Рішення

від 25.03.2019 по справі 905/26/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.03.2019 Справа № 905/26/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В.

при секретарі судового засідання Барбаш Д.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен ОСОБА_1» (04073, місто Київ, проспект Степана Бандери, будинок 9, корпус 6, офіс 6-201; код ЄДРПОУ 34480657)

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «ДПА» (юридична адреса: 83009, місто Донецьк, вулиця Новоросійська, будинок 9, код ЄДРПОУ 32123193; адреси для листування: 04655, місто Київ, проспект Московський, будинок 21, офіс 12; 04214, місто Київ, а/с 64)

про вилучення та повернення предмету лізингу за договором фінансового лізингу № LC6036-11/11 від 16.02.2012, а саме: ламінатора Simplex SL mod. 1300, 2012 року випуску, заводський номер С-1782,-

за участю представників сторін:

від позивача : не з'явився;

від відповідача : не з'явився.

С У Т Ь С П О Р У

Товариство з обмеженою відповідальністю «Райффайзен ОСОБА_1» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ДПА» про вилучення та повернення предмету лізингу за договором фінансового лізингу № LC6036-11/11 від 16.02.2012, а саме: ламінатора Simplex SL mod. 1300, 2012 року випуску, заводський номер С-1782.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором фінансового лізингу № LC6036-11/11 від 16.02.2012, строк якого сплинув, внаслідок чого у відповідача виникло зобов'язання повернути майно.

Нормативно позовні вимоги обґрунтовані ст.ст. 7, 11 Закону України Про фінансовий лізинг , ст.ст. 173, 175, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 15, 16, 509, 316, 317, 319, 321, 391, 400, 759, 763, 806, 1212 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 29.01.2019 справу №905/26/19 вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 26.02.2019 закрито підготовче провадження у справі №905/26/19 та призначено розгляд справи по суті на 12.03.2019 Цивільного кодексу України.

Представник позивача в судове засідання 25.03.2019 не з'явився.

Представник відповідача в судове засідання 25.03.2019 не з'явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Оскільки відповідач своїм правом на подання відзиву по справі не скористався, в інший спосіб своєї позиції не довів, суд на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вирішує справу за наявними матеріалами.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Як зазначено в ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомлених представників сторін істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, доводи учасників судового процесу суд, -

В С Т А Н О В И В

16.02.2012 між товариством з обмеженою відповідальністю Райффайзен ОСОБА_1 (далі - лізингодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю ДПА (далі - лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № LC6036-11/11 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого лізингодавець на підставі договору поставки товару (далі - договір) зобов'язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначаються в специфікації (додаток №2 до цього договору) (надалі - предмет лізингу), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

Об'єктом лізингу є ламінатор Simplex SL mod.1300, новий, 2012р.в., серійний номер С-1782, згідно акту приймання-передачі предмета лізинга від 28.03.2012 до договору фінансового лізингу № LC6036-11/11.

Згідно п. 1.6. договору строк лізингу складається з періодів лізингу у кількості 60 місяців, починаючи з першого періоду лізингу, визначеного за правилами цього договору та додатків до нього.

Відповідно до п. 4.3. договору лізингоодержувач протягом строку лізингу щомісяця сплачує лізингодавцю авансом поточні лізингові платежі, які розраховуються на перший робочий день кожного лізингового періоду за поточний місяць та складаються з суми, що ставиться в погашення вартості предмета лізингу та комісії лізингодавця. До настання першого періоду лізингу, визначеного за правилами пункту 5.4. Загальних умов фінансового лізингу, які є додатком до договору фінансового лізингу № LC6036-11/11 від 16.02.2012, лізингоодержувач сплачує тільки відсотки за фінансування, розраховані від заборгованості лізингоодержувача згідно пункту 3.1. цього Договору у гривні та за ставкою, визначеною в пункті 4.2. цього Договору.

Згідно з п. 5.1. Загальних умов фінансового лізингу, які є додатком до договору фінансового лізингу № LC6036-11/11 від 16.02.2012 (далі - Загальні умови фінансового лізингу), лізингоодержувач зобов'язується сплачувати лізингові платежі. Датою сплати лізингового платежу вважається дата зарахування такого платежу на поточний рахунок лізингодавця.

Розділом 6 договору сторони визначили підстави дострокового припинення договору.

Так, відповідно до п. 6.1.2. договору лізингодавець має право достроково в односторонньому порядку розірвати цей договір та/або вилучити у лізингоодержувача предмет лізингу у безспірному порядку, зокрема, у випадку несплати лізингоодержувачем лізингового платежу (частково або у повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 днів підряд.

Згідно п. 6.2. договору у випадку настання зазначених в підпунктах 6.1.1.-6.1.7. цього договору обставин лізингодавець письмово повідомляє про це лізингоодержувача з зазначенням строку для усунення таких порушень. Строк не повинен бути менш ніж 5 (п'ять) календарних днів з моменту отримання лізингоодержувачем відповідного повідомлення від лізингодавця. Якщо лізингоодержувач у встановлений лізингодавцем строк не усуває вчинені порушення, лізингодавець має право здійснити наступні дії:

6.2.1. розірвати цей договір та вимагати повернення предмета лізингу.

6.2.2. вилучити предмет лізингу на підставі виконавчого напису нотаріуса або за рішенням суду.

Відповідно до п. 8.1. договору цей договір набуває чинності з дня його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків за цим договором.

Розділом 8 Загальних умов фінансового лізингу визначено обов'язки та права сторін.

Так, згідно п. 8.1.4. Загальних умов фінансового лізингу лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до п. 8.4.4. Загальних умов фінансового лізингу лізингодавець має право вилучити предмет лізингу в порядку, передбаченому цими загальними умовами.

Згідно п. 8.4.6. Загальних умов фінансового лізингу лізингодавець має право розірвати договір відповідно до цих Загальних умов, положень договору та чинного законодавства України.

Розділом 10 Загальних умов фінансового лізингу визначено умови та порядок припинення договору.

Згідно п. 10.2.1. Загальних умов фінансового лізингу, цей договір достроково припиняється в останній день місяця, в якому відбулося направлення лізингодавцем лізингоодержувачу письмового повідомлення про прийняття лізингодавцем рішення про дострокове припинення договору з підстав, визначених Розділом 6 договору.

Відповідно до п. 10.3.1. Загальних умов фінансового лізингу у разі дострокового припинення договору при настанні зазначених в п.п. 10.2.1. цих загальних умов обставин лізингоодержувач зобов'язаний повернути предмет лізингу лізингодавцю за власний рахунок у визначені лізингодавцем строки та місце в межах території України. Незалежно від цього лізингодавець має право самостійно вилучити предмет лізингу з місця зберігання (знаходження) такого предмету лізингу без будь-яких погоджень або лізингоодержувача з покладенням на лізингоодержувача понесених при цьому витрат.

Вищезазначений договір та усі додатки до нього підписані представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вищезазначеного договору позивач придбав предмет лізингу за контрактом поставки товару № РС6036-11/11 від 16.02.2012 та передав його у тимчасове володіння та користування відповідачу, що підтверджується актом приймання-передачі предмета лізингу від 28.03.2012 (а.с. 29). Разом із тим, відповідачем неналежним чином виконувалися обов'язки щодо своєчасної сплати лізингових платежів. Так, рішенням господарського суду Запорізької області від 21.05.2015, що залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.07.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 15.10.2015 у справі №908/1813/15-г стягнуто заборгованість з лізингоодержувача за договором в сумі 291 546,97 грн., що виникла з січня 2015 по березень 2015.

Рішенням господарського суду Донецької області від 14.01.2016 по справі №905/3348/15, що залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.03.2016, стягнуто заборгованість у розмірі 733858,17 грн., що виникла з квітня 2015 року по листопад 2015 року.

