Рішення

від 14.03.2019 по справі 740/1146/18

НІЖИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 740/1146/18

Провадження № 2/740/38/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

14 березня 2019 року м. Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

судді Олійника В.П., за участі секретаря судового засідання Шадура І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, в порядку якого просить визнати за нею право власності на 1 / 8 частку буд.112 по вул.Овдіївська м.Ніжина, 1 / 2 частину вартості автомобіля марки PEUGEOT 206 , державний номерний знак НОМЕР_1, право власності на 1 / 2 частку банківського вкладу, встановити порядок користування спірною частиною буд.112 по вул.Овдіївська м.Ніжина. Позов обґрунтований тим, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 02 листопада 1996 року, відповідач повідомив їй про розлучення. За час шлюбу сторонами набуте спільне майно-частина буд.112 по вул.Овдіївська м.Ніжина, автомобіль марки PEUGEOT 206 , державний номерний знак НОМЕР_1, депозитний вклад у банку. Власником вказаного майна, яке набуте внаслідок спільних трудових та грошових затрат сторін, зазначений відповідач. Даний автомобіль без згоди і відома позивача знятий із держреєстрації. Просить позов задовольнити.

Відповідно до заяви від 02 серпня 2018 року представник позивача ОСОБА_3 просить визнати недійсним правочин щодо відчуження автомобіля марки PEUGEOT 206 , державний номерний знак НОМЕР_1, та стягнути компенсацію вартості 1 / 2 частки автомобіля; визнати недійсним договір дарування буд.112 по вул.Овдіївська м.Ніжина із визнанням за нею права власності на 1 / 2 частку та виділенням кімнат.

Ухвалою суду від 29 листопада 2018 року за результатами підготовчого засідання справу призначено до судового розгляду.

У заяві від 14 березня 2019 року представник позивача ОСОБА_3 просить залишити без розгляду позов в частині вимог про визнання недійсним договору дарування будинку та встановлення порядку користування ним, просить стягнути 43500 грн. грошової компенсації вартості автомобіля. Справу просить розглянути за відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Ухвалою суду від 14 березня 2019 року позов в частині вимог про визнання недійсним договору дарування частки житлового будинку залишений без розгляду.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з явився , про дату, час і місце судового засідання сповіщений в порядку ч.11 ст.128 ЦПК України шляхом розміщення інформації про виклик на офіційній сторінці суду веб-порталу судової влади України, також судові повістки неодноразово надіслані рекомендованими листами за адресою знаходження буд.112 по вул.Овдіївська м.Ніжина, який перебуває у спільній частковій власності відповідача. Відповідач не з'явився в судове засідання без повідомлення причин і не подав відзиву, заперечення, повідомлення іншої адреси свого проживання. Інформація про розгляд справи розміщена на офіційній сторінці суду веб-порталу судової влади України. Представник позивача згідно письмової заяви не заперечує проти ухвалення заочного рішення. За таких обставин наявні підстави в порядку ст.ст.280, 281 ЦПК України для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснюється.

Із врахуванням доказів по справі суд приходить до слідуючих висновків.

В судовому засіданні встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі із 02 листопада 1996 року, останні є батьками ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно… від 06 березня 2018 року відповідач ОСОБА_2 є власником 1 / 4 частки буд.112 по вул.Овдіївська м.Ніжина Чернігівської області, підстава-договір дарування, серія та номер 555, виданий 03 липня 2014 року, державна реєстрація права власності проведена 03 липня 2014 року.

Відповідно до договору №040/03/2008 від 28 березня 2008 року покупцем ОСОБА_2 прийнято у власність новий автомобіль марки PEUGEOT, 2008 року випуску, загальна сума договору становить 87000 грн..

Згідно повідомлення Територіального сервісного центру №7443 від 16 листопада 2018 року автомобіль марки PEUGEOT 206 , державний номерний знак НОМЕР_1, який був зареєстрований 29 березня 2008 року за ОСОБА_2, 27 серпня 2013 року був знятий з обліку для реалізації.

У постанові ОСОБА_6 Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) зроблено висновок, що у ст.60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і ст.368 ЦК України. Частиною 1 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст.61 СК України об'єктами права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту, а також заробітна плата, пенсія, стипендія, одержані одним із подружжя.

Відповідно до ч.1 ст.63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно із ст.68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Статтею 69 СК України передбачено право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно із ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

В судовому засіданні встановлено, що у період шлюбу сторін придбаний автомобіль марки PEUGEOT 206 , державний номерний знак НОМЕР_1, вартістю згідно договору від 28 березня 2008 року 87000 грн., даний автомобіль 27 серпня 2013 року був знятий відповідачем з обліку для реалізації.

Доказів надання згоди позивачем на відчуження автомобіля матеріали справи не містять.

Під час здійснення поділу майна суд виходить з презумпції рівності часток, а також з вимог ст.71 СК України, відповідно до якої поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі або реалізується через виплату грошової компенсації вартості його частки в разі неподільності майна.

За таких обставин позивач має право на грошову компенсацію за 1 / 2 частку вартості автомобіля марки PEUGEOT 206 , державний номерний знак НОМЕР_1, у розмірі 43500 грн., що є підставою для задоволення позову повністю.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із врахуванням задоволення позову повністю та сплати позивачем 704 грн. 80 коп судового збору, вказана сума судового збору підлягає стягненню із відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.4, 12, 13, 81, 83, 141, 247, 265, 280-283 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ухвалив:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_2, місце проживання в ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків-2612517936, на користь ОСОБА_1, місце проживання в ІНФОРМАЦІЯ_4, реєстраційний номер облікової картки платника-2865405682, в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя грошову компенсацію за 1 / 2 частку вартості автомобіля марки PEUGEOT 206 , державний номерний знак НОМЕР_1, у розмірі 43500 (сорок три тисячі п ятсот) грн..

Стягнути із ОСОБА_2, місце проживання в ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків-2612517936, на користь ОСОБА_1, місце проживання в ІНФОРМАЦІЯ_4, реєстраційний номер облікової картки платника-2865405682, 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп судового збору.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку шляхом подачі до Чернігівського апеляційного суду через Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі до Чернігівського апеляційного суду через Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.Олійник

Повне рішення суду складене 22 березня 2019 року.