Рішення

від 19.03.2019 по справі 910/17065/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.03.2019Справа № 910/17065/18

Господарський суд міста Києва у складі:

судді - Бондаренко Г. П.,

за участю секретаря - Коваленко О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали господарської справи

Позовну заяву Управління адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, 12/2)

До Всеукраїнської організації інвалідів війни, Збройних Сил та учасників бойових дій (01001, м. Київ, пров. Музейний, 10а)

Про стягнення 115 387,5 грн

За участі представників сторін:

Від позивача: Пузеревич О. І., довіреність № б/н від 24.01.2019;

Від відповідача: не прибув;

Вільні слухачі: ОСОБА_2;

ОСОБА_3

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Управління адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Всеукраїнської організації інвалідів війни, збройних сил та учасників бойових дій (далі - відповідач) про стягнення 115 387, 50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 68 від 25.02.2010, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 103 295, 91 грн та суму штрафу у розмірі 10 329, 59 грн та покласти на відповідача витрати по сплаті судових витрат у розмірі 1762, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2018 залишено позовну заяву Управління адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України без руху, встановлено позивачеві строк на усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали шляхом: подання до суду письмової заяви з зазначенням офіційних електронних адрес та адрес електронної пошти сторін; подання заяви з попереднім орієнтовним розрахунком судових витрат по справі, які позивач поніс та з яких сум складаються вказані витрати; подання до суду письмової заяви з доданням до неї доказів відповідно до ст. 91 ГПК України; подання заяви з поясненнями щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

10.01.2019 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання вимог ухвали суду від 22.12.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи № 910/17065/18 ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

07.02.2019 через відділ канцелярії господарського суду від відповідача надійшла заява вих. № 32 від 05.02.2019, в якій відповідач просив Суд врахувати і визнати поважними причини виникнення заборгованості за позовом, залучити до участі у справі в якості третьої сторони Міністерство соціальної політики України та розглянути справу у судовому засіданні за участю і з викликом сторін.

Суд, розглянувши заяву відповідача 18.02.2019, ухвалив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначив судове засідання у справі на 19.03.2019, встановлено сторонам новий строк для подачі заяв, клопотань, пояснень, доказів тощо - до 12.03.2019, про що постановив відповідну ухвалу. В ухвалі Суд також зазначив, що клопотання про залучення до участі у справі третьої особи буде розглянуте в судовому засіданні.

01.03.2019 через відділ канцелярії господарського суду від відповідача надійшов відзив по справі вих. № 38 від 27.02.2019, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, просив Суд зменшити пропорційно до використовуваних приміщень суму заборгованості зазначену в позовних вимогах 103 295, 91 грн з орендної плати по договору оренди до 68 863, 94 грн, врахувати і визнати причини виникнення заборгованості за позовом поважними та звільнити від штрафу зазначеного в позовних вимогах в сумі 10 329, 59 грн та відмовити в задоволенні вимог щодо покладення на відповідача витрат по сплаті судового збору.

12.03.2019 через відділ канцелярії Суду від позивача надійшла відповідь на відзив по справі вих. № 164 від 12.03.2019.

В судове засідання 19.03.2019 прибули позивач та вільні слухачі, які вказали, що вони є членами організації інвалідів (відповідача у справі). Належний представник відповідача в судове засідання не прибув. Відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Позивач в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, оглянувши наявні в матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Матеріалами справи підтверджено, 25.10.2010 між Фондом державного майна України, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, було укладено договір оренди № 68 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 114, 0 кв.м., розташовані за адресою: м. Київ, пров. Музейний, 10-А на першому поверсі двоповерхового будинку, що обліковується на балансі Управління адміністративних будинків господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України (далі по тексту - позивач, балансоутримува), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 30.11.2009 та становить 1 844 500, 00 грн.

Майно передається в оренду з метою розміщення Всеукраїнської організації інвалідів війни та Збройних Сил (п. 1.2. договору).

Стан майна на момент укладення договору визначається в акті приймання - передавання за узгодженим висновком балансоутримувача і орендаря (п. 1.3. договору).

В п. 3.1., 3.2, 3.3 договору сторони погодили, що орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 № 786, і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - грудень 2009 року 2 693, 69 грн. нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно з п. 3.6. договору орендна плата перераховується до державного бюджету та блансоутримувачу у співвідношенні 50 % до 50 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітнім, відповідно до пропорцій розподілу установлених законом України про Державний бюджет України на відповідний календарний рік і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Відповідно до п. 3.8. договору, у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості.

Згідно з п. 5.3. договору орендар зобов'язаний своєчасно у повному обсязі сплачувати орендну плату. Згідно з п. 5.4. договору орендар зобов'язаний забезпечувати збереження орендованого майна, запобігати його пошкодженню і псуванню, тримати майно в порядку, передбаченому санітарними нормами та правилами пожежної безпеки, підтримувати орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, здійснювати заходи протипожежної безпеки.

У відповідності до п. 5.9. договору орендар зобов'язаний щомісяця до 15 числа місяця надавати орендодавцеві інформацію про перерахування орендної плати за попередній місяць. На вимогу орендодавця проводити звіряння взаєморозрахунків по орендних платежах і оформляти відповідні акти звіряння.

За умовами п. 5.11. договору орендар зобов'язаний здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.

В п. 10.1. договору сторони погодили, що договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 25.02.2010 по 24.01.2013 включно.

Сторони погодили, в п. 10.4. договору, що усі зміни та доповнення до договору, продовження дії договору оформлюється в письмовій формі додатковим договором і вступають в силу після підписання його сторонами.

Чинність договору припиняється внаслідок, зокрема закінчення строку, на який його було укладено (п. 10.6. договору).

Майно вважається поверненим з моменту підписання сторонами акта приймання - передавання (п. 10.9 договору).

25.02.2010 сторонами договору був підписаний акт приймання - передавання державного нерухомого майна, що розташоване за адресою: м. Київ, пров. Музейний, 10А, згідно якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення робочою площею 114, 00 кв.м., майно знаходиться в задовільному стані.

За твердженням позивача у відповідача існує заборгованість перед ним за договором в загальному розмірі 103295, 91 грн, у зв'язку відсутністю орендної плати за оренду нерухомого майна за період з листопада 2015 року по серпень 2018 року включно.

В акті звірки взаєморозрахунків з дебіторами та кредиторами станом на 24.09.2018 з відповідачем останній визнав наявність у нього відповідної заборгованості за вказаний період, що підтверджується підписами уповноважених представників сторін на вказаному акті, затверджених печатками сторін.

23.11.2018 між сторонами договору був підписаний акт приймання - передачі (повернення) нерухомого майна за адресою: м. Київ, провулок Музейний, 10 - А, згідно якого орендар повертає, а орендодавець приймає із користування нерухоме майно - загальною площею 114, 00 кв.м., технічний і пожежобезпечний стан вказаного вище майна задовільний.

Предметом позову у справі є матеріально - правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 103 295, 91 грн основного боргу за період оренди з листопада 2015 року по серпень 2018 року включно та 10 329, 59 грн штрафу в розмірі 10 %, у відповідності до п. 3.8. договору, оскільки період заборгованості з орендної плати становить більше ніж три місяці.

Відповідач частково позовні вимоги заперечує, з підстав відсутності фінансування та невикористання ним 1/3 орендованого майна, з огляду на неможливість її використання. Також відповідач просив Суд звільнити його від сплати штрафу та відмовити у покладенні на нього судових витрат.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором найму (оренди).

Відповідно до частини першої статті 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною шостою статті 283 ГК України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із статтею 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Сторонами було погоджено, що договір діє до 24.01.2013 включно (2 роки 11 місяців).

Статтею 764 ЦК України визначено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Частиною 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" внормовано, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Матеріали справи не містять доказів із яких би вбачалося наявність заперечень орендодавця щодо продовження строку дії договору, відповідно в силу вказаних положень чинного законодавства, договір був продовжений до 24.12.2015 та до 24.11.2018 відповідно.

Згідно з положеннями ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

В договорі сторонами було погоджено, що орендна плата перераховується орендарем до державного бюджету та блансоутримувачу у співвідношенні 50 % до 50 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітнім, відповідно до пропорцій розподілу установлених законом України про Державний бюджет України на відповідний календарний рік і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Таким чином за умовами договору відповідач зобов'язаний сплачувати орендну плату щомісячно (не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітнім).

Доказів виконання відповідачем відповідного зобов'язання за період оренди з листопада 2015 року по серпень 2018 року включно матеріали справи не містять, наявність заборгованості також визнається відповідачем.

Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій в період дії договору, щодо неможливості використовувати об'єкт оренди або його частини не заявлялось та доказів іншого суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів сплати відповідачем орендної плати за періоди листопад 2015 року - серпень 2018 в загальному розмірі 103 295, 91 грн матеріали справи не містять.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 103 295, 91 грн належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати орендної плати, у відповідності до п. 3.6. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 103 295, 91 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому судом відхиляються доводи відповідача щодо неможливості використання 1/3 об'єкту оренди з тих підстав, що матеріалами справи не доведено, що з відповідного приводу відповідач звертався до позивача, а також з тих підстав, що обов'язок утримувати орендоване майно в належному стані покладений за погодженням сторін саме на відповідача.

Щодо відсутності фінансування у відповідача Суд зазначає наступне. Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 ГК України), при цьому сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначення умов договору (ст. 627 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, при цьому згідно вимог чинного законодавства, наведених вище, одностороння відмова/зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідач уклав договір, прийняв виконані роботи, а отже взяв на себе зобов'язання по оплаті виконаних робіт та порушив їх не оплативши надані послуги.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Також, відповідно до приписів ч. 2 ст. 218 ГК України не вважаються такими обставинами, що звільняють порушника від виконання зобов'язань, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 10 329, 59 грн штрафу в розмірі 10 % заборгованості, у відповідності до п. 3.8. договору.

Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, відповідач є порушником зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).

В п. 3.8. договору сторони погодили, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості.

Відповідно до частини 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з частиною 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Суд зазначає, що за змістом наведених вище норм зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16.

Прийнявши до уваги статус відповідача, як ветеранської організації, відсутність доказів завдання позивачу збитків внаслідок порушення строків сплати орендної плати, а також скрутне фінансове становище відповідача, суд приходить до висновку про можливість часткового задоволення клопотання відповідача щодо звільнення від штрафних санкцій та стягнення з останнього 10 % від вартості нарахованих позивачем штрафних санкцій, а саме у розмірі 1 032, 96 грн.

Підсумовуючи викладене Суд зазначає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 103 295, 91 грн основного боргу та 1 032, 96 грн штрафу.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у відповідача обов'язку сплати заборгованості у розмірі визначеному позивачем.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, оцінивши подані докази, які досліджені в судовому засіданні, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Категорії осіб, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях визначені ст. 5 Закону України Про судовий збір , зокрема, звільняються позивачі - за подання позовів щодо спорів, пов'язаних з наданням статусу учасника бойових дій відповідно до пунктів 19, 20 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Інших випадків звільнення ветеранських організацій від сплати судового збору вказаним законом не визначено. Відтак у Суду відсутні підстави для відмови позивачу у покладенні судових витрат на відповідача.

Також, відповідно до п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Отже, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 13, 73-77, 86, 129, 182, 183, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Управління адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України до Всеукраїнської організації інвалідів війни, Збройних Сил та учасників бойових дій про стягнення 115 387, 50 грн задовольнити частково.

2. Стягнути Всеукраїнської організації інвалідів війни, Збройних Сил та учасників бойових дій (01001, м. Київ, пров. Музейний, буд. 10 а; ідентифікаційний код 00063957) на користь Управління адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, буд. 12/2; ідентифікаційний код 03539024) 103 295 (сто три тисячі двісті дев'яносто п'ять) грн 91 коп. основного боргу, 1 032 (одну тисячу тридцять дві) грн 96 коп. штрафу та 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн судового збору.

3. В задоволенні інших позовних вимог, що стягнення 9 296, 63 грн штрафу, - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 28.03.2019.

Суддя Г. П. Бондаренко