Рішення

від 27.03.2019 по справі 482/1743/17

НОВООДЕСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

27.03.2019

Справа № 482/1743/17

Номер провадження 2/482/99/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2019 року м. Нова Одеса

Новоодеський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Баранкевич В.О.

секретаря судового засідання - Андрусенко В.А.,

з участю представника позивача Антонівської сільської ради - Ткаленко Т.С.,

відповідача ОСОБА_3, представника відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нова Одеса цивільну справу за позовом Антонівської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області до ОСОБА_3, неповнолітніх ОСОБА_5, ОСОБА_6, в інтересах яких діє ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - орган опіки та піклування Новоодеська РДА Миколаївської області про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2017 року Антонівська сільська рада Новоодеського району Миколаївської області, в особі сільського голови Ткаленко Т.С. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, неповнолітніх ОСОБА_5, ОСОБА_6, в інтересах яких діє ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - орган опіки та піклування Новоодеська РДА Миколаївської області про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Вказану справу автоматизованою системою документообігу суду визначено в провадження судді ОСОБА_12, якого на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 17.10.2017 року звільнено у відставку.

Відповідно до повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2017 р., справу перерозподілено в провадження судді Баранкевич В.О.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що Антонівська сільська рада Новоодеського району Миколаївської області є власником житлового приміщення, а саме квартири АДРЕСА_1.

01.09.2012 року між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди квартири № 1, згідно якого позивач як Орендодавець надав, а відповідач як Орендар прийняв у строкове користування вказану квартиру для постійного проживання за умови медичної роботи орендаря в Антонівському ФАПі.

Відповідач та її неповнолітні діти: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстровані у вказаній квартирі.

В даний час відповідач звільнена та не працює в Антонівському ФАПі, не проживає у вказаній квартирі з січня 2015 року, забрала свої особисті речі та речі дітей, оскільки вийшла заміж та проживає разом з чоловіком та своїми неповнолітніми дітьми в його будинку в АДРЕСА_3.

Реєстрація місця проживання відповідача та її неповнолітніх дітей у квартирі, перешкоджає Територіальній громаді, як власнику, у користуванні її власністю, тому просить про визнання відповідача та її неповнолітніх дітей такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1.

В судовому засіданні представник позивачаАнтонівської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області - сільський голова Ткаленко Т.С. позовні вимоги територіальної громади підтримала, просила про їх задоволення.

Відповідач та її представник позовних вимог позивача не визнали, відповідач подала заперечення, в якому вказала, що в договорі №1 оренди квартири, а саме п.3.3 даного договору зазначено, що після закінчення строку Договору Орендар має переважне право його поновлення на новий строк. У цьому разі, якщо жодна сторона в термін за 1 місяць до закінчення терміну даного Договору письмово не повідомить про його розірвання, даний договір автоматично пролонгується на термін 10 років. Зазначила, що не згодна з Актом здачі-прийому квартири в оренду, в якому говориться про задовільний стан квартири. Вказала, що проживала в АДРЕСА_1 з моменту своєї праці в Антонівському ФАПі з 18.06.2012 р., в квартирі не було ані води, ані каналізації, опалення не було.

Зазначила, що у вказаній квартирі не проживає з 06.01.2015 року, так як під час пожежі, згоріло її майно. В подальшому, відповідачем було подано доповнення до заперечень, в якому, з посиланнями на вимоги ст.71 ЖК України, відповідач вказала, що відсутність її сім'ї за адресою реєстрації місця проживання має виключно поважні причини, більш того, вона має намір здійснити ремонтні роботи та в подальшому проживати та користуватися квартирою згідно договору оренди.

За такого, просила суд відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - органу опіки та піклування Новоодеська РДА Миколаївської області в судове засідання не з'вився, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розщгляду справи, але надав висновок, яким орган опіки та піклування не заперечує проти задоволення позовних вимог Антонівської сільської ради, посилаючись на те, що неповнолітні діти відповідача: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, фактично, з січня 2015 року проживають в будинку в АДРЕСА_3 разом зі своєю матір'ю - відповідачем по справі, в будинку, який належить законному чоловікові відповідача - ОСОБА_7.

Підставами проживання та користування квартирою АДРЕСА_1, яка належить на праві власності територіальній громаді в особі Антонівської сільської ради, зареєстрованих в ній позивача та її неповнолітніх дітей, було лише укладення строкового договору оренди житла від 01.09.2012 р., який був укладений на строк 4 роки і, термін дії якого скінчився 01.09.2016 року без його продовження. Обов'язковою умовою цього договору оренди житла і підставою для проживання відповідача та її неповнолітніх дітей являвся факт медичної роботи відповідача в Антонівському ФАПі. Однак, з 13.05.2016 р. відповідач звільнилася з Антонівського ФАПУ , при цьому з січня 2015 року не проживає в орендованій квартирі.

За такого, орган опіки та піклування вважає, що територіальна громада Антонівської сільської ради, як власник нерухомого майна, правомірно вимагає визнати відповідача та її неповнолітніх осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, оскільки реєстрація місця проживання відповідача та її неповнолітніх дітей у квартирі, перешкоджає Територіальній громаді, як власнику, у користуванні її власністю.

Вислухавши пояснення та доводи сторін, вивчивши матеріали позову, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, підтверджено спеціальний статус позивача Антонівської сільської ради Новоодеського району, Миколаївської області, ідентифікаційний код юридичної особи 04376831, організаційно правова форма - орган місцевого самоврядування.

Статтею 143 Конституції України встановлено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Згідно ст.1 Закону України Про місцеве самоврядування (280/97 ВР) право комунальної власності - це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Згідно ст.10 Закону органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України (254к/96-ВР) та законами є сільські, селищні, міські ради.

При вирішенні даного спору суд керується нормами ст.41 Конституції України, як нормою прямої дії, яка передбачає, що право приватної власності є непорушним, та нормами книги третьої ЦК України, зокрема ст.319 ЦК України, якою передбачено, що здійснення права власності особою передбачає можливість володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до вимог ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження його майна.

Частиною 1 ст. 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Позивач - Територіальна громада Антонівської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області є власником квартири АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу серії ВРА № 795459 від 17.09.2010 року, посвідченого державним нотаріусом Новоодеської державної нотаріальної контори того ж дня, зареєстрованого 28.08.2012 року РКП Новоодеське районне бюро технічної інвентаризації за № запису 627 в книзі 7, що підтверджено вказаним договором купівлі-продажу, Витягом з Державного реєстру правочинів за № 9009414 від 17.09.2010 р. витягом про державну реєстрацію прав РКП Новоодеське районне бюро технічної інвентаризації за № 35307777 від 28.08.2012 р.

01.09.2012 р., між Антонівською сільська радою в особі сільського голови Коротчука І.І., що діяв на підставі Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та ОСОБА_3, було укладено договір №1 оренди квартири АДРЕСА_1 загальною площею 58,2 кв.м., згідно якого Орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове користування вказану квартиру, термін дії оренди 4 роки для постійного проживання за умови медичної роботи орендаря в Антонівському ФАПі.

Згідно акту №1 здачі-прийому квартири в оренду від 01.09.2012 року, Антонівською сільською радою було здано в оренду квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 58,2 кв.м., загальною вартістю 34750,00 грн. та отримано в оренду ОСОБА_3 Приміщення знаходиться в задовільному стані, передачу здійснено за згодою сторін на умовах, передбачених договором №1 від 01.09.2012 р. та скріплено підписами сільського голови с. Антонівка І.І. Коротчука та ОСОБА_3

Згідно п.2.1 вказаного договору, об'єкт оренди - квартира АДРЕСА_1 передається в оренду для постійного проживання за умови медичної роботи орендаря в Антонівському ФАПі.

Згідно п.3.1 Договору оренди квартири, термін оренди складає 4 роки з моменту прийняття об'єкту в оренду.

Відповідно до п.3.3 Договору, після закінчення строку Договору, Орендар має право на переважене право поновлення його на новий строк. У цьому разі, якщо жодна сторона в термін за 1 місяць до закінчення терміну даного Договору, письмово не повідомить про його розірвання, даний договір автоматично пролонгується на термін 10 років.

Після укладення вказаного договору оренди квартири, з 24.04.2013 року відповідач зареєструвалася разом зі своїми неповнолітніми дітьми - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, у вказаній квартирі.

Відповідач ОСОБА_3, 18.03.2016 року в зв'язку з реєстрацією шлюбу, змінила прізвище на ОСОБА_3, що підтверджено копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1.

Згідно до наказу № 114/1 від 13.05.2016 року, виданого Комунальним закладом Новоодеський Центр первинної медико-санітарної допомоги, ОСОБА_3, завідуючу ФАП с. Антонівка з 13.05.2016 року звільнено з вказаної посади за власним бажанням згідно ст.38 КЗпП України на підставі її заяви.

Строк дії договору оренди квартири, укладеного між позивачем і відповідачем ОСОБА_3, закінчився 01.09.2016 року, і позивач листом № 375 від 29.08.2016 р., за підписом сільського голови Т.С. Ткаленко,який отримала відповідач, повідомив відповідча про те, що наміру продовжувати договір оренди квартири не має, в зв'язку з закінченням строку дії договору оренди квартири та в зв'язку з припиненням нею медичної роботи (відповідно до п. 2.1 договору № 1 від 01.09.2012 р.) і що відповідно до цього, вона втрачає право на проживання у квартирі, яка належить територіальній громаді Антонівської сільської ради АДРЕСА_1, просили відповідача в триденний термін передати квартиру за вищевказаною адресою комісії сільської ради.

