Справа № 638/153/19
Провадження № 2/638/31/19
26.03.2019
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.03.2019 року Дзержинський районний суд м. Харкова
у складі головуючого судді Шестака О.І.,
при секретарі Каліновій А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,-
ВСТАНОВИВ:
У січні 2019 року позивач звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 27.08.2018 року позичив відповідачу - ОСОБА_2 грошову суму в розмірі 51968 доларів США. Факт укладення договору позики підтверджується розпискою, наданою відповідачем позивачу 27.08.2018 року. Відповідно до умов даного договору відповідач зобов'язався повернути позивачу вищезазначену суму не пізніше 27.10.2018 року. З метою досудового врегулювання спору 04.01.2019 року позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою про повернення боргу в сумі 51968 доларів США, однак жодної відповіді не отримано, зобов'язання за договором позики на теперішній час залишається не виконаним, борг не повернуто. Тобто, відповідач не сплачує суму заборгованості в добровільному порядку, що й стало підставою звернення до суду. Станом на 04.01.2019 року сума боргу за офіційним курсом НБУ становить 1429727 грн. 09 коп. Окрім того, з відповідача підлягають стягненню: 3% річних від простроченої суми у розмірі 15394,05 грн.; відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 182887,54 грн. Відповідач порушує права та законні інтереси позивача, що призводить до скрутного фінансового та матеріального становища позивача. Просить суд позов задовольнити.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву, у якій зазначив, що не заперечує проти розгляду справи за його відсутності, просить позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про визнання позову, у якій зазначив, що просить розглянути справу за його відсутності, а також з огляду на існування невиконаного зобов'язання щодо повернення суми боргу повністю визнає заявлені вимоги ОСОБА_1
Враховуючи, що сторони до суду не прибули, в матеріалах справи мається достатня кількість доказів для вирішення справи по суті, суд відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, вважає за доцільне ухвалити рішення без участі сторін по справі та без фіксації процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, дослідивши доводи представника позивача та оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Як встановлено матеріалами справи, 27.08.2018 року ОСОБА_1 позичив відповідачу - ОСОБА_2 грошову суму в розмірі 51968 доларів США, які зобов'язався повернути не пізніше 27.10.2018 року.
Факт укладення договору позики підтверджується розпискою, наданою відповідачем позивачу 27.08.2018 року та яка міститься у матеріалах справи.
Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи відповідному органі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов'язків; таким чином, пункт передбачає право на суд , одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору.
Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановлені його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріплені можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно частини 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.
Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 Цивільного кодексу України, відповідно до приписів якої, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частини 2 статті 1047 Цивільного кодексу України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України , позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до положень ст.ст. 525 , 526 Цивільного кодексу України , одностороння відмова від зобов'язання не допускається, а зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із статтею 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Відповідно із статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Приписами цивільного законодавства передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України ).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України ).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України ).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України ).
У відповідності з правовою позицією Верховного Суду України по справі №6-63 цс13 (постанова від 18 березня 2013 року), письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а договір відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами. Окрім того, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику в строк, що встановлені договором.
Відповідно до статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Суд погоджується із розрахунком заборгованості відповідача, наданим позивачем та загальна сума заборгованості відповідача при цьому складає 1628008, 68 грн., з яких: основна сума боргу - 1429727, 09 грн.; 3 % річних від простроченої суми у розмірі 15394, 05 грн.; відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 182887, 54 грн.
Згідно частини 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до частини 1, 6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Окрім того, згідно частини 1, 4 статті 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Згідно вимог частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому, згідно частини 1 статті 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
У зв'язку з визнанням позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, позивачу підлягає поверненню з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, а також те, що відповідач, користуючись своїм правом визнав позовні вимоги у повному обсязі, прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів підлягає задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 11-13, 43, 76-77, 81, 83, 141, 263-265 ЦПК України , статтями 525, 526, 530, 610, 612, 625, 1046, 1047, 1049 ЦК України суд,-
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, НОМЕР_1, виданий ЦВМ Дзержинського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області 15.05.2012 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, паспорт МК352764, виданий МВМ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 12.02.1997 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4) грошові кошти, а саме:
- основну суму боргу за договором позики від 27.08.2018 року у розмірі 1429727 (один мільйон чотириста двадцять дев'ять тисяч сімсот двадцять сім) грн. 09 коп.;
- 3 % річних від простроченої суми у розмірі 15394 (п'ятнадцять тисяч триста дев'яносто чотири) грн. 05 коп.;
- відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 182887 (сто вісімдесят дві тисячі вісімсот вісімдесят сім) грн.54 коп.,
а всього стягнути1628008 (один мільйон шістсот двадцять вісім тисяч вісім) грн. 68 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, НОМЕР_1, виданий ЦВМ Дзержинського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області 15.05.2012 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, паспорт МК352764, виданий МВМ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 12.02.1997 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4) витрати по сплаті судового збору у розмірі 4802 (чотири тисячі вісімсот дві) грн. 50 коп.
Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Харкова, код ЄДРПОУ 37999654, що розташоване за адресою: 61166, Харківська обл., м. Харків, вул. Бакуліна, 18, повернути позивачу - ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, паспорт МК352764, виданий МВМ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 12.02.1997 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4) сплачену суму судового збору у розмірі 4802 (чотири тисячі вісімсот дві) грн. 50 коп., пов'язану з подачею заяви до суду, який було сплачено на р/р 31210206020003, код банку отримувача (МФО 899998), за квитанцією №0.0.1231937133.1 від 08.01.2019року.
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий:
Суд | Дзержинський районний суд м.Харкова |
Дата ухвалення рішення | 26.03.2019 |
Оприлюднено | 28.03.2019 |
Номер документу | 80737892 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Дзержинський районний суд м.Харкова
Шестак О. І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні