Ухвала

від 13.03.2019 по справі 757/9000/19-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/9000/19-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2019 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,

заявника ОСОБА_3

представника заявника адвоката ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві судове провадження за клопотанням ОСОБА_3 про скасування арешту, накладеного ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19.10.2018 та зміни місця зберігання речових доказів ,-

ВСТАНОВИВ:

21.02.2019 до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання ОСОБА_3 , яке передано слідчому судді ОСОБА_1 22.01.2019, про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва № 757/51117/18-к, на майно ОСОБА_3 , 24.12.1979 року, шляхом з заборони ним розпоряджатись

В обґрунтування доводів клопотання зазначено, що арешт було накладено безпідставно, необґрунтовано, також посилається на те, що при накладенні арешту не було враховано відсутність правової підстави для арешту майна. Зазначене в своїй сукупності свідчить про безпідставність накладення арешту та обумовлює необхідність його скасування. Окрім цього, зазначає, що автомобіль ««Volkswagen Caddy», номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , на який накладений арешт не належить заявнику, а його батьку ОСОБА_5 , який немає жодного відношення до кримінального провадження, враховуючи зазначене просить скасувати арешт: накладений на автомобіль ««Volkswagen Caddy», номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 та змінити місце зберігання речового доказу автомобілю марки автомобіль ««Volkswagen Caddy», номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 та безкоштовно передати вказаний автомобіль разом з свідоцтвом про право власності на відповідальне зберігання заявнику під гарантійну розписку та надати дозвіл на використання вказаного автомобіля; скасувати арешт накладений на кошти, розміщені на рахунках відкритих в ПАТ «Державний ощадний банк України» та скасувати арешт накладений на мобільний телефон Ксіомі, змінивши місце зберігання речового доказу та безкоштовно передати вказаний телефон на відповідальне зберігання заявнику під гарантійну розписку та надати дозвіл на використання вказаного автомобіля

Заявник та його представник клопотання підтримали та просили його задовольнити, з викладених в ньому підстав.

Прокурор/слідчий в судове засідання не з`явився, про місце і час розгляду клопотання повідомлений належним чином.

Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті скарги у відсутність прокурора/слідчого, на підставі наданих доказів.

Вивчивши клопотання, заслухавши позицію учасників розгляду, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.

Судовим розглядом за наданими матеріали встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42018000000002374 за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Ухвалою слідчого судді від 19.10.2018 було накладено арешт на майно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , з забороною його розпорядження, а саме на: грошові кошти в сумі: 300 доларів США, 100 євро, 3573 гривні; автомобіль марки ««Volkswagen Caddy», номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 ; автомобіль марки «ВАЗ 210430-20», державний номерний знак НОМЕР_4 , номер кузова НОМЕР_5 ; мотоцикл марки «КМЗ ДНЕПР МТ10», державний номерний знак НОМЕР_6 , номер двигуна, кузова НОМЕР_7 ; кошти, що розміщенні на рахунках відкритих в Публічному акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України» (АТ «Ощадбанк»), ЄДРПОУ 00032129, МФО 300465, адреса: м. Київ, вул. Госпітальна, 12г на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) та якими останній розпоряджається використовуючи банківські карти №№ НОМЕР_8 , НОМЕР_9 ; кошти, що розміщенні на рахунках відкритих в Акціонерному товаристві «Райффайзен Банк Аваль» (АТ «Райффайзен Банк Аваль»), ЄДРПОУ 14305909, МФО 300335, адреса: м. Київ, вулиця Лєскова, буд. 9 на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) та якими останній розпоряджається використовуючи банківські карти №№ НОМЕР_10 , НОМЕР_11 та накладено арешт на майно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , з наданням можливості права користування, а саме на: 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,12 га, за адресою: м. Житомир, Коростишівський р., с/рада. Студеницька, цільове призначення: для індивідуального садівництва, кадастровий номер 1822587300:08:000:0171.

Відповідно до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про наявність в ОСОБА_3 права на звернення до суду з клопотанням про скасування арешту майна.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Так, як вбачається з мотивувальної частини ухвали Печерського районного суду м. Києва від 19.10.2018 при накладенні арешту слідчий суддя керувався вимогами ст.ст. 170 - 173 КПК України, врахував, що арешт необхідний з метою забезпечення можливої конфіскації майна та недопущення його відчуження, вбачається наявність правових підстав для накладення арешту на майно з забороною розпорядження таким.

Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Відповідно до ч.5ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається - «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Аналізуючи доводи клопотання про скасування арешту на майно, слідчий суддя приходить до висновку, що означені доводи не вказують на необґрунтованість накладення арешту на майно та не доводять, що в подальшому в застосуванні арешту відпала потреба, враховуючи санкцію ч. 3 ст. 368 КК України, санкція якої передбачає додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.

Окрім цього, слідчий суддя звертає увагу, що власником автомобіля, який просить повернути заявник, є ОСОБА_5 , що підтверджується копією технічного паспорту, таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що ОСОБА_3 в силу ст. 174 КПК України не наділений правом звертатись з клопотанням щодо повернення атвомобіля власником якого він не являється, інших документів, які б підтверджували право звернення ОСОБА_3 в частині скасування арешту з автомобіля ««Volkswagen Caddy», номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , слідчому судді не надано.

За вказаних обставин, під час судового розгляду даного клопотання за наданими матеріали, встановлено, що втручання органу досудового розслідування у право власності ОСОБА_3 обумовлене законними критеріями, тобто з дотриманням відповідних положень національного законодавства та відповідності верховенства права. Також, слідчим суддею встановлено, що даний час забезпечується «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав ОСОБА_3 та відповідно існує пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються органом досудового розслідування, та метою, яку прагнуть досягти.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що заявником на даній стадії кримінального провадження, в силу принципу змагальності сторін не доведено необґрунтованості накладення арешту на майно та не доведено відсутність потреби в продовженні дії такого заходу та передачі на зберігання такого майна, а відтак слідчий суддя приходить до висновку, про наявність підстав для подальшого втручання у права особи, в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності та вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання про скасування арешту.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-175, 309, 379, 392, 532 КПК України, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту, накладеного ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19.10.2018 та зміни місця зберігання речових доказів, - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1