Ухвала

від 21.03.2019 по справі 755/14003/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/477/2019 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК України Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засідання ОСОБА_5

за участю:

представника власника майна ТОВ «ПРЕМІУМ ФІНАНС», адвоката ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника власника майна ТОВ «ПРЕМІУМ ФІНАНС», адвоката ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 05 грудня 2018 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби прокуратури міста Києва ОСОБА_7 та накладено арешт на майно, а саме: грошові кошти, вилучені 23.11.2018 під час обшуку, за адресою АДРЕСА_1 , а саме: 100 (сто) австралійських доларів, 385 (триста вісімдесят п`ять) канадських доларів, 16500 (шістнадцять тисяч п`ятсот) чеських крон, 1490 (тисяча чотириста дев`яносто) ізраїльських шекелей, 3265 (три тисячі двісті шістдесят п`ять) молдавських лей, 500 п`ятсот) російських рублів), 110 (сто десять) швейцарських франків, 930 (дев`ятсот тридцять) фунтів, 362 (триста шістдесят два) долари США, 10 білоруських рублів, 105 (сто п`ять) євро, 13140 (тринадцять тисяч сто сорок польських злотих), 358 839 грн. (триста п`ятдесят вісім тисяч вісімсот тридцять дев`ять) гривень; за адресою: АДРЕСА_2 , а саме: 86 400 (вісімдесят шість тисяч чотириста) грн., 48 750 доларів США (сорок вісім тисяч сімсот п`ятдесят), 39 205 євро (тридцять дев`ять тисяч двісті п`ять); за адресою АДРЕСА_3 , а саме: 1 290 000 (один мільйон двісті дев`яносто тисяч) гривень, шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування майном.

Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував наявність правових підстав для накладення арешту, та прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на зазначене у клопотанні майно, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник власника майна ТОВ «ПРЕМІУМ ФІНАНС», адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати в частині накладення арешту на грошові кошти ТОВ «ПРЕМІУМ ФІНАНС», вилучені 23.11.2018 під час обшуку, за адресою м. Київ, пр-т Науки, буд. .

В обґрунтування вимог апеляційної скарги адвокат зазначає, що ТОВ «ПРЕМІУМ ФІНАНС», його посадові або службові особи не мають будь-якого процесуального статусу у даному кримінальному провадженні. Вказує, що вилучені грошові кошти набуті товариством законним шляхом, а операційна каса № 79 підкріплена належним чином згідно діючого законодавства.

Також апелянт зазначає, що ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва не надано дозволу на відшукання та вилучення грошових коштів під час обшуку. Стверджує, що твердження прокурора про те, що операції з обміну валюти здійснюються поза бухгалтерським та податковим обліком, не відповідає дійсності. Додає про порушення строків із зверненням до суду з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна.

Крім того, адвокат звертає увагу суду на те, що усі ухвали у даному кримінальному провадженні постановлені слідчим суддею ОСОБА_1 . Вказує на порушення правил підсудності, невмотивованість оскаржуваного судового рішення та порушення слідчим суддею вимог ч. 2 ст. 172 КПК України.

У підсумку представник власника майна вказує, що оскаржувана ухвала слідчого судді є необґрунтованою та незаконною.

Одночасно автор апеляційної скарги ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування причин пропуску цього строку апелянт вказує, що ухвала постановлена без виклику у судове засідання власника майна та про її наявність представнику товариства стало відомо за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень 11.12.2018 року.

Заслухавши доповідь судді, позиціюпредставника власника майна, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника власника майна задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що власник майна та його представник участі у судовому засіданні не приймали, зі змістом оскаржуваної ухвали слідчого судді ознайомилися 11.12.2018 року за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання апелянта щодо поновлення строку на апеляційне оскарження з підстав, наведених у ньому, підлягає задоволенню, оскільки цей строк пропущений з поважних причин.

