Постанова

від 26.03.2019 по справі 826/9816/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/9816/18 Суддя першої інстанції: Федорчук А.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Беспалова О.О. та Костюк Л.О.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

за участю:

представника позивача: - Лапутька С.О.,

представника відповідача: - Полякової С.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Алві-Лайн до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2018 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Алві-Лайн звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, в якому просив:

- визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00000991402 від 29 січня 2018 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 515 375,00 грн., в т.ч. за податковими зобов'язаннями 412 300,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 103 075,00 грн.;

- визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00001001402 від 29 січня 2018 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств у розмірі 1 169 488,00 грн.;

- стягнути з Головного управління ДФС у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Алві-Лайн (код ЄДРПОУ 33639596) судовий збір у розмірі 25 272,94 грн. та витрати на професійну правничу допомогу.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2018 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між Товариством з обмеженою відповідальністю Алві-Лайн та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, а також доказів того, що податкові повідомлення-рішення від 29 січня 2018 року №00000991402 та №00001001402 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, у період з 30 листопада 2017 року по 20 грудня 2017 року на підставі направлень від 30 листопада 2017 року №1529/26-15-14-02-01, №1528/26-15-14-02-01, №4346/26-15-14-03-02, №3033/26-15-14-06-05, №7634/26-15-14-09, від 12 грудня 2017 року №4524/26-15-14-03-02, виданих Головним управлінням ДФС у м. Києві, відповідно до статей 20, 77, 82 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків за IV квартал 2017 року, на підставі наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 30 листопада 2017 року №14101, проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Алві-Лайн з питань податкового законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, валютного - за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, за результатами якої складено відповідний акт перевірки від 28 грудня 2017 року №566/26-15-14-02-01-14/33639596.

Перевіркою встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю Алві-Лайн :

- пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , пункту 5, пункту 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Доходи , пункту 6, пункту 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за №27/4248, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 169 488,00 грн., у т.ч. числі, за 2015 рік в сумі 1 169 488,00 грн.;

- пунктів 198.3, 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 412 300,00 грн., в т.ч. за грудень 2015 року в сумі 412 300,00 грн.;

- пункту 160.2 статті 160 Податкового кодексу України (редакція діяла до 01 січня 2015 року) занижено утримання та сплата до бюджету податку на прибуток іноземних юридичних осіб за 2014 рік на суму 4 153,00 грн., за 2015 рік на суму 3 652,00 грн.;

- підпунктів 168.1.1, 168.1.1 та 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, підпункту 168.4.4 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України, підприємством несвоєчасно сплачено (перераховано) до відповідного бюджету утримані суми податку на доходи фізичних осіб у розмірі 14 249,06 грн. та не сплачено (не перераховано) податок на фізичних осіб у сумі 6 386,62 грн.;

- підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14, підпункту 164.2.4 пункту 164.2 статті 164, підпункту е 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, пункту 171.2 а статті 171, пункту 173.1 статті 173 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження суми податку на доходи фізичних осіб у ІІІ кварталі 2014 року у сумі 29 985,62 грн.;

- підпунктів 168.1.1, 168.1.2, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, підпункту 168.4.4 пункту 168.4 статті 168, підпункту 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, платником несвоєчасно сплачено (перераховано) утримані суми військового збору до бюджету на загальну суму 2017,12 грн та не сплачено (не перераховано) військовий збір до бюджету у розмірі 373,66 грн.;

- пункту 4 частини 2 статті 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування щодо несвоєчасного подання звітності про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за червень 2015 року.

На підставі висновків акта перевірки податковим органом 29 січня 2018 року прийнято податкове повідомлення-рішення №00000991402, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Алві-Лайн збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 515 375,00 грн., в т.ч. за основним платежем 412 300,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 103 075,00 грн.

Також, 29 січня 2018 року контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №00001001402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1 169 488,00 грн., в т.ч. за основним платежем 1 169 488,00 грн.

Вважаючи винесені податкові повідомлення - рішення протиправними, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у томі числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду зокрема, у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті.

За приписами пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змоги ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.15 та пункту 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Як вбачається з акта перевірки, в перевіряємий період між Товариством з обмеженою відповідальністю Каунт Торг Юкрейн (постачальник) та позивачем укладено договір про поставку устаткування від 23 грудня 2015 року №23/12-01, згідно умов якого постачальник зобов'язується поставити Товариству з обмеженою відповідальністю Алві-Лайн устаткування згідно асортименту, кількості, комплектності та ціни, визначених в додатку №1.

Поставка устаткування здійснюється постачальником згідно накладної. Розвантаження устаткування здійснюється силами покупця.

Право власності на устаткування переходить до покупця в момент його фізичної передачі після підписання накладної та акту приймання-передачі. Разом з устаткуванням надаються документи (інструкція, реєстрація МОЗ, накладна, рахунок-фактура, податкова накладна).

Вартість устаткування становить 6 302 300,00 грн., в т.ч. ПДВ 70% - 412 300,00 грн. Вартість устаткування включає в себе: поставку, пуско-налагодження та введення в експлуатацію, гарантійне обслуговування та ознайомлення персоналу покупця з правилами експлуатації.

За результатами поставки устаткування сторони підписують акт приймання-передачі. Після здійснення пуско-налагодження, введення устаткування в експлуатацію та ознайомлення персоналу покупця з правилами експлуатації устаткування, сторони підписують акт про виконання робіт. Термін гарантійного обслуговування устаткування становить 12 місяців з моменту введення устаткування в експлуатацію, але не більше ніж 18 місяців з дня поставки.

Перелік устаткування, що поставляється відповідно до додатку №1 від 23 грудня 2015 року.

На підтвердження реальності укладеного договору № 23/12-01 про поставку устаткування, позивачем було надано копію рахунку - фактури № СФ-000042 від 23.12.2015 року на загальну суму 6 302 300,00 грн. (ПДВ - 412 300 грн.), видаткову накладну № РН-000042 від 23.12.2015 року на загальну суму 6 302 300,00 грн. (ПДВ - 412 300,00 грн.).

Вказане медичне обладнання було поставлено на адресу позивача, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 3 від 23.12.2018 року.

Уповноваженою особою на отримання вказаного медичного обладнання, а саме - AS105-8 Кисневий генератор мед., модель AS-J (570) в кількості 2 шт. та система підготовки стисненого повітря Air dryerMAE13 в кількості 1 шт.), відповідно до Довіреності № 37 від 23.12.2018 року був ОСОБА_3 (директор ТОВ Алві-Лайн ).

Варто наголосити, що контролюючим органом в акті перевірки не заперечується наявність всіх необхідних документів у позивача, крім інформації щодо реєстрації устаткування МОЗ.

Водночас, в матеріалах справи наявні копії свідоцтва про державну реєстрацію №11699/2012 медичного виробу - системи медичного газозабезпечення, виданого Державною службою України з лікарських засобів системи підготовки стисненого повітря Air dryerMED13, та свідоцтва про державну реєстрацію №10921/2011 генераторів кисню, медичних, виданого Державною інспекцією з контролю якості лікарських засобів МОЗ, в т.ч. AS105-8 кисневий генератор мед., модель AS-J(570).

Колегія суддів звертає увагу, що єдиною підставою для визнання фіктивною господарської операції позивача, відповідачем зазначено, що згідно Реєстру облікових карток суб'єктів фіктивного підприємництва АІС Податковий блок , що використовуються в Головному управління Державної фіскальної служби в м. Києві, в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №3201610006000117 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 205, частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України, допитано засновника ОСОБА_4, який повідомив про непричетність до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності на підприємництві.

Контролюючий орган стверджує, що від імені Товариства з обмеженою відповідальністю Каунт Торг Юкрейн діяла особа (ОСОБА_4.), яка не мала законних повноважень на його представництво, на вчиненні від його імені юридично значущих дій, оскільки не була наділена такими повноваженнями та не мала ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства.

Разом з тим, до матеріалів перевірки, як і до матеріалів справи відповідачем не долучено копії документа (протоколу, пояснень тощо), в яких би містилась вказана інформація.

Відповідно до статті 84 Кримінального процесуального кодексу України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Згідно з приписами статті 104 вказаного Кодексу у випадках, передбачених цим Кодексом, хід і результати проведення процесуальної дії фіксуються у протоколі.

Разом з тим, варто наголосити, що вказані пояснення не є процесуальним документом, який може розцінюватись як доказ, крім того, контролюючим органом взагалі не наведено в межах якого кримінального провадження були відібрані зазначені пояснення, якщо таке взагалі існувало.

При цьому, матеріали перевірки не містять жодних відомостей стосовно дати внесення відповідних відомостей до реєстру, як і не містять дати відкриття кримінального провадження, що унеможливлює дослідження судом які необхідні дії вчинялись контролюючим органом.

З огляду на викладене, варто звернути увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 24 квітня 2018 року по справі №2а/0370/205/12. Так, при розгляді справи суд зазначив, що доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагента позивача, який би набрав законної сили, під час розгляду справи, контролюючим органом не надано, а отже сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.

При цьому, судом першої інстанції вірно зазначено, що в даному випадку контролюючим органом не лише не надано вироку суду по контрагенту позивача, а навіть не надано відповідних документів, в яких би було відображено факт того, що ОСОБА_4 заперечує свою причетність до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності на підприємстві, а відтак в цій частині доводи податкового органу не приймаються судом як належно та документально підтверджені.

Також, варто наголосити, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Посилання контролюючого органу в апеляційній скарзі на той факт, свідоцтво платника ПДВ ТОВ Каунт Торг Юкрейн анульовано за рішенням контролюючого органу на підставі того, що підприємство не звітує з квітня 2016 року не можуть братися колегією суддів до уваги, адже спірний договір булло укладено позивачем в грудні 2015 року.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 грудня 2018 року - без змін.

Керуючись ст..ст. 241, 242, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 грудня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: О.О.Беспалов

Л.О.Костюк

Повний текст виготовлено 26 березня 2019 року.