приписами ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частинами 1, 4 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 5 ст. 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України гарантовано свободу договору, тобто відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076) адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Доказами того, що особа є адвокатом, виходячи з положень ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 6, ст. 17 Закону № 5076, є свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю в поєднанні з витягом з Єдиного реєстру адвокатів України на момент подання клопотання про відшкодування правової допомоги.

Згідно із п.п. 1, 2, 6 ч. 1, ч. 2 ст. 19 Закону № 5076 до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги можуть бути серед іншого: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер (ч. 1 ст. 26 Закону № 5076).

Статтею 30 Закону № 5076 визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На виконання наведених положень представник позивача надав до суду: копію договору про надання правової допомоги від 30.11.2018, укладений між адвокатським бюро "Галімон компанії Федорченко" та громадською організацією "Професійна асоціація фахівців фармації Сумської області" (а.с. 17-18), копію акта про приймання-передачі наданих послуг правової допомоги 18.02.2019 (а.с. 19), копію квитанції від 19.02.2019 № 0.0.1272834747.1 (а.с. 20), якою підтверджується переказ коштів на суму 10571,60 грн. від ГО "Професійна асоціація фахівців фармації Сумської області" на рахунок адвокатського бюро "Галімон компанії Федорченко". Крім того, в матеріалах справи містяться ордер адвоката серії СМ № 15/02-19 (а.с. 21) та копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 14.05.2015 серії СМ № 000421 (а.с. 22). Суд зазначає, що представник позивача не надав копію витягу з Єдиного реєстру адвокатів України на підтвердження державної реєстрації адвокатського бюро "Галімон компанії Федорченко".

Як встановлено з акта про приймання-передачі наданих послуг правової допомоги від 18.02.2019 загальна сума послуг, наданих виконавцем замовнику станом на 18.02.2019 становить 10 571,60 грн.

Зі змісту статті 134 КАС України випливає, що окрім того, що зазначена стаття забезпечує право особи на правову допомогу, з іншого боку, вона запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу, в т.ч. неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в ч. 5 цієї статті. Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано в кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Водночас, дослідивши матеріали справи, акт про надані послуги професійної правничої допомоги, оцінивши усі необхідні аспекти цієї справи: складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, ціну позову та значення справи для сторони, суд вважає, що справа не потребувала значних затрат часу, підготовка цієї справи не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи.

Суд зазначає, що при визначені відшкодування витрат на суму гонорару адвоката, суд виходить з реальності адвокатських витрат (чи мали місце ці витрати, чи була в них необхідність) а також розумності їх розміру. Такі критерії застосовує Європейській суд з прав людини. У справі "East/West Allianse Limited" суд зазначив, що заявник має право на компенсацію судових витрат, тільки якщо буде доведено, що такі витрати фактично мали місце, були неминучі, а їх розмір є обґрунтованим.

Отже, у даному випадку заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 10571,6 грн. не є співмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт. Ця справа відноситься до справ незначної складності та відповідно до ст. 263 КАС України розглядається в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи, а відтак суд дійшов висновку, що на користь позивача належить стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500,00 грн.

Крім того, на підставі ч. 1 ст. 139 КАС України на користь позивача належить стягнути понесені ним судові витрати зі сплаті судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви до суду, в сумі 1921, 00 грн. згідно з квитанцією від 19.02.2019 № 0.0.1272832371.1.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Щодо клопотання позивача про негайне виконання рішення суду у даній справі, то суд відмовляє у його задоволенні, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію.

Згідно із ч. 1 ст. 371 КАС України негайно також виконуються рішення суду, прийняті в адміністративних справах, визначених пунктами 1, 5 частини першої статті 263, пунктами 1-4 частини першої статті 283 цього Кодексу.

Враховуючи, що у даній справі позивач оскаржує відмову у наданні інформації на запит, тобто дії, а не бездіяльність суб'єкта владних повноважень щодо розгляду звернення або запиту на інформацію, суд дійшов висновку, що дана справа не відноситься до категорії справ, у яких рішення суду підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

                                         В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Громадського об'єднання "Професійна асоціація фахівців фармації Сумської області" до Управління охорони здоров'я Сумської обласної державної адміністрації про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову у наданні публічної інформації Управлінням охорони здоров'я Сумської обласної державної адміністрації на запит про надання публічної інформації Громадського об'єднання «Професійна асоціація фахівців фармації Сумської області» від 14.01.2019 № 2.

Зобов'язати Управління охорони здоров'я Сумської обласної державної адміністрації надати інформацію, зазначену у запиті № 2 «Професійна асоціація фахівців фармації Сумської області» від 14.01.2019 № 2.

Стягнути на користь Громадського об'єднання "Професійна асоціація фахівців фармації Сумської області" (40022, м. Суми, вул. Троїцька, 28А, ідентифікаційний код 33078608) за рахунок бюджетних асигнувань Управління охорони здоров'я Сумської обласної державної адміністрації (40009, м. Суми, вул. Першотравнева, 29, ідентифікаційний код 02013142) витрати на правову допомогу у розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя                                         Є.Д. Кравченко