Рішення

від 06.02.2019 по справі 237/3704/18

МАР`ЇНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 237/3704/18

Номер провадження 2/237/192/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.19 м. Курахове

Мар'їнський районний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Медведського М.Д.,

при секретарі: Махно Ю.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ Автотранспортник в особі голови правління ОСОБА_2 про визнання права власності нерухоме майно та визнання договору купівлі-продажу укладеним та зустрічним позовом ПАТ Автотранспортник в особі голови правління ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно та визнання договору купівлі-продажу укладеним,

ВСТАНОВИВ:

06.08.2018 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою про визнання права власності нерухоме майно та визнання договору купівлі-продажу укладеним.

В обґрунтування своїх вимог зазначила, що 17 вересня 2017 року між нею та відповідачем був укладений попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна комплексу будівель та споруд, який розташовано за адресою: місто Курахове Мар'їнського району Донецької області берегова зона - правий берег Курахівського водосховища, що складається з А-1 будівля відпочинку загальною площею 40,0 кв.м, основною - 27,2 кв.м, підсобною - 12,7 кв.м, ат - тераса, аг - ганок, ан - навіс, Б-1 будівля будинку відпочинку загальною площею 12 кв.м, основною площею 12,0 кв.м, бт - тераса, бг - ганок, В-1 будівля будинку відпочинку загальною площею 86,1 кв.м, основною - 59,7 кв.м, підсобною - 26,4 кв.м, вг - ганок, Г-1 будівля кухні, Д-1 будівля відпочинку, Е-1 вагончик, Є-1 будівля будинку відпочинку, Ж-1 вагончик, З-1 вагончик, І-1 вагончик, К-1 трансформаторна підстанція, Л-1 вбиральня, М-1 будівля будинку вартового загальною площею 9,2 кв.м, основною - 4,9 кв.м, підсобною - 4,3 кв.м, Н-1 сарай, п - пірс, № 1 паркан, № 2 паркан, № 3 ворота, І - замощення. Сторони домовилися, що після того, як позивач сплатить відповідачу суму завдатку в розмірі 50000 грн., відповідач зобов'язується укласти нотаріально-посвідчений договір купівлі-продажу комплексу будівель та споруд бази відпочинку Янтар . Крім того, на підтвердження своїх намірів щодо продажу вказаного об'єкту, відповідач надав позивачу всі документи, договір оренди земельної ділянки, ключі від кожної споруди, тобто, на момент укладення попереднього договору, вони дійшли згоди стосовно усіх істотних умов купівлі-продажу. Коли сторони прибули до нотаріуса у місто Курахове, то позивач дізналася, що ОСОБА_2 не надав нотаріусу усі відповідні документи для нотаріального посвідчення договору. Після того, як позивач почала наполягати на тому, що сторони дійшли згоди щодо купівлі-продажу нежитлового комплексу, відповідач послався на той факт, що оскільки він передав позивачу документи, ключі від споруд, уклав попередній договір купівлі-продажу, то з того моменту позивач є власником комплексу будівель та споруд. Позивач звернулась на адресу відповідача з вимогою щодо або повернення суми завдатку, або укладення відповідного договору. На що відповідач усіляко ухиляється від складання нотаріального правочину та не має наміру повертати суму завдатку, мотивуючи тим, що сума завдатку ним вже розстрачена. Оскільки відповідач усіляко ухиляється від виконання зобов'язання щодо укладання основного договору купівлі-продажу, як це було передбачено умовами попереднього договору від 17.09.2017 року, вона вимушена звернутися до суду з даним позовом, оскільки відповідачу неодноразово пропонувалася пропозиція (аферта) щодо укладання відповідного правочину, але відповідач від цього ухиляється. Вважає, що суд відповідно до ст. 220 ЦК України може визнати за нею право власності, оскільки сторони домовились щодо усіх істотних умов договору і відбулося повне виконання договору, але одна із сторін ухиляється від укладання нотаріального посвідчення договору. З зазначених підстав просить визнати за нею право власності на спірне майно та визнати договір-купівлі-продажу укладеним.

06.08.2018 року було відкрито провадження в справі, призначене підготовче судове засідання.

