Постанова

від 18.03.2019 по справі 826/13026/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/13026/18 Суддя (судді) першої інстанції: Кармазін О.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Губської Л.В., Степанюка А.Г., секретар судового засідання Харитонова Х.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2018 р. у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

14.08.2018 року Публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго" звернулося до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.07.2018 № 0006374105, відповідно до якого до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 902046,85 грн. (код 14060100), що складає штраф по факту подання уточнюючого розрахунку у зв'язку із самостійним виявленням заниження податкового зобов'язання з ПДВ минулого періоду (за серпень 2017).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що товариством дійсно 13.10.2017 подавався уточнюючий розрахунок № 9212439549 на зменшення суми ПДВ, але він виявився помилковим, тому 17.10.2017 ними було подано уточнюючий розрахунок № 9214446002 на збільшення попередньо зменшеної суми. Вважають, що оскільки дана операція не вплинула на суму податкового зобов'язання по сплаті до бюджету задекларованої в декларації за серпень 2017, то посилання ДПІ щодо самостійного нарахування штрафу у розмірі 3% позивач вважає необґрунтованим.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2018 р. в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить оскаржуване судове рішення скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповністю з'ясовані обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідачем надано відзиву на апеляційну скаргу, яким підтримують висновки суду першої інстанції.

У відповідності до ст. 308 КАС України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Сторони в судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлялися належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, не перешкоджає слухання справи.

Справу розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 11.06.2018 Офісом великих платників податків ДФС проведено камеральну перевірки ПАТ Черкасиобленерго (код ЄДР 22800735) про результати перевірки даних, задекларованих в Уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за серпень 2017 (уточнюючий розрахунок від 15.10.2017 № 9214446002; т.1, а.с. 53).

За результатами такої перевірки складено акт від 11.06.2018 № 1709/28-10-41-05/22800735, відповідно до якого відповідачем встановлено, що відповідно до абзацу 3 п. 50.1. ПК України, платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, визначених п. 50.2. цієї статті, надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку.

15.10.2017 позивачем подано уточнюючий розрахунок з ПДВ № 9214446002 у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, в якому відображено збільшення позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за серпень 2017 у сумі 18 040 937 грн. При цьому, підприємством не нараховано штрафну санкцію у розмірі 3% від суми збільшення податкового зобов'язання, чим порушено абз. 3 п. 50.1. ПК України.

Дані перевірки свідчать про не відображення суми штрафу, нарахованої платником самостійно у зв'язку з виправленням помилки, при збільшенні позитивного значення різниці у зв'язку з чим сума штрафу визначена на рівні 902 046,85 грн.

На підставі даного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване рішення від 11.07.2018 № 0006374105 на суму 902 046,85 грн. у розмірі 5% від самостійно нарахованого заниження податкового зобов'язання (недоплати) на підставі абз. 1 п. 120.2. ПК України в контексті положень абз. 3 - 5 п. 50.1. ПК України.

Однак, наявна помилковість тверджень позивача про подання уточнюючого розрахунку № 9214446002 - 17.10.2017, який фактично подано 15.10.2017, що підтверджується квитанцією від 15.10.2017 (а.с. 56).

Втім, з уточнюючого розрахунку від 13.10.2017 № 9212439549 та квитанції (а.с. 83, 84, 85), тобто поданого до вищезгаданого розрахунку, вбачається, що позивачем позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, зазначене у декларації за серпень 2017 року у розмірі 18 040 937,00 грн., в уточнюючому розрахунку від 13.10.2017 уточнений показник визначений із значенням - , різниця склала -18 040 937 .

Вказані обставини підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Згідно із пунктом 87.9. статті 87 Податкового кодексу України, у разі, наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Пунктом 57.1. статті 57 Податкового кодексу України, передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Абзацом третім пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, визначені строки сплати недоплачених сум податкових зобов'язань у разі виявлення самостійно платником податків факту заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів.

Отже, за приписами вказаної правової норми у разі виявлення заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, платник податків зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку.

Відповідно до п.54.3.3 статті 54 Податкового кодексу України згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування суми податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Згідно п. 61.1. ст. 61 ПК України податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 ПК України передбачено, що одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки.

Пунктом 75.1. ст. 75 ПК України зазначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Питання організації діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) визначений Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.05.2016 за № 751/28881.

Відповідно до пункту 1 підрозділу 1 Порядок ведення інтегрованої картки платника розділу ІІ Інтегрована картка платника вказаного Порядку ведення оперативного обліку податків і зборів, з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Відображення в ІКП показників щодо податкових зобов'язань, визначених самостійно платниками податків визначаються розділом IV Порядку ведення оперативного обліку податків і зборів. Підрозділ 2 вказаного розділу IV визначає порядок приймання та реєстрація Звітних документів, поданих платниками податків, в підсистемі, що забезпечує обробку податкової звітності та платежів.

Абзацом 4 пункту 2 підрозділу 2 розділу IV Порядку ведення оперативного обліку податків і зборів визначено, що при відсутності зауважень до оформлення Звітного документа він вважається прийнятим та реєструється датою фактичного отримання органом ДФС.

Таким чином, змінені податкові зобов'язання платника відображаються та обліковуються органом ДФС в оперативному обліку з моменту прийняття органом ДФС уточнюючого розрахунку, але без змін строку виконання зобов'язань, який був визначений у минулому у податковій декларації, до якої вносяться зміни уточнюючим розрахунком.

Щодо посилань позивача на дію мораторію, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до абз. 24 ст. 1 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (в редакції, чинній на час порушення провадження у справі про банкрутство) мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Із аналізу зазначеного вбачається, що при введенні мораторію на задоволення вимог кредиторів, слід чітко відрізняти грошові зобов'язання, що виникли до введення мораторію, та грошові зобов'язання, що виникли після введення мораторію, так як дія мораторію поширюються лише на ті грошові зобов'язання, що виникли до.

З матеріалів справи вбачається, що мораторій на задоволення вимог кредиторів позивача було введено 14.05.2004, а несвоєчасна сплата єдиного внеску виникла за лютий - червень 2017.

Отже, дія мораторію поширюється лише на відносини до 14.05.2004, і навпаки, не поширюється на відносини, що виникли після 14.05.2004. Таким чином, дія мораторію на спірні відносини не поширюється.

Відповідно до ч. 4 ст. 12'Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання, і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідацію з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання.

Таким чином, дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Що ж стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями згідно із загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Така позиція узгоджується із висновками Верховного Суду , викладених у постанові від 21.08.2018 у справі № 819/2484/13-а.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20.11.2018 по справі №5023/10655/11 зазначила ... мораторій поширює свою дію на конкурсну заборгованість та не поширює на поточну. Поточні вимоги кредиторів боржника знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом.... .

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає доводи позивача такими, що не відповідають чинному законодавству, а тому і не можуть підлягати задоволенню.

Оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, то і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Так, враховуючи подання уточнюючого розрахунку від 13.10.2017 за серпень 2017, в якому було зменшено позитивне значення за серпень 2017 до -18 040 937 , вказані вище зобов'язання та штраф за уточнюючим розрахунком від 15.10.2017 за серпень 2017 повинні були бути сплачені ще до подання уточнюючого розрахунку від 15.10.2017 (за серпень 2017).

Позивачем зазначене не виконано, тому колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що відповідачем правомірно застосовано до ПАТ "Черкасиобленерго" штраф на підставі п. 120.2. ПК України.

Також не заслуговують на увагу посилання позивача, що після уточнюючого розрахунку від 13.10.2017 (позитивне значення ПДВ за серпень 2017 склало у зв'язку з цим - ) ним було подано ще один уточнюючий розрахунок від 17.10.2018 (фактично від 15.10.2017) із позитивним значенням ПДВ 18 040 937 грн. і це не призвело до негативних наслідків для бюджету, оскільки, як вірно зазначено судом першої інстанції, із обов'язку, передбаченому п. 50.1. ПК України щодо сплати узгоджених зобов'язань та штрафу до подання (15.10.2017) уточнюючого розрахунку, не змінюють обставин, які склалися станом на 15.10.2018 щодо збільшення позитивного значення ПДВ за серпень 2017 з 0 до 18 040 937 - виходячи з показників, раніше задекларованих початково у декларації за серпень 2017 та надалі - в уточнюючому розрахунку від 13.10.2017 за серпень 2017 (позитивне значення - ), та не звільняють позивача від обов'язку, визначеного п. 50.1. ПК України, щодо нарахування у зв'язку з цим штрафу у розмірі 3% до подання звітності про збільшення позитивного значення ПДВ, який не був виконаний.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення від 11.07.2018 № 0006374105 немає.

Отже, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволені позовних вимог є правильним.

Усі наведені аргументи апелянта колегія суддів вважає такими, що не заслуговують уваги, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для її скасування.

Повний текст постанови виготовлено 25.03.2019 р.

Керуючись статтями 308, 309, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2018 р.- залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2018 р. у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування повідомлення-рішення - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

Л.В. Губська

А.Г. Степанюк