Рішенням господарського суду Донецької області від 20.06.2017 по справі №905/851/17 стягнуто заборгованість у розмірі 1 699 007,66 грн., що виникла з грудня 2015 року по квітень 2017 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать, що відповідач не здійснив оплату лізингових платежів, що стало підставою для дострокового одностороннього розірвання договору та вилучення у лізингоодержувача предмету лізингу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адреси відповідача для листування надсилалися вимоги № 73-03/18 від 05.03.2018 та № 452-09/18 від 20.09.2018 (а.с. 68-75), в яких лізингодавець просив лізингодавця протягом 5-ти (п'яти) календарних днів усунути порушення та оплатити прострочену заборгованість за договорами фінансового лізингу ( в тому числі за договором фінансового лізингу № LC6036-11/11 від 16.02.2012) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ТОВ Райффайзен ОСОБА_1 та попередив про те, що у випадку непогашення вказаної заборгованості у вказаний строк достроково припинить договір фінансового лізингу та вимагатиме повернення предмету лізингу. Також вказані вимоги було надіслано на електронну адресу лізингоодержувача, зазначену у договорі фінансового лізингу. Крім того, вимогу позивача про погашення заборгованості за вказаним договором було опубліковано у № 180 (6296) від 26.09.2018 газети Урядовий кур'єр . Разом із тим, у встановлені позивачем строки порушення договору усунуті не були. Іншого відповідачем не наведено.

В подальшому, позивачем на адреси відповідача для листування було надіслано вимогу № 487-10/18 від 19.10.2018, в якій останній повідомив, зокрема, про односторонню відмову від договору фінансового лізингу № LC6036-11/11 від 16.02.2012 та вимагав негайно, у строк до 23.11.2018, повернути предмет лізингу лізингодавцю, так як подальше володіння та використання його ТОВ ДПА є незаконним.

Як зазначає позивач, відповідач вищезазначену вимогу залишив без задоволення, предмет лізингу не повернув та продовжує його використовувати, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду Донецької області.

Оцінюючи правомірність заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16 Цивільного кодексу України встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Так, способом захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України Про фінансовий лізинг відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Згідно приписів ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату. До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Статтею 292 Господарського кодексу України передбачено, що лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Отже, за змістом наведеної норми, розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження, так як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а у разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору, - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін. (ч.4 ст.188 Господарського кодексу України).

Згідно приписів ст. 7 Закону України Про фінансовий лізинг лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку.

Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Відповідно до ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є розірваним.

Таким чином, законодавець визначив правові та фактичні підстави, форму, порядок та наслідки відмови сторони від договору лізингу.

Маючи відповідні юридичні та фактичні підстави для реалізації свого права на відмову від договору, позивач зобов'язаний одночасно дотримуватись і встановленого законом порядку реалізації свого права.

Виходячи зі змісту лізингових правовідносин, визначених положеннями ч. 2 ст. 1 Закону України Про фінансовий лізинг , внаслідок укладання договору фінансового лізингу лізингоодержувач набуває право тимчасового правомірного володіння та користування предметом лізингу.

Згідно положень ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України час реалізації лізингоодержувачем здобутого права відносно предмету лізингу визначається строком дії відповідного договору, припинення якого зумовлює припинення існування правової підстави для реалізації лізингоодержувачем права володіння та користування майном, а відтак і виникнення у останнього обов'язку з повернення майна у відповідності до п. 7 ч. 2 ст. 11 Закону України Про фінансовий лізинг .

Також пунктом 4 ч. 1 ст. 10 Закону України Про фінансовий лізинг передбачено, що лізингодавець має право вимагати повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Згідно з ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Аналогічна норма міститься в п.7 ч.2 ст.11 Закону України Про фінансовий лізинг у відповідності до якої у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - лізингоодержувач зобов'язаний повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Проте, в порушення умов договору фінансового лізингу № LC6036-11/11 від 16.02.2012 відповідач після одностороннього дострокового розірвання даного договору предмет лізингу позивачу не повернув. Доказів іншого матеріали справи не містять.

Згідно ст.41 Конституції України та п.2 ч.1 ст.3, ст.321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до п.1 ст.316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною першою статті 317 Цивільного кодексу України встановлено, що власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ч.1, 2 ст.319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується. Розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст.325 Цивільного кодексу України суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. Склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими.

Положеннями ч.1, 2 ст.386 Цивільного кодексу України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його права, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такого порушення.

За змістом ст.391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Як вже зазначалося, позивачем на адресу відповідача було надіслано вимогу № 487-10/18 від 19.10.2018, в якій останній повідомив, зокрема, про односторонню відмову від договору фінансового лізингу № LC6036-11/11 від 16.02.2012 та вимагав негайно, у строк до 23.11.2018, повернути предмет лізингу лізингодавцю, так як подальше володіння та використання його ТОВ ДПА є незаконним. Відповідне оголошення було опубліковано в офіційному друкованому органі, у газеті Урядовий кур'єр № 200 (6316) від 25.10.2018 на 23 сторінці (а.с. 80).

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, достовірність яких презюмується ч. 1 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , місцезнаходженням відповідача є м. Донецьк, яке входить до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 р. № 1085 Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення (в редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 7.02.2018 № 79-р), та яке згідно відомостей з офіційного сайту ПАТ Укрпошта включено до переліку населених пунктів Донецької та Луганської областей на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та ПАТ Укрпошта не здійснює пересилання пошти.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом. Підстави припинення зобов'язання визначені у главі 50 Цивільного кодексу України, ст. 202 Господарського кодексу України.

За змістом ст. 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється в т.ч.: у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

В силу ч. 3 ст. 7 Закону України Про фінансовий лізинг , п. 10.2.1. Загальних умов фінансового лізингу та проведення публікації в офіційному друкованому органі, у газеті Урядовий кур'єр , суд дійшов висновку , що договір припинений.

Згідно зі ст.400 Цивільного кодексу України недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку, заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.

Таким чином, оскільки відповідач продовжує користується переданим йому у користування предметом лізингу, а саме: ламінатором Simplex SL mod. 1300, 2012 року випуску, заводський номер С-1782 без належної правової підстави після припинення договору, чим порушує законні права лізингодавця, а позовні вимоги про вилучення та повернення предмету лізингу за договором фінансового лізингу № LC6036-11/11 від 16.02.2012, а саме: ламінатора Simplex SL mod. 1300, 2012 року випуску, заводський номер С-1782, є тотожними, з огляду на що підлягають задоволенню.

Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судовий збір відповідно ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен ОСОБА_1» до товариства з обмеженою відповідальністю «ДПА» про вилучення та повернення предмету лізингу за договором фінансового лізингу № LC6036-11/11 від 16.02.2012, а саме: ламінатора Simplex SL mod. 1300, 2012 року випуску, заводський номер С-1782 - задовольнити.

Вилучити у товариства з обмеженою відповідальністю «ДПА» (юридична адреса: 83009, місто Донецьк, вулиця Новоросійська, будинок 9, код ЄДРПОУ 32123193; адреси для листування: 04655, місто Київ, проспект Московський, будинок 21, офіс 12; 04214, місто Київ, а/с 64) та повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Райффайзен ОСОБА_1» (04073, місто Київ, проспект Степана Бандери, будинок 9, корпус 6, офіс 6-201; код ЄДРПОУ 34480657) предмет лізингу за договором фінансового лізингу № LC6036-11/11 від 16.02.2012, а саме: ламінатор Simplex SL mod. 1300, 2012 року випуску, заводський номер С-1782.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ДПА» (юридична адреса: 83009, місто Донецьк, вулиця Новоросійська, будинок 9, код ЄДРПОУ 32123193; адреси для листування: 04655, місто Київ, проспект Московський, будинок 21, офіс 12; 04214, місто Київ, а/с 64) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен ОСОБА_1» (04073, місто Київ, проспект Степана Бандери, будинок 9, корпус 6, офіс 6-201; код ЄДРПОУ 34480657) судовий збір в сумі 41 912,64 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 25.03.2019 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 27.03.2019

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Ю.В. Бокова