18.01.2019 року відповідач подав до суду зустрічний позов до ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно та визнання договору купівлі-продажу укладеним.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що спірний об'єкт нерухомості було побудовано ПАТ Автотранспортник , але не було введено в експлуатацію як того вимагає чинне законодавство, оскільки розпочалася АТО і керівництво товариства не мало можливості здійснити дії щодо державної реєстрації прав на нерухоме майно. Наразі, позивач просить визнати за нею право власності на спірне майно, однак в неї немає жодної можливості підтвердження свого права власності на вказаний об'єкт нерухомості. Зазначені обставини унеможливлюють право позивача вільно розпоряджатися майном на власний розсуд, тобто порушують його право власності, передбачене Конституцією і Цивільним кодексом України. Зазначає, що відповідно до статті 86 ЦК Української РСР (яке існувало у період спірних правовідносин) право власності - це урегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування та розпорядження майном. У 1968 році питання набуття права власності регулювались Указом Президії Верховної ради СРСР від 26 серпня 1948 року Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків , згідно з положеннями якого перехід права власності відбувався у тому числі, після вчинення нотаріального правочину купівлі-продажу будинку. Згідно із статтею 1 зазначеного Указу кожен громадянин або громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п'яти, як у місті, так і поза містом, що й було здійснено позивачем за зустрічним позовом ще у 2000 році. Зазначає, що відповідно до ч. 3 статті 3 Закону України від 01.07.2004 року Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону виникають з моменту такої реєстрації. Відповідно до ч. 4 статті 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, яке не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав. Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як інструкція Держплану УРСР Міністерства юстиції УРСР від 29 липня 1959 року Про порядок реєстрації і містах і селищах міського типу Української РСР . Зазначені нормативні акти передбачали передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до моменту чинності ЦК України та ЗК України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень . Звертаючи увагу на той факт, що вимогами законодавства, чинного на момент виникнення права власності (2000 рік) державна реєстрація не передбачалась ні як підстава переходу права власності, ні як формальна констатація факту перед третіми особами факту переходу права власності, до реєстрації прав власності, що виникло на момент будівництва зазначеного об'єкту нерухомості, який належить позивачу за зустрічним позовом, застосовувалось чинне на той момент законодавство, яке взагалі не передбачало державну реєстрацію прав на нерухоме майно. З огляду на зазначене, вважає, що у нього не має жодної можливості підтвердження свого права власності на вказаний об'єкт нерухомості, оскільки його право власності не зареєстровано у відповідному реєстрі, а оригінали документів знищені. Зазначені обставини унеможливлюють позивача вільно розпоряджатись майном на власний розсуд, тобто порушують його права власності, передбачене Конституцією України та Цивільним кодексом України. З зазначених підстав просить відмовити позивачу за первісним позовом у задоволенні її позовних вимог в повному обсязі, просить визнати неукладеним попередній договір купівлі-продажу об'єкта нерухомості та визнати за ним право власності на спірне нерухоме майно.

18.01.2019 року зустрічна позовна заява була прийнята до провадження судді Медвдського М.Д.

Позивач в підготовче судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідач в підготовче судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскільки від відповідача не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, як то передбачає ст. 169 ЦПК України , з причин, які б могли бути визнані судом поважними, у суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, а тому, суд зі згоди позивача вирішує справу на підставі наявних у справі доказів відповідно ст. 224-228 ЦПК України .

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що в позовних вимогах позивача за основним позовом необхідно відмовити, позовні вимоги позивача за зустрічним позовом підлягають задоволенню з підстав, зазначених позивачем за зустрічним позовом у позовній заяві.

Згідно копії виписки з протоколу № 13 чергових загальних зборів ПАТ Автотранспортник від 26.04.20145 року, вирішено утворити виконавчий орган ПАТ Автотранспортник Правління та обрати наступних осіб членами Правління: головою правління - ОСОБА_2, членами правління - ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Згідно копії договору оренди землі від 22.08.2013 року, укладеного між орендодавцем Курахівською місткою радою в особі Курахівського міського голови ОСОБА_5 та орендаря - ПАТ Авторанспортник в особі директора ОСОБА_2, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться в м. Курахове, Берегова зона - правий берег Курахівського водосховища Мар'їнського району Донецької області, кадастровий номер 1423310600:01:001:0119, загальною площею 1,0393 га строком на п'ять років.

Відповідно до 1, 2 ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

В силу ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.

Викладені обставини дають суду підстави для визнання за позивачем за зустрічним позовом права власності на спірне нерухому майно.

Позивачу за первісним позовом у задоволенні її позовних вимог суд вважає необхідним відмовити через необґрунтованість позовним вимог.

Згідно із п.15.5 ч.1 Перехідних положень Розділу ХІІІ ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

На підставі викладеного, у відповідності зі ст.ст. 263-265, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 328, 331 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсзяі.

Позовні вимоги ПАТ Автотранспортник в особі голови правління ОСОБА_2 задовольнити в повному обсязі.

Визнати неукладеним попередній договір купівлі-продажу об'єкта нерухомості.

Визнати за ПАТ Автотранспортник в особі голови правління ОСОБА_2 право власності на комплекс будівель та споруд, який розташовано за адресою: місто Курахове Мар'їнського району Донецької області берегова зона - правий берег Курахівського водосховища, що складається з А-1 будівля відпочинку загальною площею 40,0 кв.м, основною - 27,2 кв.м, підсобною - 12,7 кв.м, ат - тераса, аг - ганок, ан - навіс, Б-1 будівля будинку відпочинку загальною площею 12 кв.м, основною площею 12,0 кв.м, бт - тераса, бг - ганок, В-1 будівля будинку відпочинку загальною площею 86,1 кв.м, основною - 59,7 кв.м, підсобною - 26,4 кв.м, вг - ганок, Г-1 будівля кухні, Д-1 будівля будинку відпочинку, Е-1 вагончик, Є-1 будівля будинку відпочинку, Ж-1 вагончик, З-1 вагончик, І-1 вагончик, К-1 трансформаторна підстанція, Л-1 вбиральня, М-1 будівля будинку вартового загальною площею 9,2 кв.м, основною - 4,9 кв.м, підсобною - 4,3 кв.м, Н-1 сарай, п - пірс, № 1 паркан, № 2 паркан, № 3 ворота, І - замощення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного оскарження.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разу пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 06.02.2019 року.

Суддя М.Д.Медведський

Дата документу 06.02.2019