Що стосується безпосередньо апеляційної скарги, то слід звернути увагу на такі обставини.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

При апеляційному розгляді встановлено, що у даному кримінальному провадженні слідчим суддею обґрунтовано застосовано такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна та правильно визначені правові підстави для цього.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження № 32015000000000210, відомості про яке 05.11.2015 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Прокурор відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби прокуратури міста Києва ОСОБА_7 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на грошові кошти вилучені 23.11.2018 під час обшуку, за адресами АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування майном, яке ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 05 грудня 2018 року задоволено.

Жодних об`єктивних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів законність прийнятого слідчим суддею рішення колегія суддів в матеріалах судової справи по розгляду клопотання по накладенню арешту не вбачає, оскільки покладені в основу ухвали слідчого судді мотиви, що стали підставою для задоволення клопотання прокурора, слід визнати обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що не заслуговують на увагу колегії суддів і не ґрунтуються на законі, виходячи з наступного.

КПК України вимагає обов`язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принциповий характер.

Отже, якщо закон визначив, що клопотання слідчого про накладення арешту повинно відповідати вимогам ст. 171 КПК України, то слідчий повинен неухильного їх дотримуватися.

Так, згідно ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого повинно бути зазначено правові (законні) підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна.

Вказана норма також узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Задовольняючи клопотання прокурора про арешт майна, слідчий суддя прийшов до правильного висновку, що клопотання відповідає вимогам ст. 171 КПК України та містить достатньо правових підстав для його задоволення.

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно зазначене у клопотанні, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Зважаючи на вищезазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно зазначене у клопотанні прокурора, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності.

Підстав сумніватися в співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження у колегії суддів не виникає.

Твердження апелянта про те, що товариство «ПРЕМІУМ ФІНАНС», його посадові або службові особи не мають будь-якого процесуального статусу у даному кримінальному провадженні, не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, що має місце у даному випадку.

Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання відчуження, знищення чи пошкодження майна, що може перешкодити кримінальному провадженню.

Твердження адвоката про необґрунтованість позиції сторони обвинувачення стосовно того, що операції з обміну валюти здійснюються поза бухгалтерським та податковим обліком, не є предметом розгляду при вирішення питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проте підлягають перевірці на досудовому розслідуванні, як і твердження апелянта з приводу того, що операційна каса № 79 підкріплена належним чином згідно діючого законодавства, а вилучені грошові кошти набуті товариством законним шляхом.

Посилання апелянта на те, що розгляд клопотання прокурора про арешт тимчасово вилученого майна відбувся без повідомлення власника майна заслуговують на увагу, з урахуванням вимог ст. 172 КПК України, проте не тягнуть за собою скасування оскаржуваного судового рішення, з огляду на положення ст. 173 КПК України, яка містить перелік підстав для скасування і до яких наведена підстава не належить. З цих же підстав не тягне за собою скасування оскаржуваного судового рішення і твердження апелянта про порушення строку із зверненням до суду із даним клопотанням про арешт майна.

Також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення і твердження автора апеляційної скарги про те, що усі ухвали у даному кримінальному провадженні постановлені слідчим суддею ОСОБА_1 , через невідповідність положенням ст. 173 КПК України.

Посилання апелянта на те, що ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 13 листопада 2018 року не надано дозволу на вилучення грошових коштів товариства, як на підставу для скасування оскаржуваного судового рішення, слід визнати непереконливими, оскільки вилучене у ході обшуку майно набуло статусу тимчасово вилученого.

Зважаючи на вищевикладене, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170 173 КПК України, наклав арешт на майно зазначене у клопотанні прокурора, з метою забезпечення збереження речових доказів, врахувавши при цьому і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб, та забезпечивши своїм рішенням розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому вимоги апелянта щодо незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді, слід визнати непереконливими.

Враховуючи встановлені обставини та відповідні їм правовідносини, колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Поновити представнику власника майна ТОВ «ПРЕМІУМ ФІНАНС», адвокату ОСОБА_6 , строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 05 грудня 2018 року.

Ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 05 грудня 2018 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби прокуратури міста Києва ОСОБА_7 та накладено арешт на майно, а саме грошові кошти, вилучені 23.11.2018 під час обшуку, за адресами: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування майном, залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ТОВ «ПРЕМІУМ ФІНАНС», адвоката ОСОБА_6 , залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4