Постанова

від 25.03.2019 по справі 910/13184/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2019 р. м. Київ Справа№ 910/13184/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Чорної Л.В.

Іоннікової І.А.

секретар судового засідання: Кондратенко Н.О. за участю представників учасників процесу: згідно протоколу судового засідання від 25.03.2019 року розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу акціонерного товариства "ДТЕК Крименерго"

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2019 року

суддя Мельник В.І., м. Київ,

повний текст складено 17.01.2019 року

за позовом державного підприємства "Енергоринок", м. Київ

до акціонерного товариства "ДТЕК Крименерго", м. Київ

про стягнення 247 365,60 грн.,

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Енергоринок" (надалі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до акціонерного товариства "ДТЕК Крименерго" (надалі-відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 247 365,60 грн. за борговий період 01.01.2018 по 30.06.2018, з яких:

- 9 533,88 грн. щомісячний платіж зі сплати 3% річних, згідно графіку погашення, зазначеному у п.2.7 договору реструктуризації, за період 6 (шість) місяців, що складає 57 203,28 грн.;

- 31 693,72 грн. щомісячний платіж зі сплати пені, згідно графіку погашення, зазначеному у п.2.7 договору реструктуризації, за період 6 (шість) місяців, що складає 190 162,32 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 65Р/02 від 30.09.2013 про реструктруризацію заборгованості, яка виникла у відповідача на підставі договору купівлі-продажу електроенергії від 02.06.2008 № 14/212/4726/01.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.01.2019 у справі № 910/13184/18 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто із Акціонерного товариства "ДТЕК Крименерго" на користь Державного підприємства "Енергоринок" заборгованість у розмірі 247 365 (двісті сорок сім тисяч триста шістдесят п'ять) грн. 60 коп., судовий збір у розмірі 3710 ( три тисячі сімсот десять) грн. 48 коп.

Прийняте рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що відповідач в порушення покладеного на нього обов'язку за договором про реструктуризацію зобов'язання щодо оплати не виконав, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Не погодившись із вказаним рішенням, акціонерне товариство "ДТЕК Крименерго" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись, при цьому на те, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, а тому неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Аргументуючи доводи апеляційного оскарження відповідач наголосив на наступному:

- відповідач позбавлений можливості перевірити та підтвердити наявність договірних відносин з позивачем, перевірити стан заборгованості за договором №65Р/02 від 30.09.2013 про реструктуризацію заборгованості та стан виконання зобов'язань у зв'язку із відсутністю доступу до бухгалтерської та іншої договірної документації, доступу до майна відповідача, до банківських рахунків, через обставини непереборної сили, (форс-мажорні обставини), що підтверджується Сертифікатом Торгово-промислової палати України від 23.02.2015 №3363;

- відповідач зазначив, що позивачем суду було надано документи датовані 2018, однак ці документи засвідчені тільки ДП Енергоринок , в свою чергу за період з січня 2015 по сьогоднішній день зі сторони АТ ДТЕК Крименерго не було підписано жодного двухстороннього документу на підтвердження/звіряння заборгованості з ДП Енергоринок ;

- відповідач посилається на п.п. 4.1, 4.4, 4.5 договору №65Р/02 від 30.09.2013 про реструктуризації заборгованості, де визначено, випадки виникнення обставин непереборної сили, що унеможливлюють виконання сторонами зобов'язань.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2019 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/13184/18, розгляд апеляційної скарги акціонерного товариства "ДТЕК Крименерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2019 у справі № 910/13184/18 призначено на 25.03.2019.

Позивач у відзиві просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2019 у справі № 910/13184/18 залишити без змін, як таке, що повністю відповідає вимогам чинного законодавства. При цьому вказав, що відповідачем порушено умови договору № 65Р/02 від 30.09.2013 реструктуризації в частині дотримання строків повідомлення ДП Енергоринок про існування обставин непереборної сили, у зв'язку з чим він позбавлений права посилатися на такі обставини, як на підставу звільнення від виконання зобов'язань за договором реструктуризації. Між тим, відзначив, що Сертифікат Торгово-промислової палати України від 23.02.2015 № 3363 засвідчує настання форс-мажорних обставин на території місцезнаходження філії відповідача, в той час, коли саме АТ ДТЕК Крименерго знаходиться у м. Київ. Також вказав, що відсутній прямий причинно-наслідковий зв'язок між настанням обставин непереборної сили, зазначених у Сертифікаті Торгово-промислової палати України № 3363 із неможливістю АТ ДТЕК Крименерго виконати зобов'язання по оплаті за договором реструктуризації.

До судового засідання 25.03.2019 не з'явився представник відповідача, який повідомлявся про час, місце та дату судового засідання завчасно та належним чином.

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст. 120 ГПК України).

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на те, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, враховуючи те, що його явка обов'язковою не визнавалась, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, колегія суддів перейшла до здійснення апеляційного перегляду судового рішення за наявними матеріалами справи за присутності представника позивача.

В судовому засіданні представник скаржника вимоги апеляційної скарги підтримав, з викладених у ній підстав та просив апеляційну скаргу задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2019 скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення представника скаржника, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення у даній справі залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч.ч. 1,2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, що 02.06.2008 Державне підприємство Енергоринок (далі - ДПЕ) та відкрите акціонерне товариство Крименерго (далі - ЕК) уклали договір № 14/212/4726/01 (надалі - договір №14/212/4726/01 від 02.06.2008, договір купівлі-продажу), відповідно до п. 2.1 якого ДПЕ зобов'язується продавати, а ЕК зобов'язується купувати електроенергію та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору.

Пунктом 6.4 договору № 14/212/4726/01 від 02.06.2008 передбачено, що остаточний розрахунок за куплену ЕК в ДПЕ електроенергію в розрахунковому місяці здійснюється ЕК до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, з поточних або інших (крім поточного зі спеціальним режимом використання) рахунків ЕК. У цьому випадку ЕК зобов'язана обов'язково вказати призначення платежу. Якщо до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, ЕК не здійснила повну поточну оплату вартості електроенергії за розрахунковий місяць, ДПЕ надсилає до ЕК факсимільним зв'язком попередження про можливість обмеження споживання в обсязі недоплаченої ЕК в розрахунковому місяці електроенергії. Обмеження може бути застосоване ДПЕ після 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно із п. 11.6 договору № 14/212/4726/01 від 02.06.2008 передбачено, що договір укладено на термін з 01.06.2008 до 31.12.2008. Дія договору автоматично продовжується на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін не заявила письмово про намір розірвати цей договір за один місяць до дати закінчення строку дії цього договору.

Додатковими угодами № 6958/02 від 12.05.2011 та № 8786/02 від 06.07.2012 до договору № 14/212/4726/01 від 02.06.2008 сторони погодили, що правонаступником прав і обов'язків відкритого акціонерного товариства Крименерго за зазначеним договором є публічне акціонерне товариство ДТЕК Крименерго .

На виконання умов договору № 14/212/4726/01 від 02.06.2008 позивачем та відповідачем було складено та підписано акт купівлі-продажу електроенергії від 31.12.2012, згідно з яким у грудні 2012 року позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято електроенергію в обсязі 484 915,120 тис.кВт.г на загальну суму 184 883 844,44 грн.

30.09.2013 між Державним підприємством "Енергоринок" (кредитор) та публічним акціонерним товариством "ДТЕК Крименерго" (боржник) укладено договір про реструктуризацію заборгованості № 65Р/02 (далі - договір), згідно з пунктом 1.1 якого сторони домовились про розстрочення погашення заборгованості, що виникла у боржника перед кредитором на підставі договору купівлі-продажу електроенергії № 14/212/4726/01 від 02.06.2008.

Відповідно до пункту 2.1 договору загальна сума заборгованості, що підлягає реструктуризації за цим договором, складає 29 345 220,04 грн., а саме:

- заборгованість за електричну енергію - 26 871 563,76 грн. за договором № 14/212/4726/01 від 02.06.2008, у т.ч. ПДВ 4 478 593,96 грн., яка придбана боржником у грудні 2012 року та підтверджується актом про наявність та розмір заборгованості;

- заборгованість зі сплати 3% річних у сумі 572 033,01 грн. за прострочення оплати коштів в сумі 26 871 561, 76 грн. за період з 15.01.2013 по 01.10.2013, яку нараховано на підставі статті 625 Цивільного кодексу України за порушення пункту 6.4 договору купівлі-продажу електроенергії від 02.06.2008 №14/212/4726/01;

- пеня в сумі 1 901 623,27 грн., яку нараховано на підставі пункту 7.3.2 та за порушення пункту 6.4 договору купівлі-продажу електроенергії №14/212/4726/01 від 02.06.2008.

У пункті 2.5 договору сторони погодили, що загальний строк реструктуризації (погашення) заборгованості боржника перед кредитором за цим договором встановлюється до 31.12.2018 (включно).

Сторони погодили, що перший платіж з погашення заборгованості, відповідно до п. 2.6 договору, повинен бути здійснений не пізніше 31.01.2014 (включно).

Кожний черговий платіж має бути здійснений боржником не пізніше останнього числа місяця, в якому він (платіж) підлягає перерахуванню згідно з графіком, наведеним в пункті 2.7 договору.

Згідно із пунктами 2.2 - 2.7 договору про реструктуризацію погашення суми заборгованості за електроенергію здійснюється шляхом щомісячного перерахування грошових коштів боржником, згідно з графіком на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання кредитора. За порушення зобов'язання щодо оплати електричної енергії в сумі 26871563,76 грн., яка придбана боржником в грудні 2012 року, боржник зобов'язаний до 31.10.2013 (включно) сплатити кредитору штраф у сумі 26 871,56 грн., який нараховано на підставі п. 7.3.2 за порушення п. 6.4 договору купівлі-продажу електроенергії від 02.06.2008 № 14/212/4726/01. Сплата 3 % річних, пені та штрафу здійснюється шляхом перерахування грошових коштів боржника на рахунок кредитора; загальний строк реструктуризації (погашення) заборгованості боржника перед кредитором за цим договором встановлюється до 31.12.2018 (включно). Перший платіж з погашення заборгованості, що підлягає реструктуризації за цим договором повинен бути здійснений не пізніше 31.01.2014 (включно); кожний черговий платіж має бути здійснений боржником не пізніше останнього числа місяця, в якому він (платіж) підлягає перерахуванню згідно з наведеним в п. 2.7 договору про реструктуризацію, графіком.

Відповідно до п. 2.13 договору про реструктуризації протягом дії останнього боржник зобов'язується здійснювати стовідсоткову поточну оплату вартості електричної енергії, купованої останнім відповідно до умов діючого договору купівлі-продажу електроенергії, повну оплату щомісячних платежів відповідно до умов цього договору.

Договір набрав чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2018 (п. 5.1 договору).

На підтвердження наявності заборгованості на загальну суму 884 993 061,41 грн., станом на 01.09.2013, сторонами складено та підписано акт звірки взаєморозрахунків №02/51-3-8834/1 від 30.09.2013 (додаток №1 до договору про рестуктуризацію).

Відповідач позовні вимоги заперечив, зазначивши, що станом на 21.01.2015 у нього відсутні умови для виконання господарських зобов'язань, а саме: можливість здійснення господарської діяльності та отримання прибутку, доступ до первинної та договірної документації, а також банківських рахунків, на яких обліковуються обігові кошти, отримані від здійснення господарської діяльності. Дані умови виникли в зв'язку із настання форс-мажорних обставин, настання та існування яких підтверджується сертифікатом Торгово Промислової Палати України.

Відтак, між сторонами виник спір з приводу невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором про реструктуризацію заборгованості № 65Р/02 від 30.09.2013, у зв'язку з чим позивачем нараховані пеня та 3% річних за спірний період з 01.01.2018 по 30.06.2018.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи, беручи до уваги вимоги та заперечення обох сторін, вважає обґрунтованими висновки місцевого суду про задоволення позову та відхиляє доводи апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з графіком погашення заборгованості, викладеним у пункті 2.7 Договору, відповідач зобов'язався щомісячно, а саме не пізніше останнього числа відповідного місяця, здійснювати платежі зі сплати 3% річних в сумі 9 533,88 грн. та пені в сумі 31 693,72 грн.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України).

Згідно із ч. 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові, у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Отже, з урахуванням положень статті 530 Цивільного кодексу України та пункту 2.7 договору, станом на час розгляду справи строк виконання відповідачем грошових зобов'язань за сплати 3% річних та пені за період з 01.01.2018 по 30.06.2018, щодо яких заявлено позов, настав.

Як вбачається з матеріалів позову та вірно встановлено судом першої інстанції, за період з 01.01.2018 по 30.06.2018 розмір заборгованості за Договором зі сплати 3% річних становить 57 203,28 грн. (9 533,88 грн. х 6 місяців = 57 203,28 грн.), зі сплати пені - 190 162,32 грн. (31 693,72 грн. х 6 місяців = 190 162,32 грн.), а всього за спірний період - 247 365,60 грн.

Таким чином, з огляду на встановлене вище, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У доводах апеляційного оскарження відповідач наголосив, що судом першої інстанції при задоволенні позову, помилково не враховано, що 21.01.2015 виникли обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), які підтверджується Сертифікатом Торгово-промислової палати України від 23.02.2015 № 3363.

При цьому, наслідками зазначених обставин є неможливість для АТ ДТЕК Крименерго перевірити та підтвердити наявність договірних відносин з позивачем, заборгованості за договором № 65Р/02 від 30.09.2013 та стан виконання зобов'язань за зазначеним договором, у зв'язку з відсутністю доступу до бухгалтерської та договірної документації. Між тим, у скаржника немає можливості погашення боргових зобов'язань, через відсутність доступу до його майна, в тому числі до банківських рахунків, а також неможливість здійснення господарської діяльності.

Серед іншого, скаржник також посилається на п.п. 4.1, 4.4, 4.5 договору №65Р/02 від 30.09.2013 про реструктуризації заборгованості, де визначено, випадки виникнення обставин непереборної сили, що унеможливлюють виконання сторонами зобов'язань.

Наведені доводи оскарження колегія суддів апеляційної інстанції оцінює критично, при цьому вважає за необхідне відзначити наступне.

Згідно з пунктом 4.1 договору у випадку виникнення обставин непереборної сили, що унеможливлюють виконання сторонами своїх зобов'язань, сторони звільняються від виконання своїх зобов'язань на час дії зазначених обставин.

У пункті 4.2 договору сторони погодили, що непереборною силою визначаються наступні події: війна і військові дії, повстання, мобілізація, блокада, епідемії, пожежа, вибухи, аварії на транспорті і стихійні лиха, акти органів влади, що мають вплив на виконання зобов'язань сторін і всі інші подібні події й обставини.

Настання обставин непереборної сили підтверджується уповноваженими органами відповідно до законодавства України. Належним доказом існування обставин непереборної сили є довідка Торгово-промислової палати України (п. 4.4 договору).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 23.02.2015 відповідачу видано сертифікат Торгово-промислової палати України № 3363 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) щодо зобов'язань за договором № 65Р/02 від 30.09.2013 про реструктуризацію заборгованості, що виникла на підставі договору купівлі-продажу електроенергії від 02.06.2008 № 14/212/4726/01. Сертифікатом засвідчено настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зокрема: експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, протиправні дії третіх осіб, захоплення 21.01.2015 підприємства (адміністративна будівля за адресою: м. Сімферополь, вул. Гаспринського, буд. 9, всі структурні підрозділи) та його майна групою озброєних осіб на території Автономної Республіки Крим. При цьому, встановлено, що форс-мажорні обставини почали діяти з 21.01.2015 та тривають.

За приписами Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" завданнями торгово-промислових палат є, зокрема, подання практичної допомоги підприємцям у проведенні торговельно-економічних операцій на внутрішньому та зовнішньому ринках.

Згідно ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Таким чином, місцевим господарським судом вірно надано оцінку, що сертифікат № 3363 від 23.02.2015 виданий Торгово-промисловою палатою України є належним доказом, що засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

Водночас, зазначений доказ слід оцінювати в сукупності з іншими доказами та обставинами по справі.

У даному випадку доведення факту настання обставин непереборної сили не є достатніми для звільнення від виконання зобов'язання на час дії цих обставин, оскільки необхідно підтвердити їх здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання.

Для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно зі статтями 617 Цивільного кодексу України, 218 Господарського кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: наявність обставин непереборної сили; їх надзвичайний характер; неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у від 10.06.2015 у справі №3-216гс15)

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що наданий відповідачем сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) №3363, виданий Торгово-промисловою палатою України 23.02.2015 за вих.№828/05-4, не підтверджує наявності обставин, які звільняють боржника від відповідальності за порушення зобов'язання. При цьому взято до уваги, що у даному сертифікаті було встановлено факт захоплення 21.01.2015 підприємства (адміністративної будівлі за адресою: м. Сімферополь, вул. Гаспринського, 9) та його майна групою озброєних осіб на території Автономної Республіки Крим.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", який набрав чинності, 15.04.2014, сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя віднесено до тимчасово окупованої території України.

В той же час, згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за адресою: АРК, м. Сімферополь, вул. Гаспринського, 9 розташований відокремлений підрозділ АТ ДТЕК Крименерго - філія ПАТ ДТЕК Крименерго (код 39228645), а юридична особа - АТ ДТЕК Крименерго з якою укладений договір реструктуризації, знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Льва Толстого, 57 (державна реєстрація змін до установчих документів в частині зміни місцезнаходження відповідача проведено 23.05.2014).

Відповідно до статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій (ч. 1 ст.95 Цивільного кодексу України). Юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями (ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України).

Отже, вступаючи у договірні відносини, юридична особа несе відповідні комерційні ризики пов'язані із своєю господарською діяльністю.

Тобто, стороною договору про реструктуризації заборгованості № 65Р/02 від 30.09.2013 є юридична особа - Акціонерне товариство ДТЕК Крименерго , яка зареєстрована у місті Києві. В свою чергу, обставини форс-мажору мали місце на території місцезнаходження філії відповідача, тому АТ ДТЕК Крименерго , як юридична особа, не позбавлене можливості здійснювати господарську діяльність за видами, визначеними у ЄДРПОУ, а саме укладати угоди, здійснювати розрахунки та виконувати зобов'язання за раніше укладеними договорами.

Серед іншого, судом першої інстанції вірно встановлено, що матеріали справи не містять доказів дотримання відповідачем строку повідомлення позивача про неможливість виконання ним зобов'язань внаслідок обставин непереборної сили, який визначений пунктом 4.3 договору.

Так, відповідач припинив виконувати свої зобов'язання за договором реструктуризації заборгованості № 65Р/02 від 30.09.2013 з січня 2015 року, сертифікат ТПП видано 23.02.2015 із зазначенням дати настання форс-мажорних обставин - 21.01.2015, а повідомлення про настання таких обставин відповідач скерував позивачу тільки 30.04.2015, що є порушенням п. 4.5 договору № 65Р/02.

Згідно з п. 4.5 договору неповідомлення або несвоєчасне повідомлення, чи ненадання належного доказу однією із сторін про неможливість виконання прийнятих за даним договором зобов'язань, позбавляє сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов'язань.

Крім того, виходячи зі змісту ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України, у випадку порушення зобов'язання, виконання якого виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, сторона звільняється саме від відповідальності за порушення зобов'язання, а не від обов'язку його виконання.

При цьому, предметом позовних вимог у даній справі є стягнення грошових зобов'язань за договором реструктуризації, а не штрафних санкцій, нарахованих за його невиконання.

Між тим, статтею 2 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України встановлено, що сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя є тимчасово окупованою територією України.

Тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України (ст. 1 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України ).

Закон України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України набрав чинності 15.04.2014.

Отже, офіційно окупація Автономної Республіки Крим підтверджена Україною 15 квітня 2014 року, тобто з дати набрання чинності Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України , але порушення позивачем умов договору купівлі-продажу № 14/212/4726/01 від 02.06.2008 відбулися значно раніше, про що свідчить договір про реструктуризацію № 65Р/02 від 30.09.2013.

Як встановлено господарськими судами в ході розгляду пов'язаних справ № 910/29339/15, № 910/17827/16, № 910/5299/17, № 910/17532/17, № 910/5153/18, в яких розглянуто аналогічні спори між тими ж сторонами за інші боргові періоди, а тому такі є преюдиційними в силу приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, заборгованість виникла за актом купівлі-продажу електроенергії від 31.12.2012, складеним до договору № 14/212/4726/01 від 02.06.2008.

В свою чергу, за договором про реструктуризацію №65Р/02 від 30.09.2013 заборгованість виникла за електроенергію, придбану в грудні 2012 року, 3 % річних, включені в реструктуризовану заборгованість, були нараховані за період з 15.01.2013 до 01.10.2013, пеня нарахована в 2013.

Виходячи з аналізу статті 617 Цивільного кодексу України, статті 218 Господарського кодексу України та умов договорів, звільнення сторони від відповідальності у разі настання обставин непереборної сили (форс-мажору) відбувається за умови якщо дані обставини безпосередньо вплинули на своєчасне виконання договірних зобов'язань. При вирішенні питання щодо впливу обставин непереборної сили має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання.

Таким чином, аналізуючи викладене слід зазначити, що можливі збитки відповідача, внаслідок ситуації, що виникла на території окупованої території Автономної Республіки Крим, не мають ознаки надзвичайності чи невідворотності для виконання обов'язку саме за договором №65Р/02 від 30.09.2013, на підставі якого виник спір у даній справі. Крім того, відсутній прямий причинно-наслідковий зв'язок між настанням обставин непереборної сили, зазначених у Сертифікаті Торгово-промислової палати України №3363 від 23.02.2015, із неможливістю АТ ДТЕК Крименерго виконати зобов'язання по оплаті за договором реструктуризації саме через цю обставину.

Відтак, враховуючи вищевикладене в сукупності підстави для звільнення відповідача від виконання грошових зобов'язань за Договором №65Р/02 від 30.09.2013 відсутні.

Твердження скаржника про неможливість здійснення ним господарської діяльності, в тому числі, неможливість виконання умов договору про реструктуризацію через відсутність доступу до банківських рахунків юридичної особи, судом апеляційної інстанції також відхиляються, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не доведені належними та допустимими доказами.

Суд апеляційної інстанції, враховуючи, що відповідачем не спростовано факту порушення взятих на себе грошових зобов'язань, вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги Державного підприємства "Енергоринок" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Крименерго" заборгованості в розмірі 247 365,60 грн. є доведеними, обґрунтованими, а тому правомірно задоволенні.

Інші доводи та міркування відповідача, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України). Відповідно до ч. 2 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Суд апеляцйної інтанції вважає, що у зазначеному питанні слід керуватися принципом "обґрунтованої достатності" визначених судом мотивів та підстав прийняття відповідного рішення.

Відповідно до п. 48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Мала проти України від 3 липня 2014 року, остаточне 17.11.2014 зазначено: Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах Проніна проти України (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та Нечипорук і Йонкало проти України (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів встановила, що у даному випадку відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Таким чином, апеляційні вимоги акціонерного товариства "ДТЕК Крименерго" є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.19 у справі № 910/13184/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу АТ ДТЕК Крименерго"- без задоволення.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано - 28.03.2019.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді Л.В. Чорна

І.А. Іоннікова