Постанова

від 27.03.2019 по справі 183/4229/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1950/19 Справа № 183/4229/17 Суддя у 1-й інстанції - Сорока О. В. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

Категорія 23

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2019 року Дніпровський Апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Деркач Н.М., Каратаєвої Л.О.

за участю секретаря - Гречишникової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Віта 2000 про розірвання договору оренди земельної ділянки

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Віта 2000

на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 серпня 2018 року, -

В С Т А Н О В И В:

30 серпня 2017 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ Агро-Віта 2000 , в якому просить розірвати Договір оренди землі, площею 5,490 га, кадастровий номер НОМЕР_1, укладений між ним та відповідачем, зареєстрований у відділі Держкомзему у Новомосковському районі Дніпропетровської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 24.09.2012 року за № 122328604000-173, а також покласти на відповідача судові витрати. В обґрунтування свого позову ОСОБА_1 зазначає, що йому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2, виданого Новомосковською районною державною адміністрацією 28.11.2002 року, належить земельна ділянка площею 5,490 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована на території Попасненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області. 10.03.2012 року між ним та ТОВ Агро-Віта 2000 був укладений Договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований у відділі Держкомзему у Новомосковському районі Дніпропетровської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 24.09.2012 року за № 122328604000-173. Договір оренди укладено сторонами на 7 років. Нормативно грошова оцінка земельної ділянки на момент підписання договору становила 125025,00 грн. Відповідач зобов'язався сплачувати щороку позивачу орендну плату у грошовій формі у розмірі 4,00 % від грошової оцінки землі, що становить 5001,00 грн., а також Орендар взяв на себе зобов'язання проводити безкоштовну поставку 1 тони соломи до садиби Орендодавця, оранку та культивацію присадибної ділянки позивача до 0,40 га, а також надавати Орендодавцю матеріальну допомогу на поховання члена його сім'ї у розмірах та у порядку встановленому самим Орендодавцем. Крім того, договором передбачена можливість коригування орендної плати, у випадку прийняття відповідними державними органами нормативних документів про підвищення вартості орендної плати за земельну ділянку та у разі індексації грошової оцінки землі. Таким чином, позивач наполягає на тому, що укладений між сторонами договір оренди землі, у відповідності до закону, визначає три основні складові орендної плати за Договором, якими є: орендна плата у грошовій формі, безкоштовне завезення соломи до садиби Орендодавця, оранка та культивація присадибної ділянки Орендодавця до 0,40 га. Між тим, ОСОБА_1 зазначає, що в період з 2012 року по 2016 рік нарахування орендної плати відповідачем здійснювалась з порушенням умов договору оренди земельної ділянки, оскільки проводилась без індексації грошової оцінки землі. Так, відповідач взагалі не сплатив позивачеві орендну плату у грошовій формі за 2012-2013 рік, а також за 2016 рік. В 2014 році позивач отримав орендну плату в сумі меншій, ніж було нараховано. Крім того, відповідачем у період з 2012 року по 2016 рік взагалі не виконуються взяті на себе зобов'язання щодо безкоштовної поставки 1 тони грубих кормів (соломи) до садиби позивача, а також не надавалися послуги по обробітку присадибної ділянки позивача до 0,40 га (оранка та культивація). Невиконання відповідачем свого обов'язку щодо поставки соломи та обробітку присадибної ділянки (оранки, культивації) створило несприятливі умови для позивача, а саме він вимушений нести додаткові витрати на обробіток землі та присадибної ділянки, а також витрати на поставку соломи. Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що, виконуючи умови підписаного договору, він неодноразово звертався до ТОВ Агро-Віта 2000 з вимогами щодо нарахування орендної плати, розміру отриманих податків, сум заборгованості, а також просив погасити наявну заборгованість, просив здійснити обробіток землі та поставити солому. У 2016 році позивач письмово звернувся до відповідача з вимогою про надання інформації щодо нарахування орендної плати та її виплати за договором оренди, а також просив орендаря погасити заборгованість та виплатити грошову компенсацію за ненадані послуги, однак відповідач відповідь на його вимогу не надав, директор підприємства уникає зустрічей з пайщиками, мотивуючи зайнятістю. Зазначені факти позивач розцінює, як систематичну несплату орендної плати відповідачем, а тому просить договір, укладений між ним та відповідачем, розірвати (а.с.2-4).