Повернення вказаної квартири відповідачем, всупереч вимог п.7.1 Договору, відповідачем не було здійснено.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( ч.1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ч.ч 1, 2 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч.1 ст. 763 ЦК України).

За положеннями ст. 61 ЖК України, користування жилим приміщенням у будинках державного й громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму.

За змістом статті 812 ЦК України предметом договору найму житла можуть бути помешкання, зокрема квартира або її частина, житловий будинок або його частина. Помешкання має бути придатним для постійного проживання у ньому.

Відповідно до частини першої статті 821 ЦК України договір найму житла укладається на строк, встановлений договором. Якщо у договорі строк не встановлений, договір вважається укладеним на п'ять років.

Згідно акту обстеження квартири територіальної громади Антонівської сільської ради, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, від 19.01.2016 р., складеного комісією в складі сільського голови, секретаря виконкому, бухгалтера, які провели обстеження вказаної квартири, яка використовується ОСОБА_3 встановлено, що на момент перевірки - 19.01.2016 р. квартира закрита, зі свідчення сусідів ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_3 разом зі своєю сім'єю в квартирі не проживає з січня місяця 2015 року.

Згідно акту обстеження квартири територіальної громади Антонівської сільської ради, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, від 10.05.2016 р., складеного комісією в складі сільського голови, секретаря виконкому, бухгалтера, які провели обстеження вказаної квартири, яка використовується ОСОБА_3 встановлено, що на момент перевірки квартира закрита. Прилегла територія біля квартири знаходиться в незадовільному стані, заросла бур'янами. Зі свідчення сусідів ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_3 разом зі своєю сім'єю в квартирі не проживає. Одружилася та проживає разом з чоловіком в його будинку в АДРЕСА_3.

Згідно акту обстеження квартири територіальної громади Антонівської сільської ради, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, від 14.09.2016 р., складеного комісією в складі сільського голови, секретаря виконкому, бухгалтера, які провели обстеження вказаної квартири, яка використовується ОСОБА_3 встановлено, що на момент перевірки квартира закрита, в квартирі ніхто не проживає. Прилегла територія біля квартири знаходиться в незадовільному стані, заросла бур'янами.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 суду показала, що з 06.01.2015 року відповідач в квартирі АДРЕСА_1 не проживає. В квартирі була пожежа, до пожежі відповідач проживала разом з дітьми в квартирі. В квартирі були всі комунікації, світло, газ, опалення, туалет, душ.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 суду показала, що в квартирі АДРЕСА_1 на момент вселення відповідача ОСОБА_3 були всі комунікації, світло, газ, опалення, туалет, душ, окрім води. 06.01.2015 року в квартирі сталася пожежа, в ній ані відповідач, ані її діти не проживають з 06.01.2015 року, ніякого ремонту в ній не робиться, речі свої та речі дітей відповідач забрала. Після пожежі в цій квартирі ніхто не проживає, квартира стоїть пустою.

За приписами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В судовому засіданні доведено, що відповідач ОСОБА_3, яка з 13.05.2016 року припинила трудові відносини та звільнена з посади завідуючої Антонівським ФАП, при тому, що договір оренди квартири укладався і передбачав укладення договору оренди саме за наявності такової умови, а саме: медичної роботи орендаря ОСОБА_3 в Антонівському ФАПі , крім того, з січня 2015 р. в квартирі, яка надежить на праві власності територіальній громаді Антонівської сільської ради разом з неповнолітніми дітьми не проживають без поважних причин, відповідач житловою площею не цікавиться, ніяких дій по збереження за собою житлового приміщення на більш тривалий строк, ніж передбачено законом, не здійснює, при тому, що перешкод в користуванні квартирою у неї не було, доказів поважності відсутності її сім'ї за адресою реєстрації місця проживання, нею не надано, вона та її неповнолітні діти проживають за іншою адресою, особистих речей відповідача та її дітей в квартирі немає.

Так, як договором оренди квартири від 01.09.2012 року встановлено строк дії цього договору 4 роки, тобто, до 01.09.2016 року, то поскільки строк дії цього договору закінчився, а власник квартири, не бажаючи продовжити на новий строк дію цього договору, у відповідності з вимогами договору, попередив орендаря про це, то суд приходить до висновку, що відповідачі по закінченню цього договору оренди повинні звільнити орендовану ними квартиру.

Звільнившись в травні 2016 року та припинивши користуватися житлом, належним позивачу, з моменту закінчення строку дії договору - з 01.09.2016 р., почавши проживати за іншою адресою, відповідачка втратила таке речове право через один рік, тобто з вересня 2017 року .

За порушення договірних зобов'язань щодо добровільного звільнення орендарями квартири по закінченню строку дії договору оренди, може наступати юридична відповідальність відповідачів.

Позивач, керуючись вимогами ст.391 ЦК України, як власник квартири, вимагає захисту свого порушеного права шляхом визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Законом передбачено, що при тимчасовій відсутності наймача житла чи членів його сім'ї, за ними зберігається займане житло тільки у випадках і в межах строків, що передбачені ч.1 п.1 і 5 ч.3 і ч.4 ст. 71 ЖК України.

Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1985 року № 2 Про деякі питання, що виникли у практиці застосування судами Житлового кодексу України визначено: Відповідно до ст.107 Житлового кодексу України наймач або член його сім'ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред'явлення позову про це. На ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресування кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).Суд може визнати особу такою, що втратила право користування жилим приміщенням, лише з однієї вказаної позивачем підстави, передбаченої ст.71 або ст.107 Житлового кодексу України.

Підстави збереження житлового приміщення за тимчасово відсутніми громадянами, забезпечуються ст.ст.71,163 ЖК України, але тимчасова відсутність наймача та членів його сім'ї, не звільняє їх від виконання обов'язків за договором найму жилого приміщення.

Найм (оренда) житла регулюється главою 59 ЦК України. Як і всі зобов'язання, договір найму (оренди) житла припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно з вимогами ст.ст. 167-168 ЖК України, у разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення, в тому ж населеному пункті, договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття, а наймач і члени його сім'ї, які вибули, втрачають право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

За положеннями статті 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Відповідно до ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановленні строки, провадиться у судовому порядку.

Стосовно визнання неповнолітніх дітей відповідача такими, що втратили право на користування жилим приміщенням, то суд зазначає про наступне.

Неповнолітні члени сім'ї квартиронаймача, згідно зі ст.ст. 160-161 ЖК України, мають нарівні з її дорослими наймачами однакові, рівні права та обов'язки щодо проживання та користування житловим приміщенням, в якому вони зареєстровані і проживають.

Відповідно до ч.ч. 3. 4 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає, а місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

Частиною 2 та 3 ст. 18 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Стаття 18 Закону України Про охорону дитинства забезпечує право дитини на проживання в житлових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Право дитини на житло є одним з основних прав, адже без мінімальної забезпеченості житлом і майном нормальне існування дитини просто неможливе.

Відповідно до ст. 1 та ст. 11 Закону України Про охорону дитинства , сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.

Таким чином, системний аналіз цивільного та житлового законодавства дає підстави вважати, що неповнолітня дитина не може бути самостійним відповідачем за позовом про визнання її такою, що втратила права користування житлом, та зберігає або втрачає таке право автоматично разом з батьками.

Згідно письмового висновку органу опіки та піклування Новоодеської райдержадміністрації за № 71/15-31/02 від 07.03.2018 року, орган опіки та піклування не заперечує проти задоволення позовних вимог позивача у вирішенні правового спору у справі про визнання ОСОБА_3 та її неповнолітніх дітей такими, що втратили право користування житловим приміщенням, в зв'язку з відсутністю передбачених законодавством правових підстава для збереження житла за цими дітьми та відсутністю їх прав на користування ним.

Суд вважає, що зняття неповнолітніх осіб з реєстрації після набрання рішенням законної сили органом реєстрації, не буде суперечить їх інтересам, так як неповнолітні діти відповідача - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, не є самостійними суб'єктами житлових правовідносин, а набуття або втрата права користування житлом дитиною залежить від набуття або втрати такого права її батьками (автоматично зберігає або втрачає таке право разом з батьками).

Інтереси дітей за даним рішенням не порушуються з огляду на те, що неповнолітні діти відповідача - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, у спірній квартирі не проживають, проживають разом з матір'ю за іншою адресою в новоствореній сім'ї, а залишення неповнолітніх дітей зареєстрованими у спірній квартирі суперечитиме ст. 9 Конвенції про права дитини та ст. 160 СК України.

З огляду на зазначене, вбачається, що факти, викладені позивачем у позовній заяві в обґрунтування позовних вимог знайшли своє підтвердження письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, є достовірними та обґрунтованими, сумніву у суду не викликають, а тому, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача, підлягає стягненню судовий збір у розмірі 640 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 12, 76, 141, 259, 264, 265, 273, 285 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Антонівської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області до ОСОБА_3, неповнолітніх ОСОБА_5, ОСОБА_6, в інтересах яких діє ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - орган опіки та піклування Новоодеська РДА Миколаївської області про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП невідомий разом з її неповнолітніми дітьми ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП невідомий Антонівської сільської ради Новоодеського району, Миколаївської області - 640 грн. 00 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 358 цього Кодексу.

Головуючий:

ї