Постанова

від 26.03.2019 по справі 810/5304/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

26 березня 2019 року

справа №810/5304/15

адміністративне провадження №К/9901/26664/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2015 року у складі судді Лиска І.Г.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року у складі суддів Твердохліб В.А., Костюк Л.О., Троян Н.М.,

у справі №810/5304/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Дельта-2010

до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області,

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю Скайсід

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

У С Т А Н О В И В :

05 листопада 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Дельта-2010 (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29 жовтня 2015 року №0003372201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем на суму 1374443 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 687222 грн та №0003362201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 1527159 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на 763580 грн, з мотивів безпідставності їх прийняття.

25 листопада 2015 року постановою Київського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року, задоволений позов Товариства, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення податкового органу від 29 жовтня 2015 року № 0003372201 та № 0003362201.

Ухвалюючи судові рішення суди попередніх інстанцій встановили, що господарські операції позивача з його контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю Скайсід спричинили реальні зміни майнового стану платника податків, відповідні витрати і податковий кредит сформовані платником податків правомірно, внаслідок чого відсутні підстави для прийняття податкових повідомлень - рішень.

28 жовтня 2016 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статі 139, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України та процесуального права, а саме частини третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить обставини справи шляхом відтворення частини акта перевірки та нормативно-правове обґрунтування вимог касаційної скарги шляхом викладення тексту норм покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

09 грудня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, після усунення недоліків наведених в ухвалі цього суду від 31 жовтня 2016 року, справа з суду першої інстанції не витребувана.

10 січня 2017 року Товариством надане заперечення на касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, у якому позивач зазначає, що касаційна скарга за змістом повністю дублює апеляційну скаргу, містить лише посилання на норми податкового законодавства без зазначення суті їх неправильного застосування, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції без змін.

21 лютого 2018 року справа 810/5304/15 та матеріали касаційної скарги №К/9901/26664/18 передані до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 36998136, основними видами діяльності є оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами, неспеціалізована оптова торгівля, вантажний автомобільний транспорт, перебуває на податковому обліку з 02 квітня 2010 року, є платником податку на додану вартість,

Податковим органом у вересні-жовтні 2015 року проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства щодо підтвердження господарських відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю Скайсід за листопад 2014 року, результати якої викладені в акті перевірки від 08 жовтня 2015 року №259/10-06-22-01/36998136 (далі - акт перевірки). Основним видом діяльності контрагента позивача є виробництво олії та тваринних жирів.

29 жовтня 2015 року керівником податкового органу прийняті податкові повідомлення-рішення згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки.

Податковим повідомленням - рішенням №0003372201 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 1374443 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 687222 грн. Правовою підставою збільшення податку наведені положення підпункту 138.2 статті 138, пункту 44.1 статті 44, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, штрафні (фінансові) санкції застосовані на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Податковим повідомленням - рішенням №0003362201 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 1527159 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 763580 грн. Правовою підставою збільшення суми грошового зобов'язання визначені положення підпунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, штрафні (фінансові) санкції застосовані на підставі пункту 123.1 статті 123 цього кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем, як покупцем та його контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю Скайсід , як постачальником укладено та виконано договори поставки від 01 листопада 2014 року №24-НР/01 та №30-РДФ/01, за умовами яких Постачальник зобов'язується на умовах передбачених цими договорами передавати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується приймати і оплачувати олієжирову продукцію (олію соняшникову нерафіновану, що відповідає по якості ДСТУ 4492:2005 Олія соняшникова нерафінована першого ґатунку, наливом ).

На виконання умов вказаних договорів поставки Постачальником в період листопада 2014 року поставлено товар Покупцю відповідно до специфікацій зазначених договорів, що підтверджується видатковими накладними, актами прийому-передачі, податковими накладними, на підставі яких встановлено, що товар прийнято Товариством відповідно до умов договорів на підставі підписаних відповідних документів, до складу яких увійшли посвідчення про якість товару, що відповідає вимогам ДСТУ4492:2005, засвідчені лабораторіями Приватного підприємства Оліо-Трейд , Товариства з обмеженою відповідальністю Екобітек-Україна , ТДВ Укроліяпродукт , які мають відповідні свідоцтва про атестацію та сертифікати відповідності про надання відповідних посвідчень.

Поставка товару здійснена на умовах СРТ - перевезення оплачено до Порт/Термінал, місце вказується в специфікації на кожну окремо партію товару, згідно Інкотермс в редакції 2010 року за винятком застережень, прямо передбачених контрактом. З товарно-транспортних накладних вбачається, що пункт навантаження товару - вул. Ракетна, 110-А, м. Херсон; Полтавська область; вул. Фрунзе, 146, м. Зіньків та Береславське шосе, 33, м. Херсон. Пункт розвантаження товару згідно товарно-транспортних накладних - ПАО ЮЖК , м. Іллічівськ, вул. Транспортна, 45 та м. Южне, вул. Індустріальна, 6.

Позивачем за отриманий товар проведено розрахунки з Постачальником в період з 21 листопада 2014 року по 23 січня 2015 року в повному обсязі.