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 серпня 2018 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Віта 2000 про розірвання договору оренди земельної ділянки - задоволено.

Розірвано договір оренди земельної ділянки площею 5,490 га, кадастровий номер НОМЕР_1, укладений 10 березня 2012 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Агро-Віта 2000 , зареєстрований 24.09.2012 року у відділі Держкомзему Новомосковського району Дніпропетровської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 122328604000-173..

Також вирішено питання про розподіл судових витрат (а.с. 96-101).

В апеляційній скарзі ТОВ Агро-Віта 2000 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суд 1 інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі (а.с. 104-105).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Судом 1 інстанції встановлено, що відповідно до копії державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2, що був виданий 28 листопада 2002 року Новомосковською районною державною адміністрацією, ОСОБА_1 являється власником земельної ділянки площею 5,490 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована на території Попасненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області. Земельна ділянка передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.6).

10.03.2012 року між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки площею 5,49га, яка розташована на території Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, який був зареєстрований у відділі Держкомзему у Новомосковському районі Дніпропетровської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 24.09.2012 року за № 122328604000-173 (а.с.7-8).

Відповідно до умов договору, позивач надав відповідачу в строкове платне користування належну йому земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,49га.

Відповідно до умов договору відповідач зобов'язався сплачувати позивачу щороку основну орендну плату у грошовій формі, у розмірі 4,00% від грошової оцінки землі, а також проводити безкоштовну поставку соломи до садиби Орендодавця, оранку та культивацію присадибної ділянки орендодавця до 0,40 га, та сплачувати за Орендодавця податок з доходів фізичних осіб, нарахований на суму орендної плати у розмірі та в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до п.5. договору, було погоджено, що у випадку прийняття відповідними державними органами нормативних документів про підвищення вартості орендної плати за земельну ділянку, орендар також повинен підняти вартість орендної плати шляхом видання наказу без внесення доповнень до договору.

Відповідно до наказу від 18.02.2016 року № 5-ОД, встановлено розмір орендної плати за укладеними договорами оренди з 01.01.2016 року (а.с. 43).

Представником відповідача суду надана довідка, у відповідності до якої, фактично позивач отримав 09.12.2013 року - 5001,00 грн. в грошовій формі, 10.12.2014 року - 5001,00 грн. в грошовій формі, 14.01.2016 року - 1118,00грн. в грошовій формі, 19.11.2016 року - 106,00 грн. в грошовій формі, 29.01.2016 року - 4912,00 грн. в грошовій формі, 07.11.2016 року - 8322,00 грн. в грошовій формі, а всього 24460,00 грн.(а.с. 30).

На підтвердження доказів виплати орендної плати представником відповідача надано ксерокопії: відомості про виплату в грудні 2013 року ОСОБА_1 5001,00 грн. орендної плати за 2013 рік; відомості про виплату позивачеві 10.12.2014 року орендної плати у розмірі 5001, 00грн. за 2014 рік, відомості про виплату позивачеві 29.01.2016 року орендної плати у розмірі 4912, 00 грн.; відомості про виплату позивачеві 07.11.2016 року орендної плати у розмірі 8322,00 грн.; відомості про виплату позивачеві 15.01.2016 року орендної плати у розмірі 1118,00 грн.; відомості про виплату позивачеві 19.01.2016 року орендної плати у розмірі 106, 00 грн. (а.с.31,32,33,34,75,76).

Оранка та культивація присадибної земельної ділянки позивача у період 2012 - 2016 роки відповідачем не проводилась, а солома до садиби позивача не поставлялась, грошова компенсація не виплачувалась.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем допущено систематичне невиконання умов договору щодо несплати визначеної договором орендної плати в частині оранки та культивації земельної ділянки, поставки соломи, а тому дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та розірвання договору оренди, укладеного між сторонами.

З такими висновками суду погоджується й колегія суддів апеляційного суду, оскільки вони є обґрунтованими, відповідають встановленим обставинам по справі та зроблені з дотриманням норм процесуального права і з застосуванням відповідних норм матеріального права.

Так, У відповідності до ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Вимогами ч. 1, 2 ст. 652 ЦК України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінились настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір, або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимоги заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладання договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане, зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагались; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Ст. 2 Закону України Про оренду землі передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Ст. 15 Закону України Про оренду землі відносить до істотних умов договору оренди землі: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендну плату із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Зазначеною нормою закону також передбачено, що за згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

За ст. 21, 22 Закону України Про оренду землі , в редакції, чинній на момент укладання Договору, Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Абзац 5 статті 24 Закону України Про оренду землі встановлює право орендодавця на вимогу від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до п. д ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

З матеріалів справи вбачається, що 10.03.2012 року між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки площею 5,49га, яка розташована на території Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, який був зареєстрований у відділі Держкомзему у Новомосковському районі Дніпропетровської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 24.09.2012 року за № 122328604000-173.

Згідно п. 31 спірного договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. Пунктом 32 визначено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається. Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є лише випадки визначені законом.

Пунктом 35 договору передбачено, що сторона, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.

Крім того, укладений між сторонами Договору встановлено, що договір може бути припинений у будь-який час за взаємної згоди сторін.

Договором встановлено, що він може бути припинений за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених Договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Договором визначено, що його розірвання в односторонньому порядку не допускається. Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є лише випадки визначені законом.

Пункт 5 визначає три основні складові орендної плати за договором, якими є: орендна плата у грошовій формі 4,00% від грошової оцінки землі, безкоштовна завезення соломи до садиби орендодавця, оранка та культивація присадибної ділянки орендодавця до 0,40 га. Додатково, за настання відповідних обставин - до складу орендної плати входить матеріальна допомога на поховання члена сім'ї орендодавця у розмірах та у порядку, установлених самим орендодавцем.

Таким чином сторони укладаючи договір оренди визначили усі три форми орендної плати: грошову, натуральну та відробіткову, які є самостійними формами та підлягають виплаті.

Суд 1 інстанції прийшов до висновку про систематичну несплату визначеної договором орендної плати в частині оранки та культивації земельної ділянки, поставки соломи, що являється підставою для задоволення позову та розірвання договору оренди, укладеного між сторонами.

Суд обґрунтовано виходив з того, що посилання відповідача на відсутність звернень позивача за отриманням соломи та неповідомлення ним про необхідність проведення оранки та культивації присадибної ділянки не можуть бути підставами для невиконання відповідачем умов договору, зокрема і з тих підстав, що такі звернення не передбачені умовами договору, в той час, як відповідач за договором взяв такі зобов`язання на себе, та не свідчать про відсутність вини відповідача в невиконанні умов договору.

Крім того, відповідачем не надано доказів того, що ним ведеться облік таких заяв (звернень) орендодавців, прийняття їх до виконання (накази розпорядження орендаря), та сам факт виконання (акти виконаних робіт, відомості, наряди, накладні і таке інше).

Колегія суддів погоджується з зазначеними висновками суду щодо наявності підстав для задоволення позову, вважає, що справа розглянута всебічно, встановлені правовідносини, що склалися між сторонами, яким надана вірна правова оцінка, досліджені наявні докази, висновки суду першої інстанції обґрунтовані чинними нормами матеріального права.

В апеляційній скарзі апелянтом не наведено жодного порушення норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповне їх з'ясування та інше.

Відповідно до ст. 367 ЦПК апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги, про те що позивач протягом 2012-2016 року не надав ТОВ Агро-Віта 2000 будь-яких відомостей про наявність у нього присадибної земельної ділянки, не звертався до відповідача щодо проведення її оранки та культивації, необхідної доставки соломи та не висловлював будь-яких претензій щодо ненадання зазначених безкоштовних додаткових послуг, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки договором не передбачено обов'язок орендодавця повідомляти такі відомості. Крім того, цей обов'язок відповідача визначений умовами договору, а згідно вимог ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Крім того, в матеріалах справи наявна довідка видана виконкомом Василівської сільської ради Новомосковуського району Дніпропетровської області про те, що на території АДРЕСА_1 є присадибна ділянка розміром 0,15 га, яка є власністю ОСОБА_1 (а.с.38).

Апелянт не скористалася наданими йому правами, не обґрунтував доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Інші доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Віта 2000 - залишити без задоволення.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 серпня 2018 року - залишити без змін .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Судді: