Постанова

від 25.03.2019 по справі 925/1267/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2019 р. м. Київ Справа№ 925/1267/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Чорної Л.В.

Іоннікової І.А.

секретар судового засідання: Кондратенко Н.О. за участю представників учасників процесу: від позивача: не з'явився від відповідача: не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Іскра" на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 21.01.2019 суддя Васянович А.В., м. Черкаси за позовомсільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Іскра", с. Байбузи, Черкаський район, Черкаська область доГоловного управління Держгеокадастру у Черкаській області, м. Черкаси провизнання договору оренди землі поновленим та додаткової угоди укладеною

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Іскра" (надалі-СТОВ "Іскра"/позивач) звернулось до Господарського суду Черкаської області із позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (надалі-Держгеокадастр/відповідач) про визнання договору оренди землі від 01 серпня 2013 року поновленим та додаткової угоди укладеною в редакції викладеній позивачем, з підстав визначених ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 10 грудня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

10.01.2019 сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Іскра" було подано до Господарського суду Черкаської області заяву про забезпечення позову шляхом заборони Головному управлінню Держгеокадастру у Черкаській області, а саме:

- розпоряджатися земельною ділянкою площею 13,3308 га кадастровий номер 7124980500:02:002:0214 із земель державної власності, яка знаходиться на території Байбузівської сільської ради Черкаського району Черкаської області за межами населеного пункту (передавати земельну ділянку у власність або у користування для всіх потреб) або її (земельної ділянки) частиною;

- здійснювати поділ чи об'єднання земельної ділянки площею 13,3308 га кадастровий номер 7124980500:02:002:0214 із земель державної власності, яка знаходиться на території Байбузівської сільської ради Черкаського району Черкаської області за межами населеного пункту.

Також позивач просив суд заборонити Державним кадастровим реєстраторам Міськрайонного управління у Черкаському районі та м. Черкасах Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області здійснювати:

- поділ або об'єднання земельної ділянки площею 13,3308 га кадастровий номер 7124980500:02:002:0214 із земель державної власності, яка знаходиться на території Байбузівської сільської ради Черкаського району Черкаської області за межами населеного пункту;

- скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 13,3308 га кадастровий номер 7124980500:02:002:0214 із земель державної власності, яка знаходиться на території Байбузівської сільської ради Черкаського району Черкаської області за межами населеного пункту та скасування її кадастрового номера в Державному земельному кадастрі.

Подана заява про забезпечення позову мотивована тим, що територіальними органами Держгеокадастру систематично вчиняються протиправні дії щодо поділу земельних ділянок, стосовно яких поновлено договори оренди у судовому порядку або стосовно яких триває судовий спір.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 21.01.2019 у справі № 925/1267/18, зокрема, заяву позивача про забезпечення позову залишено без задоволення.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, місцевий господарський суд виходив з того, що заявником/позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності підстав для забезпечення позову.

Не погодившись із вказаною ухвалою, сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Іскра" (надалі- скаржник) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржувану ухвалу в частині відмови у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову та прийняти нове судове рішення по суті поданої заяви сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Іскра".

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції прийняв оскаржувану ухвалу, через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених в ухвалі суду, обставинам справи; порушення процесуального права, а саме-ч. 2 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2019 задоволено клопотання сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Іскра" та поновлено строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Черкаської області від 21.01.2019 у справі № 925/1267/18; відкрито апеляційне провадження у справі № 925/1267/18; розгляд скарги сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Іскра" на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 21.01.2019 у справі № 925/1267/18 призначено на 25.03.2019.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України).

Позивач та відповідач в судове засідання не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Заяв/клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги від позивача та відповідача через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду не надходило.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Застосовуючи згідно статті 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії ( Alimentaria Sanders S.A. v. Spain ) від 07.07.1989).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).

Суд апеляційної інстанції, з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на відсутність клопотань про відкладення розгляду справи з поданням відповідних доказів, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності позивача та відповідача.

Північний апеляційний господарський суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України ( надалі-ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. 2. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. 3. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. 4. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. 5. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 255 ГПК України визначено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали

про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову.

Як вже зазначалось вище, 10.01.2019 сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Іскра" було подано до Господарського суду Черкаської області заяву про забезпечення позову шляхом заборони Головному управлінню Держгеокадастру у Черкаській області, а саме:

- розпоряджатися земельною ділянкою площею 13,3308 га кадастровий номер 7124980500:02:002:0214 із земель державної власності, яка знаходиться на території Байбузівської сільської ради Черкаського району Черкаської області за межами населеного пункту (передавати земельну ділянку у власність або у користування для всіх потреб) або її (земельної ділянки) частиною;

- здійснювати поділ чи об'єднання земельної ділянки площею 13,3308 га кадастровий номер 7124980500:02:002:0214 із земель державної власності, яка знаходиться на території Байбузівської сільської ради Черкаського району Черкаської області за межами населеного пункту.

Також позивач просив суд заборонити Державним кадастровим реєстраторам Міськрайонного управління у Черкаському районі та м. Черкасах Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області здійснювати:

- поділ або об'єднання земельної ділянки площею 13,3308 га кадастровий номер 7124980500:02:002:0214 із земель державної власності, яка знаходиться на території Байбузівської сільської ради Черкаського району Черкаської області за межами населеного пункту;

- скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 13,3308 га кадастровий номер 7124980500:02:002:0214 із земель державної власності, яка знаходиться на території Байбузівської сільської ради Черкаського району Черкаської області за межами населеного пункту та скасування її кадастрового номера в Державному земельному кадастрі.

В обґрунтування поданої заяви позивач зазначав, що територіальними органами Держгеокадастру систематично вчиняються протиправні дії щодо поділу земельних ділянок, стосовно яких поновлено договори оренди у судовому порядку або стосовно яких триває судовий спір.

Заявник вказує, що відповідач, як розпорядник земельної ділянки, з огляду на зміст статті 122 Земельного кодексу України, при наявності судового спору щодо поновлення договору оренди землі, має всі можливості здійснювати дії, спрямовані на скасування державної реєстрації земельної ділянки та подальшого відчуження частин спірно ділянки третім особам, і цей факт може утруднити виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Крім того, вказані дії можуть призвести до виникнення майбутніх спорів щодо визнання наказів Головного управління Держтеокадастру у Черкаській області недійсними, що підтверджується судовою практикою (№912/1198/16 та похідні справи № 912/629/17, №912/630/17, №912/2528/17, а також справи № 912/3635/17, № 912/417/18, № 912/1616/18).

Зокрема, з інформаційного сайту Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області вбачається, що станом на 05 грудня 2018 року земельна ділянка площею 36,1016 га кадастровий номер 7124980500:02:005:0223 існувала цілісним масивом.

Однак на даний час відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 7124980500:02:005:0223 відсутні, що підтверджується даними Публічної кадастрової карти (дата оновлення 01 січня 2019 року).

Таким чином, земельної ділянки, яка є об'єктом оренди за договором оренди землі від 01 серпня 2013 року цілісним масивом площею 36,1016 га на даний час не існує. Замість неї сформовано окремі земельні ділянки з власними кадастровими номерами: 7124980500:02:005:0351, 7124980500:02:005:0345, 7124980500:02:005:0353, 7124980500:02:005:0339, 7124980500:02:005:0334, 7124980500:02:005:0347, 7124980500:02:005:0352, 7124980500:02:005:0350, 7124980500:02:005:0335, 7124980500:02:005:0346, 7124980500:02:005:0336, 7124980500:02:005:0349, 7124980500:02:005:0342, 7124980500:02:005:0343, 7124980500:02:005:0337, 7124980500:02:005:0348, 7124980500:02:005:0338 площею 2 га кожна та 7124980500:02:005:0344 площею 1,3313 га, 7124980500:02:005:0341 площею 0,1912 га, 7124980500:02:005:0340 площею 0,5791 га.

Державна реєстрація набуття речового права на новостворені земельні ділянки не здійснювалася.

Позивач твердить, що такими діями відповідач створив собі можливість безперешкодно розпорядитися спірною земельною ділянкою, а позивачу необхідно буде докласти значних зусиль для відновлення своїх порушених прав.

Також позивач зазначав, що з січня 2016 року Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру започаткувала практику оприлюднення 100% рішень, що приймаються її територіальними органами щодо передачі у власність чи користування земельних ділянок.

На сайті Держгеокадастру (http://lаnd.gov.uа) міститься покрокова інструкція як ознайомитися з прийнятими наказами.

За змістом інструкції: "Інформація про земельні ділянки, щодо яких наявні відомості про розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності, відображені на карті сірим та зеленим кольорами. Сірим кольором відображено земельні ділянки с/г призначення державної власності, щодо яких фізичними або юридичними особами подано клопотання про передачу у власність або користування таких земельних ділянок. Зеленим кольором відображено земельні ділянки с/г призначення, які було передано у власність або користування фізичним або юридичним особам.

Вказані вище земельні ділянки, утворені за рахунок поділу земельної ділянки площею 36,1016 га кадастровий номер 7124980500:02:005:0223 не позначені сірим чи зеленим кольором, а мають синій колір як і всі інші земельні ділянки.

Зазначені обставини є свідченням того, що відповідач приховує інформацію про прийняті рішення щодо розпорядження спірними земельними ділянками з метою унеможливити виконання рішення, якщо позовні вимоги будуть задоволені.

Таким чином, після скасування державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 7124980500:02:005:0223 (як об'єкта права), що є предметом спору у справі № 925/1274/18, заявник позбавлений можливості зареєструвати право оренди на цю ділянку на підставі рішення суду, що унеможливить його виконання.

Відтак, порушене право сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Іскра" знову потребуватиме захисту шляхом подання позову до осіб, яким ймовірно буде передано право на частини поділеної земельної ділянки.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, місцевий господарський суд виходив з того, що позивач належними та допустимими доказами не доведено наявності небезпеки заподіянню шкоди його правам та інтересам та не надав належних доказів намірів вчинення відповідачем дій, спрямованих на набуття речового права на новостворені земельні ділянки іншим особам під час розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції погоджується із таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.

Так, положеннями ст. 136 ГПК України господарський суд визначено, що за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду

Однак положення зазначеної норми пов'язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень ст. 73 ГПК України, яке (забезпечення) застосовується в якості гарантії задоволення вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Відповідно до ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

За приписами чинного процесуального кодексу особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою та подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову та позовної заяви, предметом розгляду у даній справі є питання щодо поновлення на новий строк договору оренди земельної ділянки площею 13,308 га з кадастровим номером 7124980500:02:002:0214.

В той же час, позивач посилається на те, що у провадженні Господарського суду Черкаської області перебувають справи № 925/1274/1 № 925/1273/18, № 925/1264/18 за аналогічними позовами СТОВ ІСКРА ГУ Держгеокадастру у Черкаській області про визнання договорів оренди землі в 1 серпня 2013 року поновленими, а додаткових угод - укладеними (щодо земельні ділянок площею 36,1016 кадастровий номер 7124980500:02:005:0223, площе 35,9772 га кадастровий номер 7124980500:02:005:0224 та площею 15,9205 , кадастровий номер 7124980500:02:005:0222).

Наразі вищевказані земельні ділянки як об'єкти оренди за договорам оренди землі від 1 серпня 2013 року цілісним масивом не існують, оскільки після відкриття судом проваджень у справах вони поділені орендодавцем.

Зокрема, з інформаційного сайту Головного управління Держгеокадастру Черкаській області http://cherkaska.land/gov.ua (вкладки Інформація для учасник АТО та членів їх сімей /перелік земельних ділянок, які можуть бути надані для учасників АТО станом на 5 грудня 2018року Альбом-атлас земельних ділянок, я можуть бути надані учасникам АТО в Черкаському районі /викопіювання планового матеріалу адмінтериторії Байбузівської сільської ради про наявні земельні ділянки, які можливо виділити учасникам АТО (за межами населеного пункту для ведення особистого селянського господарства) вбачається, що станом на 5 грудня 2018 року земельна ділянка площею 36,1016 га кадастровий номером 7124980500:02:005:0223 існувала цілісним масивом.

Однак на даний час відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 7124980500:02:005:0223 відсутні, що підтверджується даними Публічної кадастрової карти (дата оновлення 01 січня 2019 року).

Таким чином, земельної ділянки, яка є об'єктом оренди за договором оренди землі від 01 серпня 2013 року цілісним масивом площею 36,1016 га на даний час не існує. Замість неї сформовано окремі земельні ділянки з власними кадастровими номерами: 7124980500:02:005:0351, 7124980500:02:005:0345, 7124980500:02:005:0353, 7124980500:02:005:0339, 7124980500:02:005:0334, 7124980500:02:005:0347, 7124980500:02:005:0352, 7124980500:02:005:0350, 7124980500:02:005:0335, 7124980500:02:005:0346, 7124980500:02:005:0336, 7124980500:02:005:0349, 7124980500:02:005:0342, 7124980500:02:005:0343, 7124980500:02:005:0337, 7124980500:02:005:0348, 7124980500:02:005:0338 площею 2 га кожна та 7124980500:02:005:0344 площею 1,3313 га, 7124980500:02:005:0341 площею 0,1912 га, 7124980500:02:005:0340 площею 0,5791 га.

Як вже зазначалось вище, що зі змісту заяви про забезпечення позову та позовної заяви, предметом розгляду у даній справі є питання щодо поновлення на новий строк договору оренди земельної ділянки площею 13,308 га з кадастровим номером 7124980500:02:002:0214.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Разом з тим, заявником в порушення вище зазначених положень не було надано належних та допустимих доказів, що відповідачем вчиняються чи будуть вчинятися дії пов'язані з можливістю поділу відповідачем земельної ділянки площею 13,308 га з кадастровим номером 7124980500:02:002:0214, яка є предметом договору оренди.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач, посилаючись на обставини справи № 925/1273/18 (щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7124980500:02:005:0223) вказав лише на потенційну можливість настання негативних наслідків для нього у даній ( № 925/1267/18), не довівши наявність очевидної небезпеки заподіянню шкоди його правам та інтересам.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач, у заяві про забезпечення позову достатньо не обґрунтував наявність небезпеки заподіянню шкоди його правам та інтересам та не надав належних доказів намірів вчинення відповідачем дій, спрямованих на набуття речового права на новостворені земельні ділянки іншим особам під час розгляду справи.

Відповідно до ст.ст. 7, 13 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 ст. 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі. Оскаржувана ухвала прийнята з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування ухвали Господарського суду Черкаської області 21.01.2019 у справі № 925/1267/18.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України судом на покладається скаржника.

Керуючись ст.ст., 11, 74, 129, 136, 137, 140, 267-271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Іскра" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Черкаської області від 21.01.2019 у справі № 925/1267/18 залишити без змін.

3. Матеріали оскарження ухвали у справі № 925/1267/18 направити до Господарського суду Черкаської області.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст судового рішення складено та підписано - 28.03.2019.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді Л.В. Чорна

І.А. Іоннікова