Оцінюючи спірні правовідносини суди попередніх інстанцій встановили придбання Товариством з обмеженою відповідальністю Скайсід олії соняшникової рафінованої, дезодорованої, вимороженої, марки П у Товариства з обмеженою відповідальністю Укроолія , на підставі первинних документів, які підтверджують комплекс усіх операцій, а саме отримання, переробку насіння соняшника Товариством на виробничих потужностях Приватного підприємства Оліо-Трейд за договором на переробку давальницької сировини від 27 вересня 2014 року №ПДС-1/03/10/14 цим підприємством з контрагентом позивача, транспортування згідно договору укладеного 23 жовтня 2014 року між контрагентом позивача та Товариством з обмеженою відповідальністю Транс-Сервіс-1 , оплату товару та всіх видів послуг.

Предметом дослідження судами попередніх інстанцій були договір транспортного перевезення від 23 жовтня 2014 року №23/10, з додатком №2 від 18 листопада 2014 року до цього договору, акти виконаних робіт (надання послуг), рахунки на оплату, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення.

Також встановлено придбання Товариством з обмеженою відповідальністю Скайсід олії соняшникової рафінованої, дезодорованої, вимороженої, марки П у Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Екобіотек-Україна та її транспортування, шляхом дослідження договору поставки від 28 жовтня 2014 року №28/10-1, специфікацій до цього договору, видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, платіжних доручень за якими здійснена оплата товару, транспортування олії соняшникової за договором транспортного перевезення від 15 липня 2014 року №15/07/14 з Товариством з обмеженою відповідальністю Бєлтранс , шляхом його дослідження та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунків фактур, реєстрів транспортних засобів, податкових накладних, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), платіжних доручень.

Відтак, судами попередніх інстанцій встановлено, що придбану олію соняшникову нерафіновану та олієжирову продукцію у Товариства з обмеженою відповідальністю Укролія , Товариства з обмеженою відповідальністю ТД Екобіотек-Україна , перероблену на Приватному підприємстві Оліо-Трейд , Товариство з обмеженою відповідальністю Скайсід поставило Позивачу на підставі договору поставки №30-РДФ/01 від 01 листопада 2014 року та специфікацій №1, №2, №3, №4 до нього, що підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, рахунками на оплату, актами прийому-передачі товару; довіреності Товариства з обмеженою відповідальністю Дельта-2010 на отримання ТМЦ.

Встановлюючи реальність виконання спірних операцій суди попередніх інстанцій висновувалися на тому, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, долучені до матеріалів справи та досліджені первинні документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів з огляду на фактичне здійснення господарської операції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за фактом придбання товару позивачем сформовані валові витрати за 2014 рік в сумі 7635795 грн, та податковий кредит в сумі 1 527 159, 47 грн за листопад 2014 року.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що позивач весь придбаний у Товариства з обмеженою відповідальністю Скайсід товар на підставі договорів поставки №24-НР/01 та №30-РДФ/01 реалізував підприємству-нерезиденту Фаербол Мінерале ЛТД (Гонконг, КНР) на підставі контрактів №01-СО/02/FB та №19-гdb/02 від 01 листопада 2014 року з націнкою, що є економічно вигідним для нього та не суперечить нормам чинного законодавства.

Встановлюючи обставини щодо подальшої реалізації товару, суди попередніх інстанцій встановили його поставку за умовами вказаних контрактів на умовах СРТ, згідно правил Інкотермс, митне оформлення товару, експортування за межі митної території України через митний орган виїзду - Одеська митниця ДФС .

Оцінюючи податкову інформації отриману від інших податкових органів по ланцюгу постачання товару, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що первинні документи, складені Позивачем та його контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю Скайсід по факту реальності виконання господарських договорів, доводять правомірність формування витрат у сумі 7635795 грн, безпідставність збільшення податковим органом податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1374443 грн та правомірність формування податкового кредиту у листопаді 2014 року в сумі 1527159 грн та доводять відсутність обмежень, визначених статтею 139 та пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що не дають позивачу права на формування витрат для зменшення його валового доходу в цілях оподаткування податком на прибуток підприємств та включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Оцінюючи спірні операції суди попередніх інстанцій висновувалися на доведеності поставки контрагентом позивача товару та його подальшого використання Товариством у межах господарської діяльності в оподатковуваних операціях.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дослідженнями акта перевірки та долученими до матеріалів справи відповідними первинними документами підтверджений рух придбаного позивачем товару.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Здійснення позивачем господарських операцій, їх реальний характер, встановлено судами попередніх інстанцій, що доводить правомірність формування позивачем, як витрат, так і податкового кредиту по факту придбання товару та спростовує висновки податкового органу про податкові правопорушення покладені в основу прийняття податкових повідомлень-рішень.

Відсутність підстав збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями унеможливлює застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Неприйнятним є довід податкового органу про податкову інформацію, як таку, що є неналежним та недостатнім доказом, з огляду на те, що зафіксовані актами податкових органів припущення не впливають на склад податкових правопорушень в розумінні статті 109 Податкового кодексу України.

Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно здійснення господарських операцій із контрагентом позивача, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд вважає, що відсутність складу податкових правопорушень, покладених податковим органом в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, доводить протиправність визначення грошових зобов'язань з податку на прибуток, податку на додану вартість, застосування штрафних (фінансових) санкцій з цих податків і, як наслідок, унеможливлює прийняття позиції податкового органу про правомірність прийняття ним спірних податкових повідомлень - рішень.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року у справі №810/5304/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер