Постанова

від 19.03.2019 по справі 925/1195/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2019 р. Справа№ 925/1195/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Скрипки І.М.

Чорної Л.В.

секретар судового засідання: Бендюг І.В.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 19.03.2019,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Заступника прокурора Черкаської області

на рішення Господарського суду Черкаської області від 27.03.2018 (повний текст складено 10.04.2018)

у справі №925/1195/17 (суддя Кучеренко О.І.)

за позовом Керівника Золотоніської місцевої прокуратури

до 1. Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області;

2. Фермерського господарства "Масіс-1"

третя особа: ОСОБА_2

про скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, повернення земельних ділянок,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року Керівник Золотоніської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, Фермерського господарства "Масіс-1" про визнання недійсними і скасування наказів Головного управління Держземагентства в Черкаській області № 23-5440/14-14-СГ від 26.11.2014, № 23-3821/14-14-СГ від 03.10.2014 щодо земельних ділянок кадастровий номер НОМЕР_1 та НОМЕР_2; про визнання недійсними договорів оренди цих земельних ділянок, та зобов'язання Фермерського господарства "Масіс-1" повернути державі в особі Головного управління Дежгеокадастру у Черкаській області вказані земельні ділянки.

13.02.2018 та 20.02.2018 Керівник Золотоніської місцевої прокуратури подав до Господарського суду Черкаської області заяви про зміну предмету позову, в яких прокурор просив змінити предмет позову у частині зобов'язання повернути земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5 та НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, які утворилися внаслідок поділу тих земельних ділянок, які перебувають у користуванні Фермерського господарства "Масіс-1", згідно оспорюваних договорів оренди, укладених з Держземагенством.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що приймаючи спірні накази про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 5 га та 6,4001 га, які розташовані у межах Бубнівсько-Слобідської сільської ради громадянину ОСОБА_2 для створення селянського фермерського господарства та укладенням з ФГ "Масіс-1" договорів оренди, відповідачем були порушені вимоги Земельного кодексу України. Прокурор зазначає, що в порушення ст. 21 Земельного кодексу України відповідачем надано спірні землі ОСОБА_2 не для випасання худоби, сінокосіння, як того вимагає закон, а для ведення фермерського господарства, тобто відбулася зміна цільового виду використання землі. Також, прокурор вказує, що в супереч ст. 135 Земельного кодексу України ОСОБА_2 отримав в оренду землі поза процедурою проведення торгів на отримання в оренду земельних ділянок. Відповідно до ст. 1, 2, 7 Закону України "Про селянське фермерське господарство" прокурор зазначає, що в заяві про отримання землі відсутні обґрунтування щодо розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства та надання двох земельних ділянок, які не є єдиним земельним масивом. Крім того, прокурор наголошує, що при укладенні договорів оренди порушені вимоги ст.ст. 13, 23 Закону України "Про оцінку земель", оскільки технічна документація з нормативної грошової оцінки земельної ділянки не розроблена та не затверджена.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 27.03.2018 у справі №925/1195/17 позов задоволено частково:

визнано недійсними наказ Головного управління Держземагенства у Черкаській області від 26.11.2014 №23-5440/14-14-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1, площею 6,4001 га в оренду" та наказ від 03.10.2014 №23-3821/14-14-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2, площею 5,00 га в оренду";

визнано недійсними договір оренди земельної ділянки площею 6,4001 га кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться в адміністративних межах Бубнівсько-Слобідської сільської ради, від 26.11.2014 та договір оренди земельної ділянки площею 5,00 га кадастровий номер НОМЕР_2, що знаходиться в адміністративних межах Бубнівсько-Слобідської сільської ради від 03.10.2014 з укладеними до них додатковими угодами від 23.03.2015 та від 23.03.2015;

стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на користь прокуратури Черкаської області - 3200,00 грн. судового збору;

стягнуто з Фермерського Господарства "Масіс-1" на користь прокуратури Черкаської області - 3200,00 грн. судового збору.

В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 не мав права на "пільгове" отримання у користування спірних ділянок площею 6,4001 га та 5 га та, оскільки отримання у користування спірних земельних ділянок відбулося на підставі наказів Головного управління Держземагенства в Черкаській області №23-1542/14-14-СГ від 12.06.2014, №23-1543/14-14-СГ від 12.06.2014 та укладених на їх підставі договорів оренди земельних ділянок від 26.11.2014 та від 03.10.2014, з укладеними до них додатковими угодами від 23.03.2015 та від 23.03.2015, тому суд прийшов до висновку, що вказані накази підлягають визнанню недійсними.

Також, суд зазначив, що вимога прокурора про зобов'язання повернути земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5 та НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8 не підлягає до задоволення з огляду на те, що внаслідок поділу отриманих у користування земельних ділянок площею 6,4001 га та 5 га, були сформовані дев'ять нових земельних ділянок, п'ять з яких прокурор просить зобов'язати повернути ФГ "Масіс-1", оскільки останнім зазначені прокурором ділянки у користування не приймались, відтак зобов'язувати другого відповідача повернути те, що не знаходиться у його користуванні не вбачається можливим.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Заступник прокурора Черкаської області звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Черкаської області від 27.03.2018 у справі №925/1195/17 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про те, що оспорювані накази Головного управління Держземагенства у Черкаській області видані після всебічного дослідження дійсного волевиявлення заявника обробляти землю та відсутність будь-яких з зазначених вимог у ст. 7 Закону України Про фермерське господарство не тягне за собою отримання відмови у наданні землі у користування.

Апелянт наголошує, що Господарський суд Черкаської області помилково не погодився з доводами прокурора в частині порушення при укладенні договорів оренди вимог ст.ст. 13, 23 Закону України Про оцінку земель щодо відсутності в них однієї з істотних умов - визначення розміру орендної плати з урахуванням дійсної нормативної грошової оцінки землі, що є підставою для визнання договорів оренди землі недійсними.

Крім того, Заступник прокурора Черкаської області вказує, що суд першої інстанції помилково зазначив, що ч. 7 ст. 7 Закону України Про фермерське господарство не може застосовуватися до спірних правовідносин, оскільки стосується надання земельних ділянок громадянам єдиним масивом - саме з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих шляхів, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури, та не відноситься до отримання кількох земельних ділянок, що не межують між собою.

Апелянт також звертає увагу, що місцевий господарський суд прийшов до помилкового висновку про те, що вимоги прокурора про зобов'язання ФГ Масіс-1 повернути оскаржені земельні ділянки не підлягають до задоволення, оскільки відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 07.02.2018 станом на 05.02.2018 ФГ Масіс-1 не припинено право користування земельними ділянками площею 6,4001 га та 5 га, договори оренди на зазначені земельні ділянки чинні, земельні ділянки використовуються ФГ Масіс-1 .

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

В свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач-2 у своєму відзиві зазначає, що рішення суду прийнято при повному з'ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення. Тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін. Крім того, відповідач-2 вказує, що наказ про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки в оренду є підставою для укладення договору оренди, але він є похідним від наказу про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, який у будь якому разі має бути реалізований, якщо він надавався. Таким чином, на думку відповідача-2, за відсутності скасування наказу про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, як протиправного, не можна скасувати наказ про затвердження проекту землеустрою.

Також, Фермерське господарство "Масіс-1" наголошує, що постановою Кабінету Міністрів України №1724 від 13.12.2006 Деякі питання оренди земель затверджена форма розрахунку розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, грошову оцінку яких не проведено. Саме на підставі цієї постанови був обрахований розмір нормативної грошової оцінки земельних ділянок, переданих у користування ОСОБА_2 На виконання умов договорів ОСОБА_2 звернувся до ПП Землемір за розрахунком нормативної грошової оцінки земельних ділянок. Після затвердження технічної документації земельних ділянок реальна вартість виявилася 25 635,00 грн. та 33 106,85 грн., тобто в п'ять разів меншою, ніж зазначена у договорах і з якої сплачував орендну плату ОСОБА_2, що є вигідним для місцевого бюджету, та протирічить позиції прокуратури про недоотримання останнім коштів через відсутність нормативної грошової оцінки земель на дату укладення договорів оренди. Відсутність змін до договорів оренди в частині нормативної грошової оцінки земельних ділянок може бути розтлумачено на користь сплати орендної плати у більшому, ніж належить, розмірі, але не на користь позиції прокуратури про визнання договору оренди недійсним з цієї підстави.

Відповідач-2 вважає, що аналіз вимоги ч. 7 ст. 7 Закону України Про фермерське господарство щодо надання земельних ділянок єдиним масивом дає підстави для висновку, що вимога стосується земельних ділянок з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих шляхів, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури, та не відноситься до отримання кількох земельних ділянок, що не межують між собою.

Крім того, Фермерське господарство "Масіс-1" вказує, що Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області в межах своєї компетенції, з урахуванням категорії земель, довідок з державної статистичної звітності про наявність земель та їх розподіл за власниками земель, землекористувачами, угіддями, наказами від 12.06.2014 №23-1542/14-14-СГ та №23-1543/14-14-СГ, жодним чином не змінивши цільового призначення земельної ділянки, надало дозволи на розроблення документації із землеустрою щодо відведення ділянок с/г призначення із першопочатковим цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства. Аналіз вищенаведеного законодавства не виключає можливості використання земельних ділянок для ведення фермерського господарства, видом сільськогосподарських угідь яких є пасовища.

Відповідач-2 також звертає увагу, що суд першої інстанції правильно дійшов висновку про неможливість витребування у ФГ Масіс-1 земельних ділянок, які господарством у користування не приймались.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем-1 не було надано відзив на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України.

Узагальнені доводи відповіді на відзив

30.08.2018 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду прокурор подав відповідь на відзив Фермерського господарства "Масіс-1", в якому прокурор зазначає, що отримання наказів про надання дозволу про розробку проектів землеустрою надає право особі лише на розробку проекту землеустрою та не створює правових підстав шодо отримання земельної ділянки в оренду. Водночас, лише отримання наказу про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки в оренду є підставою для укладення договору оренди.

Також, прокурор наголошує, що при наданні спірних земельних ділянок в оренду було порушено вимоги ч. 7 ст. 7 Закону України Про фермерське господарство , оскільки землі відповідно до викопійовки земельних ділянок та даних Публічної кадастрової карти України розташовані не єдиним масивом та знаходяться на території трьох сільських рад Золотоніського району на значній віддаленості одна від одної.

Крім того, прокурор вказує, що слід розмежовувати вид використання земель сільськогосподарського призначення для випасання худоби, сінокосіння та для ведення фермерського господарства. Проте, спірними наказами та договорами оренди поєднано два види використання землі - для випасання худоби, сінокосіння та ведення фермерського господарства. Однак, жодного рішення уповноваженим органом щодо зміни виду використання спірної земельної ділянки не приймалось, відповідна землевпорядна документація не розроблялась.

Явка учасників у судове засідання

У судове засідання представники відповідача-1, відповідача-2 та третьої особи не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 ГПК України .

Відповідно до частини першої ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (ч. 3 ст. 202 ГПК України ).

Застосовуючи згідно статті 3 ГПК України , статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників відповідача-1, відповідача-2 та третьої особи, які повідомлялись про час та місце розгляду справи, однак не скористались своїм правом участі в судовому засіданні.

Позиції учасників справи

Прокурор у судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржене рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

12.06.2014 Головне управління Держземагенства в Черкаській області наказом № 23-1542/14-14-СГ надало громадянину ОСОБА_2 дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 6,4 га, розташованої в адміністративних межах Бубнівсько-Слобідської сільської ради Золотоніського району Черкаської області.

Також, 12.06.2014 Головне управління Держземагенства в Черкаській області наказом №23-1543/14-14-СГ надало дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 5 га, розташованої в адміністративних межах Бубнівсько-Слобідської сільської ради Золотоніського району Черкаської області.

В подальшому, Головне управління Держземагенства в Черкаській області наказами №23-5440/14-14-СГ від 26.11.2014 та №23-3821/14-14-СГ від 03.10.2014 затвердило проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 6,4001 га та земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 площею 5 га громадянину ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства.

На підставі вказаних наказів, 03.10.2014 між Головним управління Держземагенства у Черкаській області та ОСОБА_2 укладено договір оренди про передачу в оренду земельної ділянки площею 5 га.

Також, 26.11.2014 між Головним управління Держземагенства у Черкаській області та ОСОБА_2 укладено договір оренди про передачу в оренду земельної ділянки площею 6,4001 га.

Відповідно до п. 1 зазначених договорів оренди орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства, яка розташована за межами населеного пункту, в адміністративних межах Бубнівсько-Слобідської сільської ради Золотоніського району Черкаської області.

Згідно із п. 2 договорів оренди в оренду передається земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної форми власності з кадастровим номером НОМЕР_2 площею 5.0000 га та з кадастровим номером НОМЕР_1, площею 6,4001 га, сільськогосподарські угіддя - пасовища, розташована за межами населеного пункту, в адміністративних межах Бубнівсько-Слобідської сільської ради Золотоніського району Черкаської області.

Земельна ділянка передається в оренду без будівель, споруд та інших об'єктів (п. 4 договорів).

Пунктом 5 договорів передбачено, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки підлягає проведенню на замовлення та за рахунок орендаря на протязі трьох місяців з моменту державної реєстрації права оренди земельної ділянки із поданням орендарем у встановленому законом порядку впродовж цього строку технічної документації з нормативно грошової оцінки земельної ділянки на розгляд та затвердження відповідному органу місцевого самоврядування та укладенням угоди про внесення змін до договору оренди в частині нормативно грошової оцінки. До моменту набрання чинності цим рішенням, визначення суми орендної плати, що вноситься орендарем згідно цього договору здійснюється за даними про середній розмір нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Черкаській області, що для земельної ділянки площею 6,4001 га становить 169999,46 грн., для земельної ділянки площею 5 га - 136810,00 грн., із розрахунку за 1 га площі ріллі - 26562,00 грн. з урахуванням коефіцієнта інфляції 3,2 станом на 01.01.2014.

Сторони у пунктах 8, 9 договорів встановили, що договори оренди укладено терміном на 21 рік та діє до жовтня 2035. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 7649,98 грн. на рік за земельну ділянку площею 6,001 га та у розмірі 5976,45 грн. за земельну ділянку площею 5 га, що становить 4,5% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки.

23.03.2015 сторони уклали додаткові угоди до договорів оренди, якими були внесені зміни в частині зазначення орендаря цих земельних ділянок із ОСОБА_2 на Фермерське господарство "Масіс- 1".

Право оренди зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за громадянином ОСОБА_2 та після укладення додаткової угоди за Фермерським господарством "Масіс- 1".

27.10.2016 Фермерське господарство "Масіс-1" звернулось до Головного управління Держзгеокадастру в Черкаській області з заявами про поділ земельних ділянок площею 6,001 га та 5 га, у зв'язку із зверненням 07.06.2016 громадської організації "Спілка воїнів АТО "Черкащани" стосовно добровільного припинення права користування орендованими землями (т. 2; а.с. 161).

08.11.2016 Головне управління Держземагенства в Черкаській області наказами від №23-11755/14-16-СГ та №23-11756/14-16-СГ надало згоду ФГ "Масіс-1" на поділ земельних ділянок площею 6,001га та 5 га (т. 2; а.с. 12, 13).

25.10.2017 Головне управління Держзгеокадастру в Черкаській області наказом №23-10373/14-17-СГ "Про погодження документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки" погодило технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 5 га, що перебуває в користуванні на підставі договору оренди від 03.10.2014 та сформовано нові земельні ділянки площами 2,000 га, 2,000 га, 0,2060 га та 0,7940 га.

Також, 25.10.2017 наказом Головного управління Держзгеокадастру в Черкаській області №23-10380/14-17-СГ погоджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 6,4001 га, що перебуває в користуванні на підставі договору оренди від 26.11.2014 та сформовано нові земельні ділянки площами 2,000 га, 2,000 га, 2,000 га, 0,0792 га та ,0,3209 га.

Звертаючись із позовною заявою до суду Заступник прокурора Черкаської області вказав, що приймаючи спірні накази про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 5 га та 6,4001 га, Головним управлінням Держзгеокадастру в Черкаській області порушені вимоги Земельного кодексу України, у зв'язку із чим просив визнати недійсними та скасувати накази Головного управління Держзгеокадастру в Черкаській області, визнати недійсними договори оренди та витребувати у Фермерського господарства "Масіс-1" шість з дев'яти земельних ділянок, які утворилися внаслідок поділу отриманих в оренду.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ч. 3 ст. 2, 29 Господарського процесуального кодексу України (в редакції на день звернення прокурора з позовом) прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, передбачених частиною третьою статті 25 Закону України "Про прокуратуру".

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №3-рп/99, із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Підставою представництва інтересів держави у судах є наявність порушеного або загрози порушень економічних, політичних і інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що виникають у відносинах між ними або державою.

На обґрунтування представництва інтересів держави прокурор у позовній заяві вказав, що у зв'язку із збігом позивача та відповідача в одній особі, Головне управління Держгеокадастру в Черкаській області не може бути визначено позивачем у справі з одночасним пред'явленням до нього позовних вимог, так як вказані обставини суперечитимуть принципам господарського судочинства, тому позов заявляється без зазначення уповноваженого органу.

Подання Золотоніською місцевою прокуратурою позовної заяви обумовлено необхідністю відновлення та захисту порушених інтересів держави, які полягають у неухильному дотриманні принципу законності при передачі земель державної власності у користування.

З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції прийшов до висновку, що прокурор належним чином обґрунтував, у чому саме полягає порушення інтересів держави та пред'явлення позову без зазначення органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Так, договори, укладені між Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області та Фермерським господарством "Масіс-1", за своєю правовою природою відноситься до договорів оренди.

Частиною 2 ст. 792 ЦК України визначено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 6 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України , Цивільним кодексом України , цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті.

Таким виключенням є передача земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, яке відноситься до повноважень центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів.

Указом Президента України від 08.04.2011 N445/2011, яким затверджено Положення Про Державне агентство земельних ресурсів України , відповідно до якого Державне агентство земельних ресурсів України є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та топографо-геодезичної і картографічної діяльності, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності.

Згідно із Постановою Кабінету Міністрів України №5 від 14.01.2015 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру" територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів реорганізовані шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру.

Отже, Головне управління Держземагентства в Черкаській області реорганізоване шляхом приєднання до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області.

Частинами 1, 3 ст. 114 Господарського кодексу України визначено, що фермерське господарство є формою підприємництва громадян з метою виробництва, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції. Відносини, пов'язані із створенням та діяльністю фермерських господарств регулюються цим кодексом, а також законом про фермерське господарство, іншими законами.

Закон України "Про фермерське господарство" згідно з його преамбулою, визначає правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України. Цей Закон спрямований на створення умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про фермерське господарство фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів справи, громадянин ОСОБА_2 звернувся із заявами до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області для отримання у користування земельних ділянок з метою ведення фермерського господарства.

Згідно із ст. 7 Закону України Про фермерське господарство (в редакції чинній на день подачі заяви) для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради. У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Дослідивши вказані заяви, суд першої інстанції правильно вказав, що звертаючись з заявою до уповноваженого органу громадянин ОСОБА_2 зазначив необхідну інформацію, яку управління Держземагенства визнало достатньою для задоволення його заяв.

Водночас, місцевий господарський суд зазначив, що відсутність будь-яких з вимог, викладених у ст. 7 Закону України Про фермерське господарство , не тягне за собою отримання відмови у наданні землі у користування.

Стосовно тверджень прокурора про порушення ч. 7 ст. 7 Закону Про фермерське господарство в частині надання земельних ділянок, які не мають необхідної сукупності ознак для визнання їх єдиним земельним масивом, суд першої інстанції вказав, що зазначена норма не може застосовуватися до цих правовідносин, оскільки стосується надання земельних ділянок громадянам єдиним масивом - саме з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих шляхів, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури, та не відноситься до отримання кількох земельних ділянок, що не межують між собою.

Більш того, колегія суддів зазначає, що законодавством у сфері земельних відносин, зокрема, Земельним кодексом України та Законом України Про фермерське господарство не встановлено обмеження щодо кількості земельних ділянок, які можуть бути передані в оренду для ведення фермерського господарства, тобто не міститься будь-якої прямої заборони щодо можливості надання громадянину для ведення фермерського господарства декількох окремих, відособлених земельних ділянок, чи обмежень щодо загальної площі земельних ділянок, які надаються для здійснення фермерського господарства.

Також, доводи прокурора щодо порушення Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області при укладенні договорів оренди вимог ст.ст. 13, 23 Закону України "Про оцінку земель" стосовно відсутності технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки до цього часу, що є підставою для визнання договору недійсним, з огляду на положення статті 15 Закону "Про оренду землі", відповідно до якої однією з істотних умов договору оренди є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, визнані судом першої інстанції безпідставними, з огляду на наступне.

Згідно із ст. 1 Закону України Про оренду землі (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону України Про оренду землі (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передавати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 15 Закону України Про оренду землі (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) однією з істотних умов договору оренди є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

У п. 5 договорів сторони встановили, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки підлягає проведенню на замовлення та за рахунок орендаря на протязі трьох місяців з моменту державної реєстрації права оренди земельної ділянки, затвердження її відповідним органом місцевого самоврядування та укладенням угоди про внесення змін до договору оренди в частині нормативно грошової оцінки. До моменту набрання чинності цим рішенням, визначення суми орендної плати, що вноситься орендарем згідно цього договору здійснюється за даними про середній розмір нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Черкаській області, що для земельної ділянки площею 6,4001 га становить 169999,46 грн., для земельної ділянки площею 5 га - 136810,00 грн., із розрахунку за 1 га площі ріллі - 26562,00 грн. з урахуванням коефіцієнта інфляції 3,2 станом на 01.01.2014.

Суд першої інстанції встановив, що рішенням Золотоніської районної ради від 22.04.2015 №33-9/VT (т.1, а.с.61) у відповідності до вимог ст. 23 Закону України "Про оцінку земель", була затверджена технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, які надані у користування ОСОБА_2 загальною площею 11,4001 га.

Таким чином, наведені прокурором порушення судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції не встановлені.

Проте, згідно із частиною 1 статті 5, частиною 1 статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про фермерське господарство" після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Тобто, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Зі змісту положень статті 12 Закону України "Про фермерське господарство" вбачається, що земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

Тобто, з комплексного аналізу норм статей 1 , 5 , 7 , 8 , 12 Закону України "Про фермерське господарство" можна зробити висновок, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов'язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Однак, суд першої інстанції встановив, що в порушення зазначених норм громадянин ОСОБА_5, звертаючись до відповідного органу із заявою про отримання в оренду спірних земельних ділянок, уже мав в оренді декілька земельних ділянок, зокрема, у 2011 році ним у довгострокову оренду на 49 років отримано земельну ділянку загальною площею 217,8165 га в адміністративних межах Бубнівсько-Слобідської сільської ради, Золотоніського району, Черкаської області (т.1; а.с.154). Також судом встановлено, що 06.09.2011 було зареєстровано Фермерське господарство "Масіс-1", засновником якого є ОСОБА_2. Тобто, у 2014 році на час звернення ОСОБА_2 із заявами про отримання в оренду спірних земельних ділянок з метою ведення фермерського господарства, останній уже створив фермерське господарства та отримав для цієї мети земельну ділянку у користування.

Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно із ст. 134 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Виключенням з такого порядку якраз і є випадок передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Тобто, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, що ОСОБА_2 не мав права на "пільгове" отримання у користування спірних ділянок площею 6,4001 га та 5 га, оскільки вже мав в оренді декілька земельних ділянок, що є порушенням законодавства України.

Водночас, оскільки порушення порядку отримання у користування спірних земельних ділянок, відбулося у тому числі і на підставі наказів Головного управління Держземагенства в Черкаській області від 12.06.2014 №23-1542/14-14-СГ, від 12.06.2014 №23-1543/14-14-СГ та укладених на їх підставі договорів оренди земельних ділянок від 26.11.2014 та від 03.10.2014, з укладеними до них додатковими угодами від 23.03.2015 та від 23.03.2015 відповідно, вони також підлягають визнанню недійсними.

Місцевий господарський суд прийшов до висновку, що вимога прокурора про зобов'язання повернути земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5 та НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

07.02.2018 листом №10-23-0.3-918/2-18 Головне управління Держземагенства в Черкаській області надало інформацію, що станом на 05.02.2018 ФГ Масіс-1 не припинило право користування земельними ділянками площею 6,4001 га та 5,0 га, договори оренди на зазначені земельні ділянки чинні, земельні ділянки використовуються ФГ Масіс-1 . Крім того, Головне управління Держземагенства в Черкаській області вказало, що земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5 та НОМЕР_6, НОМЕР_8, НОМЕР_7 утворені в результаті поділу земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_1, НОМЕР_2 Головним управлінням у власність та користування не передавались (т. 2; а.с. 123).

Отже, з огляду на вказане вище, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що, оскільки вказані земельні ділянки у користування не приймались, то зобов'язавати Фермерське господарство "Масіс-1" повернути те, що не знаходиться у його користуванні не вбачається можливим.

Таким чином, Господарський суд Черкаської області правильно прийшов до висновку, що до задоволення підлягають вимоги прокурори про визнання недійсними наказів Головного управління Держземагентства в Черкаській області №23-5440/14-14-СГ від 26.11.2014, №23-3821/14-14-СГ від 03.10.2014 стосовно земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2, договорів оренди земельної ділянки площею 6,4001 від 26.11.2014 та площею 5,00 га, які знаходяться в адміністративних межах Бубнівсько-Слобідської сільської ради від 03.10.2014, з укладеними до них додатковими угодами від 23.03.2015 та від 23.03.2015.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Таким чином, місцевий господарський суд правильно зазначив, що, оскільки права та охоронювані законом інтереси позивача, за захистом яких той звернувся до суду, порушено відповідачами, то позовні вимоги про скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, повернення земельних ділянок підлягають задоволенню частково.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 N3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Заступника прокурора Черкаської області на рішення Господарського суду Черкаської області від 27.03.2018 у справі №925/1195/17 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Черкаської області від 27.03.2018 у справі №925/1195/17 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Черкаської області на рішення Господарського суду Черкаської області від 27.03.2018 у справі №925/1195/17 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Черкаської області на рішення Господарського суду Черкаської області від 27.03.2018 у справі №925/1195/17 залишити без змін.

Матеріали справи №925/1195/17 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до ст.ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 27.03.2019.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді І.М. Скрипка

Л.В. Чорна